Лист Комітету ВРУ з питань фінансів і банківської діяльності від 25.04.2008 р. N 04-37/10-235

У Комітеті Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності (далі — Комітет) розглянуто листа до Голови Комітету Верховної Ради України з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва щодо деяких питань врегулювання діяльності у сфері цінних паперів, а саме обігу акцій на пред’явника та іменних акцій.
Слід одразу зауважити, що затримка у наданні відповіді була викликана тим, що запит із початку було надіслано до непрофільного Комітету Верховної Ради України, який переадресував його до Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, і лише після цього згаданий лист потрапив до Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності, серед інших сфер відання якого підпунктом 27 пункту 1 додатка до Постанови Верховної Ради України від 4 грудня 2007 року N 4-VI «Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України шостого скликання» передбачені правовий режим цінних паперів, законодавче регулювання ринку цінних паперів, ринку фінансових послуг та фондового ринку.
Крім того, значний обсяг змісту питань, що були підняті у листі, врегульовується не законами України, а підзаконними нормативно-правовими актами. Необхідно зазначити, що стосовно офіційних листів, роз’яснень тощо комітетів Верховної Ради України норма частини третьої статті 21 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» обмежує право комітетів на надання таких роз’яснень їх компетенцією та відношенням тільки до чинних законів України: «Комітети з питань, віднесених до предметів їх відання, мають право надавати роз’яснення щодо застосування положень законів України».
Саме тому Комітет був змушений звернутися до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі — ДКЦПФР) щодо надання нею роз’яснень з приводу врегулювання згаданих вище питань актами комісії. Отримавши відповідь ДКЦПФР (копія додається), направляємо Вам, зокрема, і своє бачення зазначеної проблематики.
Просимо під час розгляду даного роз’яснення брати до уваги також інше положення частини третьої статті 21 Закону України «Про комітети Верховної Ради України», відповідно до якого «такі роз’яснення не мають статусу офіційного тлумачення».
Класичними видами акцій за способом визначення особи власника є іменні акції та акції на пред’явника: власником першої вважається зазначена в ній особа, а другої — пред’явник (фактичний володілець) акції. Саме такий правовий режим класифікації передбачався Законом України від 18 червня 1991 року N 1201-XII «Про цінні папери і фондову біржу», який втратив чинність із набранням чинності Законом України від 23 лютого 2006 року N 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок» (далі — Закон N 3480).
Отже, з моменту набрання чинності Законом N 3480 відповідно до частини четвертої статті 6 Закону акціонерне товариство має право розміщувати тільки іменні акції.
Законодавча заборона випуску акцій на пред’явника була обумовлена численними зловживаннями на ринку цінних паперів з використанням таких акцій шляхом концентрації контрольних пакетів акцій в руках пов’язаних осіб конкурентів акціонерних товариств та подальшим зловживанням домінуючим становищем на ринку певних товарів (робіт, послуг). Цій забороні передувало запровадження повідомлення ДКЦПФР про факти володіння значними пакетами (понад 10 відсотків) акцій відповідно до рішення ДКЦПФР від 7 червня 2000 року N 72 «Щодо захисту прав інвесторів на ринку цінних паперів». Такій захід створив певну прозорість обігу акцій на пред’явника і можливість державним органам здійснювати контроль за придбанням значних за розмірами пакетів акцій, але кінцеве вирішення наведених проблемних явищ було законодавчо закріплене Законом N 3480.
Однак, на нашу думку, акції на пред’явника мають і багато переваг: вони більш вигідні з економічної точки зору в зв’язку з легкістю їх обігу (передаються шляхом простого вручення); анонімність власників таких акцій сприяє їх легкому розміщенню серед заінтересованих осіб. Саме тому проблема існування акцій на пред’явника буде опрацьована Комітетом серед інших проблемних питань функціонування системи цінних паперів в Україні як у своїй законопроектній роботі, так і, зокрема, під час запланованих за ініціативою Комітету Парламентських слухань на тему: «Про стан розвитку фондового ринку України».
Стосовно тих акцій на пред’явника, які у теперішній час перебувають в обігу, то всі вони були випущені на підставі рішень про випуск, прийнятих до набрання чинності Законом N 3480 відповідно до Закону України від 18 червня 1991 року N 1201-XII «Про цінні папери і фондову біржу».
Водночас пунктом 6 Розділу VII «Прикінцеві положення» Закону N 3480 прямо встановлено, що «дія цього Закону не поширюється на емісії цінних паперів, рішення про які були прийняті до набрання чинності цим Законом».
Слід нагадати, що статтею 4 чинного на момент випуску акцій на пред’явника Закону України від 18 червня 1991 року N 1201-XII «Про цінні папери і фондову біржу» було встановлено, що «акція — цінний папір без установленого строку обігу».
Принцип незворотності дії у часі законів та інших нормативно-правових актів закріплений у частині першій статті 58 Конституції України. Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) уточнено, що «дію нормативно-правого акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності» і «до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце».
Водночас необхідно зазначити, що пунктом 4 згаданого вище розділу VII Закону N 3480 встановлена норма щодо того, що учасники фондового ринку, до яких, згідно із частиною другою статті 2 даного Закону, відносяться, зокрема, й емітенти, «протягом трьох років після набрання чинності цим Законом повинні привести свою діяльність у відповідність із цим Законом».
Що стосується порядку перетворення (обміну) акцій на пред’явника в іменні акції, то чинним законодавством процедури такого прямого перетворення не передбачено взагалі. Єдиним можливим шляхом у цьому випадку може бути лише процедура скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій у випадках та порядку, встановлених відповідними нормативно-правовими актами, у тому числі й затвердженими рішеннями ДКЦПФР, посилання на які містяться і у зазначеному вище листі ДКЦПФР.
Процедури скасування реєстрації випусків акцій безпосередньо стосуються і процедур реорганізації (перетворення) акціонерного товариства у товариство з обмеженою відповідальністю, оскільки така реорганізація (перетворення) можлива лише після припинення акціонерного товариства як юридичної особи та, відповідно, скасування реєстрації випуску акцій такого товариства.
Порядок проведення реорганізації (перетворення) акціонерного товариства в товариство з обмеженою відповідальністю регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ), Господарського кодексу України (далі — ГКУ), Закону України від 19 вересня 1991 року N 1576-XII «Про господарські товариства в Україні» (далі — Закон N 1576), Законом України від 15 травня 2003 року N 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» (далі — Закон N 755), а також підзаконними нормативно-правовими актами.
Як зазначалось вище, обов’язковою умовою перетворення акціонерного товариства у товариство з обмежено відповідальністю має бути припинення такого товариства як юридичної особи, що встановлено частиною першою статті 104 ЦКУ: «юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам — правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації».
Слід зауважити, що ЦКУ термін «реорганізація» в контексті припинення юридичної особи не використовує, проте даний термін поряд з терміном «перетворення» міститься у частині першій статті 33 Закону N 755: «юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам — правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації)», а також у частині першій статті 59 ГКУ: «припинення діяльності суб’єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації — за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб — засновників суб’єкта господарювання чи їх правонаступників».
Також потрібно навести положення частини першої статті 56 ГКУ, відповідно до якого суб’єкт господарювання може бути утворений, зокрема, і «шляхом реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб’єкта господарювання з додержанням вимог законодавства», у тому числі за рішенням організацій та громадян.
Суть процедури перетворення розкрита у статті 108 ЦКУ, де частиною першою встановлено, що «перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми», а порядок її здійснення зафіксовано у статті 107 ЦКУ, зокрема, у контексті такої важливої складової, як задоволення вимог кредиторів юридичної особи.
Відповідно до частини першої статті 106 ЦКУ «перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами».
Як передбачено статтею 41 Закону N 1576, вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства, у яких мають право брати участь усі акціонери — власники акцій на день проведення загальних зборів (або їх представники, уповноважені належним чином), незалежно від кількості та виду акцій.
Акціонери (їх представники), які беруть участь у загальних зборах, у день їх проведення реєструються виконавчим органом АТ або реєстратором (на підставі укладеного з ним договору) згідно з реєстром акціонерів із зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Реєстр підписується головою та секретарем зборів.
Статтею 43 Закону N 1576 передбачений порядок повідомлення акціонерів про проведення загальних зборів. Так, держателі іменних акцій повідомляються персонально у спосіб, передбачений статутом. Решта акціонерів сповіщається шляхом друкування загального повідомлення про проведення загальних зборів акціонерів.
Повідомлення не менше ніж за 45 днів до скликання загальних зборів розміщується у місцевій пресі за місцезнаходженням акціонерного товариства і в одному із офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України чи ДКЦПФР України із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного.
Загальні збори акціонерів проводяться на території України, як правило, за місцезнаходженням акціонерного товариства, за винятком випадків, коли на день проведення загальних зборів 100 відсотками акцій товариства володіють іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації.
Загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають більш як 60 відсотків голосів. Рішення загальних зборів акціонерів з питання припинення діяльності акціонерного товариства шляхом його перетворення приймається більшістю у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.
Основна мета загальних зборів учасників товариства в даному випадку полягає в ухваленні рішення щодо припинення діяльності товариства шляхом його реорганізації з умовою обміну частки в статутному фонді відкритого акціонерного товариства на частки в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю. Крім цього, на таких зборах приймаються рішення про створення нового товариства, затвердження установчих документів, порядку проведення перереєстрації товариства, обрання членів виконавчих органів новостворюваного товариства, про що складається відповідний протокол.
Протокол загальних зборів акціонерів підписується головою і секретарем зборів і не пізніше ніж через три робочих дні після закінчення зборів передається виконавчому органу акціонерного товариства.
Оскільки при реорганізації відбувається обмін часток у статутному фонді на частки в статутному фонді юридичної особи іншої організаційно-правової форми, у даному процесі необхідно враховувати, що розмір статутного фонду підприємства, що підлягає перетворенню (реорганізації), повинен обов’язково відповідати розміру статутного фонду новостворюваного товариства з обмеженою відповідальністю. Те ж стосується розміру частки у відсотках кожного учасника.
Норми статті 105 ЦКУ зобов’язують учасників юридичної особи, що ухвалили рішення про припинення юридичної особи, негайно в письмовому виді сповістити про це орган, що здійснює Державну реєстрацію, який вносить у Єдиний державний реєстр відомості про те, що дана юридична особа знаходиться в процесі припинення. Такими учасниками юридичної особи за узгодженням з органом, що здійснює державну реєстрацію, призначається комісія з припинення юридичної особи, до якої переходять повноваження з управління його справами, а також установлюються порядок і терміни такого припинення відповідно до ГКУ.
Порядок державної реєстрації припинення юридичної особи встановлений нормами глави IV Закону N 755.
Згідно зі статтею 33 даного Закону юридична особа є такою, що припинилися з дати внесення в Єдиний державний реєстр запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. При цьому норми статті 34 Закону N 755 встановлюють обов’язковий перелік документів, які необхідно подати для внесення до реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної чи особи уповноваженого ними органа щодо припинення юридичної особи. Це нотаріально засвідчена копія рішення засновників (учасників) чи уповноваженого ними органа щодо припинення юридичної особи і документ, що підтверджує внесення плати за публікацію зведень про прийняття ними рішення щодо припинення юридичної особи в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.
Також потрібно приймати до уваги положення статті 37 Закону N 755 щодо порядку представлення відповідних документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи. Державна реєстрація юридичної особи, що створена в результаті перетворення, здійснюється в порядку, установленому для проведення державної реєстрації юридичної особи у відповідності зі статтями 24 — 27 Закону N 755. Перетворення вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоствореної юридичної особи і державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється в результаті перетворення.
Обмін акцій у статутному фонді акціонерного товариства на частки в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю варто підтвердити відповідним угодою між виконавчим органом і акціонерами, які після реорганізації стають засновниками товариства з обмеженою відповідальністю, щодо того, що такі акціонери згодні передати у власність акціонерного товариства належні їм акції, а акціонерне товариства зобов’язується надати їм у власність відповідні частки новоствореного товариства з обмеженою відповідальністю. З моменту державної реєстрації такого товариства вони стають його повноправними учасниками, що після повного внесення внеску кожним учасником згідно зі статтею 52 Закону N 1576 буде підтверджено видачею їм посвідчення.
Факт державної реєстрації новоствореного товариства спричинить за собою обов’язок здійснення низки пов’язаних з цим заходів щодо постановки на облік у контролюючих органах і відповідних фондах, одержання нових печаток і штампів, відкриття нових поточних рахунків у банках тощо.
Крім наведеного вище, необхідно та важливо зауважити, що стаття 41 Закону N 3480 до так званої особливої інформації про емітента відносить інформацію «про будь-які дії, що можуть вплинути на фінансово-господарський стан емітента та призвести до значної зміни вартості його цінних паперів», тобто, зокрема, і відомості про «рішення вищого органу емітента або суду про припинення або банкрутство емітента».
Така відкрита інформація відповідно до частини третьої зазначеної вище статті 41 Закону N 3480 «є відкритою і оприлюднюється шляхом опублікування її в одному з офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України або Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку і розміщення у загальнодоступній інформаційній базі даних Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів».

Голова Комітету М. Азаров