Державне агентство України з інвестицій та інновацій розглянуло лист щодо відповідності схеми з укладанням попереднього договору статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» та повідомляє.
Згідно зі статтею 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, — у письмовій формі.
Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Зобов’язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), установленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Відповідно до статей 509 та 546 цього Кодексу зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (зокрема договори та інші правочини).
Виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.
При цьому згідно зі статтею 598 вказаного Кодексу зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, установлених договором або законом.
Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, установлених договором або законом.
У зв’язку з цим разом з загальними нормами законодавства щодо забезпечення виконання зобов’язань слід враховувати, що зобов’язання, встановлене попереднім договором, припиняється, зокрема, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), установленого попереднім договором.
Разом з цим, з огляду на викладені у зверненні аргументи та законодавство України, йдеться про ситуацію, коли забудовник укладає попередній договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір купівлі-продажу житла в майбутньому (основний договір), за рахунок власних джерел фінансування здійснює будівництво житла, стає його власником, а лише потім укладає договір купівлі-продажу житла.
У свою чергу, частиною третьою статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» визначено, що об’єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об’єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об’єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Заступник Голови І. Уманський

Державна податкова адміністрація України з метою організації роботи по проведенню кампанії декларування у 2008 році фізичними особами доходів, одержаних ними протягом 2007 року, повідомляє.
З метою забезпечення виконання громадянами конституційного обов’язку щодо декларування доходів, отриманих у 2007 році, та у відповідності до норм Закону України від 22 травня 2003 року N 889-IV (далі — Закон), у 2008 році платники податку з доходів фізичних осіб подають декларації про доходи згідно з додатком N 1 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року N 12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 року за N 64.
За такою формою у 2008 році подають декларації фізичні особи — платники вказаного податку, які згідно із Законом зобов’язані подавати декларацію (у разі отримання доходів від осіб, які не є податковими агентами, а також окремих видів доходів (прибутків), які згідно з нормами Закону не підлягають оподаткуванню при їх виплаті), а також фізичні особи, які відповідно до норм статті 5 Закону мають право на податковий кредит. У випадках подання декларації з метою нарахування податкового кредиту платники податку надають податковому органу перелік фактично понесених витрат, дозволених до включення до складу податкового кредиту відповідно до вимог пункту 5.3 статті 5 Закону.
Звертаємо увагу на зміни, які були внесені до Розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб (ПДФО), що підлягає поверненню платнику податку або сплаті до бюджету, у тому числі у зв’язку з нарахуванням податкового кредиту (додаток N 2 до декларації).
Зміни, внесені до цього розрахунку, були здійснені з метою забезпечення проведення перерахунків по деклараціях громадян, які отримали у 2007 році подарунки, об’єкти спадщини, кошти, майнові чи немайнові права або доходи від продажу нерухомого, рухомого майна та надання його в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм), у тому числі у зв’язку з нарахуванням податкового кредиту. У зазначеному Розрахунку податок з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню платнику податку або сплаті до бюджету, окремо відображається в обліку за кодами бюджетної класифікації, введеними згідно з наказом Міністерства фінансів України від 17.04.2007 р. N 491 «Про внесення змін та доповнень до бюджетної класифікації».
Додаток:
• порядок заповнення Розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб (ПДФО), що підлягає поверненню платнику податку або сплаті до бюджету, у тому числі у зв’язку з нарахуванням податкового кредиту;
• Додаток N 2 до декларації «Розрахунок суми податку з доходів фізичних осіб (ПДФО), що підлягає поверненню платнику податку або сплаті до бюджету, у тому числі у зв’язку з нарахуванням податкового кредиту» (див. окремо в базі).

Заступник Голови С. Лекарь

Розрахунок складається із IV Розділів:

Платник податку, який бажає скористатися правом на податковий кредит, заповнює рядок 1 Розділу I, де зазначає загальну суму заробітної плати, нарахованої у 2007 році (від загальної суми третьої колонки п. 1.1 розділу 1 Декларації віднімається загальна сума рядка 06 переліку сум витрат додатка 1 до декларації).
У рядку 2 зазначається сума ПДФО з оподатковуваного доходу, визначеного у п. 1 цього розділу за ставкою, встановленою п. 7.1 ст. 7 Закону (15 %).
У рядку 3 зазначається сума ПДФО, яка підлягає поверненню громадянину (від загальної суми ПДФО, утриманої протягом 2007 р. та зазначеної у четвертій колонці п. 1.1 розділу I Декларації віднімається сума ПДФО, визначена у рядку 2 цього розділу).

В цей рядок заноситься сума ПДФО, що підлягає поверненню платнику податку податковим агентом — працедавцем з бюджету в результаті проведення ним остаточного розрахунку.
У платника податку повинна бути довідка, видана податковим агентом — працедавцем.

Примітка
Згідно з пп. 6.5.2 п. 6.5 ст. 6 Закону N 889-IV працедавець платника податку за місцем застосування податкової соціальної пільги здійснює перерахунок сум доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також сум наданих податкових соціальних пільг:
• за наслідками кожного звітного податкового року;
• під час проведення розрахунку за останній місяць застосування податкової соціальної пільги при зміні місця її застосування за самостійним рішенням платника податку або у випадках, визначених у пп. 6.3.3 п. 6.3 цієї статті;
• під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким працедавцем.
Перерахунок сум доходів, нарахованих платнику податку у вигляді заробітної плати, та сум наданих податкових соціальних пільг провадиться податковим агентом лише за умови, що платник податку у 2007 р. користувався правом на застосування податкової соціальної пільги.

В розділ III громадянин вносить доходи, отримані не від податкового агента, та доходи, відмінні від заробітної плати, самостійно сплачені податки в залежності від кодів бюджетної класифікації, до яких вони відносяться:
• сума доходу з графи «Суму нарахованого доходу» п. 1.2 Розділу 1 Декларації, що підлягає оподаткуванню: за ставкою 0 %, 5 % 15 %, 30 % — інші, ніж заробітна плата, доходи, отримані платником ПДФО (код бюджетної класифікації 11010100);
• за ставкою 0 %, 1 %, 5 % 15 %, 30 % — доходи від продажу нерухомого майна та надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм), п. 9.1 ст. 9, ст. 11 (код бюджетної класифікації 11011200);
• за ставкою 1 %, 15 %, 30 % — доходи від продажу рухомого майна та надання рухомого майна в оренду (суборенду), ст. 12 з урахуванням положень п. 7.1 ст. 7, п. 22.3 ст. 22 (код бюджетної класифікації 11011300);
• за ставкою 0 %, 5 %, 15 %, 30 % — доходи, отримані внаслідок прийняття у спадщину майна, коштів, майнових чи немайнових прав, ст. 13 (код бюджетної класифікації 11011400).

Доходи від продажу нерухомого майна та надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм) (код бюджетної класифікації 11011200)
а) рядок 1: заноситься сума доходу — з графи «Суму нарахованого доходу» п. 1.2 Розділу 1 Декларації, що підлягає оподаткуванню за ставкою 0 %;
б) рядок 1.1: рядок 1 перемножується на 0 %;
в) рядок 2: заноситься сума доходу — з графи «Суму нарахованого доходу» п. 1.2 Розділу 1 Декларації, що підлягає оподаткуванню за ставкою 1 %;
г) рядок 2.2: рядок 2 перемножується на 1 %;
д) рядок 3: заноситься сума доходу — з графи «Суму нарахованого доходу» п. 1.2 Розділу 1 Декларації, що підлягає оподаткуванню за ставкою 5 %;
е) рядок 3.3: рядок 3 перемножується на 5 %;
є) рядок 4: заноситься сума доходу — з графи «Суму нарахованого доходу» п. 1.2 Розділу 1 Декларації, що підлягає оподаткуванню за ставкою 15 %;
ж) рядок 4.4: рядок 4 перемножується на 15 %;
з) рядок 5: заноситься сума доходу — з графи «Суму нарахованого доходу» п. 1.2 Розділу 1 Декларації, що підлягає оподаткуванню за ставкою 30 %;
і) рядок 5.5: рядок 5 перемножується на 30 %;
к) рядок 6: заноситься сума податку, самостійно сплачена платником податку, з рядка «Сума утриманого податку» з п. 1.2 Розділу 1 Декларації (за кодом бюджетної класифікації 11011200);
л) рядок 7: сума рядків 1.1, 2.2, 3.3, 4.4, 5.5 цього розділу;
м) рядок 8: від рядка 7 віднімається рядок 6.
Доходи від продажу рухомого майна та надання рухомого майна в оренду (суборенду) (код бюджетної класифікації 11011300)
в) рядок 9: заноситься сума доходу — з графи «Суму нарахованого доходу» п. 1.2 Розділу 1 Декларації, що підлягає оподаткуванню за ставкою 1 %;
г) рядок 9.9: рядок 9 перемножується на 1 %;
к) рядок 10: заноситься сума доходу — з графи «Суму нарахованого доходу» п. 1.2 Розділу 1 Декларації, що підлягає оподаткуванню за ставкою 15 %;
л) рядок 10.10: рядок 10 перемножується на 15 %;
м) рядок 11: заноситься сума доходу — з графи «Суму нарахованого доходу» п. 1.2 Розділу 1 Декларації, що підлягає оподаткуванню за ставкою 30 %;
н) рядок 11.11: рядок 11 перемножується на 30 %;
о) рядок 12: заноситься сума податку, самостійно сплачена платником податку, з рядка «Сума утриманого податку» з п. 1.2 Розділу 1 Декларації (за кодом бюджетної класифікації 11011300);
л) рядок 13: сума рядків 9.9, 10.10, 11.11 цього розділу;
м) рядок 14: від рядка 13 віднімається рядок 12.
Доходи, отримані внаслідок прийняття у спадщину майна, коштів, майнових чи немайнових прав (код бюджетної класифікації 11011400)
а) рядок 15: заноситься сума доходу — з графи «Суму нарахованого доходу» п. 1.2 Розділу 1 Декларації, що підлягає оподаткуванню за ставкою 0 %;
б) рядок 15.15: рядок 15 перемножується на 0 %;
д) рядок 16: заноситься сума доходу — з графи «Суму нарахованого доходу» п. 1.2 Розділу 1 Декларації, що підлягає оподаткуванню за ставкою 5 %;
е) рядок 16.16: рядок 16 перемножується на 5 %;
є) рядок 17: заноситься сума доходу — з графи «Суму нарахованого доходу» п. 1.2 Розділу 1 Декларації, що підлягає оподаткуванню за ставкою 15 %;
ж) рядок 17.17: рядок 17 перемножується на 15 %;
з) рядок 18: заноситься сума доходу — з графи «Суму нарахованого доходу» п. 1.2 Розділу 1 Декларації, що підлягає оподаткуванню за ставкою 30 %;
і) рядок 18.18: рядок 18 перемножується на 30 %;
к) рядок 19: заноситься сума податку, самостійно сплачена платником податку, з рядка «Сума утриманого податку» з п. 1.2 Розділу 1 Декларації;
л) рядок 20: сума рядків 15.15, 16.16, 17.17, 18.18 цього розділу;
м) рядок 21: від рядка 20 віднімається рядок 19.
Інші, ніж заробітна плата, доходи, отримані платником ПДФО (код бюджетної класифікації 11010100)
а) рядок 22: заноситься сума доходу — з графи «Суму нарахованого доходу» п. 1.2 Розділу 1 Декларації, що підлягає оподаткуванню за ставкою 0 %;
б) рядок 22.22: рядок 22 перемножується на 0 %;
д) рядок 23: заноситься сума доходу — з графи «Суму нарахованого доходу» п. 1.2 Розділу 1 Декларації, що підлягає оподаткуванню за ставкою 5 %;
е) рядок 23.23: рядок 23 перемножується на 5 %;
є) рядок 24: заноситься сума доходу — з графи «Суму нарахованого доходу» п. 1.2 Розділу 1 Декларації, що підлягає оподаткуванню за ставкою 15 %;
ж) рядок 24.24: рядок 24 перемножується на 15 %;
з) рядок 25: заноситься сума доходу — з графи «Суму нарахованого доходу» п. 1.2 Розділу 1 Декларації, що підлягає оподаткуванню за ставкою 30 %;
і) рядок 25.25: рядок 25 перемножується на 30 %;
к) рядок 26: заноситься сума податку, самостійно сплачена платником податку, з рядка «Сума утриманого податку» з п. 1.2 Розділу 1 Декларації (за кодом бюджетної класифікації 11010100);
л) рядок 27: сума рядків 22.22, 23.23, 24.24, 25.25 цього розділу — інші, ніж заробітна плата, доходи за кодом бюджетної класифікації 11010100;
м) рядок 28: заноситься сума одержаного доходу (в укр. грн.) з п. 1.4 Розділу 1 Декларації;
л) рядок 29: перемножується на 15 % і від Результату віднімається Сума податку, яка сплачена (утримана за кордоном) (в укр. грн.) з п. 1.4 Розділу 1 Декларації та підтверджена у відповідності до вимог чинного законодавства. Позитивне значення розрахунку — сума податку, що підлягає до сплати. Відмінне значення розрахунку суми ПДФО не використовується і в рядку відображається «0″.
м) рядок 30: від суми рядків 27 та 29 віднімається рядок 26.

а) у рядок 1 платником заноситься:
• податкове зобов’язання по коду 11010100 (р. 30 Розділу III — р. 1 Розділу II — р. 3 Розділу I);
• позитивне значення цього підрахунку відповідає податковому зобов’язанню платника податку із сплати до бюджету сум ПДФО. Від’ємне значення підрахунку відповідає сумі ПДФО, що належить до повернення платнику податку з бюджету, в т. ч. у зв’язку з нарахуванням податкового кредиту;
б) у рядок 2 платником заноситься:
• податкове зобов’язання (або від’ємне значення) платника податку із сплати до бюджету (або повернення з бюджету) сум податку з доходів фізичних осіб за кодом бюджетної класифікації 11011200 (рядок 8 Розділу III Розрахунку);
в) у рядок 3 платником заноситься:
• податкове зобов’язання (або від’ємне значення) платника податку із сплати до бюджету (або повернення з бюджету) сум податку з доходів фізичних осіб за кодом бюджетної класифікації 11011300 (п. 14 Розділу III Розрахунку);
г) у рядок 4 платником заноситься:
• податкове зобов’язання (або від’ємне значення) платника податку із сплати до бюджету (або повернення з бюджету) сум податку з доходів фізичних осіб за кодом бюджетної класифікації 11011400 (п. 21 Розділу III Розрахунку).
Пам’ятка по заповненню Декларації та додатків до Декларації:
I. Платники, які мають право на податковий кредит, заповнюють (картка особового рахунка для повернення або доплати податку відкривається за кодом бюджетної класифікації 11010100):
1. Декларація:
• Розділ 1.1 — обов’язково;
• Розділ 1.2 — за наявності доходів;
• Розділ 1.3 — за наявності доходів;
• Розділ 1.4 — за наявності доходів.
2. Додаток 1 — обов’язково.
3. Додаток 2 — обов’язково.
II. Платники, які зобов’язані подати Декларацію (отримували інші, ніж заробітна плата, доходи, крім доходів, визначених у II (I); II (II); II (III), та не від податкових агентів), заповнюють (картка особового рахунка для повернення або доплати податку відкривається за кодом бюджетної класифікації 11010100):
1. Декларація:
• Розділ 1.1 — за наявності доходів;
• Розділ 1.2 — обов’язково;
• Розділ 1.3 — за наявності доходів;
• Розділ 1.4 — за наявності доходів.
2. Додаток 1 — за наявності права.
3. Додаток 2 — обов’язково.
II (I). Платники, які зобов’язані подати Декларацію (отримували доходи від продажу нерухомого майна та надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм) не від податкових агентів), заповнюють (картка особового рахунка для повернення або доплати податку відкривається за кодом бюджетної класифікації 11011200):
1. Декларація:
• Розділ 1.1 — за наявності доходів;
• Розділ 1.2 — обов’язково;
• Розділ 1.3 — за наявності доходів;
• Розділ 1.4 — за наявності доходів.
2. Додаток 1 — за наявності права.
3. Додаток 2 — обов’язково.
II (II). Платники, які зобов’язані подати Декларацію (отримували доходи від продажу рухомого майна та надання рухомого майна в оренду (суборенду) не від податкових агентів), заповнюють (картка особового рахунка для повернення або доплати податку відкривається за кодом бюджетної класифікації 11011300):
1. Декларація:
• Розділ 1.1 — за наявності доходів;
• Розділ 1.2 — обов’язково;
• Розділ 1.3 — за наявності доходів;
• Розділ 1.4 — за наявності доходів.
2. Додаток 1 — за наявності права.
3. Додаток 2 — обов’язково.
II (III). Платники, які зобов’язані подати Декларацію (отримували доходи внаслідок прийняття ними у спадщину майна, коштів, майнових чи немайнових прав), заповнюють (картка особового рахунка для повернення або доплати податку відкривається за кодом бюджетної класифікації 11011400):
1. Декларація:
• Розділ 1.1 — за наявності доходів;
• Розділ 1.2 — обов’язково;
• Розділ 1.3 — за наявності доходів;
• Розділ 1.4 — за наявності доходів.
2. Додаток 1 — за наявності права.
3. Додаток 2 — обов’язково.
III. Платники, які зобов’язані подати Декларацію (отримували іноземні доходи)*, заповнюють (картка особового рахунка для повернення або доплати податку відкривається за кодом бюджетної класифікації 11010100):
1. Декларація:
• Розділ 1.1 — за наявності доходів;
• Розділ 1.2 — за наявності доходів;
• Розділ 1.3 — за наявності доходів;
• Розділ 1.4 — обов’язково.
2. Додаток 1 — за наявності права.
3. Додаток 2 — обов’язково.
IV. Платники, які зобов’язані подати Декларацію (отримували доходи від незалежної професійної діяльності), заповнюють (картка особового рахунка для повернення або доплати податку відкривається за кодом бюджетної класифікації 11010200):
1. Декларація:
• Розділ 1.1 — за наявності доходів;
• Розділ 1.2 — обов’язково;
• Розділ 1.3 — заповнюється;
• Розділ 1.4 — за наявності доходів.
2. Додаток 1 — за наявності права.
3. Додаток 2 — обов’язково.
V. Платники, які зобов’язані подати Декларацію (отримували доходи від господарської діяльності)**, заповнюють (картка особового рахунка для повернення або доплати податку відкривається за кодом бюджетної класифікації 11010200):
1. Декларація:
• Розділ 1.1 — за наявності доходів;
• Розділ 1.2 — за наявності доходів;
• Розділ 1.3 — обов’язково;
• Розділ 1.4 — за наявності доходів.
2. Додаток 1 — за наявності права.
3. Додаток 2 — обов’язково.

____
* Дані заносяться у разі наявності Висновку про сплату податку за кордоном, легалізованого консульською установою України в цій країні, та за умови, що з країною укладено міжнародний договір про усунення подвійного оподаткування.
** У випадку подачі Декларації платником податку, що отримував доходи від господарської діяльності або незалежної професійної діяльності та інші доходи, в тому числі у вигляді заробітної плати, Розрахунок суми податку з доходів фізичних осіб (ПДФО), що підлягає поверненню платнику податку або доплати до бюджету, у тому числі у зв’язку з нарахуванням податкового кредиту, проводиться без участі доходів від господарської діяльності або незалежної професійної діяльності. Обчислення податку з фактичного річного доходу від господарської діяльності проводиться податковими органами відповідно до вимог Розділу IV Декрету КМУ від 26.12.92 р. N 13-92 «Про прибутковий податок з громадян».

Заступник директора
Департаменту оподаткування
фізичних осіб

І. Бродецька

Відповідно до підпункту 4 пункту 24 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2006 року № 1577, та з метою підвищення рівня захисту майнових прав та інтересів громадян та юридичних осіб, профілактики злочинів проти власності, посилення контролю за обігом спеціальних бланків нотаріальних документів

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Зміни до Положення про порядок постачання, зберігання, обліку та звітності витрачання спеціальних бланків нотаріальних документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 червня 1999 року № 36/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 липня 1999 року за № 437/3730 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 грудня 2006 року № 110/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2006 року за № 1377/13251), що додаються.

2. Департаменту нотаріату та реєстрації адвокатських об’єднань (Н. В. Ященко):

2.1. Подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03.10.92 № 493 «Про державну реєстрацію нормативно – правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (із змінами).

2.2. Довести цей наказ до відома начальників Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

3. Начальникам Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі:

3.1. Довести цей наказ до відома нотаріусів.

3.2. Забезпечити здійснення щоквартального моніторингу стану дотримання нотаріусами вимог цього Положення і до 20 числа наступного за звітним кварталом місяця інформувати Міністерство юстиції України про факти порушення нотаріусами вимог цього Положення та вжиті до винних осіб заходи реагування.

4. Департаменту нотаріату та реєстрації адвокатських об’єднань (Н.В. Ященко) та начальникам Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі забезпечити належне виконання цього наказу.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра юстиції України Л.В. Єфіменка.
Міністр М.В. Оніщук

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства юстиції України
11.03.2008 № 360/5

Зміни до Положення про порядок постачання, зберігання, обліку та звітності витрачання спеціальних бланків нотаріальних документів

1. Пункт 2 доповнити підпунктом 2.7 такого змісту:

«2.7. Завідувачами державних нотаріальних контор облік бланків здійснюється у книгах обліку надходження спеціальних бланків нотаріальних документів до державної нотаріальної контори та обліку видачі спеціальних бланків нотаріальних документів державним нотаріусам за формами, наведеними у додатках 1-2.

Нотаріусами облік бланків здійснюється в особистих книгах обліку надходження спеціальних бланків нотаріальних документів і обліку зіпсованих та анульованих спеціальних бланків нотаріальних документів за формами, наведеними у додатках 3-4″.

2. Підпункт 3.1 пункту 3 викласти в такій редакції:

«3.1. Бланки нотаріальних документів повинні зберігатись у вогнестійкому сейфі, прикріпленому до стіни або підлоги».

3. Підпункт 3.3 пункту 3 викласти в такій редакції:

«3.3. У день отримання бланків нотаріус (у державній нотаріальній конторі — завідувач) зобов’язаний особисто перевірити відповідність їх замовленій кількості, а також відповідність їхніх серій та номерів тим, що зазначені у видатковій накладній.

У разі виявлення відсутності бланків у пачці чи наявності дефектних бланків нотаріус (у державній нотаріальній конторі — завідувач) того самого дня складає про це акт у двох примірниках, один з яких разом з дефектними бланками надсилає до ІВЦУН.

При невиконанні чи неналежному виконанні зазначених вимог відсутні в пачці бланки вважаються втраченими з вини нотаріуса (у державній нотаріальній конторі — завідувача).

У разі виявлення факту втрати або крадіжки бланків завідувач державної нотаріальної контори чи нотаріус, що відповідає за зберігання бланків, зобов’язаний негайно внести відомості про це до Єдиного реєстру та повідомити органи внутрішніх справ для вжиття заходів до їх розшуку, відповідне головне управління юстиції та ІВЦУН із зазначенням дати викрадення (втрати) бланків, їхніх серій та номерів. Повідомлення здійснюється негайно за телефоном та протягом доби – письмово за особистим підписом нотаріуса (у державній нотаріальній конторі — завідувача) .

Відповідним головним управлінням юстиції за фактом крадіжки або втрати бланків призначається службове розслідування та проводиться цільова перевірка, за наслідками якої, за наявності підстав, готується та направляється до Міністерства юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю нотаріуса, який припустився порушення.

На час проведення службового розслідування діяльність приватного нотаріуса зупиняється».

4. Підпункт 3.4 пункту 3 викласти в такій редакції:

«3.4.За недбале ставлення до зберігання та витрачання бланків, що потягло за собою їх втрату чи викрадення, завідувач державної нотаріальної контори чи нотаріус притягується до відповідальності у встановленому законодавством України порядку».

5. Пункт 3 доповнити підпунктом 3.6:

«3.6. Головне управління юстиції протягом трьох робочих днів повідомляє ІВЦУН про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності нотаріуса, про зупинення чи припинення його діяльності, а також про анулювання виданого на ім’я нотаріуса свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.

Після надходження до ІВЦУН повідомлення про зупинення, припинення нотаріальної діяльності, анулювання виданого на ім’я нотаріуса свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю видача нотаріальних бланків такій особі забороняється.

Наступна видача нотаріальних бланків такій особі здійснюється після надання головним управлінням юстиції ІВЦУН інформації про поновлення її приватної нотаріальної діяльності».

6. У підпункті 4.1 пункту 4 слова «та викрадені» замінити словами «викрадені та втрачені».

7. Підпункт 4.2 пункту 4 викласти в такій редакції:

«4.2. Нотаріуси протягом п’яти робочих днів з дня зіпсування чи анулювання бланка надсилають такі бланки до ІВЦУН разом з актом, що складається у двох примірниках. Один примірник акта повертається нотаріусу з відміткою ІВЦУН про одержання зазначених бланків, другий примірник акта залишається в ІВЦУН».

8. Підпункт 4.5 пункту 4 викласти в такій редакції:

«4.5. Нотаріуси забезпечують зберігання актів про приймання — передавання на знищення зіпсованих, анульованих або дефектних бланків, а ІВЦУН – зберігання актів про приймання — передавання зіпсованих чи анульованих бланків, про знищення зіпсованих, анульованих або дефектних бланків протягом п’яти років з моменту підписання таких актів».

9. Пункт 4 доповнити підпунктом 4.6:

«4.6. ІВЦУН не пізніше 10-го числа наступного за звітним місяця здійснює звірення даних про зіпсовані, анульовані та дефектні бланки з даними Єдиного реєстру.

У разі виявлення розбіжностей або факту порушення нотаріусом підпункту 3.3 пункту 3 та підпункту 4.2 пункту 4 цього Положення ІВЦУН повідомляє відповідне головне управління юстиції для вжиття необхідних заходів реагування».

10. Пункт 5 викласти в такій редакції:

«5.1. ІВЦУН щоденно надсилає до Адміністратора Єдиного реєстру інформацію про постачання бланків нотаріусам з використанням електронного цифрового підпису.

5.2. Унесення до Єдиного реєстру відомостей про витрачання бланків здійснюється Реєстраторами Єдиного реєстру в день витрачання бланка та у суворій послідовності відповідно до порядкових номерів.

5.3. Унесення до Єдиного реєстру відомостей про викрадені та втрачені бланки здійснюється Реєстраторами Єдиного реєстру негайно.

5.4. Коди витрачання бланків:

1- договір про відчуження нерухомого майна, крім земельних ділянок;

2- договір про відчуження транспортного засобу;

3- інші договори;

4- заповіт;

5- свідоцтво про право на спадщину;

6- свідоцтво про право власності;

7- довіреність;

8- заява;

9- копія;

10- переклад;

11- дублікат;

12- шлюбний договір;

13- інші дії;

14- установчі договори;

15- договір про відчуження земельної ділянки;

21- зіпсований бланк;

22- анульований бланк;

23- дефектний бланк;

24- відсутній бланк;

25- викрадений бланк;

26- втрачений бланк.

5.5. Адміністратор Єдиного реєстру щомісяця не пізніше 10-го числа наступного за звітним місяця надсилає до відповідного головного управління юстиції інформацію:

про несвоєчасне внесення або невнесення нотаріусами до Єдиного реєстру відомостей про витрачання бланків або недійсні бланки;

про порушення нотаріусами підпункту 7.3 цього Положення.

5.6. За несвоєчасне внесення або невнесення відомостей про витрачання бланків або недійсні бланки, втрату або викрадення бланків, що сталося з вини нотаріуса, порушення підпункту 4.2 пункту 4 та підпункту 7.3 пункту 7 цього Положення відповідне головне управління юстиції на підставі повідомлення Адміністратора Єдиного реєстру зупиняє діяльність приватного нотаріуса або притягує до дисциплінарної відповідальності державного нотаріуса.

5.7. За систематичне невжиття заходів, передбачених пунктом 5.6 цього Положення, начальник відповідного головного управління юстиції несе персональну відповідальність, передбачену чинним законодавством».

11. Підпункт 6.3 пункту 6 виключити, у зв’язку з чим підпункти 6.4- 6.6 відповідно вважати підпунктами 6.3 – 6.5.

12. Підпункт 7.4 пункту 7 викласти в такій редакції:

«7.4. У разі зупинення, припинення нотаріальної діяльності або анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю особа зобов’язана у триденний термін передати бланки, які залишилися невикористаними, до ІВЦУН, про що складається акт про приймання-передавання. Для внесення відповідних змін до Єдиного реєстру ІВЦУН негайно повідомляє Адміністратора Єдиного реєстру про приймання-передавання бланків. До такого повідомлення додається примірник акта про приймання-передавання.

ІВЦУН повертає нотаріусу кошти за невикористані бланки за ціною, що діяла на час їх одержання.

У разі, якщо нотаріус не передав невикористані бланки до ІВЦУН у встановлений строк, Адміністратор за повідомленням ІВЦУН уносить до Єдиного реєстру відомості про ці бланки як анульовані.

Кошти за такі бланки нотаріусу не повертаються».

13. Підпункт 7.6 пункту 7 викласти в такій редакції:

«7.6. Адміністратор Єдиного реєстру відповідає за своєчасність унесення та відповідність даних у Єдиному реєстрі відомостям, наданим ІВЦУН».

14. Пункт 7 доповнити підпунктом 7.8:

«7.8. Контроль за дотриманням вимог цього Положення здійснюють Департамент нотаріату та реєстрації адвокатських об’єднань Міністерства юстиції України та начальники Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі».

15. Додаток до Положення про порядок постачання, зберігання, обліку та звітності витрачання спеціальних бланків нотаріальних документів замінити додатками 1-4, що додаються.

Директор Департаменту нотаріату та реєстрації адвокатських об’єднань Н.В. Ященко

Запрошуємо Вас брати участь у напрацюванні неофіційного коментарю діючої Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України з ціллю створення єдиної нотаріальної практики.

Загальна мета – створення у майбутньому процедурного кодексу вчинення нотаріальних дій.
Щоб урахувати інтереси більшости, потрібні Ваші думки.

Висловити їх можна таким чином :
1) В верхній частині екрану Ви можете побачити кнопку з назвою „Коментуємо інструкцію!Створюємо процедурний кодекс!»,
2) натискаєте її і потрапляєте в зручне меню, де можна одночасно переглянути та згадати текст статті, з приводу якої бажаєте висловити свою думку або прокоментувати,
3) залишаєте свій коментар.

Зі свого боку, Адміністрація сайту буде проводити роботу з аналізу та узагальнення усіх Ваших коментарів.

З повагою Адміністрація сайту

Приватний нотаpiус Харківського міського нотаріального округу Володимир МАРЧЕНКО
«Нині основна проблема нотаріату на мою думку полягає у незнанні громадськості суті нотаріальної діяльності Чому так сталося Тому що ми не формуємо позитивного іміджу нотаріуса у суспільстві Над цим треба працювати всій нотаріальній громаді»
II Карпатські зустрічі нотаріусів-2008. Саме так названа зустріч понад 150 нотаріусів, які представляли всі регіони нашої країни, що пройшла у м. Свалява. Під час заходу відбулося нагородження нотаріусів за підсумками 2007 р. в номінації «Нотаріус року» за результатами II всеукраїнського щорічного конкурсу нотаріусів «Єдина нотаріальна практика» за версією науково-практичного часопису «Мала енциклопедія нотаріуса», журналу юристів України «Юридичний радник» та видавництва «Страйд». Організатором конкурсу та зустрічі виступили згадані видання, а також Центр аналітичних досліджень з питань права та безпеки «ЮКОН» за підтримки ЮФ «Глобус» та «Укрінюрколегії».
Мета подібних зустрічей «без краваток», за словами одного з організаторів конкурсу, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Володимира Марченка, — обмін досвідом між колегами.
При цьому «візитною карткою» зустрічей нотаріусів стала присутність історико-пізнавального елементу в поєднанні із науково-практичним блоком. Тобто в певний період часу в професійній діяльност і виникають актуальні теми для обговорення. Саме тоді організатори й «підключають» до дискусії представників науки — вчених-теоретиків, фахівців у галузі цивільного законодавства. Цього разу в Сваляві перед нотаріусами виступав доцент кафедри цивільного та трудового права Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана Олег Первомайський,який торкнувся тематики договорів у нотаріальній практиці. Зокрема, розглядалися предмет, порядок укладення нотаріальних договорів, їх державна реєстрація, порядок виникнення права власності та його документальне оформлення.Учасники узагальнили нотаріальну практику стосовно питань іпотеки, відчуження нерухомост і, корпоративних прав, нотаріального процесу, оподаткування та правового захисту нотаріуса.
Щодо конкурсу, який визначає «Нотаріуса року», то зауважимо, що організатори намагалися зробити його максимально цікавим та неупередженим. Задля цього виробили певну формулу, за якою й нараховували бали претендентам. Оцінка переможця конкурсу в різних номінаціях складається з трьох частин. Перша — рекомендація-характеристика колег. Тобто кожен нотаріус або група нотаріусів може висунути на конкурс свого представника, надавши при цьому характеристику свого номінанта. Кожна категорія «досягнень» нотаріуса має певну кількість балів. Друга частина балів набирається претендентом на відкритому голосуванн і за допомогою веб-сторінки www.yurradnik.com.ua. Третя складова кількості набраних балів тим чи іншим претендентом — робота конкурсної комісії, до складу якої входять нотаріуси — переможці конкурсу на звання «Нотаріус року» попередніх років.

Отже, цьогоріч у номінації «Легенда нотаріату» було визначено завідувача першої Львівської державно ї нотаріальної контори Омеляна Бояківського, який був членом робочої групи з підготовки проекту ЗУ «Про нотаріат» (1992 p.). «Нотаріусом року», за версією науково-практичного часопису «Мала енциклопедія нотаріуса», стала приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Олейа Чуєва (фото 1). Саме вона була співавтором книги «Іпотека — аналіз, коментарі, практика застосування» та є постійним автором журналу «Мала енциклопедія нотаріуса», в якому друкувалися її статті: «Попередній договір», «Поділ та виділ в нотаріальній практиці», «Цивільно-правовий договір у нотаріальній практиці: укладання, момент виникнення права власності,розірвання» тощо. Одразу дві номінації «Нотаріус року — автор книги з нотаріату» та «Нотаріус року з питань правового захисту нотаріуса» виборов приватний нотаріус Київського міського округу Олег Поповченко (фото 2). Його книга «Захист та реалізація процесуальних прав нотаріуса» стала у буквальному розумінні цього слова настільною книгою кожного нотаріуса. Він неодноразово домагався скасування постанов про порушення кримінальних справ щодо нотаріусів. Продовжує активно захищати права і законні інтереси нотаріусів як у кримінальних, так і цивільних справах. Певні судові рішення за участі пана Поповченка після проходження всіх судових інстанцій України стали прецедентними. У номінації «Нотаріус року з питань методичної підтримки нотаріуса» нагороду отримала приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Людмила Шандиба, яка упродовж 1975-1996 pp. працювала в системі управління юстиції Київсько ї області. Пройшла шлях від державного нотаріуса до заступника начальника управління юстиції. «Нотаріусом року з питань іпотеки» організатори конкурсу обрали приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Володимира Попова. Саме завдяки його зусиллям Здолбунівська районна державна нотаріальна контора стала однією з кращих контор Рівненської області.Колеги характеризують його як принципового в роботі, самокритичного, ввічливого до колег та уважного до громадян. Всі, хто спілкувався з ним по роботі, вдячні йому за реальну методичну допомогу і підтримку.

В номінації «Нотаріус року з питань цінних паперів» переконливу перемогу одержала приватний нотаріус Макіївського міського нотаріального округу Наталія Єрмакович. Пані Наталія вважає, що розвиток приватного нотаріату в нашій країні сприятиме поступовій інтеграції України до правової системи міжнародного інституту латинського нотаріату, що дозволить уніфікувати всі нотаріальні документи та забезпечити правову захищеність громадян як в Україні, так і за кордоном. «Нотаріусом року з питань корпоративного права»стала приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Алла Красовська, яка є автором багатьох публікацій, присвячених корпоративному праву. Всім переможцям були вручені іменні дипломи та статуетки із написом «Нотаріус року-2007», виконано ї у формі логотипу видавництва «Страйд», сертифікати на річну передплату комплекту журналів «Мала енциклопедія нотаріуса» і «Юридичний радник» та сертифікати на отримання перших трьох томів «Хрестоматії нотаріуса». Окрім того, Олену Чуєву було нагороджено ноутбуком, адже саме вона за версією організаторів конкурсу виборола почесне звання «Нотаріус року-2007».

1. В номінації „Співрозмовник 2007 року” перемогла колега під ніком Хочу быть умной з 2481 надісланих повідомлень.
Узагальнюючий образ колеги-партнера, співбесідника – був визначений адміністрацією за найбільшою кількістю повідомлень.

2. Автор найбільш актуальної теми – колега під ніком Льолік з темою „Доверенности на вклады”, яку створено 15.02.2008. Тема нараховує 122 відповіді.
Рахується адміністрацією за найбільшою кількістю повідомлень з 1 теми.

За результатами голосування членів Форуму:

3. Найбільш інформованим колегою 2007 – став колега під ніком Aram.

4. Найбільш толерантний колега 2007 – колега під ніком Vолодимир.

5. Дотепник 2007 року – колега під ніком Льолік.

6. Борець за права нотаріусів 2007 – колега під ніком Vолодимир.

7. Форумчанін 2007 року – колега під ніком Боцман.

Вітаємо переможців – найбільш активних, розумних, дотепних та небайдужих членів нашого Форуму!!!

Бажаємо натхнення і наступних великих життєвих перемог!

Розглянувши згідно з дорученням КМУ пропозиції Мінекономіки щодо врегулювання питання використання податкових векселів, повідомляємо.
У листі Мінекономіки цілком слушно звертається увага на необхідність приведення нормативних актів, які регулюють порядок видачі СПД векселів на забезпечення сплати податків і обов’язкових платежів (далі — податкові векселі), у відповідність до Уніфікованого закону про переказні векселі і прості векселі.

У разі коли для сплати і, відповідно, стягнення заборгованості за податками використовуватимуться векселі, це призведе до ускладнення процедури стягнення порівняно з тими правами, що надаються податковій адміністрації. Тому необхідно виважено підійти до вирішення питання про доцільність застосування векселів у цій сфері взагалі, оскільки існує цілком ймовірна можливість зменшення надходжень до державного бюджету через зволікання з їх стягнення.
Крім того, навіть за умови приведення нормативних актів, які регулюють порядок видачі податкових векселів, у відповідність до Уніфікованого закону про переказні векселі і прості векселі, на нашу думку, не вирішуються ті питання, які НБУ підняв у своєму листі (від 14.02.2000 р. N 25-109/301-982) на адресу КМУ, а саме: обмеження з об’єктивних причин (до яких належить географічне розташування банків) можливостей СПД одержати аваль свого векселя в комерційному банку, враховуючи обов’язковість здійснення такого авалю банком — юридичною особою.
Також слід звернути увагу ще на один важливий момент — підстави для видачі податкових векселів. Згідно з розділом II Правил виготовлення та використання вексельних бланків, затверджених постановою КМУ та НБУ від 10.09.92 р. N 528, векселі можуть видаватись лише для оплати товарів, робіт і послуг. Зрозуміло, що податкові векселі видаються з метою, іншою, ніж передбачено Правилами виготовлення та використання вексельних бланків. Крім того, формально існує законодавча колізія (взаємовиключні вимоги встановлені одним органом — КМУ і неможливо визначити пріоритет якогось з нормативних актів), це також суперечить загальному підходу до визначення напрямів використання векселів в Україні, який викладений крім згаданих Правил виготовлення та використання вексельних бланків і у проекті Закону України «Про особливості обігу векселів в Україні». Слід зазначити, що, попри всі розходження щодо цього законопроекту між КМУ і розробниками законопроекту, позиція про обов’язкову товарну природу векселя є спільною.

Враховуючи увесь комплекс проблем, про які зазначено вище, видається доцільним внести пропозицію КМУ про скасування усіх його нормативних актів, що передбачають оформлення векселями заборгованості суб’єктів підприємницької діяльності з податків і обов’язкових платежів.

Заступник Голови П. Сенищ

Розглянувши звернення УСПП щодо внесення змін до Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму ПДВ при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, затвердженого постановою КМУ від 01.10.97 р. N 1104 (далі — Порядок), повідомляємо.
НБУ продовжує наполягати на своїй позиції (про яку вже повідомлялась листами від 23.03.2000 р. N 25-110/523-1889 та від 25.04.2000 р. N 25-118/746-2705) про невідповідність Порядку змісту Уніфікованого закону про переказні векселі і прості векселі, що введено у дію на території України з 06.01.2000 р.
Таким чином, зважаючи на вимогу ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори України», згідно з якою «якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України», існує нагальна потреба суттєвого доопрацювання (або навіть скасування) Порядку з метою приведення його у відповідність з нормами Женевських вексельних конвенцій від 07.06.30 р. N 358 — N 360.

Заступник Голови П. Сенищ

У Міністерстві юстиції України розглянуто запит Харківської обласної організації Політичної партії «Нова політика» від 08.02.2002 р. N 02-14 щодо надання роз’яснення стосовно державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна та повідомляється.
Відповідно до пункту статті 10 Закону України «Про підприємства в Україні» майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.
Майно підприємства відповідно до законів України, статуту підприємства та укладених угод належить йому на праві власності, повного господарського відання або оперативного управління.
Джерелами формування майна підприємства є грошові та матеріальні внески засновників.
Реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, здійснюється відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. N 7/5.
Відповідно до пункту 1.5 цього Тимчасового положення обов’язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування.
У пункті 6.1 Тимчасового положення зазначено, що оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності за зразком установленої форми.
Таким чином, відповідно до вищенаведеного, нерухоме майно, передане до статутного фонду у власність підприємства, буде зареєстроване як майно цієї юридичної особи.

Перший заступник Державного секретаря
А. П. Заєць

У зв’язку із зверненнями про надання роз’яснень стосовно застосування положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про господарські товариства» тощо, Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва надає наступні роз’яснення щодо окремих порушених питань.
1. Стосовно застосування Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року N 740, повідомляємо наступне.
Відповідно до статей 50, 89 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) юридична особа та фізична особа — підприємець підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому законом.
Частиною 18 статті 58 Господарського кодексу України (далі — ГКУ) визначено, що Положення про порядок державної реєстрації суб’єктів господарювання затверджується Кабінетом Міністрів України.
Отже, державна реєстрація суб’єктів підприємництва з 1 січня 2004 року та до введення в дію Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» (далі — ЗУ N 755) здійснюється в порядку, передбаченому зазначеним вище Положенням, з урахуванням вимог ЦКУ та ГКУ.
2. Стосовно нотаріального посвідчення установчих документів, в тому числі і статуту юридичної особи, засновниками якої виступають фізичні особи, повідомляємо, що статтею 87 ЦКУ визначено, що для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.
Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.
Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.
Статтею 89 ЦКУ встановлено, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом.
На підставі указаного вище, повідомляємо, що державна реєстрація суб’єктів підприємництва здійснюється в порядку, передбаченому зазначеним вище Положенням, пунктом п’ятим якого визначено, що у разі коли власником (власниками) суб’єкта підприємницької діяльності є фізична особа (фізичні особи), її (їх) підпис на установчих документах засвідчується нотаріусом.
Крім того, статтею 209 ЦКУ визначено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
3. Щодо створення та реєстрації «споживчих кооперативів» повідомляємо, що статтею 85 ЦКУ введено визначення непідприємницьких товариств, відповідно до якої непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.
Цією ж статтею встановлено, що особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом.
Статтею 86 ЦКУ до непідприємницьких товариств віднесені, зокрема, споживчі кооперативи.
Порядок створення, реєстрації та діяльності кооперативів визначено Законом України «Про кооперацію».
4. Стосовно зазначення в установчих документах юридичних осіб визначень «юридичні особи приватного права» та «юридичні особи публічного права» повідомляємо, що вимог до необхідності зазначення в установчих документах юридичних осіб галузі права, до якої належать нормативно-правові акти, на підставі яких вони створюються та здійснюють свою діяльність, чинним законодавством не передбачено.
5. Щодо визначення «установчі документи», зокрема, господарських товариств повідомляємо, що порядок створення та діяльності господарських товариств регулюється ЦКУ, ГКУ та Законом України «Про господарські товариства».
Статтею 87 ЦКУ визначено, що установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 82 ГКУ визначені установчі документи господарських товариств, відповідно до якої установчим документом повного товариства і командитного товариства є засновницький договір. Установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут.
Зважаючи на наведене вище, повідомляємо, що оскільки визначення установчих документів господарських товариств надані в зазначених вище кодексах, на практиці при створенні та державній реєстрації господарських товариств необхідно керуватись ними, а не статтею 4 Закону України «Про господарські товариства», оскільки її положення протирічать визначенням, наданими вказаними вище кодексами.
Крім того, статтею 142 ЦКУ визначено, якщо товариство з обмеженою відповідальністю засновується кількома особами, ці особи у разі необхідності визначити взаємовідносини між собою щодо створення товариства укладають договір у письмовій формі, який встановлює порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частку у статутному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів та інші умови.
Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю (а не установчий договір) не є установчим документом. Подання цього договору при державній реєстрації товариства не є обов’язковим.
6. Стосовно порядку державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю, яке засноване однією особою, повідомляємо наступне.
Статтею 79 ГКУ встановлено, що господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених ГКУ, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.
Статтею 114 ЦКУ визначено, що господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.
Обмеження щодо участі у господарських товариствах може бути встановлено законом.
Відповідно до статті 140 ЦКУ товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.
Товариство з обмеженою відповідальністю не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, учасником якого є одна особа.
Особа може бути учасником лише одного товариства з обмеженою відповідальністю, яке має одного учасника.
Вимоги до відомостей, що повинні міститися у статуті товариства з обмеженою відповідальністю, визначені статтею 143 ЦКУ, відповідно до якої установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.
Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному фонді.
На підставі наведеного вважаємо, що особливих вимог до установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю, заснованого однією особою, чинним законодавством не визначено, тому державна реєстрація такого товариства повинна проводитися у порядку, встановленому для державної реєстрації товариств з обмеженою відповідальністю з урахуванням вимог ЦКУ та ГКУ.
7. Щодо максимальної кількості учасників товариства з обмеженою відповідальністю, яка встановлюється законом, повідомляємо, що на даний час це питання чинним законодавством не врегульовано.
8. Стосовно пріоритетності застосування законодавчих актів повідомляємо, що ЦКУ, відповідно до частини четвертої Прикінцевих та перехідних положень, застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Так само ГКУ, відповідно до частини четвертої Прикінцевих положень, застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.
Тобто на новостворені суб’єкти господарювання, зокрема господарські товариства, поширюється дія положень вищевказаних кодексів, а на неврегульовані ними відносини поширюється дія положень чинного Закону України «Про господарські товариства».
9. Стосовно віку фізичної особи, з якого вона має право бути учасником (засновником) юридичних осіб, зокрема господарських товариств, повідомляємо наступне.
Статтею 32 ЦКУ визначено, що фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право, зокрема, бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи.
Одночасно цією ж статтею встановлено, що згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від будь-кого з батьків (усиновлювачів). У разі заперечення того з батьків (усиновлювачів), з яким проживає неповнолітня особа, правочин може бути здійснений з дозволу органу опіки та піклування.
Щодо порядку управління часткою та правами такої особи у господарському товаристві та прийняття рішень за участю такої особи повідомляємо, що на такі відносини поширюється дія тих законодавчих актів, які встановлюють особисті немайнові і майнові права та обов’язки фізичної особи (Цивільний кодекс України, Закон України «Про власність», Сімейний кодекс України тощо).
10. Стосовно створення приватних підприємств повідомляємо, що статтею 83 ЦКУ визначено, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.
Статтею 63 ГКУ визначено види та організаційні форми підприємств залежно від форм власності, передбачених законом, що можуть діяти в Україні, зокрема приватне підприємство.
11. Стосовно строків проведення органом реєстрації державної реєстрації, в тому числі і прискореної, повідомляємо, що порядок державної реєстрації суб’єкта господарювання визначається статтею 58 ГКУ, відповідно до частини шостої якої державна реєстрація суб’єктів господарювання здійснюється у строк не більше десяти днів з дня подання документів, зазначених у цій статті.
Враховуючи, що пунктом шостим постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року N 740 установлено розміри плати, в тому числі і за прискорену (протягом одного дня) державну реєстрацію (перереєстрацію) суб’єктів підприємницької діяльності — потрійний розмір відповідного реєстраційного збору, Держпідприємництво вважає, що проведення прискореної державної реєстрації з відповідною оплатою також не протирічить наведеному вище.
12. Стосовно питання порядку оцінки майна, яке засновники господарського товариства вносять до статутного фонду товариства, повідомляємо наступне.
Відповідно до статті 115 ЦКУ вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.
Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.
Згідно до статті 86 ГКУ вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об’єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.
Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом.
Одночасно звертаємо увагу, що цією ж статтею встановлено заборону використовувати для формування статутного фонду товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу.
З наведеного вище випливає, що чинним законодавством не передбачено оформлення та подання в орган державної реєстрації документа про підтвердження факту, що кошти, які вносяться до статутного фонду товариства, не є бюджетними коштами, коштами, одержаними в кредит та під заставу.
13. Щодо застосування понять «статутний фонд» та «статутний капітал» повідомляємо наступне.
Аналіз положень ЦКУ та ГКУ в частині застосування понять «статутний капітал товариства» та «статутний фонд суб’єкта господарювання» свідчить про те, що вони застосовуються в одних і тих же значеннях. Наприклад, статтею 87 ГКУ зазначено, що сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний фонд товариства, тоді як відповідно до статті 144 ЦКУ статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників.
14. Стосовно застосування терміну «місцезнаходження» повідомляємо, що згідно із статтею 93 ЦКУ місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом. Місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах.
Статтею 1 ЗУ N 755 встановлено, що місцезнаходження юридичної особи — місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності — місцезнаходження іншого органу чи особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності, за певною адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах і за якою здійснюється зв’язок з юридичною особою.
Враховуючи те, що цей Закон набирає чинності з 01.07.2004 р., а також зважаючи на роз’яснення Міністерства юстиції від 17.11.2003 р. N 14-34-1406 (направлені на представництва Держпідприємництва листом від 09.12.2003 р.), на даний час місцезнаходження юридичної особи може підтверджуватися у порядку, визначеному пунктом 4 згаданого вище Положення.
15. Стосовно порядку погодження з органом реєстрації комісії з припинення юридичної особи (ліквідаційної комісії, ліквідатора тощо) відповідно до вимог частини другої статті 105 ЦКУ повідомляємо наступне.
Держпідприємництво вважає, що орган державної реєстрації погоджує комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) на підставі письмового повідомлення органу, уповноваженого на прийняття рішення про припинення юридичної особи шляхом його реорганізації або ліквідації та при наявності рішення цього органу про припинення юридичної особи шляхом його реорганізації або ліквідації, яким утворено комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлено порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до вимог ЦКУ.

Заступник Голови С. Третьяков

Надруковано:
«Податки та бухгалтерський облік»,
N 30, 12 квітня 2004 р.