Новини законодавства

Враховуючи численні звернення органів державної влади та державних реєстраторів щодо правомірності завірення державним реєстратором копії свідоцтв про державну реєстрацію повідомляємо наступне.
Відповідно до норм чинного законодавства України, що регулюють питання порядку видачі ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності, ліцензія видається за заявою суб’єкта підприємницької діяльності, до якої додається, зокрема, копія свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа.
Згідно з підпунктом 4.10.1 пункту 4 Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 року N 1153, установа може засвідчувати копії лише тих документів, що створюються в ній (це правило не поширюється на архівні установи, державні нотаріальні контори і приватних нотаріусів).
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» (далі — Закон про реєстрацію) державний реєстратор, зокрема, здійснює оформлення, видачу та заміну свідоцтв про державну реєстрацію.
Отже, завірення державним реєстратором копії свідоцтв про державну реєстрацію не протирічить чинному законодавству.
Разом із цим слід зазначити, що статтею 6 Закону про реєстрацію не встановлено повноважень державного реєстратора щодо видачі копій свідоцтв про державну реєстрацію.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, державний реєстратор у своїй діяльності зобов’язаний керуватись Конституцією України, Законом про реєстрацію та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Враховуючи зазначене вище, вважаємо, що копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, що повинні подаватися разом із заявою на отримання ліцензій, мають засвідчуватися нотаріусами згідно із нормами Закону України «Про нотаріат».
Надані цим листом роз’яснення просимо терміново довести до відома державних реєстраторів для врахування та використання в роботі.

Голова К. Ващенко

ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Державного комітету України із земельних ресурсів
від 17 червня 2008 р. N 123
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
10 липня 2008 р. за N 626/15317

1. Управління (відділ) Держкомзему в місті (міст обласного та районного значення) (далі — управління /відділ/) є територіальним органом Держкомзему і підзвітне та підконтрольне відповідно Республіканському комітету із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим, головному управлінню Держкомзему в області та Держкомзему.
2. Управління (відділ) у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Держкомзему, Республіканського комітету із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим, головного управління із земельних ресурсів в області, а також цим Положенням.
3. Основними завданнями управління (відділу) є:
підготовка та внесення Республіканському комітету із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим, головному управлінню Держкомзему у області пропозицій щодо формування державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання, відтворення, охорони та проведення моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, здійснення землеустрою, установлення меж міста, району в місті, забезпечення її реалізації та проведення земельної реформи;
координація роботи з проведення земельної реформи;
організація і забезпечення ведення державного земельного кадастру та координація робіт з підготовки земельно-кадастрової документації;
здійснення землеустрою і проведення моніторингу земель;
участь у виконанні державних, галузевих і регіональних програм з питань регулювання земельних відносин, установлення меж міста, району в місті, раціонального використання земель, їх відтворення та охорони, проведення моніторингу земель, відтворення родючості ґрунтів, ведення державного земельного кадастру і територіального планування.
4. Управління (відділ) відповідно до покладених на нього завдань:
1) подає у встановленому порядку пропозиції щодо розпорядження землями державної і комунальної власності, установлення меж міста, району в місті, регулювання земельних відносин;
2) надає пропозиції до галузевих і регіональних програм з питань розвитку земельних відносин, раціонального використання земель, їх відтворення та охорони;
3) бере участь у здійсненні відповідно до чинного законодавства України державного регулювання у сфері оцінки земель, організовує та забезпечує виконання відповідних робіт, видає витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, готує пропозиції щодо вдосконалення методики та порядку виконання робіт з грошової оцінки земель;
4) готує та здійснює організаційні, економічні, екологічні та інші заходи, спрямовані на раціональне використання земель, їх захист від шкідливого антропогенного впливу, а також на відтворення і підвищення родючості, продуктивності та корисних властивостей ґрунтів, дотримання режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення інших територій і об’єктів екомережі, бере участь в організації заходів щодо відтворення корисних властивостей земельних ділянок;
5) бере участь у підготовці і здійсненні організаційних, економічних та інших заходів у сфері встановлення меж міста, району в місті;
6) бере участь у підготовці та здійсненні заходів щодо розвитку ринку земель, іпотеки земельних ділянок та вдосконалення системи оподаткування земель;
7) організовує видачу і збереження бланків державних актів на право власності на земельну ділянку та державних актів на право постійного користування земельною ділянкою;
8) бере участь у підготовці пропозиції щодо формування інвестиційної політики у сфері використання та охорони земель, виходячи з пріоритетів структурного реформування економіки;
9) уносить головному управлінню пропозиції щодо розробки нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил з питань землеустрою, використання та охорони земель;
10) уносить пропозиції щодо розробки нормативно-технічних документів з питань розробки землевпорядної документації, ціноутворення в галузі проектування, будівництва та експлуатації протиерозійних об’єктів і споруд та в межах своєї компетенції бере участь у їх затвердженні;
11) організовує та здійснює в установленому порядку надання платних послуг згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України;
12) організовує в установленому порядку виконання землевпорядних робіт і проведення державної інвентаризації земель;
13) забезпечує в межах своєї компетенції регулювання земельних відносин, створення та ведення державного земельного кадастру та реєстрацію в його складі земельних ділянок і прав на них;
14) виступає в установленому порядку замовником науково-дослідних, проектно-розвідувальних і будівельних протиерозійних робіт, що проводяться у межах заходів з охорони земель, реформування земельних відносин, землеустрою, ведення державного земельного кадастру, проведення моніторингу земель;
15) здійснює відповідно до закону державне регулювання у сфері планування територій та розмежування земель державної і комунальної власності;
16) бере участь у створенні інформаційної бази з питань реформування земельних відносин, землеустрою, охорони та проведення моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, оціночної діяльності і земельних торгів;
17) використовує в установленому чинним законодавством України порядку бюджетні кошти для виконання програм освоєння нових технологій, провадження іншої науково-технічної діяльності у сфері раціонального використання та охорони земель;
18) уносить Республіканському комітету із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим, головному управлінню у області пропозиції щодо вдосконалення порядку ведення обліку та підготовки звітності з регулювання земельних відносин, використання та охорони земель, формування екомережі;
19) бере участь у міжнародному співробітництві з питань земельних відносин, виконанні зобов’язань міжнародних документів та угод у межах своєї компетенції;
20) здійснює координацію місцевих органів виконавчої влади з питань землеустрою;
21) сприяє проведенню земельних торгів, забезпечує визначення стартової ціни земельної ділянки, що перебуває у державній та комунальній власності;
22) здійснює в межах своєї компетенції контроль за додержанням установленого чинним законодавством України порядку, визначення розміру та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;
23) уносить до місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування пропозиції щодо використання коштів, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;
24) координує діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держкомзему та відповідних територіальних органів Центру ДЗК;
25) контролює в межах своєї компетенції додержання фінансово-економічних нормативів виконання землевпорядних робіт, землеоціночних робіт, надання послуг у сфері збирання і використання земельної кадастрової інформації;
26) забезпечує в межах своєї компетенції виконання завдань з мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності держави в межах повноважень, визначених законодавством;
27) забезпечує в межах своєї компетенції реалізацію державної політики щодо кадрової роботи та державної служби;
28) здійснює внутрішній контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує функціонування системи обліку;
29) забезпечує в межах своїх повноважень реалізацію державної політики у сфері охорони державної таємниці, здійснює контроль за збереженням інформації, що становить державну таємницю в єдиній системі органів земельних ресурсів, на підприємствах, установах та організаціях, що належать до сфери управління Держкомзему та здійснюють науково-дослідну роботу;
30) організовує розгляд звернень громадян з питань, що належать до його компетенції, забезпечує в межах своєї компетенції виявлення та усунення причин виникнення скарг громадян;
31) здійснює в установленому законодавством порядку методичне забезпечення місцевих органів виконавчої влади з питань регулювання земельних відносин;
32) порушує у встановленому законодавством порядку клопотання про зупинення дії або скасування актів місцевих держадміністрацій та органів місцевого самоврядування з питань, що належать до його компетенції, а також про притягнення осіб, винних у порушенні земельного законодавства, до передбаченої законом відповідальності;
33) здійснює відповідно до закону інші функції для виконання покладених на нього завдань.
5. Управління (відділ) має право:
одержувати в установленому законодавством порядку від місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також від підприємств, установ та організацій інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань;
залучати спеціалістів територіальних підрозділів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;
організовувати і проводити конференції, семінари, наради з питань, що належать до його компетенції;
утворювати за погодженням з іншими територіальними підрозділами центральних і місцевих органів виконавчої влади комісії, експертні та консультативні ради і робочі групи.
6. Управління (відділ) в процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з територіальними підрозділами центральних і місцевих органів виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
7. Управління (відділ) очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади Головою Держкомзему за поданням голови Республіканського комітету із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим, начальника головного управління Держкомзему в області.
Начальник управління (відділу) має заступників, які за його поданням призначаються на посаду і звільняються з посади Головою Республіканського комітету із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим, начальником головного управління Держкомзему в області.
8. Начальник управління (відділу):
здійснює керівництво діяльністю управління (відділу) і несе персональну відповідальність за виконання покладених на управління завдань;
розподіляє обов’язки між своїми заступниками за погодженням з Головою Республіканського комітету із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим і начальником головного управління;
затверджує положення про структурні підрозділи і функціональні обов’язки працівників управління (відділу);
призначає на посаду і звільняє з посади в установленому порядку працівників управління (відділу), а за погодженням з Головою Республіканського комітету із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим і начальником головного управління — керівників його самостійних підрозділів;
організовує планово-фінансову роботу управління (відділу), здійснює внутрішній контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує формування та вдосконалення системи обліку;
розпоряджається коштами в межах затвердженого кошторису управління (відділу);
здійснює інші повноваження, передбачені чинним законодавством України та цим Положенням.
9. Управління (відділ) утримується за рахунок державного бюджету.
10. Структуру і чисельність працівників управління (відділу) в межах граничної чисельності працівників Держкомзему, їх штатний розпис і кошторис затверджує Голова Республіканського комітету із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим, начальник головного управління Держкомзему в області.
11. Управління (відділ) є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Начальник Юридичного управління С. А. Ярмак

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув Ваше звернення від 05.02.2008 N 5/02 про надання роз’яснення щодо порядку проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи та повідомляє наступне.
Відповідно до статті 82 Господарського кодексу України установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут, який повинен містити, зокрема, відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.
Згідно зі статтею 147 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) учасник товариства має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Цією ж статтею визначена можливість відчуження частки (її частини) учасника третій особі.
Відповідно до Закону України «Про господарські товариства» (далі — Закон про товариства) вищим органом товариства є загальні збори учасників. Перелік питань, які відносяться до компетенції загальних зборів учасників, визначено статтею 59 Закону про товариства, що має відсильну норму на статтю 41 цього Закону, зокрема, внесення змін до статуту товариства.
Як вбачається з Вашого листа, зміни, що були внесені до установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю, передбачали перехід часток від двох попередніх учасників (юридичних осіб) до нового учасника, а внаслідок чого частки попередніх учасників зменшувалися, а новий учасник набув частку у статутному капіталі за рахунок зменшення часток попередніх учасників.
Зміни до установчих документів юридичної особи, згідно вимог статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» (далі — Закон про реєстрацію) підлягають обов’язковій державній реєстрації шляхом внесення змін до записів Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (далі — ЄДР).
Відповідно до частини другої статті 17 Закону про реєстрацію в ЄДР містяться відомості про юридичну особу, зокрема, дані про розмір статутного фонду (статутного або складеного капіталу), у тому числі частки кожного із засновників (учасників).
Відповідно до частини першої статті 29 Закону про реєстрацію для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати, зокрема, примірник оригіналу або нотаріально посвідчену копію рішення про внесення змін до установчих документів.
Частиною третьою зазначеної статті визначено додаткові документи, які подаються державному реєстратору, у разі внесення змін до установчих документів, які пов’язані зі зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, зокрема, нотаріально посвідчена копія документа про перехід частки учасника у статутному капіталі товариства.
Беручи до уваги вищезазначені норми Закону, при здійсненні реєстрації змін до установчих документів, які пов’язані із зміною складу засновників ТОВ, у наслідок яких відбувається перехід частки або прав учасника від одного учасника до іншого (у повному обсязі або частково), є необхідним додержання вимог частини третьої статті 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців», щодо надання державному реєстратору передбачених зазначеною нормою закону документів, які засвідчують перехід частки або прав учасника.
У разі неподання таких документів державний реєстратор, відповідно до частини одинадцятої статті 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» має право залишити без розгляду документи, які подані без державної реєстрації змін до установчих документів в зв’язку з поданням документів для державної реєстрації не у повному обсязі.
Враховуючи вищезазначене, державний реєстратор при наданні йому документів для здійснення державної реєстрації змін до установчих документів з порушенням вимог, передбачених частиною одинадцятою статті 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців», повинен був залишити документи без розгляду.
Нагадуємо також, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, державний реєстратор у своїй діяльності зобов’язаний керуватись Конституцією України, Законом про реєстрацію та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Державні реєстратори за порушення законодавства у сфері державної реєстрації несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом (ст. 53 Закону про реєстрацію, ст. 2125 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Голова К. Ващенко

Держземінспекція розглянула лист прокуратури м. Чернігова від 09.07.2008 N 826 щодо проведення перевірки законності розташування надувних батутів. За результатами розгляду повідомляємо таке.
Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Згідно з пунктом 8 наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 04.09.2006 N 296 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо встановлення порядку розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності» для отримання дозволу на розміщення стаціонарної або пересувної малої архітектурної форми суб’єкт підприємницької діяльності подає до районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної в місті ради письмову заяву встановленої форми, у якій зазначаються бажане місце та термін розміщення, функціональне призначення і характеристика об’єкта.
До заяви додається нотаріально посвідчена копія свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності, копія свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, документ, що посвідчує право на земельну ділянку та інші необхідні документи.
Отже, особи, які здійснюють підприємницьку діяльність, повинні мати правовстановлюючі документи на земельну ділянку (державний акт на право власності чи договір оренди земельної ділянки).
У разі виявлення випадків використання земельних ділянок, на яких розміщені малі архітектурні форми, без правовстановлюючих документів, державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель керується Порядком планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженим наказом Держкомзему України від 12.12.2003 N 312 та зареєстрованим в Мін’юсті 25.12.2003 за N 1223/8544.
Крім того, повідомляємо, що укладення між органом місцевого самоврядування або органом виконавчої влади та суб’єктом господарювання договорів оренди так званого твердого покриття (наприклад, асфальт, тротуарна плитка тощо) для розміщення малої архітектурної форми не звільняє зазначених суб’єктів від обов’язку укласти договір оренди земельної ділянки.

Заступник
начальника інспекції
С. Г. Шумейко

Государственный комитет Украины по вопросам регуляторной политики и предпринимательства рассмотрел Ваше письмо <...> и сообщает следующее.
В соответствии с частями 1, 2, 5 статьи 4 Закона Украины «О собственности» собственник по своему усмотрению владеет, пользуется и распоряжается принадлежащим ему имуществом.
Собственник имеет право совершать в отношении своего имущества любые действия, не противоречащие закону. Он может использовать имущество для осуществления хозяйственной и другой не запрещенной законом деятельности.
На сегодняшний день действующим остается еще Жилищный кодекс УССР, согласно статье 6 которого жилые дома и жилые помещения предназначаются для постоянного проживания граждан, а также для использования в установленном порядке в качестве служебных жилых помещений и общежитий. Предоставление помещений в жилых домах для нужд промышленного характера запрещается.
Статья 10 данного Кодекса устанавливает, что граждане обязаны бережно относиться к дому, в котором они проживают, использовать жилое помещение в соответствии с его назначением, соблюдать правила пользования жилыми помещениями, экономно расходовать воду, газ, электрическую и тепловую энергию.
Жилые дома и жилые помещения не могут использоваться гражданами в ущерб интересам общества.
В соответствии с пунктом 3 Правил пользования помещениями жилых домов, утвержденных постановлением Кабинета Министров Украины от 8 октября 1992 года N 572 (в редакции постановления Кабинета Министров Украины от 24 января 2006 года N 45), использовать жилые помещения для проведения хозяйственной деятельности промышленного характера запрещено.
Таким образом, по мнению Госкомпредпринимательства Украины, граждане, которые используют жилое помещение в соответствии с его назначением (проживают в нем), соблюдают правила пользования жилыми помещениями (не используют жилые помещения для осуществления хозяйственной деятельности промышленного характера), не наносят ущерб окружающей среде, не нарушают права и охраняемые законом интересы граждан, юридических лиц и государства, — могут использовать жилое помещение для осуществления предпринимательской и другой деятельности.

Заместитель Председателя Г. Билоус