На Ваше обращение относительно создания частного предприятия и оформления изменений к уставу предприятия в порядке затронутых вопросов сообщаем следующее.
1. Виды и организационно-правовые формы предприятий определены статьей 63 Хозяйственного кодекса Украины. Согласно указанной статье частное предприятие [-] это предприятие, действующее на основе частной собственности граждан или субъекта хозяйствования (юридического лица).
Следует отметить, что действующее законодательство не содержит предписаний относительно ограничения количества учредителей — физических лиц в частном предприятии и, таким образом, не может быть основанием для отказа в осуществлении государственной регистрации частного предприятия.
2. В отношении подписания новой редакции устава общества отмечаем следующее.
Согласно статье 145 ГКУ и статье 59 Закона Украины «О хозяйственных обществах» внесение изменений в учредительные документы общества с ограниченной ответственностью относится к исключительной компетенции полномочного общего собрания участников данного общества.
Статьей 60 вышеуказанного Закона определено, что решение о внесении изменений в устав считается принятым, если за него проголосуют участники, владеющие в совокупности более чем 50 процентами общего количества голосов участников общества. Собрание участников считается полномочным, если на нем присутствуют участники (представители участников), владеющие в совокупности более чем 60 процентами голосов.
Согласно части пятой статьи 89 ГКУ изменения к учредительным документам юридического лица вступают в силу для третьих лиц со дня их государственной регистрации.
Порядок проведения государственной регистрации изменений к учредительным документам общества и пакет документов, который представляется при этом государственному регистратору, определяется статьей 29 Закона о регистрации.
В соответствии с частью пятой статьи 8 Закона Украины «О государственной регистрации юридических лиц и физических лиц — предпринимателей» (далее — Закон о регистрации) учредительные документы юридического лица, а также изменения к ним излагаются письменно, прошиваются, пронумеровываются и подписываются учредителями (участниками) или уполномоченными лицами, если законом не установлен иной порядок их утверждения. Подписи учредителей (участников) или уполномоченных лиц на учредительных документах удостоверяются нотариально.
Следовательно, изменения к уставу общества должны подписываться участниками этого общества или уполномоченными на это лицами.
Статьями 244, 245 ГКУ предусмотрено представительство по доверенности. Согласно части первой статьи 238 ГКУ представитель может быть уполномочен на совершение только тех сделок, право на совершение которых имеет лицо, которое он представляет.
В соответствии со статьей 244 ГКУ представительство по доверенности может основываться на акте органа юридического лица.
Из определения доверенности как письменного документа, выдаваемого одним лицом другому лицу для представительства перед третьими лицами, вытекает ряд требований к доверенности, приведенных в разъяснениях Научно-практического комментария к ГКУ, среди которых указывается, что в доверенности должен быть указан объем полномочий, предоставленных представителю тем, кого представляют.
Учитывая вышеприведенное, Госкомпредпринимательства считает, что изменения к уставу общества с ограниченной ответственностью, принятые полномочным общим собранием данного общества, могут подписываться председателем такого общего собрания при условии наличия принятого общим собранием участников ООО решения об их утверждении, а также предоставления ему от имени общего собрания участников ООО права подписи изменений к уставу и наличия доверенности, оформленной соответствующим образом на основании решения общего собрания.
Кроме этого, учитывая то, что норма Закона о регистрации не содержит требований относительно подписания новой редакции устава всеми участниками, Госкомпредпринимательства считает, что изменения и новая редакция устава общества с ограниченной ответственностью, которые приняты полномочным общим собранием данного общества, могут подписываться присутствующими на этом собрании участниками. Подписи этих участников удостоверяются нотариально.

Председатель К. Ващенко

Народному депутату України
Рибакову І. О.
вул. Грушевського, 5,
м. Київ, 01008

Про розгляд звернення

Шановний Ігоре Олександровичу!
Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув Ваше звернення від 25.06.2008 року N 457-2/2008 та, в межах компетенції, повідомляє наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі — Закон) державний нагляд (контроль) — діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів (далі — органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно зі статтею 2 Закону його дія поширюється на відносини, пов’язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю, контролю за дотриманням бюджетного і податкового законодавства, контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків, за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, використанням державного та комунального майна, банківського і страхового нагляду, інших видів спеціального державного контролю за діяльністю суб’єктів господарювання на ринку фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, під час проведення процедур, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя (зміни, внесені пунктом 17 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008).
Статтею 4 Закону встановлено, що орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).
Слід також зазначити, що перелік контролюючих органів (додається), діяльність яких підпадає під сферу дії Закону, не остаточний та може коригуватися, враховуючи можливість реорганізації органів державного нагляду (контролю) та внесення змін і доповнень до законів України.
Додаток: Перелік органів виконавчої влади, уповноважених здійснювати державний нагляд (контроль) у відповідних сферах господарської діяльності (діяльність яких підпадає під сферу дії Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» — на 39 арк. в 1 прим.
З повагою,

Перший заступник Голови А. Гота

органів виконавчої влади, уповноважених здійснювати державний нагляд (контроль) у відповідних сферах господарської діяльності (діяльність яких підпадає під сферу дії Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»)
Орган виконавчої влади Предмет контролю (нагляду) Суб’єкт контролю (нагляду) Об’єкт контролю (нагляду) — вид господарської діяльності, що підлягає контролю Правові підстави для здійснення контролю (нагляду)
1 2 3 4 5
1. Міністерство економіки України Контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов Ліцензіати експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, матриць ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»
ЗУ «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування»
ЗУ «Про ціни і ціноутворення»
Державна інспекція з контролю за цінами Контроль за цінами і тарифами Всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва Встановлення і застосування державних фіксованих та регульованих цін і тарифів
Державний департамент з питань банкрутства Контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов Арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»
ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»
2. Міністерство охорони здоров’я України Контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов Суб’єкти господарської діяльності незалежно від форм власності Проведення дезінфекційних, дезінсекційних; дератизаційних робіт (крім робіт на об’єктах ветеринарного контролю); медична практика переробка донорської крові та її компонентів, виготовлення з них препаратів ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»
Державна служба лікарських засобів і виробів медичного призначення Контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов Суб’єкти господарської діяльності незалежно від форм власності виробництво лікарських засобів, оптова, роздрібна торгівля лікарськими засобами ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»
«Основи законодавства України про охорону здоров’я»
ЗУ «Про лікарські засоби»
ЗУ «Про донорство крові та її компонентів»
Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів Якість лікарських засобів Суб’єкти господарської діяльності незалежно від форм власності Виробництво, зберігання, транспортування, реалізації та медичного застосування лікарських засобів;
ввезення на митну територію України лікарських засобів (зареєстровані в Україні, за наявності сертифіката якості); контроль крові, її компонентів і препаратів та відповідних консервуючих розчинів «Основи законодавства України про охорону здоров’я»
ЗУ «Про лікарські засоби»
ЗУ «Про донорство крові та її компонентів»
Комітет з контролю за наркотиками Контроль за обігом в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов Підприємства, установи і організації, ліцензіати Культивування рослин, розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізація (відпуск), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів ЗУ «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори»
ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»
Державна санітарно-
епідеміологічна служба, територіальні органи Санітарний та епідемічний стан; контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов Юридичні та фізичні особи Нагляд за дотриманням вимог санітарних норм у стандартах та інших нормативно-технічних документах, відповідністю продукції вимогам безпеки для здоров’я і життя населення;
державний санітарно-епідеміологічний нагляд;
контроль за усуненням причин і умов виникнення і поширення інфекційних, масових неінфекційних захворювань, отруєнь та радіаційних уражень людей
нагляд за організацією і проведенням санітарних і протиепідемічних заходів;
нагляд за дотриманням санітарного законодавства;
виготовлення продукції, що виробляється з відходів;
діяльність щодо розроблення і використання нових технологій, проектування, розміщення, будівництва, реконструкції та технічного переобладнання підприємств, виробничих об’єктів і споруд будь-якого призначення, планування та забудова населених пунктів, курортів, проектування і будівництво каналізаційних, очисних, гідротехнічних споруд, інших об’єктів; виготовлення харчової продукції, в тому числі для спеціального дієтичного споживання, функціональні харчові продукти, а також харчові добавки, ароматизатори, дієтичні добавки;
державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці;
контроль за якістю води, що використовується для нецентралізованого водопостачання населення;
контроль за виконанням санітарно-гігієнічних та інших нормативних вимог щодо продуктів дитячого харчування;
нагляд за дотриманням вимог санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм у стандартах та інших нормативно-технічних документах;
контроль та нагляд з питань додержання санітарних норм і правил у процесі розроблення технічних умов, технічних регламентів на молочну продукцію, визначення показників її безпеки та здійснення періодичного нагляду у процесі виробництва молочної продукції, а також за використанням обладнання, відходів вторинної сировини, тари, транспортних засобів;
державний контроль якості питної води;
контроль за дотриманням санітарного законодавствах у дошкільних навчальних закладах;
державний нагляд та контроль у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки;
контроль за виконанням профілактичних і протиепідемічних заходів (благоустрій, водопостачання та водовідведення, прибирання та санітарна очистка, боротьба з живими переносниками збудників інфекційних хвороб тощо) на територіях населених пунктів, у місцях масового відпочинку населення та рекреаційних зонах;
контроль за додержанням юридичними і фізичними особами санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, правил торгівлі та побутового обслуговування населення, за якістю та безпекою харчових продуктів і продовольчої сировини на всіх етапах їх виробництва, зберігання та реалізації;
контроль за станом епідемічної ситуації в регіоні;
контроль виконання вимог санітарно-протиепідемічних правил і норм;
виробничий контроль, у тому числі лабораторні дослідження і випробування при виробництві, зберіганні, транспортуванні та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини та іншої продукції, при виконанні робіт і наданні послуг;
контроль за дотриманням порядку та умов зберігання, транспортування, а також знешкодження медичних імунобіологічних препаратів;
санітарно-
епідеміологічний нагляд у пунктах пропуску через державний кордон України;
огляд транспортних засобів (що в’їжджають на територію України), ввезення вантажів, товарів та інших предметів, у тому числі харчових продуктів та продовольчої сировини, лікарських засобів, хімічних, біологічних і радіоактивних речовин, а також матеріалів і відходів, що можуть бути факторами передачі інфекції або створити небезпеку для життя і здоров’я людей;
санітарний огляд речей, багажу, транспортних засобів та вантажів (на територіях, де встановлено карантин)
санітарний контроль за гуманітарною допомогою
нагляд за дотриманням державних санітарних норм, правил, гігієнічних нормативів під час утворення, збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів;
контроль, при визначенні рівня небезпечності відходів;
радіаційний контроль за вивезенням знарядь праці та будівельних матеріалів за межі радіоактивно забрудненої території, з якої передбачається відселення людей ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»
Декрет КМУ «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення»
ЗУ «Про молоко та молочні продукти»
ЗУ «Про питну воду та питне водопостачання»
ЗУ «Про дошкільну освіту»
ЗУ «Про об’єкти підвищеної небезпеки»
ЗУ «Про перевезення небезпечних вантажів»
ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб»
Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів»
ЗУ «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»
3. Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
Державний департамент пожежної безпеки Забезпечення пожежної безпеки;
Контроль у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки;
Дотримання ліцензійного законодавства Підприємства, установи та організації незалежно від форми власності Проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів та систем опалення, оцінка протипожежного стану об’єктів; проведення випробувань на пожежну небезпеку речовин, матеріалів, будівельних конструкцій, виробів і обладнання, а також пожежної техніки, пожежно-технічного озброєння, продукції протипожежного призначення на відповідність встановленим вимогам;
нагляд за дотриманням порядку користування водними об’єктами для протипожежних потреб;
державний нагляд та контроль у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки Водний кодекс України
ЗУ «Про пожежну безпеку»
ЗУ «Про Цивільну оборону України»
ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»
Закон України «Про об’єкти підвищеної небезпеки»
Державна інспекція цивільною захисту та техногенної безпеки Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій;
контроль у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки;
контроль накопичення, збереження і цільового використання матеріальних ресурсів, призначених для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; контроль за додержанням вимог будівельних норм і правил у частині інженерно-технічних заходів щодо цивільного захисту та цивільної оборони Підприємства, установи та організації незалежно від форми власності;
юридичні або фізичні особи, у власності або у користуванні якої є хоча б один об’єкт підвищеної небезпеки Використання небезпечних об’єктів, виготовлення, переробка, транспортування, зберігання небезпечних речовин;
здійснення пошукових та інших невідкладних робіт;
будівництво об’єкта підвищеної небезпеки ЗУ «Про правові засади цивільного захисту»
ЗУ «Про Цивільну оборону України»
ЗУ «Про об’єкти підвищеної небезпеки»
4. Міністерство транспорту та зв’язку України Координація діяльності всіх видів транспорту суб’єкти господарювання Надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів залізничним транспортом ЗУ «Про транспорт»
ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»
Державний департамент автомобільного транспорту Державне регулювання у галузі автомобільного транспорту, безпека на транспорті Суб’єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту Послуги з перевезення пасажирів та/чи вантажів автомобільним транспортом; надання диспетчерських, автостанційних послуг; здійснення сертифікації транспортних засобів, робіт, послуг на автомобільному транспорті ЗУ «Про автомобільний транспорт»
Головна державна інспекція на автомобільному транспорті Контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов;
дотримання вимог безпеки на транспорті Суб’єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, ліцензіати Надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом ЗУ «Про автомобільний транспорт»
ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»
Державний департамент морського і річкового транспорту Державне регулювання у галузі морського та річкового транспорту; безпека на транспорті Суб’єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері морського і річкового транспорту Надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти, надання інших транспортних послуг;
безпека судноплавства морських і річкових перевезень, правила технічної експлуатації Кодекс торговельного мореплавства України
ЗУ «Про транспорт»
ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»
Державна адміністрація залізничного транспорту України Державне регулювання у галузі залізничного транспорту; безпеки на транспорті Суб’єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері залізничного транспорту Надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти, надання інших транспортних послуг;
Виробництво та ремонт рухомого складу, будівництво та ремонт інфраструктури залізничного транспорту; підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації персоналу ЗУ «Про транспорт»
ЗУ «Про залізничний транспорт»
Державний департамент авіаційного транспорту України державне регулювання у галузі повітряного транспорту; нагляд і контроль за безпекою польотів Суб’єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері повітряного транспорту Надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів повітряним транспортом;
виконання авіаційних хімічних робіт;
експлуатація, технічне обслуговування, ремонт, виробництво, розробка та інша діяльність в галузі авіаційної техніки (за ліцензію);
контроль за додержанням умов зазначених у дозволах Повітряний кодекс
ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»
5. Державний департамент з питань зв’язку та інформатизації Якість послуг поштового зв’язку Суб’єкти господарювання Послуги поштового зв’язку ЗУ «Про поштовий зв’язок»
6. Міністерство культури та туризму України
Державна служба з питань, національної культурної спадщини Охорона культурної спадщини Суб’єкти господарської діяльності Дослідження, консервація, реабілітація, реставрація, ремонт, пристосування, музеєфікація та інші роботи на нерухомих пам’ятках;
земляні роботи на пам’ятках, їх територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць; використання об’єктів культурної спадщини за первісним призначенням для розміщення в них закладів культури;
проведення будівельних, меліоративних, шляхових, земляних та інших робіт на пам’ятках національного значення, в межах території, на якій вони розташовані, та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць;
проведення археологічної розвідки, розкопок, інших земляних робіт в межах території, на якій розташовані пам’ятки, та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою; відновлення земляних робіт Закон України «Про охорону культурної спадщини»
Державна служба туризму і курортів Якість наданих туристичних послуг Суб’єкти господарювання Турагентська та туроператорська діяльність ЗУ «Про туризм»
ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»
7. Міністерство праці та соціальної політики України Контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов Суб’єкт господарювання, який в установленому законодавством порядку отримай ліцензію на посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном; суб’єкти господарської діяльності (фізичні та юридичні особи), ліцензіати Посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном ЗУ «Про зайнятість населення»
ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»
Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю Дотримання законодавства про зайнятість населення
Додержання законодавства про працю Використання найманої праці ЗУ «Про охорону праці»
8. Міністерство освіти і науки України Контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов Суб’єкти господарської діяльності, ліцензіати Надання освітніх послуг;
Розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних; виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, матриць ЗУ «Про освіту»
«Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування, матриць»
ЗУ «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних»
ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»
Державний департамент інтелектуальної власності Контроль за дотриманням державних стандартів освіти, державне інспектування, акредитація. Захист інтересів суб’єктів авторського права і суміжних прав та захист прав споживачів; дотримання ліцензійного законодавства

Державна інспекція навчальних закладів Контроль за діяльністю навчальних закладів незалежно від форм власності Навчальні заклади незалежно від форм власності Контроль за діяльністю навчальних закладів незалежно від форм власності
9. Міністерство фінансів України Сфера ліцензування (проведення на території України азартних ігор та лотерей, виробництво, виготовлення та торгівля дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням) Суб’єкти господарювання випуск та проведення лотерей;
організація діяльності з проведення азартних ігор;
розроблення, виробництво і проведення сертифікаційних випробувань голографічних захисних елементів;
виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності;
виробництво, виготовлення дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння і торгівля виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;
видобуток, виробництво, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, виготовлення виробів з них та операції з ними ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»
ЗУ «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними»
Державна пробірна служба Додержання суб’єктами підприємницької діяльності та іншими суб’єктами господарювання вимог законодавства у процесі здійснення операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, виробами з них та матеріалами, що містять дорогоцінні метали Суб’єкти господарювання ЗУ «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними»
10. Міністерство палива та енергетики
Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії Нагляд за електричними і тепловикористовуючими установками та тепловими мережами споживачів та суб’єктів електроенергетики Суб’єкти господарської діяльності незалежно від їх відомчої належності та форм власності Виробництво, передача, постачання і використання енергії та теплової енергії; продаж та купівля електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії України. Транспортування теплової енергії; постачання споживачам теплової енергії; технічного обслуговування засобів виробництва, транспортування та споживання теплової енергії ЗУ «Про електроенергетику»
ЗУ «Про теплопостачання»
Державна інспекція з експлуатації електричних станцій і мереж Нагляд за додержанням вимог технічної експлуатації електричних станцій і мереж, вимог технічної експлуатації енергетичного обладнання об’єктів електроенергетики, підключених до об’єднаної енергетичної системи України Суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від їх відомчої належності та форм власності
11. Національна комісія регулювання електроенергетики України Регулювання діяльності в електроенергетиці; додержання ліцензійних умов здійснення ліцензійної діяльності в електроенергетиці Суб’єкти підприємницької діяльності Виробництво, передача електроенергії та теплової енергії; зберігання природного газу; транспортування нафти та нафтопродуктів, природного газу ЗУ «Про електроенергетику»
ЗУ «Про теплопостачання»
ЗУ «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу»
ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»
12. Пенсійний фонд України Порядок формування накопичувального пенсійного фонду; цільове використання коштів Пенсійного фонду Суб’єкти підприємницької діяльності Нарахування, обчислення та сплата страхових внесків ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»
ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»
13. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Правильність нарахування, своєчасна сплата страхових внесків, достовірність поданих страхувальниками та застрахованими особами відомостей Підприємства, установи, організації, а також фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників Здійснення загальнообов’язкового державного соціального страхування (нарахування, сплата страхувальником страхових внесків та обґрунтоване використання страхових коштів) Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»
ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»
14. Державний комітет лісового господарства Контроль за додержанням норм, правил та інших нормативно правових актів з ведення лісового господарства Суб’єкти господарювання Ведення лісового і мисливського господарства та полювання Лісовий кодекс України
Укрдержліснасін-
інспекція Контроль за дотриманням вимог законодавства про насіння і садибний матеріал Лісокористувачі та інші суб’єкти господарської діяльності усіх форм власності Виробництво, розмноження, збереження, реалізація та використання лісового насіння і садибного матеріалу ЗУ «Про насіння і садивний матеріал»
15. Міністерство охорони навколишнього природного середовища
Державна екологічна інспекція Контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, а також за додержанням норм екологічної безпеки Суб’єкти господарювання Використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони республіки, природних територій та об’єктів, що підлягають особливій охороні Водний кодекс України
Кодекс України «Про надра»
ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища»
Держгеолслужба Контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов Ліцензіати Пошук (розвідка) корисних копалин;
видобування корисних копалин із родовищ, що мають загальнодержавне значення та включені до Державного фонду родовищ корисних копалин;
видобування дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»
Укргеодезкартографія Контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов Ліцензіати виконання топографо-геодезичних, картографічних робіт ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»
16. Держводгосп Контроль за додержанням режиму роботи водосховищ комплексного та водогосподарських;
Контроль за використанням та охороною водних ресурсів
Додержання ліцензійних умов Суб’єкти господарювання (юридичні та фізичні особи) Використання води
Проектування, будівництво нових і реконструкція існуючих меліоративних систем Водний кодекс України
ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»
17. Держкомзем Контролю за використанням та охороною земель;
Додержання ліцензійних умов Суб’єкти господарювання Забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів; проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт та земельних торгів Земельний кодекс України
ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель»
ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»
18. Держгірпромнагляд Нагляд за додержанням законодавства з охорони праці в частині промислової безпеки, безпечного ведення робіт юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю; здійснює в установленому порядку державний гірничий нагляд та контроль за веденням пошуково-розвідувальних та інших робіт щодо геологічного вивчення підземних вод; контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов Суб’єкти господарювання, ліцензіати Проведення гірничих робіт, забезпечення протиаварійного захисту, поводження з вибуховими матеріалами; виробництво вибухових матеріалів промислового призначення (за переліком, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці та державного гірничого нагляду) Кодекс України «Про надра»
«Гірничий закон України»
ЗУ «Про поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення»
ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»
19. Міністерство аграрної політики України Контроль та нагляд за якістю та безпекою сільськогосподарської продукції, сировини і продовольства, їх зберіганням і продажем; за охороною і відтворенням водних живих ресурсів, регулюванням рибальства Суб’єкти господарювання Вироблення, зберігання, транспортування риби, інших водних живих ресурсів та харчової продукції з них, що експортується; зберігання і продаж сільськогосподарської продукції, сировини і продовольства Водний кодекс України
ЗУ «Про ветеринарну медицину»
ЗУ «Про рибу, інші водні живі ресурси та продукцію з них»
Державний комітет ветеринарної медицини України ветеринарно-
санітарний контроль та нагляд за тваринами, продуктами тваринного походження, ветеринарними препаратами, субстанціями, кормовими добавками, преміксами, кормами рослинного та тваринного походження, готовими кормами, штамами мікроорганізмів, репродуктивним матеріалом, патологічним матеріалом, засобами ветеринарної медицини, засобами догляду за тваринами, а також потужностями (об’єктами), які використовуються для виробництва, переробки, зберігання та обігу вищезазначених об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду; контроль та нагляд за. якістю та безпекою риби, інших водних живих ресурсів та харчової продукції з них, що призначаються для експорту вироблення, зберігання, транспортування риби, інших водних живих ресурсів та харчової продукції з них, що експортується; виробництво і обіг продуктів тваринного, а на агропродовольчих ринках — і рослинного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, премікси, кормів, штамів мікроорганізмів, репродуктивного і патологічного матеріалу ЗУ «Про ветеринарну медицину»
ЗУ «Про рибу, інші водні живі ресурси та продукцію з них»
Державний комітет рибного господарства України Контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів. Контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов Суб’єкти господарювання, ліцензіати Використання та відтворення водних ресурсів;
діяльність, пов’язана з промисловим виловом риби на промислових ділянках рибогосподарських водойм, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств Водний кодекс України
ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»
Головна державна інспекція захисту рослин «Головдержзахист» Здійснення державного контролю за захистом рослин підприємства, установи, організації усіх форм власності та громадяни Контроль за своєчасним проведенням підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та громадянами заходів щодо захисту рослин, додержанням регламентів застосування засобів захисту рослин ЗУ «Про захист рослин»
Державна служба з охорони прав на сорти рослин (Держсортслужба) Контроль у сфері охорони прав на сорти рослин (відповідно до Положення) юридичні і фізичні особи Контроль за набуттям прав на сорти рослин та їх реєстрацією і реалізацією проведенням експертизи сортів рослин в Україні на наявність генетично модифікованих організмів, у тому числі під час сертифікації сортів рослин, що ввозяться або вивозяться, Контроль та нагляд за збереженістю сортів рослин ЗУ «Про охорону прав на сорти рослин»
Українська державна помологічно-
ампелографічної інспекція контроль у сільськогосподарському насінництві та розсадництві Суб’єкти господарювання контроль за якістю насіння плодових і горіхоплідних культур (далі — насіння), садибного матеріалу плодових, ягідних, горіхоплідних культур, винограду та хмелю ЗУ «Про насіння і садивний матеріал»
Державна служба з карантину рослин України Контроль за дотриманням карантинного режиму Суб’єкти господарювання Контроль за дотриманням карантинного режиму і проведенням заходів з карантину рослин при вирощуванні, заготівлі, вивезенні, ввезенні, транспортуванні, зберіганні, переробці, реалізації та використанні об’єктів регулювання ЗУ «Про карантин рослин»

Державна інспекція з контролю якості сільськогосподарської продукції та моніторингу її ринку Контроль якості сільськогосподарської продукції, зокрема зерна та продуктів його переробки, проведення моніторингу ринку сільськогосподарської продукції Суб’єкти господарювання Контроль за додержанням вимог стандартів, технічних умов, інших нормативних документів, пов’язаних з якістю, безпекою, сертифікацією сільськогосподарської продукції під час її заготівлі, зберігання, переробки, реалізації та здійснення експортно-імпортних операцій
20. Міністерство промислової політики України Додержання ліцензійних умов Суб’єкти господарювання Виробництво особливо небезпечних хімічних речовин (згідно з переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України)
заготівля, переробка, металургійна переробка брухту кольорових і чорних металів
розроблення, виготовлення, реалізація, ремонт, модернізація та утилізація озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї
діяльність, пов’язана з виробництвом автомобілів та автобусів
виробництво хімічних джерел струму, імпорт хімічних джерел струму ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»
21. Мінрегіонбуд Контроль за дотриманням законодавства у сфері містобудування, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, затвердженої містобудівної документації та проектів конкретних об’єктів, раціональним використанням територіальних і матеріальних ресурсів при проектуванні та будівництві, за дотриманням вимог щодо охорони культурної спадщини та збереженням традиційного характеру середовища населених пунктів Фізичні та юридичні особи Виконання робіт, пов’язаних з дослідженням, консервацією, реабілітацією, реставрацією, ремонтом і музеєфікацією пам’яток архітектури та містобудування, планування, забудова та використання територій ЗУ «Про основи містобудування»
Державна архітектурно-
будівельна інспекція нагляд за додержанням вимог містобудівної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, державних стандартів, норм і правил Підприємства, їх об’єднання, установи та організації всіх форм власності Проектування, будівельні роботи, виготовлення будівельних матеріалів, виробів і конструкцій ЗУ «Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування»
22. Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики Захист прав споживачів; дотриманням законодавства України про рекламу; організація та проведення державного контролю і нагляду у сфері метрології та метрологічної діяльності Суб’єкти господарювання Виробництво та/або розповсюдження реклами; метрологічна діяльність (повірка засобів вимірювальної техніки, калібрування засобів вимірювальної техніки, вимірювання), а також виробництво, ремонт, продаж і прокат засобів вимірювальної техніки; виробництво товарів, надання послуг, виконання робіт ЗУ «Про рекламу»
ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність»
ЗУ «Про захист прав споживачів»
23. Національна комісія з питань регулювання зв’язку України Нагляд щодо користування радіочастотним ресурсом України; контролю за додержанням ліцензійних умов користування радіочастотним ресурсом України; контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов Суб’єкти господарювання, ліцензіати Реалізація, експлуатація радіоелектронних засобів, випромінювальних пристроїв на території України та порядку ввезення їх із-за кордону; надання та отримання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування; пересилання поштових переказів, простих та реєстрованих листів, поштових карток, бандеролей та посилок масою до 30 кілограмів ЗУ «Про радіочастотний ресурс України»
ЗУ «Про телекомунікації»
ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»
24. Держспецзв’язок Контроль за станом криптографічного та технічного захисту інформації, яка є власністю держави, або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, а також за додержанням вимог законодавства у сфері надання послуг електронного цифрового підпису;
контроль за додержанням вимог законодавства у сфері надання послуг електронного цифрового підпису Суб’єкти господарювання Розроблення, виробництво, використання, експлуатація, сертифікаційні випробування, тематичні дослідження, експертиза, ввезення, вивезення і знищення криптографічних систем і засобів криптографічного захисту інформації та обладнання спеціального зв’язку; використання електронного цифрового підпису ЗУ «Про Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України»
ЗУ «Про електронний цифровий підпис»
25. Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР) Контроль за додержанням вимог законодавства у сфері альтернативних джерел енергії;
контроль у сфері енергозбереження Суб’єкти господарювання Виконання робіт на об’єктах альтернативної енергетики; отримання, переробка, перетворення, транспортування, зберігання, облік та використання паливно-енергетичних ресурсів, розміщених на території України; будівництво чи реконструкція когенераційних установок ЗУ «Про альтернативні джерела енергії»
ЗУ «Про енергозбереження»
ЗУ «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу
26. Міністерство внутрішніх справ України Контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов Ліцензіати Виробництво та ремонт вогнепальної зброї невійськового призначення і боєприпасів до неї, холодної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду, торгівля вогнепальною зброєю невійськового призначення та боєприпасами до неї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду;
виробництво спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони та їх продаж,
надання послуг, пов’язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян;
діяльність, пов’язана з виробництвом, торгівлею піротехнічними засобами;
діяльність, пов’язана з відкриттям та функціонуванням стрілецьких тирів, стрільбищ невійськового призначення, мисливських стендів ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»
27. Мінсім’ямолодьспорт Контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов Ліцензіати Фізкультурно-оздоровча та спортивна діяльність:
організація і проведення спортивних занять професіоналів та любителів спорту;
діяльність з підготовки спортсменів до змагань з різних видів спорту, визнаних в Україні ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»
28. Мінжитлокомунгосп Контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов Ліцензіати централізоване водопостачання та водовідведення;
виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії (крім певних видів господарської діяльності у сфері теплопостачання, якщо теплова енергія виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії) ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»
Українська державна квітково-декоративна насіннєва інспекція (Укрдержквітнасін-
інспекція) Державний контроль у насінництві та розсадництві Суб’єкти господарювання усіх форм власності у сфері квітково-декоративного насінництва та розсадництва Контроль за дотриманням суб’єктами господарювання усіх форм власності у сфері квітково-декоративного насінництва та розсадництва вимог законодавства про насіння і садибний матеріал ЗУ «Про насіння та садивний матеріал»
29. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації Контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов Ліцензіати Роздрібна торгівля пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин);
централізоване водопостачання та водовідведення;
виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії (крім певних видів господарської діяльності у сфері теплопостачання, якщо теплова енергія виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії); організація та утримання тоталізаторів, гральних закладів;
турагентська діяльність, оптова торгівля насінням;
професійна діяльність у сфері надання соціальних послуг ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»
30. Державна митна служба України Контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов Ліцензіати Посередницька діяльність митного брокера та митного перевізника ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»
31. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Правильність нарахування, своєчасна сплата страхових внесків, достовірність поданих страхувальниками та застрахованими особами відомостей Підприємства, установи, організації, а також фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників Здійснення загальнообов’язкового державного соціального страхування (нарахування, сплата страхувальником страхових внесків та обґрунтоване використання страхових коштів) Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»
ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»
32. Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття Правильність нарахування, своєчасна сплата страхових внесків, достовірність поданих страхувальниками та застрахованими особами відомостей Підприємства, установи, організації, а також фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників. Здійснення загальнообов’язкового державного соціального страхування (нарахування, сплата страхувальником страхових внесків та обґрунтоване використання страхових коштів) Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»
ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»
33. Державна податкова служба України контроль за додержанням податкового законодавства Суб’єкти господарювання (фізичні та юридичні особи) здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), контролю своєчасності подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, торгових патентів; контролю за дотриманням встановленого порядку відпуску спирту етилового та сплати акцизного збору з нього; контроль за виробництвом спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ЗУ «Про державну податкову службу в Україні»;
ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»;
34. Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Нагляд за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов. Нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення. Суб’єкти господарювання Ліцензування діяльності в галузі телебачення і радіомовлення (надання послуг радіозв’язку (з використанням радіочастот) ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»,
ЗУ «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення»

____________
* Органи місцевого самоврядування ЗУ «Про місцеве самоврядування».
____________

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого — Сеніна Ю. Л., суддів: Косенка В. Й., Лихути Л. М., Охрімчук Л. І., Романюка Я. М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту перебування в трудових відносинах, стягнення заробітної плати, страхових виплат та відшкодування моральної шкоди, встановила:
У травні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення невиплаченої заробітної плати, страхових виплат та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з 16 липня 2004 року працює у відповідача, як приватного підприємця, за сумісництвом митним брокером, проте з листопада 2005 року їй не виплачують заробітну плату, ОСОБА_2 також відмовляється виплатити страхові виплати в зв’язку з вагітністю та пологами; такими діями відповідач заподіяв їй моральну шкоду.
Позивачка просила стягнути невиплачену заробітну плату, страхові виплати в зв’язку з вагітністю та пологами й 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Згодом позивачка доповнила позов, просила також встановити факт її перебування у трудових відносинах з суб’єктом підприємницької діяльності — фізичною особою ОСОБА_2 на посаді декларант-посередник з 16 липня 2004 року, зобов’язати відповідача оформити документи про прийняття її на роботу за сумісництвом та внести запис до трудової книжки, стягнути невиплачену заробітну плату в сумі 1571 грн. 26 коп., страхові виплати в зв’язку з вагітністю та пологами в сумі 1319 грн. 90 коп. та 10000 грн. на відшкодування заподіяної порушенням її прав моральної шкоди.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 13 березня 2007 року позов задоволено частково, постановлено встановити факт перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з відповідачем з 16 липня 2004 року, зобов’язати ОСОБА_2 видати наказ про прийняття її на роботу за сумісництвом декларантом-посередником, стягнути з відповідача на користь позивачки заробітну плату в сумі 1571 грн. 26 коп., страхові виплати в зв’язку з вагітністю та пологами в сумі 1319 грн. 90 коп. та 300 грн. на відшкодування моральної шкоди; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 20 вересня 2007 року рішення суду першої інстанції скасоване та ухвалене нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1, 3 та 4 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
Таким чином, фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.
Судом першої інстанції встановлено, що з 18 вересня 2003 року ОСОБА_1 працює митним брокером у приватній фірмі (далі — ПФ) «КМ», директором якої є ОСОБА_2, з 12 квітня 2006 року їй надано відпустку, проведено страхові виплати в зв’язку з вагітністю та пологами в сумі 1319 грн. 90 коп.; за місцезнаходженням ПФ «КМ» також знаходиться та здійснює свою діяльність суб’єкт підприємницької діяльності — фізична особа ОСОБА_2, працівники якого працюють в одному приміщенні з працівниками ПФ «КМ».
ОСОБА_2 подав до Полтавської митниці облікову картку, особисто ним підписану 15 липня 2004 року та скріплену його печаткою, в якій зазначив ОСОБА_1 особою, уповноваженою на роботу з митницею, і позивачкою за період з 16 липня 2004 року по 31 грудня 2005 року було особисто заповнено та оформлено 95 вантажних митних декларацій від декларанта — суб’єкта підприємницької діяльності — фізичної особи ОСОБА_2; такі декларації були прийняті Полтавською митницею.
Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженою наказом Державної митної служби України N 307 від 9 липня 1997 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що в графі 54 «Місце та дата» вантажної митної декларації зазначаються місцезнаходження (місце проживання) декларанта, дата заповнення декларації, прізвище, ініціали, посада особи — співробітника підприємства-декларанта, зазначеного в графі 14, проставляється її особистий підпис, а також наводяться номер телефону декларанта, номер Кваліфікаційного свідоцтва особи, уповноваженої на декларування (у разі видачі його митницею), електронна адреса (за наявності). Ці відомості завіряються печаткою організації-декларанта, яка містить код за ЄДРПОУ.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що сукупність встановлених фактів свідчить про постійний характер роботи ОСОБА_1 як працівника суб’єкта підприємницької діяльності — фізичної особи ОСОБА_2, з його відома та згоди, отже вона дійсно перебувала з ним в трудових відносинах і працювала за сумісництвом декларантом-посередником, хоча прийняття на роботу належним чином оформлене не було, а також про наявність заборгованості по заробітній платі відповідача перед нею.
При встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального закону та правильно застосовано норми матеріального права.
Апеляційний суд помилково скасував правильне рішення, не навів достатніх мотивів, за якими він вважає невірними висновки суду першої інстанції щодо встановлення факту перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з відповідачем, безпідставно послався на відсутність розпорядження ОСОБА_2 на оформлення митних декларацій як на підставу відмови в задоволенні позовних вимог.
За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 339 ЦПК України.
Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Полтавської області від 20 вересня 2007 року скасувати і залишити в силі рішення Київського районного суду м. Полтави від 13 березня 2007 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Л. Сенін

Судді: В. Й. Косенко
Л. М. Лихута
Л. І. Охрімчук
Я. М. Романюк

На Ваше письмо сообщаем следующее.
В соответствии с Заключительными положениями Закона Украины «О государственной регистрации юридических лиц и физических лиц — предпринимателей» (далее — Закон о регистрации), вступившего в силу с 1 июля 2004 года, государственный регистратор в течение 2004 — 2005 годов при поступлении от юридических лиц и физических лиц — предпринимателей регистрационной карточки, в соответствии с требованиями статьи 19 данного Закона, обязан произвести замену ранее выданных им свидетельств о государственной регистрации на свидетельства о государственной регистрации единого образца.
Обращаем внимание, что замена свидетельств продолжается и в настоящее время, а свидетельство о государственной регистрации старого образца не утрачивает своей юридической силы.
Следует отметить, что Закон о регистрации не предусматривает санкций для субъектов хозяйствования за невключение ими сведений в Единый государственный реестр юридических лиц и физических лиц — предпринимателей (далее — ЕГР), а статьей 6 Закона о регистрации не определены полномочия относительно обращения государственного регистратора в суд об отмене государственной регистрации юридического лица, не предоставляющего сведения о себе в ЕГР.
Вместе с этим следует учитывать, что частью третьей статьи 18 Закона о регистрации определено, что, если сведения, подлежащие внесению в ЕГР, не были в него внесены, они не могут быть использованы в споре с третьим лицом, кроме случаев, когда третье лицо знало или могло знать эти сведения.

Председатель К. Ващенко

Государственный комитет Украины по вопросам регуляторной политики и предпринимательства во исполнение письма Министерства финансов Украины от 19.05.2008 N 31-11070-12-13/18500, в пределах компетенции, рассмотрел Ваше письмо <...> относительно предоставления разъяснения некоторых норм действующего законодательства и, по результатам рассмотрения, информирует о следующем.
В соответствии с частью 4 статьи 57 Хозяйственного кодекса Украины (далее — ХКУ) устав субъекта хозяйствования должен содержать сведения, в частности, о размере и порядке образования уставного и других фондов.
Обращаем Ваше внимание на то, что норма действующего законодательства не содержит исключений относительно указания размера уставного фонда у некоторых субъектов хозяйствования.
Так, согласно части 4 статьи 78 ХКУ уставный фонд коммунального унитарного предприятия образуется органом, в сферу управления которого оно входит, до регистрации его в качестве субъекта хозяйствования. Минимальный размер уставного фонда коммунального унитарного предприятия устанавливается соответствующим местным советом.
Кроме этого, в соответствии со статьей 17 Закона Украины «О государственной регистрации юридических лиц и физических лиц — предпринимателей» в Едином государственном реестре юридических лиц и физических лиц — предпринимателей (ЕГР) должны содержаться, в частности, данные о размере уставного фонда (уставного или складочного капитала) юридического лица. Таким образом, указание этих сведений в регистрационной карточке юридического лица является обязательным.
Следует отметить, что статьей 89 Гражданского кодекса Украины предусмотрено, что изменения в учредительных документах юридического лица вступают в силу для третьих лиц со дня их государственной регистрации.
Учитывая вышеизложенное, можно сделать вывод, что в уставе субъекта хозяйствования должны содержаться сведения о размере уставного фонда, с занесением таких сведений в ЕГР.

Первый заместитель Председателя А. Гота

Державне казначейство України на чисельні звернення щодо придбання нерухомого майна повідомляє наступне.
Пунктом 7 Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2008 р. N 274 (далі — Тимчасове положення), встановлено, що дія цього Тимчасового положення не поширюється на випадки, коли предметом закупівлі є придбання нерухомого майна.
Статтею 181 Цивільного кодексу України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Виходячи із зазначеного житлові будинки, будівлі, споруди, в тому числі і квартири, належать до об’єктів нерухомого майна.
Відповідно до частини другої статті 331 та частини першої статті 382 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (в тому числі квартира як ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Отже, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Таким чином, квартира є об’єктом інвестування в об’єкті будівництва, який після завершення будівництва стає окремим майном. До завершення будівництва проінвестованого об’єкта нерухомого майна та прийняття його до експлуатації інвестору належить не право власності на цей об’єкт, а майнові права на нього.
Водночас звертаємо увагу, що пайова (дольова) участь як спосіб фінансування за рахунок бюджетних коштів передбачає укладення відповідного договору, згідно з яким співінвестор (пайовий (дольовий) учасник) перераховує кошти на об’єкт будівництва для отримання у власність житла з визначенням його вартості та технічних параметрів після закінчення робіт, дана операція містить ознаки закупівлі робіт та передбачає укладення договору саме на виконання робіт (на будівництво житла на умовах пайової участі).
Таким чином, інвестування бюджетних коштів на умовах дольової (пайової) участі у будівництві житла є закупівлею робіт і на нього не поширюється дія пункту 7 Тимчасового положення.
У разі якщо предметом закупівлі є житло на первинному або вторинному ринку, будівництво якого вже завершено та виконавець набув право власності на цей об’єкт, то такий предмет закупівлі відповідно до визначення, наведеного у підпункті 18 пункту 2 Тимчасового положення, є товаром та передбачає укладання договору купівлі-продажу, і на нього поширюється дія пункту 7 Тимчасового положення.
Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті на будівництво (придбання) житла для військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, органів і підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації» від 22.02.2008 р. N 70 передбачено, що «бюджетні кошти спрямовуються на:
- будівництво житла на земельних ділянках, що належать органам, зазначеним у пункті 1 цього Порядку, або виділені їм із зазначеною метою в установленому порядку (власне будівництво);
- реконструкцію будівель (приміщень) під житло;
- придбання житла на умовах пайової участі;
- придбання житла на вторинному ринку».
Аналізуючи наведений перелік, слід відмітити, що дія пункту 7 Тимчасового положення поширюється лише на придбання житла на вторинному ринку.

Заступник Голови Т. Грицун

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2008
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2008

Одним из показателей, который влияет на деловую репутацию нотариусов, является количество возбужденных уголовных дел в отношении государственных и частных нотариусов. Согласно статистическим данным, в 2007 году возбуждено 8 (в 2006 — 8, в 2005 — 10) уголовных дел в отношении нотариусов Украины (Інформаційно-аналітичні матеріали щодо сучасного стану нотаріату в Україні. — К.: Міністерство юстиції України, 2008. — С. 17-18).

Учитывая общий уровень преступности на Украине, можно утверждать, что количество преступлений, которые совершаются нотариусами, является мизерным. Именно поэтому случаи привлечения нотариуса к уголовной ответственности и признания его виновным вызывают интерес ученых и нотариусов. В этом аспекте наиболее острой является проблема признания частного нотариуса субъектом служебных преступлений (статьи 364—370 УК Украины). В юридической науке этой проблеме уделяли внимание Андрушко П., Баранкова В., Дудоров А., Егорова Н., Ильковец Л., Комаров В., Крючкова О., Максимович Р., Стрижевская А. и др.

В науке гражданского процесса высказана точка зрения, что нотариус (даже частный) является должностным лицом, деятельность которого обеспечивает надлежащий правовой контроль в сфере гражданского оборота. Комаров В. В. и Баранкова В. В. считают, что деятельность нотариуса отличает государственно-властный характер, затрагивает наиболее важные права и законные интересы граждан и организаций. Ученые полагают, что в деятельности нотариуса особенно важными являются два аспекта: с одной стороны, он осуществляет свою деятельность от лица государства, которое делегирует нотариусу специальные полномочия и наделяет его рядом прав и обязанностей; с другой — нотариус не получает заработной платы из бюджета, не находится в штате государственного аппарата и организует свою деятельность самостоятельно: арендует или приобретает помещение, оборудование нотариальной конторы, нанимает работников и оплачивает их работу и т.п. Таким образом, нотариус имеет уникальный дуалистический статус, который обуславливает необходимость отнесения его к должностным лицам, несмотря на то что он не пребывает на государственной службе и не входит в штат государственного аппарата. Эта исключительность его правового положения проявляется в том, что нотариус выполняет функции государственной власти (Комаров В., Баранкова В. Законодавство про нотаріат: очікувані зміни // Право України. — 2003. — № 11. — С. 62).

Безусловно, можно согласиться с позицией упомянутых авторов относительно особенностей статуса нотариуса в гражданском процессе, однако для признания его субъектом должностных преступлений необходимо наличие признаков должностного лица, содержащихся в пункте 1 примечания к статье 364 УК Украины, согласно которой к должностным относятся лица, которые постоянно или временно осуществляют функции: а) представителей власти или занимают на предприятиях, в учреждениях или организациях независимо от формы собственности должности, связанные с выполнением б) организационно-распорядительных обязанностей; в) адми­нистративно-хозяйственных обязанностей; г) исполняют указанные обязанности по специальному полномочию.

Толкование указанных признаков должностного лица привел Пленум Верховного Суда Украины в своем постановлении «О судебной практике по делам о взяточничестве» от 26 апреля 2002 года № 5. В соответствии с пунктом 1 указанного постановления к представителям власти относятся, в частности, работники государственных органов и их аппарата, которые наделены правом в пределах своей компетенции ставить требования, а также принимать решения, обязательные для исполнения юридическими и физическими лицами независимо от их ведомственной принадлежности или подчиненности.

Организационно-распорядительные обязанности — это обязанности по осуществлению руководства отраслью промышленности, трудовым коллективом, участком работы, производственной деятельностью отдельных работников на предприятиях, в учреждениях или организациях независимо от формы собственности. Такие функции выполняют, в частности, руководители министерств, иных центральных органов исполнительной власти, государственных, коллективных или частных предприятий, учреждений и организаций, их заместители, руководители структурных подразделений (начальники цехов, заведующие отделами, лабораториями, кафедрами), их заместители, лица, которые руководят участками работ (мастера, прорабы, бригадиры и т.п.).

Административно-хозяйственные обязанности — это обязанности по управлению или распоряжению государственным, коллективным или частным имуществом (установление порядка его хранения, переработки, реализации, обеспечение контроля над этими операциями и т.п.). Такие полномочия в том или ином объеме имеются у начальников планово-хозяйственных, снаб­жающих, финансовых отделов и служб, заведующих складами, магазинами, мастерскими, ателье, их заместителей, руководителей отделов предприятий, ведомственных ревизоров и контролеров и т.п.

Некоторые криминалисты признают нотариуса субъектом служебных преступлений на тех основаниях, что он выполняет юридически значимые действия. Так, Дудоров О. отмечает, что деятельность нотариуса (как государственного, так и частного) связана с реализацией полномочий на совершение юридически значимых действий, способных порождать, изменять или прекращать правоотношения, с выдачей документов, которые предоставляют права или освобождают от обязанностей. Иными словами, в конечном счете деятельность нотариуса носит организационно-распорядительный характер, а потому он является должностным лицом в уголовно-правовом значении этого понятия (Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльнос­ті: кримінально-правова характеристика: Монографія. — К.: Юридична практика, 2003. — С. 662).

Стрижевская А. в одном из научно-практических комментариев к Уголовному кодексу Украины утверждала, что должностными лицами нужно признавать также лиц, которые при осуществлении профессиональных обязанностей совершают юридически значимые действия, в частности, частных нотариусов (при удостоверении сделок, завещаний и т.п.) (Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / Під заг. ред. Потебенька М. О., Гончаренка В.Г. — К.: «Форум», 2001. — У 2х ч. — Особлива частина. — С. 733734).

Ильковец Л. и Крючкова О. считают, что государство делегировало частному нотариусу свои полномочия на совершение юридически значимых действий в определенном объеме. Поэтому в каждом случае выявления признаков злоупотребления частным нотариусом при совершении нотариальных действий, т.е. при принятии решений, обязательных для исполнения юридическими и физическими лицами независимо от их ведомственной принадлежности или подчиненности, должна идти речь об ответственности частного нотариуса как служебного лица за совершение преступления в сфере служебной деятельности. Частный нотариус может быть признан должностным лицом лишь относительно совершения им определенных нотариальных действий (Ільковець Л., Крючкова О. Спеціальний суб’єкт злочину у сфері службової діяльності // Вісник прокуратури. — 2003. — № 7. — С. 66). Однако конкретные нотариальные действия, при совершении которых нотариус может быть признан должностным лицом, авторы не приводят.

По мнению Егоровой Н., частного нотариуса, исходя из характера и юридической значимости его действий, следует считать представителем власти и отнести к категории негосударственных служащих (Егорова Н. Субъект преступлений против интересов службы // Законность. — 1998. — № 4. — С. 11).

Считаем, что нельзя согласиться с приведенными выше аргументами в обоснование позиции относительно признания должностными лицами нотариусов по признаку совершения ими юридически значимых действий. Такими действиями являются любые действия, которые порождают определенные правовые последствия. Приведенная позиция, как справедливо подчеркивают Андрушко П. и Стрижевская А., является реанимацией позиции отдельных криминалистов, которые в советский период считали, что кроме указанных в законе трех категорий должностных лиц есть еще одна их категория — лица, которые совершают действия, влекущие за собой правовые последствия (Андрушко П.П., Стрижевська А.А. Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика. Навчальний посібник. — К.: «Юрисконсульт», 2006. — 342 с. — С. 181).

Такой подход к определению круга лиц, которые могут признаваться должностными, является ничем иным как расширительным толкованием закона и не является новым в науке уголовного права и судебной практике. Так, Галахова А. писала, что к признанию отдельных лиц представителями власти как возможных субъектов должностных преступлений необходимо подходить дифференцированно, в зависимости от осуществления ими функций власти и права отдавать распоряжения или совершать действия, которые имеют юридическое значение, а потому рядовые работники органов государственной власти или государственного управления, осуществляя функции власти, во взаимоотношениях с отдельными гражданами являются должностными лицами, поскольку они наделены правом отдавать распоряжения или совершать действия, которые имеют юридическое значение (Галахова А.В. Превышение власти или служебных полномочий. Вопросы уголовно-правовой квалификации. — М.: «Юридическая литература», 1978. — С. 58).

Отметим, что этот подход воспринял законодатель Республики Беларусь при определении должностного лица как субъекта преступлений против интересов службы (Глава 35 УК Беларуси). Так, в подпункте 3 пункта 4 статьи 4 «Разъяснения отдельных терминов Уголовного кодекса» указывается, что под должностными лицами понимаются «лица, …уполномоченные в установленном порядке на совершение юридически значимых действий (Уголовный кодекс Республики Беларусь. — 2-е изд., доп. — Мн.: Национальный центр правовой информации Республики Беларусь, 2001. — С. 10). Подчеркнем, что УК Украины подобных положений не содержит, поэтому на данных основаниях признать нотариуса должностным лицом невозможно.

Как обращают внимание Андрушко П. и Стрижевская А., в науке уголовного права высказывались предложения компромиссного характера относительно проблемы признания тех или иных категорий лиц должностными (Об этом подробнее: Светлов А.Я. Ответственность за должностные преступления. — Киев: «Наукова думка», 1978. — С. 87—134). В частности, Матышевский П. писал, что к должностным лицам не относятся рядовые работники, которые выполняют сугубо производственные и материально-технические операции, адвокаты, врачи, ученые, педагоги, воспитатели детских заведений при осуществлении ими сугубо профессиональной деятельности. Тем не менее, по его мнению, если объем прав и обязанностей таких лиц свидетельствует о том, что их полномочия носят организационно-распорядительный характер (например, врач выдает листок по временной нетрудоспособности или дает вывод по поводу установления инвалидности; преподаватель принимает экзамены), то они выступают как служебные лица (Уголовный кодекс Украинской ССР: Научно-практический комментарий — К.: Политиздат Украины, 1987. — С. 592-593). Такую же позицию Матышевский П. отстаивал и во всех шести последних изданиях Научно-практического комментария к Уголовному кодексу Украины 1960 года (Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Відп. ред.: Бойко В.Ф. та інші. — 6-те вид., допов. — К.: «А.С.К.», 2000. — С. 704) и в четырех изданиях Научно-практического комментария к действующему УК Украины (Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. — 4-те вид., перероб. та доп. / Відп. ред. Яценко С.С. — К.: «А.С.К.», 2005. — С. 724725).

Аналогичную точку зрения отстаивают и обосновывают Савченко А., Кузнецов В. и Штанько О., которые пишут, что не являются субъектами служебных преступлений те работники предприятий, учреждений и организаций, которые выполняют сугубо профессиональные функции или технические обязанности, но «если наряду с такими обязанностями эти работники выполняют организационно-распорядительные или административно-хозяйственные обязанности, они признаются должностными лицами (например, врач, который злоупотребляет своими обязанностями при выдаче листков нетрудоспособности, или преподаватель, который ставит положительные оценки на экзамене за незаконное вознаграждение, совершают юридически значимые действия, способные вызывать, изменять или прекращать правоотношение, что дает возможность признать эти действия организационно-распорядительными или административно-хозяйственными, а лиц, которые их совершают, — должностными» (Сучасне кримінальне право України: Курс лекцій / Савченко А.В., Кузнецов В.В., Штанько О.Ф. — К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. — С. 535).

Эту позицию воспринял Пленум Верховного Суда Украины в своем постановлении «О судебной практике по делам о взяточничестве» от 26 апреля 2002 года № 5. В пункте 1 постановления отмечается, что работники предприятий, учреждений, организаций, которые выполняют профессиональные (адвокат, врач, учитель и т.п.), производственные (например, водитель) или технические (машинистка, охранник и т.п.) функции, могут признаваться должностными лицами лишь при условии, что наряду с этими функциями они исполняют организационно-распорядительные или административно-хозяйственные обязанности.

В этом случае необходимо отличать деятельность отдельных категорий служащих, связанную с исполнением их организационно-распорядительных или административно-хозяйственных обязанностей, от профессиональной деятельности этих же работников, когда последние не выполняют указанные обязанности и, соответственно, не являются должностными лицами.

Важным для разрешения проблемы, которая рассматривается, является выяснение конкретных организационно-распорядительных или административно-хозяйственных обязанностей, которые могут исполнять нотариусы в их определении Пленумом Верховного Суда Украины, а именно в пункте 1 его постановления от 26 апреля 2002 года № 5.

По мнению Максимовича Р., нотариуса можно признать должностным лицом в случае, если он исполняет организационно-распорядительные обязанности, скажем, когда он согласно части 3 статьи 17 Закона Украины «О нотариате» является заведующим государственной нотариальной конторой, осуществляя руководство подчиненными ему работниками, а также по признаку исполнения административно-хозяйственных обязанностей при осуществлении функций налогового агента согласно пункту 11.3 статьи 11 Закона Украины «О налоге на доходы физических лиц», а именно при начислении налога при осуществлении операций по отчуждению объектов недвижимого имущества, т.е. такие обязанности заключаются в управлении чужим для него имуществом (Максимович Р. Чи є нотаріус службовою особою? // Підприємництво, господарство і право. — 2005. — С. 162163).

Отнесение заведующего государственной нотариальной конторой к должностным лицам замечаний не вызывает и является полностью аргументированным. Однако относительно аргумента Максимовича Р. о выполнении нотариусом административно-хозяйственных обязанностей при осуществлении функций налогового агента в соответствии с пунктом 11.3 статьи 11 Закона Украины «О налоге на доходы физических лиц» есть сомнения.

Согласно пункту 11.3 статьи 11 Закона, налоговым агентом при начислении доходов (прибыли) с операций по продаже объектов недвижимого имущества является нотариус, который:

а) удостоверяет соответствующий договор при наличии оценочной стоимости такого недвижимого имущества;

б) предоставляет услуги по осуществлению указанных в этой статье расчетов.

Больше никаких функций у нотариуса согласно Закону нет. Таким образом, функция начисления дохода (прибыли), при выполнении которой согласно пункту 11.3 статьи 11 Закона нотариус является налоговым агентом, не отвечает содержанию функций, определенных для налоговых агентов в пункте 1.15 статьи 1 Закона.

При этом сумма начисленного налога (что является уже другой функцией, не предусмотренной абзацем 1 пункта 11.3 Закона) самостоятельно уплачивается сторонами сделки перед ее нотариальным удостоверением, или удерживается налоговым агентом, который уплачивает (перечисляет) ее в бюджет по процедуре и в сроки, установленные законодательством для удержания и уплаты (перечисления) государственной пошлины (Калінюк О. Нотаріус не податковий агент з нарахування, утримання та сплати податку з доходів фізичних осіб // МЕН. — 2005. — № 2. — С. 7).

Таким образом, исходя из положений пункта 11.3 статьи 11 Закона Украины «О налоге на доходы физических лиц», которая содержит критерии, а именно конкретные действия, при выполнении которых нотариус признается налоговым агентом, очевидным является то, что нотариус не выполняет административно-хозяйственные обязанности в понимании пункта 1 примечания к статье 364 УК Украины, в частности, управления чужим для него имуществом.

К лицам, которые выполняют организационно-распорядительные обязанности, Светлов О. относил тех, кто руководит работой других людей или занимается организацией их работы. Поэтому любой работник, который имеет в подчинении других лиц, выполняет организационно-распорядительные функции и является должностным лицом (Светлов А.Я. Ответственность за должностные преступления. — Киев: «Наукова думка», 1978. — С. 101). Такую же позицию занимают Бантышев О. и Рыбачук В., указывая, что работник любого предприятия, учреждения, организации независимо от формы собственности, который имеет на основании штатного расписания в своем подчинении других лиц и выполняет организационно-распорядительные функции, является должностным лицом (Бантишев О.Ф., Рибачук В.І. Відповідальність за злочини у сфері службової діяльності: Питання кваліфікації злочинів, передбачених розділом XVІІ Кримінального кодексу України: Навч. посібник. — К.: «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. — 116 с. — С. 9).

Закон Украины «О нотариате» прямо и опосредованно определяет несколько категорий лиц, которые могут работать с частным нотариусом: 1) стажер нотариуса (статья 13 Закона); 2) работники, которые находятся в трудовых отношениях с частным нотариусом (статья 9 Закона).

В данном случае нотариус осуществляет руководство наемными работниками. Но можно ли по этим признакам признать его должностным лицом?

Некоторые нотариусы считают, что именно наличие помощника, принятого на работу по трудовому договору, создает основания для признания нотариуса должностным лицом. Это обстоятельство иногда становится решающим при принятии помощника на других основаниях, например, наем работника через юридическое лицо или сотрудничество с физическим лицом-предпринимателем. Фактически в данном случае нотариус выполняет определенные организационно-распорядительные функции, однако кажется недостаточным признание его должностным лицом при руководстве работой помощника. Наличие наемного работника вообще не изменяет характер работы нотариуса.

Следует отметить, что среди криминалистов только Андрушко П. и Стрижевская А. аргументированно доказывают неправомерность признания частного нотариуса должностным лицом и соответственно субъектом должностных преступлений. Публикации этих авторов свидетельствуют об основательном изучении этого вопроса, и указанный вывод они, кроме научных статей (Андрушко П.П., Стрижевська А.А. Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 Кримінального кодексу України): кримінально-правова характеристика // Вісник Верховного Суду України. — 2005. — № 2 (54). — С. 26—35), подробно обосновали в учебном пособии «Преступления в сфере служебной деятельности: уголовно-правовая характеристика» (Андрушко П.П., Стрижевська А.А. Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика. Навчальний посібник. — К.: «Юрисконсульт», 2006. — 342 с.). К положениям этой работы придется неоднократно обращаться, чтобы объяснить однозначность вывода указанных авторов.

Из вышеизложенного можно сделать вывод, что проблема решения вопроса отнесения частных нотариусов к кругу субъектов должностных преступлений связана с разным толкованием понятий, которые использованы законодателем в пункте 1 примечания к статье 364 УК Украины, в частнос­ти, «исполнение организационно-распорядительных обязанностей по специальному полномочию» и «исполнение административно-хозяйственных обязанностей по специальному полномочию». Кроме того, по-разному решается вопрос о том, возможно ли выполнение функций представителя ­власти по специальному полномочию.

Пленум Верховного Суда Украины в постановлении «О судебной практике по делам о взяточничестве» от 26 апреля 2002 года № 5 разъясняет, что лицо является должностным не только тогда, когда оно выполняет соответствующие функции или обязанности постоянно, а и тогда, когда оно их выполняет временно или по специальному полномочию при условии, что эти обязанности или полномочия возложены на него в установленном законом порядке правомочным органом или должностным лицом. Однако, как обращают внимание Андрушко П. и Стрижевская А., в постановлении не идет речь о возможности возложения на лицо исполнения организационно-распорядительных или административно-хозяйственных обязанностей (функций) непосредственно законом, а потому частные нотариусы, совершающие на основании закона (уполномоченные законом) действия, которые по своим объективным признакам (по смыслу) совпадают с действиями, совершаемыми должностными лицами, признаваться должностными не могут (Андрушко П.П., Стрижевська А.А. Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика. Навчальний посібник. — К.: «Юрисконсульт», 2006. — 342 с. — С. 203).

Результаты изучения процессуальных документов уголовных дел, возбужденных в отношении частных нотариусов по статьям 364, 366, 367 УК Украины, свидетельствуют, что органы досудебного следствия, возбуждая уголовное дело, указывают на статус частного нотариуса как должностного лица. Указывается, что он исполняет свои обязанности по специальному полномочию — на основании свидетельства о праве на занятие нотариальной деятельностью. Подчеркивается, что согласно Закону Украины «О нотариате» и Инструкции о порядке совершения нотариальных действий нотариусами Украины, нотариус обязан удостоверять права, а также факты, которые имеют юридическое значение, оказывать содействие гражданам в осуществлении их прав и защите законных интересов, разъяснять права и обязанности, предупреждать о последствиях совершенных нотариальных действий для того, чтобы юридическая неосведомленность не могла быть использована им во вред, а также отказать в совершении нотариального действия в случае его несоответствия законодательству Украины.

Интересным является то, что в процессуальных документах, которые имеют правовое значение, в частности, закрытие дела или отказ в возбуждении уголовного дела в связи с отсутствием признаков субъекта преступления, приведенные выше обстоятельства, которые являются основанием для аргументации принадлежности нотариуса к кругу должностных лиц, в этих документах трактуются для того, чтобы продемонстрировать ошибочность этого же положения. Обращается внимание, что частные нотариусы не находятся в трудовых отношениях с государственными, частными и общественными предприятиями и организациями, а осуществляют независимую профессиональную деятельность и являются самозанятыми лицами.

Дополнительно указывается, что нет оснований считать частного нотариуса представителем власти, поскольку он не является работником государственного органа или его аппарата, не действует от лица такого органа и не выполняет функции государственного органа.

Соответственно, действия нотариуса не посягают на объект должностных преступлений, которым согласно решению Конституционного Суда Украины по делу по конституционному обращению гражданина Гулеватого Александра Ивановича об официальном толковании части второй статьи 164 Уголовного кодекса Украины 1960 года (дело о должностных лицах предприятий, учреждений и организаций) от 30 октября 2003 года № 18-рп/2003 признается нормальная ­деятельность государственного и общественного аппаратов, а также аппаратов управления предприятий, учреждений и организаций независимо от формы собственности, на основании которой они созданы и функционируют.

Должностные преступления (за исключением дачи взятки) связаны с деятельностью должностных лиц, нарушением ими функциональных обязанностей. Действия, которые характеризуют их объективную сторону, всегда совершаются вопреки интересам службы, т.е. являются незаконными и противоречащими целям и задачам, ради которых функционирует аппарат управления соответствующих органов, предприятий, учреждений и организаций и для выполнения которых должностые лица этих аппаратов наделяются определенными полномочиями.

Дополнительно вывод о непризнании нотариуса должностным лицом подтверждается и тем, что уголовная ответственность частного нотариуса за подделку документов, печатей, штампов и бланков, их сбыт, использование поддельных документов наступает за преступление, предусмот­ренное статьей 358 УК Украины, которое не является должностным преступлением. Когда такие действия совершает должностное лицо, то оно привлекается к ответственности за должностное преступление, предусмотренное статьей 366 УК Украины.

Обязанности частного нотариуса, регламентированные статьей 5 Закона Украины «О нотариате», никак не связаны с выполнением функций относительно осуществления руководства каким-либо определенным участком работы, у него в подчинении нет работников, руководство производственной деятельностью которых он бы осуществлял. Кроме того, на нотариуса не возложены обязанности относительно выполнения функций по управлению или распоряжению государственным, коммунальным или частным имуществом, что является обязательным основанием признания лица должностным.

Отнесение нотариуса к кругу представителей власти не отвечает требованиям пункта 1 примечания к статье 364 УК Украины. Для представителей власти характерным является принятие решений, обязательных для физических и юридических лиц. Согласно же законодательству Украины, нотариус не принимает ни одного решения, которое отвечает критериям обязательности его выполнения. Согласно части 1 статьи 1 Закона Украины «О нотариате», под нотариатом понимается система органов и должностных лиц, на которые возложена обязанность удостоверять права, а также факты, имеющие юридическое значение, и совершать другие нотариальные действия, предусмотренные этим Законом, с целью предоставления им юридической достоверности.

Следует обратить внимание на то, что логико-грамматическое толкование употребляемых словосочетаний в Законе Украины «О нотариате» (формулировок) «нотариус и (или) другое должностное лицо, которое совершает нотариальные действия» свидетельствует о том, что формально в статьях Закона Украины «О нотариате» как родовое понятие для обозначения лиц, которые совершают нотариальные действия, употребляется понятие «должностное лицо, которое совершает нотариальные действия», а нотариусы рассматриваются как один из видов таких должностных лиц, поскольку между словами «нотариус» и «должностное лицо, которое совершает нотариальные действия» употреблены слова «и (или) другое». Тем не менее, даже признание нотариуса должностным лицом в понимании статьи 2 Закона Украины «О государственной службе» еще не дает оснований признавать их должностными лицами согласно пункту 1 примечания к статье 364 УК Украины.

И к тому же должностные лица, которые выполняют нотариальные действия, при отсутствии в пределах нотариального округа нотариусов являются должностными лицами и без осуществления полномочий нотариуса.

Нотариус (как частный, так и государственный) не выполняет организационно-распорядительных или административно-хозяйственных обязанностей ни постоянно, ни временно, ни по специальному полномочию согласно приведенному пониманию содержания таких обязанностей Пленумом Верховного Суда Украины. Кроме того, частный нотариус не занимает ни постоянно, ни временно ни одной должности на предприятиях, в учреждениях, организациях, связанной с руководством деятельностью других лиц или распоряжением материальными ценностями таких предприятий, учреждений или организаций, как и не занимает постоянно или временно ни одной должности в государственных органах. Фактически правовой статус частного нотариуса такой же, как и физического лица — предпринимателя.

В отношении физического лица — предпринимателя Пленум Верховного Суда Украины высказал свою позицию в своем постановлении от 8 октября 2004 года № 15 «О некоторых вопросах применения законодательства об ответственности за уклонение от уплаты налогов, сборов, других обязательных платежей», в котором в пункте 5 указал, что «предприниматель — физическое лицо, который зарегистрирован в соответствии с законом и осуществляет хозяйственную деятельность, не может признаваться исполняющим постоянно, временно или по специальному полномочию обязанности (организационно-распорядительные или административно-хозяйствен­ные) должностного лица» (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 8 жовтня 2004 року № 15 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів» // Вісник Верховного Суду України. — 2004. — № 11. — С. 8—13).

Интересными в аспекте, подвергнутом анализу, являются материалы судебной практики, в частности, уголовного дела в отношении частного нотариуса Ровенского городского и районного нотариального округа К. Прокуратурой г. Ровно 25 июля 2005 года возбуждено уголовное дело в отношении К. по признакам преступления, предусмотренного частью 2 статьи 367 УК Украины.

12 сентября 2005 года следователь переквалифицировал совершенное К. преступление по служебной халатности (часть 2 статьи 367 УК Украины) на часть 2 статьи 364 УК (злоупотребление властью или служебным положением, которое повлекло тяжкие последствия), и 20 сентября 2005 года К. предъявлено обвинение в совершении преступлений, предусмотренных частью 2 статьи 364, частью 2 статьи 366 УК Украины.

По двум запросам К. и постановлению судьи Ровенского городского суда Ровенской области в судебном деле проведено три научно-правовых экспертизы в отношении неправомерности признания частного нотариуса специальным субъектом преступлений в сфере служебной деятельности. Выводы этих экспертиз, в частности, Совета научно-правовых экспертиз при Институте государства и права им. Корецкого В.Г. от 31 октября 2005 года и Научно-исследовательского института интеллектуальной собственности Академии правовых наук Украины от 9 ноября 2005 года и от 6 июля 2006 года однозначны: частный нотариус при занятии профессиональной деятельностью не является должностным лицом — субъектом преступлений в сфере служебной деятельности, которые предусмотрены разделом XVII Уголовного кодекса Украины, в частности, статьями 364—367 УК Украины.

С учетом заключения научно-правовой экспертизы № 224 от 6 июля 2006 года, проведенной Научно-исследовательским институтом интеллектуальной собственности Академии правовых наук Украины, государственный обвинитель по делу 25 января 2007 года изменил обвинение в связи с отсутствием состава преступлений, предусмотренных частью 2 статьи 364, частью 2 статьи 366 УК Украины, на часть 2 статьи 358 УК Украины.

В дальнейшем суд оправдал К. и закрыл производство из-за отсутствия состава преступления. Оправдательный приговор суда оставлен без изменений коллегией судей Судебной палаты по уголовным делам Апелляционного суда Ровенской области и коллегией судей Судебной палаты по уголовным делам Верховного Суда Украины.

Представляется целесообразным привести аргументы эксперта, которые положены в основу заключения. Закон Украины «О нотариате» ни одной нормой не наделяет частного нотариуса при совершении нотариального действия организационно-распорядительными и административно-хозяйственными обязанностями; не признает нотариуса представителем ни законодательной или исполнительной власти, ни судебной власти; запрещает нотариусу находиться в штате других государственных, частных и общественных предприятий и организаций, заниматься предпринимательской и посреднической деятельностью, а также выполнять другую оплачиваемую работу, кроме научной и преподавательской, и лишь в свободное от работы время.

Частному же нотариусу полномочия предоставляются непосредственно Законом, и никакие другие действия относительно нотариального производства, кроме указанных в Законе, нотариус не имеет права осуществлять. Именно поэтому в понимании Закона Украины «О налоге на доходы физических лиц» частная нотариальная деятельность определяется как независимая профессиональная деятельность.

Отношения частного нотариуса с лицами, которые обратились к нотариусу за совершением нотариального действия, по поводу оплаты нотариальных услуг существуют на основании договора в диспозитивном правовом регулировании.

Специфика правового статуса нотариуса и его профессиональные обязанности определяют роль нотариуса как субъекта, который не зависит от государственного аппарата и выполняет функции охраны и защиты прав физических и юридических лиц относительно установления, изменения и прекращения гражданских прав и обязанностей, в отношении которых закон определил нотариальную форму реализации этого права.

Независимость защиты и охраны обеспечивается в нормативном порядке положениями законодательства о том, что нотариус осуществляет исключительно профессиональные обязанности и таким образом в своей деятельности не может быть зависимым ни во властно-императивном смысле, ни в договорном от любого лица; в отличие от должностного лица в понимании пункта 1 примечания к статьи 364 УК Украины, которому такая зависимость присуща.

Ясно, что выводы указанных экспертиз являются позицией лишь некоторых ученых и доктринальным толкованием понятия «должностное лицо».

В результате следует признать, что пункт 1 примечания к статье 364 УК Украины, разъяснение Пленума Верховного Суда Украины и имеющиеся судебные прецеденты по вопросам преступлений в сфере служебной деятельности, а также содержание функций и обязанностей должностного лица, выполнение которых является основанием для признания тех или иных категорий лиц должностными, не дают достаточных оснований для однозначного признания нотариусов должностными лицами. Необходимо согласиться, что неоднозначное научное толкование этого понятия относительно нотариусов и неоднородная правоприменительная практика является достаточным аргументом для более детального толкования признаков должностного лица Пленумом Верховного Суда Украины или при дополнительной аргументации выделения отдельного состава преступления относительно злоупотреблений полномочиями нотариусами.

В завершение добавим, что в данном аспекте удачным можно признать подход, примененный законодателем Российской Федерации, Уголовный кодекс которой содержит статью 202 «Злоупотребление полномочиями частными нотариусами или аудиторами». Эта статья размещена в Главе 23 Особой части «Преступления против интересов службы в коммерческих и других организациях», должностые преступления регламентирует Глава 30. Таким образом, ни у криминалистов, ни у практических работников не возникает сомнений относительно неправомерности признания нотариусов субъектами преступлений в сфере служебной деятельности.

ЗАЙЦЕВ Алексей — кандидат юридических наук, директор Центра аналитических исследований по вопросам права и безопасности «ЮКОН»,

МАРЧЕНКО Владимир — председатель секции нотариусов, член правления Ассоциации юристов Украины, г. Харьков

Враховуючи численні звернення органів державної влади та державних реєстраторів щодо правомірності завірення державним реєстратором копії свідоцтв про державну реєстрацію повідомляємо наступне.
Відповідно до норм чинного законодавства України, що регулюють питання порядку видачі ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності, ліцензія видається за заявою суб’єкта підприємницької діяльності, до якої додається, зокрема, копія свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа.
Згідно з підпунктом 4.10.1 пункту 4 Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 року N 1153, установа може засвідчувати копії лише тих документів, що створюються в ній (це правило не поширюється на архівні установи, державні нотаріальні контори і приватних нотаріусів).
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» (далі — Закон про реєстрацію) державний реєстратор, зокрема, здійснює оформлення, видачу та заміну свідоцтв про державну реєстрацію.
Отже, завірення державним реєстратором копії свідоцтв про державну реєстрацію не протирічить чинному законодавству.
Разом із цим слід зазначити, що статтею 6 Закону про реєстрацію не встановлено повноважень державного реєстратора щодо видачі копій свідоцтв про державну реєстрацію.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, державний реєстратор у своїй діяльності зобов’язаний керуватись Конституцією України, Законом про реєстрацію та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Враховуючи зазначене вище, вважаємо, що копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, що повинні подаватися разом із заявою на отримання ліцензій, мають засвідчуватися нотаріусами згідно із нормами Закону України «Про нотаріат».
Надані цим листом роз’яснення просимо терміново довести до відома державних реєстраторів для врахування та використання в роботі.

Голова К. Ващенко

ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Державного комітету України із земельних ресурсів
від 17 червня 2008 р. N 123
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
10 липня 2008 р. за N 626/15317

1. Управління (відділ) Держкомзему в місті (міст обласного та районного значення) (далі — управління /відділ/) є територіальним органом Держкомзему і підзвітне та підконтрольне відповідно Республіканському комітету із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим, головному управлінню Держкомзему в області та Держкомзему.
2. Управління (відділ) у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Держкомзему, Республіканського комітету із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим, головного управління із земельних ресурсів в області, а також цим Положенням.
3. Основними завданнями управління (відділу) є:
підготовка та внесення Республіканському комітету із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим, головному управлінню Держкомзему у області пропозицій щодо формування державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання, відтворення, охорони та проведення моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, здійснення землеустрою, установлення меж міста, району в місті, забезпечення її реалізації та проведення земельної реформи;
координація роботи з проведення земельної реформи;
організація і забезпечення ведення державного земельного кадастру та координація робіт з підготовки земельно-кадастрової документації;
здійснення землеустрою і проведення моніторингу земель;
участь у виконанні державних, галузевих і регіональних програм з питань регулювання земельних відносин, установлення меж міста, району в місті, раціонального використання земель, їх відтворення та охорони, проведення моніторингу земель, відтворення родючості ґрунтів, ведення державного земельного кадастру і територіального планування.
4. Управління (відділ) відповідно до покладених на нього завдань:
1) подає у встановленому порядку пропозиції щодо розпорядження землями державної і комунальної власності, установлення меж міста, району в місті, регулювання земельних відносин;
2) надає пропозиції до галузевих і регіональних програм з питань розвитку земельних відносин, раціонального використання земель, їх відтворення та охорони;
3) бере участь у здійсненні відповідно до чинного законодавства України державного регулювання у сфері оцінки земель, організовує та забезпечує виконання відповідних робіт, видає витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, готує пропозиції щодо вдосконалення методики та порядку виконання робіт з грошової оцінки земель;
4) готує та здійснює організаційні, економічні, екологічні та інші заходи, спрямовані на раціональне використання земель, їх захист від шкідливого антропогенного впливу, а також на відтворення і підвищення родючості, продуктивності та корисних властивостей ґрунтів, дотримання режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення інших територій і об’єктів екомережі, бере участь в організації заходів щодо відтворення корисних властивостей земельних ділянок;
5) бере участь у підготовці і здійсненні організаційних, економічних та інших заходів у сфері встановлення меж міста, району в місті;
6) бере участь у підготовці та здійсненні заходів щодо розвитку ринку земель, іпотеки земельних ділянок та вдосконалення системи оподаткування земель;
7) організовує видачу і збереження бланків державних актів на право власності на земельну ділянку та державних актів на право постійного користування земельною ділянкою;
8) бере участь у підготовці пропозиції щодо формування інвестиційної політики у сфері використання та охорони земель, виходячи з пріоритетів структурного реформування економіки;
9) уносить головному управлінню пропозиції щодо розробки нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил з питань землеустрою, використання та охорони земель;
10) уносить пропозиції щодо розробки нормативно-технічних документів з питань розробки землевпорядної документації, ціноутворення в галузі проектування, будівництва та експлуатації протиерозійних об’єктів і споруд та в межах своєї компетенції бере участь у їх затвердженні;
11) організовує та здійснює в установленому порядку надання платних послуг згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України;
12) організовує в установленому порядку виконання землевпорядних робіт і проведення державної інвентаризації земель;
13) забезпечує в межах своєї компетенції регулювання земельних відносин, створення та ведення державного земельного кадастру та реєстрацію в його складі земельних ділянок і прав на них;
14) виступає в установленому порядку замовником науково-дослідних, проектно-розвідувальних і будівельних протиерозійних робіт, що проводяться у межах заходів з охорони земель, реформування земельних відносин, землеустрою, ведення державного земельного кадастру, проведення моніторингу земель;
15) здійснює відповідно до закону державне регулювання у сфері планування територій та розмежування земель державної і комунальної власності;
16) бере участь у створенні інформаційної бази з питань реформування земельних відносин, землеустрою, охорони та проведення моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, оціночної діяльності і земельних торгів;
17) використовує в установленому чинним законодавством України порядку бюджетні кошти для виконання програм освоєння нових технологій, провадження іншої науково-технічної діяльності у сфері раціонального використання та охорони земель;
18) уносить Республіканському комітету із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим, головному управлінню у області пропозиції щодо вдосконалення порядку ведення обліку та підготовки звітності з регулювання земельних відносин, використання та охорони земель, формування екомережі;
19) бере участь у міжнародному співробітництві з питань земельних відносин, виконанні зобов’язань міжнародних документів та угод у межах своєї компетенції;
20) здійснює координацію місцевих органів виконавчої влади з питань землеустрою;
21) сприяє проведенню земельних торгів, забезпечує визначення стартової ціни земельної ділянки, що перебуває у державній та комунальній власності;
22) здійснює в межах своєї компетенції контроль за додержанням установленого чинним законодавством України порядку, визначення розміру та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;
23) уносить до місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування пропозиції щодо використання коштів, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;
24) координує діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держкомзему та відповідних територіальних органів Центру ДЗК;
25) контролює в межах своєї компетенції додержання фінансово-економічних нормативів виконання землевпорядних робіт, землеоціночних робіт, надання послуг у сфері збирання і використання земельної кадастрової інформації;
26) забезпечує в межах своєї компетенції виконання завдань з мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності держави в межах повноважень, визначених законодавством;
27) забезпечує в межах своєї компетенції реалізацію державної політики щодо кадрової роботи та державної служби;
28) здійснює внутрішній контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує функціонування системи обліку;
29) забезпечує в межах своїх повноважень реалізацію державної політики у сфері охорони державної таємниці, здійснює контроль за збереженням інформації, що становить державну таємницю в єдиній системі органів земельних ресурсів, на підприємствах, установах та організаціях, що належать до сфери управління Держкомзему та здійснюють науково-дослідну роботу;
30) організовує розгляд звернень громадян з питань, що належать до його компетенції, забезпечує в межах своєї компетенції виявлення та усунення причин виникнення скарг громадян;
31) здійснює в установленому законодавством порядку методичне забезпечення місцевих органів виконавчої влади з питань регулювання земельних відносин;
32) порушує у встановленому законодавством порядку клопотання про зупинення дії або скасування актів місцевих держадміністрацій та органів місцевого самоврядування з питань, що належать до його компетенції, а також про притягнення осіб, винних у порушенні земельного законодавства, до передбаченої законом відповідальності;
33) здійснює відповідно до закону інші функції для виконання покладених на нього завдань.
5. Управління (відділ) має право:
одержувати в установленому законодавством порядку від місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також від підприємств, установ та організацій інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань;
залучати спеціалістів територіальних підрозділів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;
організовувати і проводити конференції, семінари, наради з питань, що належать до його компетенції;
утворювати за погодженням з іншими територіальними підрозділами центральних і місцевих органів виконавчої влади комісії, експертні та консультативні ради і робочі групи.
6. Управління (відділ) в процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з територіальними підрозділами центральних і місцевих органів виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
7. Управління (відділ) очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади Головою Держкомзему за поданням голови Республіканського комітету із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим, начальника головного управління Держкомзему в області.
Начальник управління (відділу) має заступників, які за його поданням призначаються на посаду і звільняються з посади Головою Республіканського комітету із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим, начальником головного управління Держкомзему в області.
8. Начальник управління (відділу):
здійснює керівництво діяльністю управління (відділу) і несе персональну відповідальність за виконання покладених на управління завдань;
розподіляє обов’язки між своїми заступниками за погодженням з Головою Республіканського комітету із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим і начальником головного управління;
затверджує положення про структурні підрозділи і функціональні обов’язки працівників управління (відділу);
призначає на посаду і звільняє з посади в установленому порядку працівників управління (відділу), а за погодженням з Головою Республіканського комітету із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим і начальником головного управління — керівників його самостійних підрозділів;
організовує планово-фінансову роботу управління (відділу), здійснює внутрішній контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує формування та вдосконалення системи обліку;
розпоряджається коштами в межах затвердженого кошторису управління (відділу);
здійснює інші повноваження, передбачені чинним законодавством України та цим Положенням.
9. Управління (відділ) утримується за рахунок державного бюджету.
10. Структуру і чисельність працівників управління (відділу) в межах граничної чисельності працівників Держкомзему, їх штатний розпис і кошторис затверджує Голова Республіканського комітету із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим, начальник головного управління Держкомзему в області.
11. Управління (відділ) є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Начальник Юридичного управління С. А. Ярмак

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув Ваше звернення від 05.02.2008 N 5/02 про надання роз’яснення щодо порядку проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи та повідомляє наступне.
Відповідно до статті 82 Господарського кодексу України установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут, який повинен містити, зокрема, відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.
Згідно зі статтею 147 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) учасник товариства має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Цією ж статтею визначена можливість відчуження частки (її частини) учасника третій особі.
Відповідно до Закону України «Про господарські товариства» (далі — Закон про товариства) вищим органом товариства є загальні збори учасників. Перелік питань, які відносяться до компетенції загальних зборів учасників, визначено статтею 59 Закону про товариства, що має відсильну норму на статтю 41 цього Закону, зокрема, внесення змін до статуту товариства.
Як вбачається з Вашого листа, зміни, що були внесені до установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю, передбачали перехід часток від двох попередніх учасників (юридичних осіб) до нового учасника, а внаслідок чого частки попередніх учасників зменшувалися, а новий учасник набув частку у статутному капіталі за рахунок зменшення часток попередніх учасників.
Зміни до установчих документів юридичної особи, згідно вимог статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» (далі — Закон про реєстрацію) підлягають обов’язковій державній реєстрації шляхом внесення змін до записів Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (далі — ЄДР).
Відповідно до частини другої статті 17 Закону про реєстрацію в ЄДР містяться відомості про юридичну особу, зокрема, дані про розмір статутного фонду (статутного або складеного капіталу), у тому числі частки кожного із засновників (учасників).
Відповідно до частини першої статті 29 Закону про реєстрацію для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати, зокрема, примірник оригіналу або нотаріально посвідчену копію рішення про внесення змін до установчих документів.
Частиною третьою зазначеної статті визначено додаткові документи, які подаються державному реєстратору, у разі внесення змін до установчих документів, які пов’язані зі зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, зокрема, нотаріально посвідчена копія документа про перехід частки учасника у статутному капіталі товариства.
Беручи до уваги вищезазначені норми Закону, при здійсненні реєстрації змін до установчих документів, які пов’язані із зміною складу засновників ТОВ, у наслідок яких відбувається перехід частки або прав учасника від одного учасника до іншого (у повному обсязі або частково), є необхідним додержання вимог частини третьої статті 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців», щодо надання державному реєстратору передбачених зазначеною нормою закону документів, які засвідчують перехід частки або прав учасника.
У разі неподання таких документів державний реєстратор, відповідно до частини одинадцятої статті 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» має право залишити без розгляду документи, які подані без державної реєстрації змін до установчих документів в зв’язку з поданням документів для державної реєстрації не у повному обсязі.
Враховуючи вищезазначене, державний реєстратор при наданні йому документів для здійснення державної реєстрації змін до установчих документів з порушенням вимог, передбачених частиною одинадцятою статті 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців», повинен був залишити документи без розгляду.
Нагадуємо також, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, державний реєстратор у своїй діяльності зобов’язаний керуватись Конституцією України, Законом про реєстрацію та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Державні реєстратори за порушення законодавства у сфері державної реєстрації несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом (ст. 53 Закону про реєстрацію, ст. 2125 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Голова К. Ващенко

Держземінспекція розглянула лист прокуратури м. Чернігова від 09.07.2008 N 826 щодо проведення перевірки законності розташування надувних батутів. За результатами розгляду повідомляємо таке.
Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Згідно з пунктом 8 наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 04.09.2006 N 296 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо встановлення порядку розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності» для отримання дозволу на розміщення стаціонарної або пересувної малої архітектурної форми суб’єкт підприємницької діяльності подає до районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної в місті ради письмову заяву встановленої форми, у якій зазначаються бажане місце та термін розміщення, функціональне призначення і характеристика об’єкта.
До заяви додається нотаріально посвідчена копія свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності, копія свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, документ, що посвідчує право на земельну ділянку та інші необхідні документи.
Отже, особи, які здійснюють підприємницьку діяльність, повинні мати правовстановлюючі документи на земельну ділянку (державний акт на право власності чи договір оренди земельної ділянки).
У разі виявлення випадків використання земельних ділянок, на яких розміщені малі архітектурні форми, без правовстановлюючих документів, державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель керується Порядком планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженим наказом Держкомзему України від 12.12.2003 N 312 та зареєстрованим в Мін’юсті 25.12.2003 за N 1223/8544.
Крім того, повідомляємо, що укладення між органом місцевого самоврядування або органом виконавчої влади та суб’єктом господарювання договорів оренди так званого твердого покриття (наприклад, асфальт, тротуарна плитка тощо) для розміщення малої архітектурної форми не звільняє зазначених суб’єктів від обов’язку укласти договір оренди земельної ділянки.

Заступник
начальника інспекції
С. Г. Шумейко

Государственный комитет Украины по вопросам регуляторной политики и предпринимательства рассмотрел Ваше письмо <...> и сообщает следующее.
В соответствии с частями 1, 2, 5 статьи 4 Закона Украины «О собственности» собственник по своему усмотрению владеет, пользуется и распоряжается принадлежащим ему имуществом.
Собственник имеет право совершать в отношении своего имущества любые действия, не противоречащие закону. Он может использовать имущество для осуществления хозяйственной и другой не запрещенной законом деятельности.
На сегодняшний день действующим остается еще Жилищный кодекс УССР, согласно статье 6 которого жилые дома и жилые помещения предназначаются для постоянного проживания граждан, а также для использования в установленном порядке в качестве служебных жилых помещений и общежитий. Предоставление помещений в жилых домах для нужд промышленного характера запрещается.
Статья 10 данного Кодекса устанавливает, что граждане обязаны бережно относиться к дому, в котором они проживают, использовать жилое помещение в соответствии с его назначением, соблюдать правила пользования жилыми помещениями, экономно расходовать воду, газ, электрическую и тепловую энергию.
Жилые дома и жилые помещения не могут использоваться гражданами в ущерб интересам общества.
В соответствии с пунктом 3 Правил пользования помещениями жилых домов, утвержденных постановлением Кабинета Министров Украины от 8 октября 1992 года N 572 (в редакции постановления Кабинета Министров Украины от 24 января 2006 года N 45), использовать жилые помещения для проведения хозяйственной деятельности промышленного характера запрещено.
Таким образом, по мнению Госкомпредпринимательства Украины, граждане, которые используют жилое помещение в соответствии с его назначением (проживают в нем), соблюдают правила пользования жилыми помещениями (не используют жилые помещения для осуществления хозяйственной деятельности промышленного характера), не наносят ущерб окружающей среде, не нарушают права и охраняемые законом интересы граждан, юридических лиц и государства, — могут использовать жилое помещение для осуществления предпринимательской и другой деятельности.

Заместитель Председателя Г. Билоус

Збільшуємо технічні можливості Форуму!

Шановні користувачі!
Представляєм Вашій увазі технічно оновлений Форум, в якому ми намагалися претворити в життя усі Ваші побажання щодо зручності спілкування.
1) По-перше слід сказати, що ми залишили основні принципи функціонування звичного для Вас Форуму, зокрема Малий Форум, основну ресурсну структуру, але у новому форматі все це буде працювати у декілька разів швидче за рахунок більш адаптованого „движка” Форуму з урахуванням значно збільшеного навантаження.
2) Порядок перегляду тем зараз також можна обирати індівідуально із двох запропонованих варіантів – „за датою створення”, як звикли багато з Вас, або „за останнім повідомленням”, як пропонували деяки з постійних Форумчан.
3) Відтепер кожен зможе передивлятися створені особисто ним теми, не відшукуючи довго потрібну сторінку, а лише натиснувши кнопку „Мої теми”.
4) Також Ви матиме змогу формувати на свій розсуд „кошик” тем, які становлять для Вас найбільший інтерес за допомогою функції „Обране”.
5) При створенні теми або нового повідомлення — крім редактора своїх повідомлень, додаємо можливість видаляти прикріплені файлі, робити посилання на зовнішній ресурс, цитування, деякі Word-овські функції для поліпшення зовнішнього вигляду повідомлень та зручності ознайомлення з текстом.

Звертаємо увагу на принципові новації нашего Форуму :

6) „Досуг! П’ятниця!” – окремий розділ, створений для висвітлення важливих подій в особистому житті, поздоровлень, привітань, Вашего відпочинку та підняття настрою;
7) „Самоврядування” – відокремлена платформа для спілкування на „гарячі” теми, які не мають безпосереднього відношення до нотаріального процесу, але при цьому мають важливе суспільне значення. Усі подібні обговорення в рамках Форуму будуть автоматично переміщатися до розділу „Самоврядування” або Адміністратором.
Останні дві новації запроваджені з метою створення більш комфортного використання ресурсів нашого сайту та з метою максимального відокремлення обговорення безпосередніх питань з нотаріального процесу від інших не менш важливих складових нашого різноманітного життя.
Також з урахуванням цих змін (при участі Адміна) ми сподіваємося привести обидва форуми до більшої відповідності їх меті створення – напрацювання Єдиної нотаріальної практики! Мова йде про систематизацію обговорюємих тем на обох Форумах.

Бажаємо приємного спілкування!