ЛИСТ НБУ від 23.03.2000 р. N 25-110/523-1889 (З архіву)

Розглянувши згідно з дорученням КМУ пропозиції Мінекономіки щодо врегулювання питання використання податкових векселів, повідомляємо.
У листі Мінекономіки цілком слушно звертається увага на необхідність приведення нормативних актів, які регулюють порядок видачі СПД векселів на забезпечення сплати податків і обов’язкових платежів (далі — податкові векселі), у відповідність до Уніфікованого закону про переказні векселі і прості векселі.

У разі коли для сплати і, відповідно, стягнення заборгованості за податками використовуватимуться векселі, це призведе до ускладнення процедури стягнення порівняно з тими правами, що надаються податковій адміністрації. Тому необхідно виважено підійти до вирішення питання про доцільність застосування векселів у цій сфері взагалі, оскільки існує цілком ймовірна можливість зменшення надходжень до державного бюджету через зволікання з їх стягнення.
Крім того, навіть за умови приведення нормативних актів, які регулюють порядок видачі податкових векселів, у відповідність до Уніфікованого закону про переказні векселі і прості векселі, на нашу думку, не вирішуються ті питання, які НБУ підняв у своєму листі (від 14.02.2000 р. N 25-109/301-982) на адресу КМУ, а саме: обмеження з об’єктивних причин (до яких належить географічне розташування банків) можливостей СПД одержати аваль свого векселя в комерційному банку, враховуючи обов’язковість здійснення такого авалю банком — юридичною особою.
Також слід звернути увагу ще на один важливий момент — підстави для видачі податкових векселів. Згідно з розділом II Правил виготовлення та використання вексельних бланків, затверджених постановою КМУ та НБУ від 10.09.92 р. N 528, векселі можуть видаватись лише для оплати товарів, робіт і послуг. Зрозуміло, що податкові векселі видаються з метою, іншою, ніж передбачено Правилами виготовлення та використання вексельних бланків. Крім того, формально існує законодавча колізія (взаємовиключні вимоги встановлені одним органом — КМУ і неможливо визначити пріоритет якогось з нормативних актів), це також суперечить загальному підходу до визначення напрямів використання векселів в Україні, який викладений крім згаданих Правил виготовлення та використання вексельних бланків і у проекті Закону України «Про особливості обігу векселів в Україні». Слід зазначити, що, попри всі розходження щодо цього законопроекту між КМУ і розробниками законопроекту, позиція про обов’язкову товарну природу векселя є спільною.

Враховуючи увесь комплекс проблем, про які зазначено вище, видається доцільним внести пропозицію КМУ про скасування усіх його нормативних актів, що передбачають оформлення векселями заборгованості суб’єктів підприємницької діяльності з податків і обов’язкових платежів.

Заступник Голови П. Сенищ