Вперше в українській політиці до звання «Почесний професор Міжнародного університету м. Відня» представлена українська жінка-політик, народний депутат України Ірина Григоріївна Бережна. А нотаріальна контора Ірини Григоріївни Бережної була номінована до міжнародної нагороди «European quality».

22 вересня 2008 року в м. Барселона (Іспанія) відбудеться урочиста церемонія нагородження «European Awards Ceremony» у рамках міжнародної зустрічі лідерів бізнесу, науки й культури. Номінаційний комітет Європейської бізнес асамблеї (м. Оксфорд, Велика Британія) та Вчена Рада Міжнародного університету міста Відня (Австрія), з ініціативи органів державної влади, установ і підприємств, громадських організацій, відібрали найкращих представників політичної, наукової, бізнес еліти країн Європи для представлення до звання «Почесний професор Міжнародного університету м. Відня» та найуспішніші європейські компанії до Міжнародної нагороди «European Quality».
Cеред лауреатів – вперше в українській політиці до високої нагороди представлена українська жінка-політик, народний депутат України – Ірина Григоріївна БЕРЕЖНА. Номінаційний комітет високо оцінивши діяльність Ірини Григоріївни у сфері зміцнення міжнародних відносин у сфері науки, освіти та бізнесу, представив її до звання «Почесний професор Міжнародного університету міста Відня». А нотаріальна контора Ірини Григоріївни Бережної була номінована до міжнародної нагороди «European quality» за успішну діяльність та внесок у розвиток українського нотаріату, та за високу якість продукції та послуг у відповідності з європейськими стандартами.
У рамках заходу запланові зустрічі делегатів та номінантів з Президентом Парламенту Каталонії, представниками уряду Іспанії, ООН, знаними вченими, політиками, журналістами та бізнесменами з різних країн Європи.

Прес-служба
народного депутату України І.Г. Бережної
(044) 569 31 09
info_press@i.ua
www.notar-berezhnaya.com.ua

Інформація:
Ірина Григоріївна Бережна, народний депутат України від Партії Регіонів, член Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя. Має вищу юридичну освіту (закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка, юридичний факультет)
Активно займається науковою діяльністю, у липні 2007 року здобула наукову ступень Доктора філософії в галузі права. Наразі здобуває другу вищу освіту у Національній академії державного управління при Президентові України.
Веде активну суспільну діяльність, вона є членом однієї з найповажніших професійних організацій серед юристів — Асоціації правників України, активно співпрацює з Українською нотаріальною палатою. Є автором багатьох професійних публікацій з питань права, політики, економіки, нотаріальної практики.

ПРЕС-СЛУЖБА
НАРОДНОГО ДЕПУТАТУ УКРАЇНИ І.Г. БЕРЕЖНОЇ
__________________________________________________________
17 вересня 2008 року

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ НАРОДНОГО ДЕПУТАТА УКРАЇНИ І.Г. БЕРЕЖНОЇ
ДО УКРАЇНСЬКИХ НОТАРІУСІВ

Шановні колеги!

Всі Ви напевно уважно слідкуєте за перипетіями навколо законодавчого реформування системи нотаріату в України. Нотаріат в Україні переживає зараз нелегкі часи, бо вимушений функціонувати при безнадійно застарілому, колізійному законодавстві. Тільки протягом 2007 — 2008 років в парламент України було подано понад 10 законопроектів, які так чи інакше стосуються змін до законодавства України про нотаріат. Саме законопроект «Про внесення змін до Закону «Про нотаріат» , що був внесений до Парламенту Кабінетом Міністрів України, викликав багато негативних оцінок серед нотаріальної спільноти через його недоопрацьованість, фрагментарність змін до застарілого Закону про нотаріат.
Саме тому, ми разом з колегами-депутатами запропонували альтернативний урядовому законопроект №1425-1, метою якого є розмежування напрямків контролю між судом та Міністерством юстиції України згідно вимог Конституції України, зрівняння в повноваженнях по вчиненню нотаріальних дій державних та приватних нотаріусів, встановлення ефективного контролю за діяльністю нотаріусів, визначення принципів оплати при вчиненні нотаріальних дій приватними нотаріусами, ліквідація підстав для корупції.
Наш законопроект №1425-1 був предметом обговорення на чисельних регіональних зборах нотаріусів за участю науковців. Їх пропозиції, а також пропозиції експертів, науковців, зокрема, щодо встановлення квотування чисельності нотаріусів, об’єднання компетенції по вчиненню нотаріальних дій державних та приватних нотаріусів, розмежування форм контролю за діяльністю нотаріусів, визначення принципів оплати при вчиненні нотаріальних дій приватними нотаріусами, ліквідації підстав для корупції, були враховані робочою групою з підготовки зазначеного законопроекту.
Розуміючи усю важливість для нотаріальної спільноти прийняття саме законопроекту №1425-1, який враховує переважну більшість пропозицій самих нотаріусів, науковців та експертів, хочу повідомити наступне. На засіданні Комітету ВРУ з питань правової політики, яке відбулося 19.06.2008 року, були безпосередньо розглянуті урядовий законопроект №1425 та альтернативний йому законопроект №1425-1. На Комітеті автори обох законопроектів погодились, що слушні положення проекту №1425-1 повинні знайти відображення в законопроекті, що рекомендованого взяти за основу. Зокрема, члени Комітету та автори законопроекту №1425 погодились з необхідністю доопрацювання наступних положень проекту №1425:

- у пункті 4 проекту абз. 4 щодо дотримання правил професійної етики нотаріуса;
- абз. 5 п.4 проекту щодо контролю за дотриманням вимог законодавства приватними нотаріусами під час виконання своїх обов’язків;
- абз. 2 пункту 5 проекту щодо меж контролю за діяльністю приватного нотаріуса;
- у п.6 проекту вилучити положення про кваліфікаційний іспит на право на стажування;
- вилучити у пункті 7 абзац другий щодо визнання повторно кваліфікаційними комісіями нотаріату безпідставною відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії;
- у абз. 3,4, 15, 17 пункту 8 проекту змінити положення щодо вимог до стажиста нотаріуса та умов проходження стажування;
- у абз. 28, 29, 41 п.8 узгодити термін «нотаріальна контора» з визначенням «робоче місце нотаріуса» з урахуванням норм статті 25 проекту №1425-1;
- у абз. 50 п.8 законопроекту уточнити редакцію статті щодо порядку виготовлення печатки приватного нотаріуса;
- у абз. 6,7 п. 10 та абз. 10,13, 16, 17, 18, 19 п. 11 проекту уточнити положення щодо підстав зупинення приватної нотаріальної діяльності;
- у Прикінцевих положеннях норми щодо складання іспиту зі спадкового права нотаріусами та втрати чинності Указу Президента України «Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні» від 23.08.1998 року №932
Особливо важливо відмітити, що підсумками обговорення, Комітет з питань правової політики погодився доопрацювати проект Закону України №1425 з урахуванням окремих положень проекту Закону №1425-1 та положень проекту Закону України про внесення зміни до статті 55 Закону України «Про нотаріат» (щодо посвідчення угод за місцем розташування нерухомого майна).

Отже, саме тому, 16 вересня 2008 року на пленарному засіданні Верховної Ради України був прийнятий в першому читанні проект Закону №1425, але з умовою, що він буде суттєво перероблений та має врахувати понад 50 % статей с законопроекту № 1425-1.
Отже, по суті, і я ще раз хочу це підкреслити, до українського нотаріату почали на решті прислухатися і фактично законопроект №1425 залишиться урядовим лише за суб’єктом подання, і має врахувати всі основні положення, які містяться в підтриманому нотаріальною спільнотою законопроекті № 1425-1.

Безумовно, в нотаріаті України багато проблем, і, поклавши руку на серце, не можна сказати, що новий закон про нотаріат їх повністю вирішить бо потрібні комплексні законодавчі заходи. Але якщо ми хочемо досягти поваги до закону, спочатку ми повинні створити закон, гідний поваги. І підсумки пленарного засідання 16 вересня, в частині розгляду законопроектів про нотаріат, ще раз довели, що заради розумного та конструктивного компромісу, політики можуть і мають погоджувати проблемні питання та об’єднуватися.

З повагою,

Ірина Бережна
народний депутат України

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.92 N 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (із змінами), підпункту 17 пункту 4 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 N 224, та з метою приведення нормативно-правових актів Держкомзему у відповідність до законодавства НАКАЗУЮ:
1. Перше речення пункту 2.9 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему України від 04.05.99 N 43, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.06.99 за N 354/3647 (із змінами), викласти в такій редакції:
«Заповнення державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою покладається на Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» та його структурні підрозділи».
2. Голові Республіканського Комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, начальникам головних управлінь земельних ресурсів у областях, у м. Києві та Севастополі, генеральному директору Центру державного земельного кадастру, директору ДП «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», генеральному директору ДП «Укрспецзем» довести цей наказ до відома територіальних органів земельних ресурсів, структурних підрозділів Центру державного земельного кадастру, регіональних науково-дослідних та проектних інститутів землеустрою, філій ДП «Укрспецзем» і суб’єктів господарювання, що мають ліцензії на провадження господарської діяльності щодо виконання землевпорядних робіт.
3. Управлінню державного земельного кадастру та державного реєстру прав на землю та нерухоме майно (Славін І. В.), Юридичному управлінню (Ярмак С. А.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
4. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

Голова В. В. Воєводін
ПОГОДЖЕНО:
Міністр охорони
навколишнього природного
середовища України

Г. Г. Філіпчук
В. о. Голови Державного комітету
України з питань регуляторної
політики та підприємництва

М. Приступа

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2008
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2008

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Грейц К. В., суддів: Бакуліної С. В., Глос О. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Маріупольської міської ради на постанову від 13.08.2007 року Донецького апеляційного господарського суду у справі N 43/399 господарського суду Днецької області за позовом Маріупольської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Маштехніка» про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 383439,42 грн. (в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача: [...]; від відповідача: [...], [...]), встановив:
11.10.2007 року в судовому засіданні оголошувалась перерва до 25.10.2007 року до 13-55 годин.
Рішенням господарського суду Донецької області (головуючий суддя — Зубченко І. В., судді Плотніцький Б. Д., Сковородіна О. М.) від 06.06.2007 року у справі N 43/399 позов задоволено; відмовлено у задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду від 06.06.2007 року по справі N 43/399; стягнуто з відповідача на користь позивача борг з орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 299868,19 грн., пеню в розмірі 8996,04 грн.; стягнуто з відповідача на користь державного бюджету України державне мито в сумі 383,74 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду (головуючий суддя — Величко Н. Л., судді — Алєєва І. В., М’ясищева А. М.) від 13.08.2007 року рішення Господарського суду Донецької області від 06.06.2007 року у справі N 43/399 скасовано; у позові відмовлено; стягнуто з позивача на користь відповідача витрати по сплаті державного мита 1545 грн. при поданні апеляційної скарги.
В касаційній скарзі Маріупольська міська рада просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.08.2007 року та залишити в силі рішення господарського суду Донецької області від 06.06.2007 року, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст.12, 20, 96, 206 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 15 Закону України «Про плату за землю», ст. ст. 3, 526, 629, 631, 538, 640, 648, 762 Цивільного кодексу України.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач повністю заперечує викладені в ній доводи.
Заслухавши пояснення на касаційну скаргу представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представників відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права в рішенні місцевого господарського суду та в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Апеляційним судом встановлено, що 19.04.2005 року між Маріупольською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маштехніка» на підставі рішення виконкому Маріупольської міської ради від 21.08.2002 року N 367/10, від 17.11.2004 року N 490/1 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 2,9344 га по вул. Краснофлотській, 200 в Приморському районі м. Маріуполя (т. 1 а. с. 8 — 10). На земельній ділянці знаходиться об’єкт нерухомого майна: виробничий цех, адміністративно-побутовий корпус, які належать відповідачу.
Строк дії договору — 10 років, до 21.08.2012 року.
За умовами вказаного договору (п. п. 10 — 12) відповідач узяв на себе зобов’язання справляти орендну плату за землю щорічно у грошовій формі у розмірі 2 % від грошової оцінки земельної ділянки (за рік). Орендна плата повинна вноситися за базовий податковий (звітний) період щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Розмір орендної плати за земельну ділянку змінюється у разі індексації у встановленому законом порядку грошової оцінки.
На момент укладання договору оренди землі відповідач вже користувався земельною ділянкою, яка визначена в цьому договорі, оскільки об’єкти нерухомості належали йому у той час. Отже, фактично відповідач користується земельною ділянкою з дати прийняття рішення виконкомом про виділення йому земельної ділянки.
Такі обставини зумовили включення до тексту договору від 19.04.2005 року посилання на рішення виконкому Маріупольської міської ради від 21.08.2002 року N 367/10 та п. 14 з метою отримання плати за користування відповідачем земельною ділянкою за попередній період, з часу прийняття рішення виконкому про виділення земельної ділянки і до моменту укладення договору.
Правомірність включення таких умов до договору оренди від 19.04.2005 року підтверджено постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.08.2006 року у справі N 43/12пд, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду від 12.10.2006 року (т. 1, а. с .83 — 84).
Законом України від 25.03.2005 року N 2505-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України від 25.06.91 року N 1251-XII «Про систему оподаткування» із змінами і доповненнями, Закону України від 03.07.92 року N 2535-XII «Про плату за землю» із змінами і доповненнями, Закону України від 06.10.98 року N 161-XIV «Про оренду землі» (в редакції Закону України від 02.10.2003 року N 1211-IV із змінами і доповненнями).
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» (1251-XII) до переліку загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) віднесено орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності (редакція з 01.04.2005 року).
Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.98 року N 161-XIV в редакції Закону від 02.10.2003 року N 1211-IV зі змінами та доповненнями встановлено, що оренда землі — це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Статтею 5 Закону України «Про оренду землі» (далі — закон) від 06.10.98 року N 161-XIV в редакції Закону від 02.10.2003 року N 1211-IV зі змінами та доповненнями встановлено, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право користування земельною ділянкою.
Відповідно до статті 13 Закону «Про оренду землі» договір оренди землі — це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно із статтею 18 вищезазначеного Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Відповідно до статті 21 Закону «Про оренду землі» орендна плата за землю — це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю» (2535-XII).
Справляння плати за землю, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку здійснюється відповідно до Закону України від 03.07.92 року N 2535-XII «Про плату за землю» із змінами та доповненнями.
Статтею 2 Закону України від 03.07.92 р. N 2535-XII «Про плату за землю» із змінами та доповненнями встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.
Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів — учасників угод про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Згідно із Законом N 2535-XII (стаття 5) об’єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб’єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар, тобто безпосередньо ті юридичні або фізичні особи, яким земля передана у власність або надана в користування, у тому числі на умовах оренди.
Згідно із статтею 14 Закону N 2535-XII платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями, подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.
Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов’язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і на нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов’язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.
Підставою для нарахування земельного податку, як визначено статтею 13 Закону України «Про плату за землю» N 2535-XII, є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, — договір оренди такої земельної ділянки.
При цьому власники землі та землекористувачі, як визначено статтею 15 Закону N 2535-XII, сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Аналіз законодавства, яким врегульовані орендні відносини дає підстави зробити висновок, що з 01.04.2005 року орендна плата визнана державним обов’язковим платежем, строки та сплата якого здійснюється в порядку передбаченому податковим законодавством на підставі декларації; платником орендної плати за землю до бюджету є орендар земель державної або комунальної власності на підставі укладеного з відповідним органом місцевого самоврядування чи органом виконавчої влади договором оренди землі і який набирає чинності після його державної реєстрації. Річна орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю» (N 2535-XII), та перевищувати 10 % їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлено більший розмір орендної плати.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (стаття 124 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року N 2768-III зі змінами та доповненнями).
Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ст. ст. 126, 124 Земельного кодексу).
Контроль за справлянням орендної плати до бюджету покладено на податкові органи.
Як встановлено у судовому засіданні апеляційної інстанції з пояснень представника податкового органу відповідач користується земельною ділянкою з 1999 року і до 2005 року сплачував за користування земельною ділянкою земельний податок, у обліковій картці платника заборгованість з цього виду платежів відсутня, не рахується також заборгованості і по орендній платі нарахованій на підставі договору оренди. Касаційна інстанція звертає увагу на те, що враховуючи, що користування в Україні землею є платним, позивач, фактично користуючись землею, не мав права не сплачувати податок на землю, очікуючи коли з ним буде укладено договір оренди землі, оскільки такі дії були б порушенням діючого законодавства України.
Передача в оренду земельної ділянки відповідачу відбулася 25.04.2005 року з моменту державної реєстрації договору оренди і з цього моменту у відповідача виникло право оренди землі.
Обов’язок відповідача сплатити орендну плату за період до укладення договору оренди позивач в позові обґрунтовував тим, що відповідно до п. 14 договору оренди відповідач повинен сплатити орендну плату у розмірі передбаченому договором з моменту прийняття рішення про передання в оренду земельної ділянки, а саме з 21.02.2002 року, однак, ці обставини правомірно визнані апеляційним судом такими, що не можуть бути підставою для задоволення позову з наступних підстав.
Статтею 2 Закону України від 03.07.92 року N 2535-XII «Про плату за землю» із змінами та доповненнями встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.
Тобто законодавчо встановлено, що не можливо одночасно сплачувати з однієї і тієї ж земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні, земельний податок та орендну плату, оскільки і земельний податок і орендна плата за своєю суттю є платою за землю, яка надається у користування за різними підставами (постійне користування на підставі державного акту або на підставі договору оренди).
Відповідно до ст. 15 Закону України від 03.07.92 року N 2535-XII «Про плату за землю» у редакції Закону України від 25.03.2005 року N 2505-IV власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
А як вбачається договір оренди земельної ділянки площею 2,9344 га по вул. Краснофлотській, 200 в Приморському районі м. Маріуполя між Маріупольською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маштехніка», на підставі рішення виконкому Маріупольської міської ради від 21.08.2002 р. N 367/10, від 17.11.2004 р. N 490/1, був укладений лише 19.04.2005 року (т. 1 а. с. 8 — 10).
Враховуючи те, що законодавством передбачено, що плата за землю справляється у вигляді або земельного податку, або орендної плати, касаційна інстанція погоджується з висновком апеляційного суду, що позивач не довів, що у період з 21.08.2002 року до 19.04.2005 року відповідач не сплачував плату за землю.
Крім того, представником податкового органу зазначено та до матеріалів справи додана довідка (т. 1, а. с. 101) про те, що у ТОВ «Маштехніка» не має заборгованості по орендній платі за земельну ділянку з 19.04.2005 року по 05.12.2006 року.
З 1 квітня 2005 року орендна плата визнана обов’язковим загальнодержавним платежем до бюджету, яка нараховується та сплачується платником самостійно, шляхом подання податкової декларації до податкового органу в порядку, передбаченому податковим законодавством. Контроль за надходженням до бюджету зазначених платежів покладено на податкові органи.
Суд першої інстанції у рішенні зазначив, що згідно п. 18 договору оренди у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, орендар сплачує пеню в розмірі 0,3 % від несплаченої суми за кожен день прострочення, яка за наданим розрахунком позивача становить 8996,04 грн. (стор. рішення 4). У рішенні зазначено, що розрахунок суми санкцій перевірений судом, є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, та прийнятий судом як доказ по справі.
Однак з договору (п. 14) оренди земельної ділянки від 19.04.2004 року вбачається, що орендна плата за земельну ділянку з моменту прийняття рішення про надання земельної ділянки в оренду і до моменту укладення договору вноситься без нарахування пені.
Місцевий суд не звернув увагу на те, що згідно з уточненнями до позову від 21.05.2007 року Маріупольська міська рада змінила позовні вимоги та просила стягнути з ТОВ «Маштехніка» за порушення зобов’язань за неналежне виконання умов договору річні відсотки по ставці 0,3 % несплаченої суми за кожний наступний день у сумі 8996 грн.04 коп. (т. 2 а. с. 8 — 11), а не пеню.
Суд першої інстанції у рішенні не розглянув вимог позивача щодо стягнення з відповідача річних відсотків.
Апеляційна інстанція правомірно відмовила у позові про стягнення річних відсотків за невиконання грошових зобов’язань відповідно до ст. 625 ЦК України та п. 18 договору, оскільки матеріалами справи не доведено, що відповідач не сплачував плату за землю у період з 21.08.2002 року до 19.04.2005 року, крім того з 01.04.2005 року орендна плата визнана обов’язковим загальнодержавним платежем, строки сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» встановлюються Законом України «Про плату за землю» а не за згодою сторін договором оренди, санкції за несвоєчасну сплату податкових платежів встановлено спеціальним законом з питань оподаткування Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» N 2181-III.
Касаційна інстанція також відзначає таке.
Згідно ст. 20 Закону України «Про плату за землю» (у редакції з 01.04.2005 року), п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» (1251-XII) (редакція з 01.04.2005 року), у випадку коли орендодавцем землі виступає відповідна місцева рада, то орендар, уклавши з нею договір на оренду землі, самостійно сплачує орендну плату за землю до місцевого бюджету.
Договір оренди землі сторонами було укладено після 01.04.2005 року, а саме — 19.04.2005 року. Тому сторони в договорі погодили сплату орендної плати, у тому числі і за попередній період, до місцевого бюджету на відповідний рахунок, що відповідає діючому законодавству на момент укладення договору.
Як вбачається з позовних вимог, позивач просить стягнути орендну плату не на місцевий бюджетний рахунок, тобто не до бюджету, а на свою користь, як юридичної особи.
За умови наведеного, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факту порушення свого права на отримання на користь Маріупольської міської ради як юридичної особи орендних платежів, які за своєю природою, як вірно встановив суд апеляційнльної інстанції, є платою за землю до місцевого бюджету.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1118, п. 1 ч. 1 ст. 1119, ст. 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України постановив:
Касаційну скаргу Маріупольської міської ради від 06.09.2007 року N 1316 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.08.2007 року у справі N 43/399 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.08.2007 року у справі N 43/399 — без змін.

Головуючий, суддя К. Грейц
Судді: С. Бакуліна
О. Глос

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2008
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2008

Національна комісія регулювання електроенергетики України розглянула лист ВАТ «Донецькобленерго» від 17.06.2008 N 31/789 та повідомляє.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про електроенергетику» принципами, на яких базується державна політика в електроенергетиці, зокрема є:
- забезпечення стабільного фінансового стану електроенергетики;
- забезпечення відповідальності енергопостачальників та споживачів.
Згідно з частиною сьомою статті 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Пунктом 6.6 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.96 N 28 (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 N 910) (далі — Правила), зазначено, що оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.
Споживачі за взаємною згодою сторін (постачальника електричної енергії та споживача) можуть здійснювати оплату вартості обсягу електричної енергії плановими платежами з наступним перерахунком або оплатою, що провадиться за фактично відпущену електричну енергію.
Підприємства житлово-комунального господарства та підприємства, які надають послуги щодо забезпечення комунально-побутових потреб населення, в межах наданих населенню послуг, установи та організації, які фінансуються з державного та/або місцевого бюджету, здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання або купівлю-продаж електричної енергії.
Споживачі, які користуються об’єктами (електроустановками) на підставі договорів оренди, здійснюють повну попередню оплату прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період.
Початок та тривалість розрахункового та/або планового періоду для розрахунку плати за спожиту електричну енергію, форма та порядок оплати, терміни здійснення планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між постачальником електричної енергії та споживачем.
Таким чином, оплата за електричну енергію має здійснюватися відповідно до умов договору, укладеного між постачальником електричної енергії та споживачем.
Разом з тим, відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про електроенергетику» споживач енергії зобов’язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.
У разі несплати рахунків, що передбачені договором про постачання електричної енергії, постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов’язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади (положення пункту 7.5 Правил).
Враховуючи зазначене, у разі порушення споживачем умов договору в частині оплати рахунків за електричну енергію, постачальник електричної енергії має вжити заходів щодо недопущення безоплатного відпуску електричної енергії, зокрема припинити або обмежити електропостачання такому споживачу.

Член Комісії Ю. Андрійчук

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2008
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2008

Відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 року N 1064 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян» (зі змінами) НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Інструкцію з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, що додається.
2. Унести до Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції від 18 жовтня 2000 року N 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 22 листопада 2007 року N 1154/5), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за N 719/4940, такі зміни:
2.1. У главі 1 розділу III:
у пункті 30 слова «довідка для виплати допомоги» замінити словами «витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження для виплати допомоги у зв’язку з народженням дитини», слово та цифру «(додаток 9)» виключити;
у пункті 31 слова та цифру «довідка за встановленою формою для отримання відповідної допомоги згідно з чинним законодавством (додаток 8)» замінити словами та цифрами «витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження згідно з частиною першою статті 135 Сімейного кодексу України для призначення допомоги».
2.2. У главі 2 розділу III:
в абзаці другому пункту 14 цифри «10″ замінити цифрою «8″;
у пункті 15 слова «довідку про смерть для одержання допомоги на поховання» замінити словами «витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання», слово та цифри «(додаток 11)» виключити;
в абзацах першому та третьому пункту 16 цифри та літеру «13″, «13-а», «12″ замінити відповідно цифрами «10″, «11″, «9″.
2.3. У главі 3 розділу III:
в абзаці першому пункту 1 цифри «14″ замінити цифрами «12″;
у пункті 27 цифри «15″ замінити цифрами «13″.
2.4. У главі 4 розділу III:
в абзаці першому пункту 4 цифри «17″ замінити цифрами «15″;
у пункті 11 цифри «18″ замінити цифрами «16″;
в абзацах першому та третьому пункту 12 цифри «19″ та «16″ замінити відповідно цифрами «17″, «14″;
у пункті 18 цифри «20″ та «50″ замінити відповідно цифрами «18″, «33″;
в абзаці першому пункту 21 цифри «21″ замінити цифрами «19″;
у пункті 24 цифри «15″ замінити цифрами «13″.
2.5. У главі 5 розділу III:
у пункті 2 цифри «22″ замінити цифрами «20″;
в абзаці першому пункту 10 цифри «23, 24″ замінити відповідно цифрами «21, 22″;
в абзаці першому пункту 12 цифри «25″ замінити цифрами «23″;
у пункті 14 цифри «26, 27″ замінити відповідно цифрами «24, 25″.
2.6. У розділі IV:
в абзаці другому пункту 1 цифри «28 — 33″ замінити цифрами «26 — 31″;
в абзаці другому пункту 12 слова та цифри «повідомлення про відсутність актового запису цивільного стану за встановленою формою (додаток 49)» замінити словами «витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану»;
в абзаці першому пункту 13 слова та цифри «видана довідка про проведену реєстрацію за формою та в порядку, передбаченими цими Правилами (додатки 36 — 48)» замінити словами «виданий витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про проведену реєстрацію за формою та в порядку, передбаченими цими Правилами та Інструкцією з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, що затверджується Міністерством юстиції України»;
в абзаці другому слово «довідку» замінити словами «витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища», слово та цифри «(додатки 34, 35)» виключити.
2.7. Додатки 8, 9, 11, 34 — 40, 42 — 49 до Правил виключити, у зв’язку з чим додаток 10 уважати додатком 8, додатки 12 — 33 відповідно додатками 9 — 31, додаток 41 — додатком 32, додаток 50 — додатком 33.
3. Державному підприємству «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України впровадити Державний реєстр актів цивільного стану громадян з 01.12.2008.
4. Затвердити строки внесення до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відомостей, що містяться в книгах реєстрації актів цивільного стану, які зберігаються в архівах відділів реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції, згідно з додатком 1 до цього наказу.
5. Департаменту у справах цивільного стану громадян (Кунда В. В.):
5.1. Подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03.10.92 N 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (зі змінами).
5.2. Довести цей наказ до відома начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальників головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
6. Начальнику Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальникам головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі довести цей наказ до відома відділів реєстрації актів цивільного стану та забезпечити його належне застосування в роботі.
7. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступників Міністра юстиції Ємельянову І. І. та Цоклана В. І.
8. Наказ набуває чинності одночасно з початком функціонування Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Міністр М. Оніщук

ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Міністерства юстиції України
від 24 липня 2008 р. N 1269/5
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
25 липня 2008 р. за N 691/15382

I. Загальні положення
1.1. Ця Інструкція визначає порядок внесення до Державного реєстру актів цивільного стану громадян (далі — Реєстр) відомостей про народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, а також установлює форми витягів з Реєстру та умови їх видачі.
1.2. У цій Інструкції терміни вживаються в значенні, наведеному в Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 року N 1064 (зі змінами).
1.3. З Реєстру видаються такі форми витягів:
а) витяг з Реєстру — видається на запити фізичних та юридичних осіб та містить окремі відомості певного актового запису цивільного стану, зміни, доповнення та іншу інформацію, унесену до нього, або відомості про відсутність такого запису;
б) повний витяг з Реєстру — видається на запити юридичних осіб та містить усі відомості певного актового запису цивільного стану, зміни, доповнення та іншу інформацію, унесену до нього, або відомості про відсутність такого запису.
1.4. Реєстраційний номер, за яким зареєстровано внесення відомостей про акт цивільного стану, складається з номера актового запису цивільного стану в Реєстрі та порядкового номеру запису Реєстру.
Номер актового запису цивільного стану в Реєстрі — унікальна послідовність цифр, яка автоматично присвоюється кожному запису про акт цивільного стану та є обов’язковим реквізитом витягу з Реєстру.
Порядковий номер запису Реєстру — це унікальна послідовність символів, яка формується автоматично та присвоюється первинному запису про особу, унесеному до Реєстру, є обов’язковим реквізитом будь-якого документа Реєстру, не підлягає заміні чи знищенню.
1.5. Реєстр ведеться українською мовою.
II. Унесення відомостей до Реєстру
2.1. Загальні норми внесення відомостей та заповнення актових записів цивільного стану, які вносяться до Реєстру
2.1.1. Відомості актових записів про народження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть, складених органами реєстрації актів цивільного стану, а також дипломатичними представництвами та консульськими установами України, підлягають обов’язковому внесенню до Реєстру.
2.1.2. Актові записи про народження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть складаються за єдиним зразком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2002 року N 1367 «Про затвердження зразків книг реєстрації актів цивільного стану та описів бланків свідоцтв, що видаються державними органами реєстрації актів цивільного стану» (зі змінами).
2.1.3. Актові записи цивільного стану складаються реєстратором у Реєстрі українською мовою у присутності заявника та друкуються на паперових носіях у двох примірниках, кожний з яких нумерується одним і тим самим номером.
Нумерація актових записів цивільного стану кожного виду реєстрації починається з першого номера і ведеться послідовно протягом року з 1 січня до 31 грудня включно.
Паперові носії актового запису цивільного стану прочитує заявник та у відповідних графах проставляє свій підпис.
Після цього паперові носії актових записів цивільного стану підписують посадова особа, яка провела реєстрацію акта цивільного стану, і керівник органу реєстрації актів цивільного стану та засвідчуються гербовою печаткою органу реєстрації актів цивільного стану.
2.1.4. При складанні актового запису цивільного стану в Реєстрі або внесенні його відомостей до Реєстру номер актового запису в Реєстрі присвоюється автоматично та фіксується дата і час його складання (унесення).
Номер актового запису в Реєстрі та дата його складання в Реєстрі (внесення до Реєстру) зазначаються на паперових примірниках актового запису в графі «Для відміток».
2.1.5. Якщо надалі до актового запису цивільного стану вносяться зміни та доповнення або здійснюються інші відмітки і на лицьовому боці паперового носія актового запису цивільного стану зазначаються підстави їх унесення, то одночасно аналогічні зміни та доповнення, інші відмітки та підстави їх унесення вносяться до Реєстру.
У разі анулювання актового запису цивільного стану до Реєстру вносяться відомості із зазначенням дати і номера рішення суду або висновку відділу реєстрації актів цивільного стану, найменування відділу реєстрації актів цивільного стану, яким складено висновок, чи повного найменування суду, яким постановлене рішення.
У разі внесення до Реєстру відомостей про зміни, доповнення та анулювання актового запису у Реєстрі також зазначаються найменування органу реєстрації актів цивільного стану, посадова особа якого внесла зміни, та прізвище, ім’я, по батькові особи, що внесла відомості, її посада; дата і час унесення цих відомостей до Реєстру.
2.1.6. Зміни та доповнення або інші відмітки вносяться до актового запису цивільного стану за наявності в архіві відділу реєстрації актів цивільного стану паперового носія цього актового запису та його відомостей у Реєстрі.
Перед унесенням змін та доповнень до актового запису цивільного стану реєстратор перевіряє наявність даних щодо такого запису в Реєстрі. У разі відсутності відомостей такого актового запису реєстратор уносить їх до Реєстру, після чого зміни та доповнення вносяться до паперового носія актового запису цивільного стану та до його відомостей в Реєстрі.
2.1.7. На підставі складеного актового запису цивільного стану, у повній відповідності до нього, у випадках, передбачених чинним законодавством, реєстратор видає свідоцтво про реєстрацію акта цивільного стану, яке виготовляється за допомогою Реєстру.
Перед видачею повторного свідоцтва реєстратор перевіряє наявність у Реєстрі даних щодо відповідного актового запису цивільного стану. У разі відсутності відомостей такого актового запису реєстратор попередньо вносить їх до Реєстру, після чого видає повторне свідоцтво.
2.1.8. У разі відсутності в архіві відділу реєстрації актів цивільного стану паперового носія актового запису цивільного стану, але за наявності його відомостей в Реєстрі, видача повторних свідоцтв, витягів з Реєстру, а також унесення змін, доповнень або інших відміток до Реєстру можливі лише після поновлення паперового носія актового запису з дотриманням вимог чинного законодавства та внесення відомостей поновленого актового запису до Реєстру.
Після поновлення паперового носія актового запису цивільного стану в Реєстрі у відомостях утраченого актового запису цивільного стану зазначається про поновлення актового запису (дата складання та номер поновленого актового запису в книзі реєстрації актів цивільного стану, назва органу реєстрації актів цивільного стану, яким поновлено актовий запис), а також про те, що відомості не можуть бути використані при видачі повторних свідоцтв або витягів з Реєстру. У цьому разі видача повторних свідоцтв або витягів з Реєстру здійснюється лише на підставі поновленого актового запису цивільного стану.
2.1.9. Якщо паперовий носій актового запису цивільного стану, відомості якого вносяться до Реєстру, передбачає дані щодо національності, вони також зазначаються і в Реєстрі.
2.1.10. Відомості паперових носіїв актових записів цивільного стану, які складені недержавною мовою, уносяться до Реєстру українською мовою.
2.2. Відомості, які містяться в Реєстрі
2.2.1. Записи в Реєстрі про народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть, усиновлення містять такі загальні відомості:
а) реєстраційний номер, за яким зареєстровано внесення відомостей про акт цивільного стану;
б) відомості щодо актового запису:
дата внесення до Реєстру;
відомості про реєстратора;
в) відомості про видані свідоцтва:
серія та номер свідоцтва;
дата видачі свідоцтва;
серія та номер повторно виданих свідоцтв, дата їх видачі;
найменування органу реєстрації актів цивільного стану, який видав свідоцтво;
відомості про посадову особу органу реєстрації актів цивільного стану, яка видала свідоцтво (прізвище, ім’я, по батькові та посада).
2.2.2. Запис у Реєстрі про народження фізичної особи та її походження містить:
а) відомості щодо актового запису про народження:
номер актового запису у відповідній книзі реєстрації актів цивільного стану;
дата складання актового запису;
відомості про реєстрацію з пропуском строку;
відомості про поновлення актового запису;
найменування органу реєстрації актів цивільного стану, що здійснив реєстрацію акта цивільного стану;
прізвище, ім’я та по батькові особи, що здійснила реєстрацію, її посада;
відмітки;
б) номер статті Сімейного кодексу України, відповідно до якої проведена реєстрація народження (статті 126, 133, 135 Сімейного кодексу України);
в) відомості про дитину:
прізвище, ім’я, по батькові;
стать;
дата народження;
місце народження (держава, область, район, місто/селище (село));
кількість народжених дітей від одних пологів (числове значення словами);
живонароджена чи мертвонароджена (зазначається словами);
яка за рахунком дитина народилась у матері, включаючи новонародженого (враховуючи померлих і не враховуючи мертвонароджених) (невідомо або перша, друга, третя і так далі — числове значення словами);
відомості про документи, що підтверджують факт народження дитини (назва документа, номер, ким виданий, дата видачі). У разі народження дитини поза закладом охорони здоров’я також зазначаються номер та дата подання заяви двох свідків, присутніх при пологах. Їх прізвища, імена, по батькові, серія, номер, ким видано паспорт або паспортний документ, дата його видачі вказуються у відмітках;
г) відомості про батьків:
прізвище, ім’я, по батькові;
дата народження;
громадянство (зазначається словами, що є громадянином (кою) відповідної держави або особою без громадянства);
місце проживання (держава, область, район, місто/селище (село), вулиця, будинок, квартира);
ґ) підстава запису відомостей про батька (зазначається одна з наведених підстав):
реєстрація шлюбу (місце та дата реєстрації, номер актового запису про шлюб у книзі реєстрації актів цивільного стану);
спільна заява батьків чи заява батька про визнання батьківства (дата подання заяви);
рішення суду про визнання батьківства чи про встановлення факту батьківства (материнства) (найменування суду, дата винесення та номер рішення суду);
при відсутності вищезазначених документів, а також у разі встановлення режиму окремого проживання за рішенням суду — заява матері дитини (дата подання заяви);
д) відомості про стосунок до військової служби (перебуває на військовому обліку, не перебуває на військовому обліку) (у разі визнання батьківства) (за наявності);
е) відомості про заявника:
прізвище, ім’я, по батькові;
адреса (держава, область, район, місто/селище (село), вулиця, будинок, квартира);
відомості про паспорт або паспортний документ заявника (назва документа, серія, номер, ким виданий, дата видачі).
2.2.3. Запис у Реєстрі про смерть містить:
а) відомості щодо актового запису про смерть:
номер актового запису у відповідній книзі реєстрації актів цивільного стану;
дата складання актового запису;
відомості про поновлення актового запису;
найменування органу реєстрації актів цивільного стану, що здійснив реєстрацію акта цивільного стану;
прізвище, ім’я та по батькові особи, що здійснила реєстрацію, її посада;
відмітки;
б) відомості про померлу особу:
прізвище, ім’я, по батькові;
стать;
громадянство (зазначається словами, що є громадянином/громадянкою відповідної держави або особою без громадянства);
дата смерті (число, місяць, рік);
вік (зазначаються роки; у випадках, якщо це дитина віком до одного року, необхідно вказувати кількість місяців і днів);
місце смерті (держава, область, район, місто/селище (село));
причина смерті;
дата народження;
місце народження (держава, область, район, місто/селище (село));
місце проживання (держава, область, район, місто/селище (село), вулиця, будинок, квартира);
відомості про документи, що підтверджують факт смерті (назва документа, номер, ким виданий, дата видачі);
в) відомості про заявника:
прізвище, ім’я, по батькові;
адреса (держава, область, район, місто/селище (село), вулиця, будинок, квартира);
відомості про паспорт або паспортний документ заявника (назва документа, серія, номер, ким виданий, дата видачі);
г) відомості про вилучені документи у зв’язку з реєстрацією смерті особи:
найменування документа, серія, номер, дата видачі, ким виданий;
орган, якому передаються документи.
2.2.4. Запис у Реєстрі про шлюб містить:
а) відомості щодо актового запису про шлюб:
номер актового запису у відповідній книзі реєстрації актів цивільного стану;
дата складання актового запису;
відомості про поновлення актового запису;
найменування органу реєстрації актів цивільного стану, що здійснив реєстрацію акта цивільного стану;
прізвище, ім’я та по батькові особи, що здійснила реєстрацію, її посада;
відмітки;
б) відомості про нареченого та наречену:
прізвище до реєстрації шлюбу;
прізвище після реєстрації шлюбу;
ім’я;
по батькові;
дата народження;
місце народження (держава, область, район, місто/селище (село));
громадянство (зазначається словами, що є громадянином (кою) відповідної держави або особою без громадянства);
національність (у разі наявності відомостей в паперових носіях актових записів цивільного стану);
відомості про стосунок до військової служби (перебуває на військовому обліку, не перебуває на військовому обліку) (за наявності);
місце проживання (держава, область, район, місто/селище (село), вулиця, будинок, квартира);
відомості про сімейний стан (у шлюбі не перебував (ла), удівець (удова) або розлучений (а));
відомості про паспорт або паспортний документ (назва документа, серія, номер, ким виданий, дата видачі);
в) відомості про розірвання шлюбу:
номер актового запису у відповідній книзі реєстрації;
дата складання;
назва органу, що склав актовий запис;
реєстраційний номер, за яким зареєстровано внесення до Реєстру відомостей про акт цивільного стану.
2.2.5. Запис у Реєстрі про розірвання шлюбу містить:
а) відомості щодо актового запису про розірвання шлюбу:
номер актового запису у відповідній книзі реєстрації актів цивільного стану;
дата складання актового запису;
відомості про поновлення актового запису;
відомості щодо актового запису про шлюб, який розривається (назва органу реєстрації актів цивільного стану, який зареєстрував шлюб, дата складання, номер актового запису у книзі реєстрації актів цивільного стану, реєстраційний номер, за яким зареєстровано внесення до Реєстру відомостей про акт цивільного стану);
підстава реєстрації розірвання шлюбу;
кількість спільних неповнолітніх дітей (немає, одне, двоє, троє і так далі — числове значення словами);
найменування органу реєстрації актів цивільного стану, що здійснив реєстрацію акта цивільного стану;
прізвище, ім’я та по батькові особи, що здійснила реєстрацію, її посада;
відмітки;
б) відомості про осіб, які розривають шлюб (чоловіка та дружину):
прізвище до розірвання шлюбу;
прізвище після розірвання шлюбу;
ім’я;
по батькові;
дата народження;
місце народження (держава, область, район, місто/селище (село)) зазначається у відмітках;
громадянство (зазначається словами, що є громадянином (кою) відповідної держави або особою без громадянства);
відомості про стосунок до військової служби (перебуває на військовому обліку, не перебуває на військовому обліку) (за наявності);
місце проживання (держава, область, район, місто/село (селище), вулиця, будинок, квартира);
перебували у шлюбі (першому, другому, третьому і так далі — числове значення словами);
відомості про паспорт або паспортний документ (назва документа, серія, номер, ким виданий, дата видачі);
в) відомості про суму державного мита, що підлягає стягненню, та її сплату.
2.2.6. Запис у Реєстрі про зміну імені містить:
а) відомості щодо актового запису про зміну імені:
номер актового запису у відповідній книзі реєстрації актів цивільного стану;
дата складання актового запису;
відомості про поновлення актового запису;
відомості щодо актового запису про народження (назва органу реєстрації актів цивільного стану, який зареєстрував народження, дата складання, номер актового запису у книзі реєстрації актів цивільного стану, реєстраційний номер, за яким зареєстровано внесення до Реєстру відомостей про акт цивільного стану);
найменування органу реєстрації актів цивільного стану, що здійснив реєстрацію акта цивільного стану;
прізвище, ім’я та по батькові особи, що здійснила реєстрацію, її посада;
відмітки;
б) відомості про фізичну особу, яка змінює прізвище, ім’я, по батькові:
прізвище до зміни;
ім’я до зміни;
по батькові до зміни;
прізвище після зміни;
ім’я після зміни;
по батькові після зміни;
дата народження;
місце народження (держава, область, район, місто/селище (село));
громадянство (зазначається словами, що є громадянином (кою) України);
відомості про стосунок до військової служби (перебуває на військовому обліку, не перебуває на військовому обліку);
місце проживання (держава, область, район, місто/селище (село), вулиця, будинок, квартира);
відомості про паспорт або паспортний документ (назва документа, серія, номер, ким виданий, дата видачі);
в) відомості про суму державного мита, що підлягає стягненню, та її сплату.
2.2.7. Запис у Реєстрі про всиновлення здійснюється таким чином:
а) при внесенні змін до паперового носія актового запису про народження усиновленої особи одночасно до його відомостей в Реєстрі вносяться дані, зазначені в рішенні суду:
про всиновлену особу:
прізвище, ім’я та по батькові після усиновлення;
дата і місце народження після усиновлення;
відомості про стосунок до військової служби (перебуває на військовому обліку, не перебуває на військовому обліку) (за наявності);
про всиновителя (усиновителів):
прізвище, ім’я та по батькові;
дата і місце народження;
громадянство (зазначається словами, що є громадянином (кою) відповідної держави або особою без громадянства);
повне найменування суду, яким постановлено рішення, його дата і номер;
запис усиновителів батьками дитини (зазначається словами);
відомості щодо дати реєстрації народження після усиновлення у разі їх зміни при зміні дати народження.
Якщо рішення суду про всиновлення не передбачає будь-яких змін щодо всиновленої особи, її батьків, на паперовому носії актового запису про народження проставляється відмітка про те, що дитина всиновлена, із зазначенням повного найменування суду, яким постановлене рішення, його дати і номера. Аналогічні відомості вносяться до Реєстру.
б) за наявності паперового носія актового запису про всиновлення запис у Реєстрі про всиновлення містить відомості:
відомості про актовий запис:
номер актового запису у відповідній книзі реєстрації актів цивільного стану;
дата складання актового запису;
відомості про поновлення актового запису;
відомості про скасування усиновлення, визнання усиновлення недійсним;
найменування органу реєстрації актів цивільного стану, що здійснив реєстрацію акта цивільного стану;
прізвище, ім’я та по батькові особи, що здійснила реєстрацію, та її посада;
відомості щодо актового запису про народження усиновленої особи (дата складання та номер актового запису в книзі реєстрації актів цивільного стану (до та після усиновлення), назва органу реєстрації актів цивільного стану, який зареєстрував народження);
найменування органу реєстрації актів цивільного стану, що здійснив реєстрацію акта цивільного стану;
відмітки;
відомості про всиновлену особу:
прізвище, ім’я та по батькові до і після усиновлення;
дата і місце народження до і після усиновлення;
відомості про батьків дитини:
прізвище матері та батька;
ім’я матері та батька;
по батькові матері та батька;
національність матері та батька (у разі наявності відомостей в паперових носіях актових записів цивільного стану);
відомості про всиновителя (усиновителів):
прізвище, ім’я, по батькові;
національність (у разі наявності відомостей в паперових носіях актових записів цивільного стану);
місце проживання (держава, область, район, місто/селище (село), вулиця, будинок, квартира);
запис усиновителів батьками дитини (зазначається словами);
підстава запису про всиновлення:
повне найменування виконавчого комітету, державної адміністрації, якими постановлено рішення, його дата і номер.
2.2.8. У разі позбавлення та поновлення батьківських прав до паперового носія актового запису про народження дитини та до його відомостей у Реєстрі вносяться:
відомості про осіб, позбавлених/поновлених у батьківських правах (прізвище, ім’я та по батькові батька або/та матері, які позбавлені або поновлені в батьківських правах);
повне найменування суду, яким постановлено рішення, його дата і номер.
2.2.9. Перед анулюванням актового запису реєстратор перевіряє наявність відповідного актового запису цивільного стану в Реєстрі. У разі відсутності такого актового запису реєстратор уносить його до Реєстру.
При анулюванні актового запису цивільного стану до Реєстру вносяться відомості щодо дати та номера рішення суду, повного найменування суду, яким постановлене рішення, або дати та номера висновку відділу реєстрації актів цивільного стану, найменування відділу реєстрації актів цивільного стану.
2.2.10. За допомогою Реєстру здійснюється облік виданих свідоцтв про реєстрацію актів цивільного стану; виданих витягів з Реєстру; осіб, позбавлених та/або поновлених у батьківських правах.
За допомогою Реєстру здійснюється формування відомостей про вилучені у зв’язку зі смертю документи; відомостей про громадян (виборців) для подання до Державного реєстру виборців; відомостей про померлих громадян для подання до державних податкових органів; відомостей про померлих громадян для подання органам праці та соціального захисту населення, територіальним органам Пенсійного фонду України; відомостей про померлих дітей для подання до органів праці та соціального захисту населення; відомостей про зміну військовозобов’язаними і призовниками прізвища, власного імені, по батькові для подання до районного (міського) військового комісаріату; відомостей про зміну прізвища, власного імені, по батькові для подання до органу внутрішніх справ.
З Реєстру формується така сукупність відомостей:
а) про видані свідоцтва про реєстрацію актів цивільного стану:
період, за який сформована сукупність відомостей;
серія та номер свідоцтва;
дата видачі свідоцтва;
найменування органу реєстрації актів цивільного стану, який видав свідоцтво;
відомості про посадову особу органу реєстрації актів цивільного стану, яка видала свідоцтво (прізвище, ім’я, по батькові та її посада);
найменування органу реєстрації актів цивільного стану, який сформував сукупність відомостей;
відомості про реєстратора, який сформував сукупність відомостей;
дата формування відомостей;
б) про видані витяги з Реєстру:
період, за який сформована сукупність відомостей;
номер та дата видачі витягу з Реєстру;
вид витягу;
найменування органу реєстрації актів цивільного стану, яким видано витяг;
відомості про реєстратора, яким видано витяг (прізвище, ім’я, по батькові та його посада);
найменування органу реєстрації актів цивільного стану, яким підтверджено відповідність відомостей у Реєстрі та в паперовому носії актового запису цивільного стану чи направлено ксерокопію паперового носія актового запису, у разі видачі витягу з Реєстру не за місцем реєстрації акта цивільного стану;
відомості про посадову особу органу реєстрації актів цивільного стану, якою підтверджено відповідність відомостей у Реєстрі та в паперовому носії актового запису цивільного стану чи направлено ксерокопію паперового носія актового запису для видачі витягу з Реєстру реєстратором не за місцем реєстрації акта цивільного стану (прізвище, ім’я, по батькові, посада);
відомості про особу, що отримала витяг з Реєстру (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи та місце її проживання, найменування юридичної особи);
найменування органу реєстрації актів цивільного стану, який сформував сукупність відомостей;
відомості про реєстратора, який сформував сукупність відомостей;
дата формування відомостей;
в) про осіб, позбавлених та/або поновлених у батьківських правах:
період, за який сформована сукупність відомостей;
прізвище, ім’я, по батькові особи, позбавленої, поновленої в батьківських правах;
найменування суду, яким постановлене рішення про позбавлення, поновлення батьківських прав, дата та номер судового рішення;
прізвище, ім’я, по батькові, дата народження дитини, батьки/батько, матір якої позбавлені та/або поновлені в батьківських правах;
найменування органу реєстрації актів цивільного стану, яким зареєстровано народження дитини;
номер актового запису про народження у відповідній книзі реєстрації актів цивільного стану, дата та номер його складання;
найменування органу реєстрації актів цивільного стану, посадова особа якого внесла відомості до Реєстру;
відомості про реєстратора, яким унесено відомості до Реєстру (прізвище, ім’я, по батькові, посада);
дата запису відомостей в Реєстрі;
найменування органу реєстрації актів цивільного стану, який сформував сукупність відомостей;
відомості про реєстратора, який сформував сукупність відомостей;
дата формування відомостей.
г) про вилучені документи у зв’язку зі смертю особи:
період, за який сформована сукупність відомостей;
найменування документа, серія, номер, дата видачі, ким виданий;
найменування органу реєстрації актів цивільного стану, який сформував сукупність відомостей;
відомості про реєстратора, який сформував сукупність відомостей;
дата формування відомостей;
ґ) відомості про громадян (виборців) для подання до Державного реєстру виборців:
період, за який сформована сукупність відомостей;
дані, передбачені формами подання відомостей про виборців, затверджених постановою Центральної виборчої комісії від 27 грудня 2007 року N 578;
найменування органу реєстрації актів цивільного стану, який сформував сукупність відомостей;
відомості про реєстратора, який сформував сукупність відомостей;
дата формування відомостей;
д) відомості про померлих громадян для подання до державних податкових органів:
період, за який сформована сукупність відомостей;
дані, передбачені Порядком передачі відділами реєстрації актів громадянського стану державним податковим органам інформації про громадян, які померли, затвердженим спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Міністерства юстиції України від 22 грудня 1997 року N 462/83/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 грудня 1997 року за N 617/2421;
найменування органу реєстрації актів цивільного стану, який сформував сукупність відомостей;
відомості про реєстратора, який сформував сукупність відомостей;
дата формування відомостей;
е) відомості про померлих громадян для подання органам праці та соціального захисту населення:
період, за який сформована сукупність відомостей;
дані, передбачені Порядком передання відділами реєстрації актів цивільного стану органам праці та соціального захисту населення інформації про громадян, які померли, затвердженим спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства юстиції України від 18 травня 2006 року N 188/43/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 травня 2006 року за N 590/12464;
найменування органу реєстрації актів цивільного стану, який сформував сукупність відомостей;
відомості про реєстратора, який сформував сукупність відомостей;
дата формування відомостей;
є) відомості про померлих дітей для подання до органу праці та соціального захисту населення:
період, за який сформована сукупність відомостей;
прізвище, ім’я, по батькові померлої дитини;
дата народження померлої дитини;
місце проживання померлої дитини (держава, область, район, місто/селище (село), вулиця, будинок, квартира) (у разі наявності відомостей в паперових носіях актових записів цивільного стану);
дата смерті дитини;
дата реєстрації смерті та номер актового запису в книзі реєстрації актів цивільного стану;
найменування органу реєстрації актів цивільного стану, яким подано відомості;
найменування органу реєстрації актів цивільного стану, який сформував сукупність відомостей;
відомості про реєстратора, який сформував сукупність відомостей;
дата формування відомостей;
ж) відомості про померлих громадян для подання територіальним органам Пенсійного фонду України:
період, за який сформована сукупність відомостей;
прізвище, ім’я, по батькові померлої особи;
дата народження померлої особи;
дата смерті;
місце проживання померлої особи (держава, область, район, місто/селище (село), вулиця, будинок, квартира) (у разі наявності відомостей в паперових носіях актових записів цивільного стану);
дата реєстрації смерті та номер актового запису в книзі реєстрації актів цивільного стану;
найменування органу реєстрації актів цивільного стану, який сформував сукупність відомостей;
відомості про реєстратора, який сформував сукупність відомостей;
дата формування відомостей;
з) відомості про зміну військовозобов’язаними і призовниками прізвища, імені, по батькові для подання до районного (міського) військового комісаріату:
період, за який сформована сукупність відомостей;
прізвище, ім’я, по батькові особи до реєстрації зміни імені, шлюбу, розірвання шлюбу, а також визнання батьківства, усиновлення;
прізвище, ім’я, по батькові особи після реєстрації зміни імені, шлюбу, розірвання шлюбу, а також визнання батьківства, усиновлення;
дата народження;
місце проживання (держава, область, район, місто/селище (село), вулиця, будинок, квартира);
дата реєстрації зміни імені, шлюбу, розірвання шлюбу та номер актового запису цивільного стану в книзі реєстрації актів цивільного стану, відомості про визнання батьківства, усиновлення;
найменування органу реєстрації актів цивільного стану, який сформував сукупність відомостей;
відомості про реєстратора, який сформував сукупність відомостей;
дата формування відомостей;
и) відомості про зміну фізичною особою прізвища, імені, по батькові для подання до органу внутрішніх справ:
період, за який сформована сукупність відомостей;
прізвище, ім’я, по батькові особи до реєстрації зміни імені;
прізвище, ім’я, по батькові особи після реєстрації зміни імені;
дата народження;
місце проживання (держава, область, район, місто/селище (село), вулиця, будинок, квартира);
дата реєстрації зміни імені та номер актового запису цивільного стану в книзі реєстрації актів цивільного стану;
найменування органу реєстрації актів цивільного стану, який сформував сукупність відомостей;
відомості про реєстратора, який сформував сукупність відомостей;
дата формування відомостей.
III. Порядок оформлення та видачі витягів з Реєстру
3.1. За даними Реєстру передбачено формування та видачу витягів з Реєстру.
3.2. На письмові заяви фізичних осіб, визначених у пунктах 13, 14 та абзаці п’ятому пункту 16 Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 N 1064 (зі змінами) (далі — Порядок), видаються такі витяги:
а) витяг з Реєстру про реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України (додаток 1);
б) витяг з Реєстру про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (додаток 2);
в) витяг з Реєстру про смерть (додаток 3);
г) витяг з Реєстру про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища (додаток 4);
ґ) витяг з Реєстру про реєстрацію шлюбу (додаток 5);
д) витяг з Реєстру про реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя (додаток 6);
е) витяг з Реєстру про розірвання шлюбу (додаток 7);
є) витяг з Реєстру про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) (додаток 8);
ж) витяг з Реєстру про внесення змін відповідно до статті 148 Сімейного кодексу України (додаток 9);
з) витяг з Реєстру про внесення змін у зв’язку з усиновленням (удочерінням) (додаток 10);
и) витяг з Реєстру про внесення до актового запису змін, доповнень (додаток 11);
і) витяг з Реєстру про реєстрацію встановлення батьківства (додаток 12).
Витяг з Реєстру про реєстрацію встановлення батьківства видається на підставі внесених до Реєстру даних щодо актового запису про встановлення батьківства;
к) витяг з Реєстру про відсутність актового запису цивільного стану громадян (додаток 13).
3.3. Для отримання допомоги у зв’язку з народженням, а також для отримання допомоги на поховання видаються витяги з Реєстру:
а) витяг з Реєстру про реєстрацію народження згідно з частиною першою статті 135 Сімейного кодексу України для призначення допомоги (додаток 14);
б) витяг з Реєстру про народження для виплати допомоги у зв’язку з народженням дитини (додаток 15);
в) витяг з Реєстру про смерть для отримання допомоги на поховання (додаток 16).
У разі втрати витягів з Реєстру, передбачених цим пунктом, на письмові запити фізичних осіб з дотриманням вимог законодавства видаються дублікати відповідних витягів з позначкою «дублікат» та із зазначенням дати видачі дубліката витягу. Зазначені витяги з Реєстру видаються реєстратором за місцем зберігання паперового носія відповідного актового запису цивільного стану.
3.4. На письмові запити юридичних осіб, визначених в абзацах другому та третьому пункту 16 Порядку, видаються витяги:
а) повний витяг з Реєстру щодо актового запису про народження (додаток 17);
б) повний витяг з Реєстру щодо актового запису про смерть (додаток 18);
в) повний витяг з Реєстру щодо актового запису про шлюб (додаток 19);
г) повний витяг з Реєстру щодо актового запису про розірвання шлюбу (додаток 20);
ґ) повний витяг з Реєстру щодо актового запису про зміну імені (додаток 21);
д) повний витяг з Реєстру щодо актового запису про всиновлення (додаток 22);
е) повний витяг з Реєстру щодо актового запису про встановлення батьківства (додаток 23);
є) повний витяг про відсутність актового запису цивільного стану громадян (додаток 24).
Повні витяги з Реєстру, передбачені цим пунктом (крім повного витягу про відсутність актового запису цивільного стану громадян), видаються (надсилаються) разом із ксерокопіями паперових носіїв відповідних актових записів цивільного стану. При надходженні запитів зазначених юридичних осіб до відділу реєстрації актів цивільного стану не за місцем зберігання паперового носія актового запису цивільного стану реєстратор видає повний витяг з Реєстру лише після витребування та отримання ксерокопії паперового носія актового запису цивільного стану, яка додається до витягу.
У повному витязі з Реєстру щодо актового запису зазначаються всі відомості про певний вид актового запису, які містяться в Реєстрі на момент формування витягу з переліком у хронологічному порядку всіх унесених змін, доповнень та іншої інформації, а також відомості про всі видані свідоцтва.
3.5. На письмові запити юридичних осіб, визначених в абзаці четвертому пункту 16 Порядку, видаються витяги з Реєстру про реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України (додаток 1), а також витяг з Реєстру про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (додаток 2).
3.6. Перед видачею витягу з Реєстру реєстратор перевіряє наявність у Реєстрі даних щодо відповідного актового запису цивільного стану. У разі відсутності відомостей такого актового запису реєстратор уносить їх до Реєстру, після чого видає витяг з Реєстру.
У разі відсутності як паперового носія відповідного актового запису цивільного стану в архіві відділу реєстрації актів цивільного стану, так і відомостей про нього в Реєстрі реєстратор видає витяг/повний витяг з Реєстру про відсутність актового запису цивільного стану (додатки 13, 17).
Рішення про видачу витягу/повного витягу з Реєстру про відсутність актового запису цивільного стану приймає реєстратор за результатами аналізу знайдених у Реєстрі відомостей.
3.7. Фізична та юридична особа має право звернутись до реєстратора за отриманням витягу з Реєстру незалежно від місця проживання (розташування) та місця реєстрації акта цивільного стану. При зверненні осіб не за місцем зберігання паперового носія відповідного актового запису витяг з Реєстру може бути виданий тільки після перевірки реєстратором відомостей актового запису цивільного стану в Реєстрі з даними його паперового носія шляхом звернення до відділу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації акта цивільного стану. Витяг з Реєстру видається тільки після надходження підтвердження відповідності відомостей у Реєстрі та в паперовому носії актового запису цивільного стану чи отримання ксерокопії паперового носія актового запису, про що зазначається в Реєстрі.
Витяг з Реєстру, призначений для використання на території іншої держави, видається реєстратором за місцем зберігання відповідних книг реєстрації актів цивільного стану.
При зверненні фізичних та юридичних осіб з питання отримання витягу/повного витягу з Реєстру до реєстратора не за місцем зберігання паперового носія відповідного актового запису цивільного стану у разі, якщо його відомості ще не внесено до Реєстру, реєстратор відділу реєстрації актів цивільного стану, в архіві якого зберігається актовий запис, попередньо вносить відомості актового запису цивільного стану до Реєстру, про що повідомляє реєстратору, який видаватиме витяг. Реєстратор відділу реєстрації актів цивільного стану, в архіві якого зберігається актовий запис цивільного стану, направляє підтвердження чи ксерокопію актового запису цивільного стану, необхідне для видачі витягу з Реєстру, протягом п’яти робочих днів з дня надходження звернення.
3.8. При видачі витягу з Реєстру до Реєстру вносяться такі відомості:
найменування органу реєстрації актів цивільного стану, яким підтверджено відповідність відомостей у Реєстрі та в паперовому носії актового запису цивільного стану чи направлено ксерокопію паперового носія актового запису, у разі видачі витягу з Реєстру не за місцем реєстрації акта цивільного стану;
відомості про посадову особу органу реєстрації актів цивільного стану, якою підтверджено відповідність відомостей у Реєстрі та в паперовому носії актового запису цивільного стану чи направлено ксерокопію паперового носія актового запису для видачі витягу з Реєстру реєстратором не за місцем реєстрації акта цивільного стану (прізвище, ім’я, по батькові, посада).
3.9. Для отримання витягів з Реєстру, передбачених пунктами 3.2, 3.4, а також дублікатів витягів з Реєстру, передбачених пунктом 3.3 цієї Інструкції, реєстраторові подається заява (додаток 25), у якій зазначається одна з таких відомостей про фізичну особу, щодо відомостей про яку видається витяг з Реєстру:
прізвище, ім’я та по батькові, дата та місце народження особи;
серія і номер свідоцтва про реєстрацію відповідного акта цивільного стану, дата його видачі;
реєстраційний номер, за яким зареєстровано внесення відомостей про акт цивільного стану.
3.10. До заяви додається документ про внесення плати за видачу витягу з Реєстру в розмірі, установленому постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 N 1064 (зі змінами).
На безоплатне отримання витягу з Реєстру мають право особи, визначені в пункті 16 Порядку.
3.11. Реєстратор видає витяг з Реєстру чи приймає рішення про відмову в його видачі із зазначенням причини в день надходження відповідної заяви.
Видача витягу з Реєстру реєстратором не за місцем реєстрації акта цивільного стану здійснюється після отримання підтвердження відповідності відомостей в Реєстрі та на паперовому носії актового запису цивільного стану чи отримання ксерокопії паперового носія актового запису.
3.12. У видачі витягу з Реєстру може бути відмовлено у випадках, передбачених пунктом 18 Порядку.
3.13. Витяги з Реєстру надсилаються органам реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання осіб, зазначених в абзаці п’ятому пункту 16 Порядку, з дотриманням вимог законодавства рекомендованими листами.
Повні витяги з Реєстру надсилаються юридичним особам за місцем їх перебування рекомендованими листами.
3.14. Витяги з Реєстру видаються на спеціальних бланках документів реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України, завіряються підписом реєстратора та скріплюються гербовою печаткою відповідного відділу реєстрації актів цивільного стану. Порядок постачання, зберігання обліку та звітності витрачання спеціальних бланків документів Реєстру визначається Положенням про порядок постачання, зберігання, обліку та звітності витрачання спеціальних бланків документів інформаційної системи Міністерства юстиції України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 14.07.2004 N 67/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.07.2004 за N 878/9477.
IV. Прикінцеві положення
4.1. Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть, які містяться в книгах реєстрації актів цивільного стану і метричних книгах, що зберігаються в архівах відділів реєстрації актів цивільного стану, підлягають обов’язковому внесенню до Реєстру у вигляді, межах та обсягах, наведених у відповідних книгах.
4.2. Запис у Реєстрі відомостей паперового носія актового запису про встановлення батьківства містить:
4.2.1. Відомості актового запису:
номер актового запису в Реєстрі;
дата внесення до Реєстру;
номер актового запису у відповідній книзі реєстрації актів цивільного стану;
дата складання актового запису;
відомості про поновлення актового запису;
найменування органу реєстрації актів цивільного стану, що здійснив реєстрацію встановлення батьківства;
прізвище, ім’я та по батькові особи, що здійснила реєстрацію, її посада;
дата складання та номер актового запису про народження у відповідній книзі реєстрації актів цивільного стану;
найменування органу реєстрації актів цивільного стану, що здійснив реєстрацію народження;
відмітки.
4.2.2. Відомості про дитину:
прізвище, ім’я, по батькові;
стать;
дата народження;
місце народження (держава, область, район, місто/селище (село));
прізвище, ім’я, по батькові після встановлення батьківства.
4.2.3. Відомості про батьків дитини:
прізвище, ім’я, по батькові;
дата народження;
громадянство (зазначається словами, що є громадянином (кою) відповідної держави, особою без громадянства);
національність (у разі наявності відомостей в паперових носіях актових записів цивільного стану);
місце проживання (держава, область, район, місто/селище (село), вулиця, будинок, квартира);
відомості про паспорт або паспортний документ (назва документа, серія, номер, ким виданий, дата видачі).
4.2.4. Відомості про заявника:
прізвище, ім’я, по батькові;
місце проживання (держава, область, район, місто/селище (село), вулиця, будинок, квартира);
4.2.5. Відомості про свідоцтво про встановлення батьківства:
серія та номер свідоцтва;
дата видачі свідоцтва;
серія та номер повторно виданих свідоцтв, дата їх видачі.
4.3. Унесення до Реєстру відомостей, передбачених пунктом 4.1 цієї Інструкції, здійснюється з моменту впровадження Реєстру в такій послідовності:
4.3.1. У першу чергу — актових записів про народження.
4.3.2. У другу чергу — актових записів про шлюб та зміну імені.
4.3.3. У третю чергу — актових записів про смерть.
4.3.4. У четверту чергу — актових записів про розірвання шлюбу.
4.3.5. У п’яту чергу — актових записів про всиновлення та встановлення батьківства.
Унесення відомостей, передбачених пунктами 4.3.1 — 4.3.5 цієї Інструкції, необхідно здійснювати, починаючи з 1995 року, у зворотному хронологічному порядку, повертаючись у минуле до 1950 року включно.
4.3.6. У шосту чергу — усіх інших актових записів цивільного стану в тому самому порядку, починаючи з 1995 року до моменту впровадження Реєстру.
4.4. Перед унесенням до Реєстру відомостей, передбачених пунктом 4.1 цієї Інструкції, реєстратори відділів реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції провадять перевірку перших примірників актових записів цивільного стану з другими примірниками актових записів цивільного стану за аналогічний період, що перебувають на зберіганні в архівах відділів реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, а також наявність відомостей актових записів цивільного стану в Реєстрі.
Реєстратори відділів реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі уносять відомості, передбачені пунктом 4.1 цієї Інструкції, лише в разі, якщо у відділах реєстрації актів цивільного стану відсутні перші примірники актових записів цивільного стану за цей період.
4.5. Відомості, передбачені пунктом 4.1 цієї Інструкції, уносяться до Реєстру з позначкою «Архівний». При цьому номер актового запису цивільного стану в Реєстрі та дата його внесення, які присвоюються в Реєстрі автоматично, реєстратор зазначає у графі «Для відміток» паперового носія цього актового запису. Про особисті підписи заявника (батька та/або матері, свідків), проставлені у графах паперових носіїв актових записів цивільного стану, зазначається в графі «Для відміток» Реєстру словами «Даний актовий запис підписано __________ (батьком та/або матір’ю, свідками)».
У разі, якщо відомості актових записів цивільного стану, зазначених у пункті 1 цього розділу, складені недержавною мовою, у даних Реєстру обов’язково зазначається мова, якою складено паперовий носій цих записів. До відомостей у Реєстрі таких актових записів (непаперові носії) реєстратором може бути внесено зміни на підставі заяви фізичної особи, яка має право на отримання повторного свідоцтва, витягу з Реєстру та при пред’явленні паспорта з урахуванням його даних, викладених українською мовою. У цьому разі до Реєстру вносяться дані щодо реєстратора (прізвище, ім’я, по батькові, посада, найменування органу реєстрації актів цивільного стану), яким унесено зміни, а також підстава таких змін та дата їх унесення.
При реєстрації розірвання шлюбу, крім відомостей актового запису про розірвання шлюбу, до Реєстру вносяться відомості актового запису про шлюб, що розривається (за відсутності такого запису в Реєстрі), з позначкою «Архівний» та з відомостями про його розірвання.
Про факт занесення реєстратором відділу реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції відомостей актового запису цивільного стану до Реєстру, а також про номер актового запису в Реєстрі та дату його внесення повідомляється відділ реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі для проставлення відмітки в другому примірнику актового запису цивільного стану щодо номера актового запису в Реєстрі, дати його внесення та прізвища, імені, по батькові реєстратора, який вніс відомості до Реєстру, його посади. При цьому реєстратор відділу реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі здійснює перевірку відповідності внесених до Реєстру відомостей з даними актового запису цивільного стану, що перебувають на зберіганні.
4.6. Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні управління юстиції надають адміністратору Реєстру та/або його регіональним філіям відомості щодо змін у складі (найменуванні) органів реєстрації актів цивільного стану впродовж двох робочих днів з моменту таких змін.

Директор Департаменту у справах
цивільного стану громадян
В. В. Кунда

Додаток 1
до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян

Витяг
з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України
Номер витягу в Реєстрі.
Назва органу реєстрації актів цивільного стану громадян, який сформував витяг.
Дата та час формування витягу в Реєстрі.
Прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи або назва юридичної особи, на запит якої видано витяг.
Відомості про документ, на підставі якого надано витяг з Реєстру.
Відомості про параметри запиту, за якими відбувався пошук інформації у Реєстрі.
Відомості про внесення актового запису до Реєстру:
дата внесення до Реєстру;
реєстраційний номер, за яким зареєстровано внесення до Реєстру відомостей про акт цивільного стану;
відомості про реєстратора.
Відомості актового запису:
номер актового запису у відповідній книзі реєстрації актів цивільного стану;
дата складання актового запису;
найменування органу реєстрації актів цивільного стану, що здійснив реєстрацію акта цивільного стану.
Відомості про дитину:
прізвище, ім’я, по батькові;
дата народження;
місце народження.
Відомості про батьків:
прізвище, ім’я, по батькові;
громадянство;
національність (за наявності).
Номер статті Сімейного кодексу України, відповідно до якої проведена реєстрація народження (статті 126, 133, 135 Сімейного кодексу України).
Відомості про реєстратора, який надав витяг.
Прізвище, ім’я, по батькові керівника органу реєстрації актів цивільного стану громадян та його підпис.
Печатка.

Додаток 2
до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян

Витяг
з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України
Номер витягу в Реєстрі.
Назва органу реєстрації актів цивільного стану громадян, який сформував витяг.
Дата та час формування витягу в Реєстрі.
Прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи або назва юридичної особи, на запит якої видано витяг.
Відомості про документ, на підставі якого надано витяг з Реєстру.
Відомості про параметри запиту, за якими відбувався пошук інформації у Реєстрі.
Відомості про внесення актового запису до Реєстру:
дата внесення до Реєстру;
реєстраційний номер, за яким зареєстровано внесення до Реєстру відомостей про акт цивільного стану;
відомості про реєстратора.
Відомості актового запису:
номер актового запису у відповідній книзі реєстрації актів цивільного стану;
дата складання актового запису;
найменування органу реєстрації актів цивільного стану, що здійснив реєстрацію акта цивільного стану.
Відомості про дитину:
прізвище, ім’я, по батькові;
дата народження;
місце народження.
Відомості про батьків:
прізвище, ім’я, по батькові;
громадянство;
національність (за наявності);
відмітка про те, що відомості про батька записані за вказівкою матері відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Відомості про реєстратора, який надав витяг.
Прізвище, ім’я, по батькові керівника органу реєстрації актів цивільного стану громадян та його підпис.
Печатка.

Додаток 3
до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян

Витяг
з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть
Номер витягу в Реєстрі.
Назва органу реєстрації актів цивільного стану громадян, який сформував витяг.
Дата та час формування витягу в Реєстрі.
Прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи, на запит якої видано витяг.
Відомості про документ, на підставі якого надано витяг з Реєстру.
Відомості про параметри запиту, за якими відбувався пошук інформації у Реєстрі.
Відомості про внесення актового запису до Реєстру:
дата внесення до Реєстру;
реєстраційний номер, за яким зареєстровано внесення до Реєстру відомостей про акт цивільного стану;
відомості про реєстратора.
Відомості про актовий запис:
номер актового запису у відповідній книзі реєстрації актів цивільного стану;
дата складання актового запису;
найменування органу реєстрації актів цивільного стану, що здійснив реєстрацію акта цивільного стану.
Відомості про померлу особу:
прізвище, ім’я, по батькові;
дата смерті;
вік;
місце смерті;
причина смерті (на вимогу особи, яка отримує витяг з Реєстру);
громадянство;
національність (за наявності).
Відомості про реєстратора, який надав витяг.
Прізвище, ім’я, по батькові керівника органу реєстрації актів цивільного стану громадян та його підпис.

Додаток 4
до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян

Витяг
з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища
Номер витягу в Реєстрі.
Назва органу реєстрації актів цивільного стану громадян, який сформував витяг.
Дата та час формування витягу в Реєстрі.
Прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи, на запит якої видано витяг.
Відомості про документ, на підставі якого надано витяг з Реєстру.
Відомості про параметри запиту, за якими відбувався пошук інформації у Реєстрі.
Відомості про внесення актового запису до Реєстру:
дата внесення до Реєстру;
реєстраційний номер, за яким зареєстровано внесення до Реєстру відомостей про акт цивільного стану;
відомості про реєстратора.
Відомості про актовий запис:
номер актового запису у відповідній книзі реєстрації актів цивільного стану;
дата складання актового запису;
найменування органу реєстрації актів цивільного стану, що здійснив реєстрацію акта цивільного стану.
Відомості про осіб, між якими зареєстровано шлюб:
прізвище (до та після реєстрації шлюбу);
ім’я;
по батькові.
Відомості про розірвання шлюбу:
номер актового запису у відповідній книзі реєстрації актів цивільного стану;
дата складання;
назва органу, що склав актовий запис;
реєстраційний номер, за яким зареєстровано внесення до Реєстру відомостей про акт цивільного стану, який розривається.
Відомості про реєстратора, який надав витяг.
Прізвище, ім’я, по батькові керівника органу реєстрації актів цивільного стану громадян та його підпис.
Печатка.

Додаток 5
до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян

Витяг
з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію шлюбу
Номер витягу в Реєстрі.
Назва органу реєстрації актів цивільного стану громадян, який сформував витяг.
Дата та час формування витягу в Реєстрі.
Прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи, на запит якої видано витяг.
Відомості про документ, на підставі якого надано витяг з Реєстру.
Відомості про параметри запиту, за якими відбувався пошук інформації у Реєстрі.
Відомості про внесення актового запису до Реєстру:
дата внесення до Реєстру;
реєстраційний номер, за яким зареєстровано внесення до Реєстру відомостей про акт цивільного стану;
відомості про реєстратора.
Відомості про актовий запис:
номер актового запису у відповідній книзі реєстрації актів цивільного стану;
дата складання актового запису;
найменування органу реєстрації актів цивільного стану, що здійснив реєстрацію акта цивільного стану.
Відомості про одного з подружжя:
прізвище (до та після реєстрації шлюбу), ім’я, по батькові;
громадянство;
національність (за наявності).
Відомості про реєстратора, який надав витяг.
Прізвище, ім’я, по батькові керівника органу реєстрації актів цивільного стану громадян та його підпис.
Печатка.

Додаток 6
до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян

Витяг
з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя
Номер витягу в Реєстрі.
Назва органу реєстрації актів цивільного стану громадян, який сформував витяг.
Дата та час формування витягу в Реєстрі.
Прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи, на запит якої видано витяг.
Відомості про документ, на підставі якого надано витяг з Реєстру.
Відомості про параметри запиту, за якими відбувався пошук інформації у Реєстрі.
Відомості про внесення актового запису до Реєстру:
дата внесення до Реєстру;
реєстраційний номер, за яким зареєстровано внесення до Реєстру відомостей про акт цивільного стану;
відомості про реєстратора.
Відомості про актовий запис:
номер актового запису у відповідній книзі реєстрації актів цивільного стану;
дата складання актового запису;
найменування органу реєстрації актів цивільного стану, що здійснив реєстрацію акта цивільного стану.
Відомості про осіб, між якими зареєстровано шлюб:
прізвище (до та після реєстрації шлюбу), ім’я, по батькові;
громадянство;
національність (за наявності).
Відомості про реєстратора, який надав витяг.
Прізвище, ім’я, по батькові керівника органу реєстрації актів цивільного стану громадян та його підпис.
Печатка.

Додаток 7
до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян

Витяг
з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про розірвання шлюбу
Номер витягу в Реєстрі.
Назва органу реєстрації актів цивільного стану громадян, який сформував витяг.
Дата та час формування витягу в Реєстрі.
Прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи, на запит якої видано витяг.
Відомості про документ, на підставі якого надано витяг з Реєстру.
Відомості про параметри запиту, за якими відбувався пошук інформації у Реєстрі.
Відомості про внесення актового запису до Реєстру:
дата внесення до Реєстру;
реєстраційний номер, за яким зареєстровано внесення до Реєстру відомостей про акт цивільного стану;
відомості про реєстратора.
Відомості про актовий запис:
номер актового запису у відповідній книзі реєстрації актів цивільного стану;
дата складання актового запису;
найме

Окружний адміністративний суд міста Києвав у складі:

головуючого — судді Винокурова К.С.,

секретаря судового засідання Давиденка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до

Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва

про

скасування податкових повідомлень-рішень

Позивач: ОСОБА_1

Представники:

від відповідача

Сизоненко С.В. (дов. №7984/9/10-021 від 1.09.2007); Миколюк А.М. (дов. № 9735/9/10-008 від 12.11.2007 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 29.11.2007 р. о 12 год. 30 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 04.12.2007 р. о 17 год. 00 хв., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (надалі СПД ОСОБА_1, Позивач) звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (надалі ДПІ у Оболонському районі міста Києва, Відповідач) № 0000971704/0 від 26.02.2007р., № 0000981704/1 від 10.05.2007р.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням діючого законодавства з боку відповідача щодо проведення перевірки у зв’язку з чим наявними є підстави для недійсності складених податкових повідомлень — рішень.

Неправомірним вважає позивач визначення самостійно податковим органом суми податкового зобов’язання під час перевірки за відсутності первинних документів підприємця. Відповідно до пп. 4.3.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків згідно з підпунктом «а»підпункту 4.2.2 ст. 4 цього Закону у зв’язку з невстановленням фактичного місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов’язань у зв’язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов’язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Таким чином, виходячи з наведених норм закону позивач вважає, що відповідач повинен був застосувати під час перевірки непрямі методи, винести рішення про їх застосування та на основі проведеної перевірки подати подання до суду для винесення рішення про сплату нарахованих податкових зобов’язань.

Окрім того, позивач зазначає про порушення його прав відповідачем також під час розгляду первинної скарги на винесені податкові повідомлення-рішення, оскільки податковим органом було самостійно складено реєстр отриманих податкових накладних, які були додані до скарги. Рішення про результати розгляду поданої скарги підприємця в адміністративному порядку прийняте відповідачем необ’єктивно та відповідно визначені податковим органом суми податкових зобов’язань є значно завищеними.

Відповідачем позову не визнано, в матеріалах справи наявні заперечення на позов, у яких зазначено про безпідставність заявлених вимог та правомірність висновків про порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», додатку 7 до Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю»затвердженої Наказом ГДПІ України № 12 від 21.04.1993р.

Визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість здійснено відповідачем також з урахуванням наданих підприємцем під час розгляду поданої в адміністративному порядку скарги, документів, штрафні санкції застосовані згідно пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». У зв’язку з донарахуванням суми чистого доходу за перевіряємий період за наслідками проведеної перевірки, позивачу визначено 99 746, 95 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Окрім того, посилаючись на п. 1 ст. 72 КАС України відповідач зазначає про винесення Господарським судом міста Києва у справі за позовом Заступника прокурора Оболонського району міста Києва до СПД ОСОБА_1 постанови від 02.08.2007р. про стягнення заборгованості в розмірі 182 356, 65 грн..

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення Позивача і представників Відповідача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Оболонському районі міста Києва проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства СПД ОСОБА_1 за період з 01.01.2003р. по 31.12.2005р., про що складено акт № 53/17-4-НОМЕР_1 від 02.02.2007р. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

На підставі висновків вказаного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000981704/0 від 26.02.2007р., яким за порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 279 317 грн. (в тому числі 186 211 грн. основний платіж, 93 106 грн.);

- № 0000971704/0 від 26.02.2007р., яким за порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», додатку 7 до Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю»затвердженої Наказом ГДПІ України № 12 від 21.04.1993р. визначено суму податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб -суб’єктів підприємницької діяльності в розмірі 99 746, 95 грн..

За результатами розгляду первинної скарги позивача рішенням ДПІ у Оболонському районі міста Києва від 10.05.2007р. № 3305/б/25-009, податкове повідомлення-рішення № 0000981704/0 від 26.02.2007р. було скасовано в частині податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 142 287 грн., штрафних санкції у розмірі 71 144 грн..

В силу положень підпункту “б” пп. 6.4.1 п. 6.4 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган змінює відповідне рішення внаслідок їх адміністративного оскарження. Тобто, податкове повідомлення-рішення № 0000981704/0 від 26.02.2007р. (яким визначено податкове зобов’язання та штрафні санкції всього на суму 279 317 грн.) вважається відкликаним, нечинним, та не породжує певних правових наслідків.

Згідно рішення про результати розгляду скарги відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000981704/1 від 10.05.2007р. за яким до сплати належить 65 886 грн. податку на додану вартість (в тому числі 43 924 грн. основний платіж та 21 962 грн. штрафні санкції).

Як встановлено судом в ході розгляду справи податкові зобов’язання з податку на додану вартість та по податку з доходів фізичних осіб оспорюваними рішеннями визначені через ненадання позивачем для проведення перевірки документів щодо здійснення підприємницької діяльності.

Зокрема, у вступній частині акту зазначено, що про перевірку позивача повідомлено листами № 2866/Б/17-403 від 21.04.2006р. та № 7165/Б/17-403 від 04.08.2006р., які повернуті поштовим відділенням в зв’язку з неможливістю вручення та закінченням терміну зберігання. Перевірку з відома та в присутності СПД ОСОБА_1 провести неможливо з причини відмови підприємця отримати направлення про проведення перевірки.

Дії податкового органу у випадку невстановлення місцезнаходження фізичної особи, неможливості визначення суми податкових зобов’язань у зв’язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів передбачені пп. 4.3.1. п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Зокрема, згідно вказаних положень, в разі, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків згідно з підпунктом «а» підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв’язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов’язань у зв’язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов’язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Враховуючи непідтвердження розрахунків, наведених у деклараціях, відповідними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством відповідач мав підстави для визначення податкового зобов’язання за непрямими методами. Посилання позивача з цього приводу визнаються судом обґрунтованими.

Під час перевірки були використані дані податкових декларацій, які подавались до ДПІ та відповідно у зв’язку з ненаданням позивачем первинних документів обліку на підтвердження задекларованих сум, для податкового органу вказані суми стали підставою для визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб.

В ході розгляду скарги позивача були прийняті до уваги податкові накладні надані підприємцем після закінчення перевірки у зв’язку з чим сума донарахування податку на додану вартість зменшена.

Висновки викладені в акті перевірки про порушення позивачем правил оподаткування суд вважає неправомірними виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції 2003 -2004 років: період перевірки з січня 2003р. по березень 2005р.) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що непідтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) — актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). Згідно редакції вказаної статті закону станом на 25.03.2005р. (період перевірки з березня 2005р. по грудень 2005р.) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

До матеріалів справи на вимоги суду надано реєстр отриманих та виданих податкових накладних, оригінали зазначених у них податкових накладних було оглянуто в судовому засіданні. Наявність вказаних документів станом на час проведення перевірки відповідачем не заперечується, про що відповідно свідчить їх прийняття під час розгляду скарги платника в адміністративному порядку. На підтвердження здійснення господарських операцій, на виконання яких отримано податкові накладні, суми податку за якими віднесені до складу податкового кредиту, позивачем представлені договори купівлі-продажу, поставки продукції, видаткові накладні (підтверджують отримання товару), які оглядались судом в оригіналах. Факт сплати податку на додану вартість в ціні придбаних товарів (робіт, послуг) підтверджується залученими до справи банківськими виписками.

Згідно п.22.10 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, стосовно оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю діють положення розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 N 13-92 «Про прибутковий податок з громадян».

Відповідно до ст.13 р. ІV Декрету оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з одержанням доходу. До складу витрат безпосередньо пов’язаних з одержанням доходів, належать документально підтверджені витрати, як включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, визначеними Головною державною податковою інспекцією України, за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Положення статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

(«Валові витрати») застосовуються в частині підтвердження первинними документами

витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.

Пунктом 5.1 цього Закону встановлено, що валові витрати виробництва та обігу — сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 — 5.8 цієї статті.

На підтвердження понесених витрат у перевіреному періоді позивачем представлені документи, що підтверджують здійснення підприємницької діяльності, чим відповідно спростовуються висновки викладені в акті перевірки, які стали підставою для визначення суми податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб, щодо відсутності документального підтвердження обсягів валових витрат за якими формувались дані податкових декларацій.

Наявні у матеріалах справи документи спростовують висновки акту перевірки, оскільки під час перевірки вони не перевірялись, факт відсутності первинних документів не може бути встановлений у такий спосіб. Оскільки контролюючим органом щодо визначення сум податкових зобов’язань платників податків є саме податковий орган, а при вирішенні спору судом не може бути донараховано податку чи застосовано штрафних санкцій, суд приходить до висновку про невідповідність здійснених під час перевірки розрахунків дійсним обставинам справи у зв’язку з чим винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Залучений до матеріалів справи аудиторський висновок від 29.10.2007р. щодо фінансово-господарської діяльності позивача за перевірений відповідачем період, складений аудитором Незалежної аудиторської фірми «Аудит Навігатор»додатково підтверджує те, що висновки акту перевірки не відображають дійсних обставин справи.

При вирішенні спору судом взято до уваги посилання відповідача на прийняте Господарським судом міста Києва рішення у справі за позовом Прокурора Оболонського району міста Києва до СПД ОСОБА_1 щодо стягнення податкової заборгованості, яка виникла на підставі узгодження суми податкових зобов’язань за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями та відповідно відзначено наступне.

Позов Прокурора Оболонського району міста Києва обґрунтований наявністю податкового боргу у СПД ОСОБА_1, який виник у зв’язку з нарахуванням відповідних сум податкових зобов’язань та визначенням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями, які станом на час розгляду справи судом були чинними в судовому порядку не оскарженими та не скасованими. Відповідно підставою для задоволення вимог про стягнення податкового боргу був встановлений факт узгодження визначених податковими повідомленнями-рішеннями сум податкових зобов’язань, правомірності донарахування та розгляду по суті здійснених податковим органом донарахувань в межах справи 49/88-А не проводилось, таких обставин постановою Господарського суду міста Києва від 02.08.2007р. не встановлено.

Враховуючи все вищевикладене позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, суд, —

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва № 0000971704/0 від 26.02.2007р.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва № 0000981704/1 від 10.05.2007р.

4. Стягнути з рахунків державного бюджету України на користь суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 3, 40 грн. (три гривні 40 копійок) судових витрат.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя К.С.Винокуров

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -04.12.2007.

Розпорядники та одержувачі бюджетних коштів державного і місцевих бюджетів, які перебувають на казначейському обслуговуванні (далі — розпорядники бюджетних коштів), здійснюють реєстрацію зобов’язань в органах Державного казначейства відповідно до вимог Порядку обліку зобов’язань розпорядників коштів бюджету в органах Державного казначейства, затвердженого наказом Державного казначейства України від 09.08.2004 р. N 136 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.08.2004 р. за N 1068/9667 (далі — Порядок).
З метою врегулювання проблемних питань, які виникають при реєстрації зобов’язань, та однозначного трактування положень Порядку Державне казначейство України роз’яснює наступне.
1. Згідно зі статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» органи Державного казначейства України здійснюють облік зобов’язань розпорядників бюджетних коштів у порядку, визначеному Державним казначейством України, та відображають їх у звітності про виконання Державного бюджету України і місцевих бюджетів.
Порядком визначено, що органи Державного казначейства обліковують в бухгалтерському обліку виконання бюджетів усі зобов’язання (минулого та поточного бюджетних періодів) розпорядників бюджетних коштів, незалежно від меж планових призначень.
Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов’язань минулих років, узятих на облік в органах Державного казначейства України, та у разі їх відповідності бюджетним паспортам. За спеціальним фондом бюджету розпорядники бюджетних коштів беруть зобов’язання виключно в межах відповідних фактичних надходжень до спеціального фонду бюджету (стаття 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»).
При здійсненні господарської діяльності розпорядники бюджетних коштів повинні керуватись положенням частини 6 статті 51 Бюджетного кодексу України, згідно з яким будь-які зобов’язання, взяті фізичними та юридичними особами без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України, законом про Державний бюджет України та рішенням про місцевий бюджет на відповідний рік, вважаються небюджетними зобов’язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Узяття таких зобов’язань є бюджетним правопорушенням.
Відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених Бюджетним кодексом України, несуть розпорядники бюджетних коштів (частина 4 статті 51 Бюджетного кодексу України).
Сума зареєстрованих непроплачених фінансових зобов’язань розпорядника бюджетних коштів повинна відповідати сумі кредиторської заборгованості та сумі попередньої плати, відображеним у Звітах про бюджетну заборгованість (форма N 7д, N 7м), встановлених Порядками складання місячної, квартальної та річної фінансової звітності установами та організаціями, які отримують кошти державного або місцевих бюджетів на відповідний рік.
Звертаємо вашу увагу, що погашення небюджетних фінансових зобов’язань не проводиться, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством (стягнення кредиторської заборгованості за рішенням судів; зменшення обсягів небюджетної заборгованості шляхом списання кредиторської заборгованості бюджетних установ, строк позовної давності якої минув, відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України).
За умови взяття розпорядником бюджетних коштів зобов’язань понад кошторисні призначення або за відсутності відповідних фактичних надходжень до спеціального фонду бюджету органи Державного казначейства України реєструють такі зобов’язання в обліку та повідомляють розпорядника бюджетних коштів у письмовому вигляді про необхідність вжиття розпорядником бюджетних коштів заходів для усунення порушення законодавства в частині перевищення ним бюджетних повноважень.
2. Для реєстрації зобов’язань розпорядником бюджетних коштів подається до органу Державного казначейства України Реєстр зобов’язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів (далі — Реєстр) і оригінали документів та/або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття зобов’язання.
При цьому в разі реєстрації зобов’язань, за якими застосовуються процедури закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти, розпорядник бюджетних коштів залишає в органі Державного казначейства України копії договорів, укладених із застосуванням процедур закупівель товарів, робіт та послуг за державні кошти, засвідчені в установленому порядку.
При реєстрації зобов’язань для здійснення видатків на капітальне будівництво, розпорядник бюджетних коштів залишає в органі Державного казначейства України копії документів, засвідчених в установленому порядку, перелік яких визначено пунктом 8 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. N 1764, тобто:
- титул будови (об’єкта) або титул перехідної будови (об’єкта);
- внутрішньобудівельний титул будови (об’єкта);
- титул на виконання проектно-вишукувальних робіт для будівництва;
- договір підряду (контракт) з визначенням вартості будівництва, форм розрахунків за виконані роботи та майнової відповідальності за порушення умов договору підряду (контракту). У разі здійснення будівництва об’єкта кількома генеральними підрядниками договір підряду (контракт) подається окремо щодо кожного виконавця, для перехідних об’єктів — додатковий договір до договору підряду (контракту) на виконання робіт у поточному році;
- наказ, рішення про затвердження проектно-кошторисної документації на чергу будівництва, пусковий комплекс або об’єкт;
- інші документи згідно з нормативно-правовими актами Державного казначейства щодо касового виконання державного бюджету за видатками.
Звертаємо вашу увагу, що пунктом 8 Порядку державного фінансування капітального будівництва встановлено обов’язковий перелік документів, необхідний для цільового спрямування бюджетних коштів, але зазначене не забороняє у разі виникнення потреби залишити додаткові підтвердні документи (експертний висновок на проектно-кошторисну документацію, підтвердження на користування земельною ділянкою в разі власного будівництва, свідоцтво на право власності на нерухоме майно, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію будівництва, якщо це передбачено умовами договору тощо).
Стосовно довідок про вартість фактично виконаних робіт форми КБ-2 та КБ-3, то зазначені акти є підтвердними документами для реєстрації фінансових зобов’язань і залишати їх в органах Державного казначейства України не потрібно.
3. Відповідно до пункту 4.10 Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.97 р. N 1153, копія документа засвідчується підписом посадової особи, яка підтверджує відповідність копії оригіналу. Копія може бути засвідчена нотаріально або особою, яка відповідно до законодавства має право засвідчувати документи.
Напис про засвідчення документа складається із слова «Згідно», найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляється нижче реквізиту «Підпис». Напис про засвідчення документа завіряється печаткою з найменуванням відповідної установи (негербовою) або її структурного підрозділу (канцелярії).
4. Нормативно-правові акти, які занесені до Державного реєстру, набирають чинності через 10 днів після державної реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку набрання ними чинності (пункт 5.4 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 р. N 34/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 р. за N 381/10661).
Ураховуючи зазначене, копії підтвердних документів, які залишаються в органі Державного казначейства України (пункт 2.8 Порядку), подаються розпорядниками бюджетних коштів за зобов’язаннями, що реєструються, після набрання чинності наказу Державного казначейства України від 22.04.2008 р. N 137 «Про затвердження Змін до Порядку обліку зобов’язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України».
Отже, якщо зобов’язання були зареєстровані розпорядником бюджетних коштів до набрання чинності наказу Державного казначейства України від 22.04.2008 р. N 137, копії підтвердних документів за такими зобов’язаннями в органах Державного казначейства України не залишаються, не зважаючи на те, що фінансові зобов’язання будуть реєструватись після набрання чинності зазначеного наказу.
Відповідно до статей 213 та 345 наказу Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.98 р. N 41 строк зберігання Реєстрів (Реєстрів фінансових зобов’язань) та копій підтвердних документів, які надаються розпорядниками бюджетних коштів відповідно до пункту 2.8 Порядку, становить 3 роки.
5. Розпорядники бюджетних коштів можуть включати у Реєстр декілька зобов’язань (фінансових зобов’язань). Органи Державного казначейства звіряють надані розпорядниками бюджетних коштів реєстри та підтвердні документи на предмет відповідності даних, уключених до реєстру. У разі виявлення порушення вимог, зазначених у пункті 2.11 Порядку, за будь-яким із зобов’язань (фінансових зобов’язань), органи Державного казначейства їх не реєструють, а повідомляють відповідних розпорядників про відмову в реєстрації зобов’язань та/або фінансових зобов’язань у письмовій формі. При цьому, на всіх примірниках Реєстру та/або Реєстру фінансових зобов’язань у графі «Примітка» у відповідному рядку робиться відмітка про відмову в реєстрації даного зобов’язання (номер та дата відмови). За умови, якщо у графі «Примітка» наведена інша інформація, відмітка про відмову в реєстрації зобов’язання наводиться нижче у Реєстрі та/або Реєстрі фінансових зобов’язань з обов’язковим зазначенням порядкового номеру зобов’язання (фінансового зобов’язання) у даному Реєстрі.
Відмова у реєстрації зобов’язань (фінансових зобов’язань) складається працівником Державного казначейства України у двох примірниках: один примірник надається розпоряднику бюджетних коштів, інший — залишається в органі Державного казначейства України.
Після усунення недоліків розпорядник бюджетних коштів разом із підтвердними документами повторно складає і подає Реєстр (Реєстр фінансових зобов’язань) до відповідного органу Державного казначейства для реєстрації.
Відмови у реєстрації зобов’язань при недотриманні розпорядниками бюджетних коштів повноважень та обмежень, які вводяться законодавчими та іншими нормативно-правовими актами (пункт 2.11 Порядку), надаються уразі порушення вимог законодавчих та нормативно-правових актів, наприклад:
- рішень Уряду щодо призупинення взяття зобов’язань розпорядниками бюджетних коштів у кінці року;
- неподання або подання розпорядником бюджетних коштів проектів інформатизації органів виконавчої влади, не погоджених з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації — центральним органом виконавчої влади, визначеним Кабінетом Міністрів України;
- інших законодавчо встановлених обмежень.
6. Для досягнення відповідності даних бухгалтерського обліку з виконання кошторису на звітну дату аналогічним даним бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів (пункт 2.6 Порядку), розпорядники бюджетних коштів повинні вчасно реєструвати фінансові зобов’язання (протягом 7 робочих днів з дати їх виникнення, але не пізніше останнього робочого дня місяця) (пункт 2.4 Порядку).
Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік передбачає процес реєстрації, накопичення і узагальнення інформації про діяльність підприємства, тобто відображення в облікових регістрах відповідних господарських операцій.
Підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують факт її здійснення (акти виконаних робіт, звіти про результати здійснення процедур закупівель товарів, робіт та послуг за державні кошти, накладні, товарно-транспортні накладні та рахунки до них, рахунки-фактури тощо).
Тому розпорядник бюджетних коштів відображає в бухгалтерському обліку господарські операції з використання тепло-, водо-, енергопостачання та послуг зв’язку у тому звітному періоді, в якому були отримані відповідні первинні документи, які підтверджують фактичне здійснення таких операцій.
Водночас розпорядники бюджетних коштів повинні вживати заходи щодо своєчасного отримання первинних документів, обумовлюючи в договорах, угодах терміни надання надавачами товарів, робіт або послуг первинних документів (платіжні вимоги, накладні, товарно-транспортні накладні та рахунки до них, рахунки-фактури тощо), що підтверджують виникнення фінансового зобов’язання. Це надасть можливість своєчасно забезпечувати розпорядників бюджетних коштів асигнуваннями на проведення видатків та дозволить зменшити кредиторську заборгованість.
З метою оптимізації та покращення стану розрахунків по заробітній платі та прирівняних до неї платежів, доцільно рекомендувати розпорядникам бюджетних коштів, у разі необхідності, переглянути умови колективних договорів стосовно встановлення термінів отримання заробітної плати за другу половину місяця до 1 числа наступного місяця.
При цьому нагадуємо, що простроченою кредиторською заборгованістю вважається заборгованість, яка виникає після закінчення терміну обов’язкового платежу згідно з укладеними договорами, або, якщо дата платежу не визначена, то через 30 днів після отримання підтвердних документів за отримані матеріальні цінності, виконані роботи, послуги (Порядок складання річних фінансових звітів за 2007 рік установами та організаціями, які отримують кошти державного або місцевих бюджетів, затверджений наказом Державного казначейства України від 10.01.2008 р. N 3 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18.01.2008 р. за N 27/14718).
7. Відповідальність за взяті зобов’язання, їх зміст, правильність оформлення та достовірність інформації, уключеної до реєстрів, своєчасність реєстрації зобов’язань та фінансових зобов’язань несуть розпорядники бюджетних коштів (пункт 2.12 Порядку).
У разі недотримання розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо термінів реєстрації зобов’язання та/або фінансового зобов’язання зазначене кваліфікується як порушення бюджетного законодавства, зокрема, положень Порядку.
У такому випадку орган Державного казначейства України повідомляє про зазначене розпорядника бюджетних коштів у письмовій формі з метою недопущення подібних порушень у подальшому.
При повторному порушенні розпорядником бюджетних коштів термінів реєстрації зобов’язань та фінансових зобов’язань, орган Державного казначейства повідомляє про це головного розпорядника бюджетних коштів та органи державної контрольно-ревізійної служби України для вжиття відповідних заходів згідно з вимогами Бюджетного кодексу України та інших нормативно-правових актів України до винних осіб.
8. Зобов’язання за загальнодержавними видатками та за міжбюджетними трансфертами, які передаються з державного бюджету до відповідного місцевого бюджету та між рівнями місцевих бюджетів, не реєструються.
Зобов’язання та фінансові зобов’язання, що виникають у розпорядника бюджетних коштів як у кінцевого користувача, за видатками, що проводяться за рахунок міжбюджетних трансфертів, реєструються у загальновстановленому порядку відповідно до затвердженого кошторису цього розпорядника бюджетних коштів.
9. За операціями, проведеними у натуральній формі, які відображаються в обліку органів Державного казначейства на підставі Довідки про надходження у натуральній формі (лист Державного казначейства України від 02.04.2003 р. N 07-04/679-3102), поданої розпорядником бюджетних коштів, зобов’язання та фінансові зобов’язання не реєструються.
10. Відповідно до розділу 3 Порядку розпорядники коштів бюджетів місцевого самоврядування можуть застосовувати спрощений порядок реєстрації зобов’язань. Але, необхідно зауважити, що застосовування спрощеного порядку реєстрації зобов’язань розповсюджується лише на розпорядників коштів окремих бюджетів місцевого самоврядування (сільські, селищні бюджети). Застосування спрощеного механізму реєстрації зобов’язань є необов’язковим і здійснюється за умови прийняття рішення про його застосування органом місцевого самоврядування.
11. Заповнення Реєстру зобов’язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів здійснюється у такому порядку:
Графа «N з/п» - проставляється порядковий номер зобов’язання
Графа «КЕКВ/КККБ» - проставляється код економічної класифікації видатків бюджету або код класифікації кредитування бюджету, за яким взято зобов’язання
Графа «Дані зобов’язання: дата документа» - проставляється дата документа, що підтверджує виникнення зобов’язання. За зобов’язаннями за окремими напрямами видатків, за якими не подаються документи, що підтверджують узяття зобов’язання, проставляється дата реєстру зобов’язання
Графа «Дані зобов’язання: номер документа» - проставляється номер документа, що підтверджує виникнення зобов’язання. За зобов’язаннями за окремими напрямами видатків, за якими не подаються документи, що підтверджують узяття зобов’язання, проставляється номер реєстру зобов’язання
Графа «Дані зобов’язання: строк дії договору» - проставляється термін дії договору. За довгостроковими договорами (строк дії яких перевищує один календарний рік) терміном дії є поточний рік
Графа «Дані зобов’язання: сума зобов’язання» - проставляється сума зобов’язання. Заповнюється розпорядниками бюджетних коштів, якщо сума зазначена в договорі, за відсутності — сума проставляється розрахунково. За довгостроковими зобов’язаннями, строк дії яких перевищує один бюджетний рік (довгострокові договори, більше одного року), суми в Реєстрі проставляються в межах планових показників поточного бюджетного року на підставі даних календарного плану до довгострокового договору
Графа «Примітка: попередня оплата» - з суми зобов’язання (графа «Дані зобов’язання: сума зобов’язання») наводиться сума попередньої оплати
Графа «Примітка. Інші суттєві умови» - зазначається інформація щодо зареєстрованого зобов’язання, що не відображена в інших графах. У разі відмови у реєстрації зобов’язання у графі «Примітка. Інші суттєві умови» робиться відмітка про відмову в реєстрації (номер та дата відмови)

12. Заповнення Реєстру фінансових зобов’язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів здійснюється у такому порядку:
Графа «N з/п» - проставляється порядковий номер фінансового зобов’язання
Графа «КЕКВ/КККБ» - проставляється код економічної класифікації видатків бюджету або код класифікації кредитування бюджету, за яким взято фінансове зобов’язання
Графа «Дані зобов’язання: дата документа» - проставляється дата документа, що підтверджує виникнення зобов’язання. За зобов’язаннями за окремими напрямами видатків, за якими не подаються документи, що підтверджують узяття зобов’язання, проставляється дата реєстру зобов’язання
Графа «Дані зобов’язання: номер документа» - проставляється номер документа, що підтверджує виникнення зобов’язання. За зобов’язаннями за окремими напрямами видатків, за якими не подаються документи, що підтверджують узяття зобов’язання, проставляється номер реєстру зобов’язання
Графа «Дані фінансового зобов’язання: дата документа» - проставляється дата документа, що підтверджує виникнення фінансового зобов’язання. За умови здійснення операцій з готівкою проставляється дата Заявки на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки
Графа «Дані фінансового зобов’язання: номер документа» - проставляється номер документа, що підтверджує виникнення фінансового зобов’язання
Графа «Дані фінансового зобов’язання: сума зобов’язання» - проставляється сума фінансового зобов’язання
Графа «Дані фінансового зобов’язання: у т. ч. попередня оплата» - з суми фінансового зобов’язання (графа «Дані фінансового зобов’язання: сума зобов’язання») наводиться сума попередньої оплати
Графа «Дані фінансового зобов’язання: реквізити кредитора: код за ДРПОУ кредитора або ідентифікаційний номер за ДРФО кредитора» - наводяться реквізити кредитора: код за ЄДРПОУ кредитора або ідентифікаційний номер за ДРФО кредитора
Графа «Дані фінансового зобов’язання: реквізити кредитора: МФО банку» - наводяться реквізити кредитора: код банку, в якому обслуговується кредитор
Графа «Дані фінансового зобов’язання: реквізити кредитора: номер рахунку в банку» - наводяться реквізити кредитора: номер рахунку кредитора, відкритий у банку, в якому він обслуговується
Графа «Примітка» - зазначається інформація щодо зареєстрованого фінансового зобов’язання, що не відображена в інших графах (термін погашення фінансового зобов’язання). У разі відмови у реєстрації фінансового зобов’язання у графі «Примітка» робиться відмітка про відмову в реєстрації (номер та дата відмови)
13. Дата складання Реєстру (Реєстру фінансових зобов’язань) може відрізнятися віддати подання Реєстру (Реєстру фінансових зобов’язань). При цьому дата подання Реєстру (Реєстру фінансових зобов’язань) не повинна перевищувати 10 робочих днів з дати його складання.
Реєстр (Реєстр фінансових зобов’язань) підписується головним бухгалтером (керівником фінансової служби) установи та виконавцем. При цьому печатка на Реєстрах (Реєстрах фінансових зобов’язань) не проставляється.
Після опрацювання Реєстр (Реєстр фінансових зобов’язань) та всі документи, які додавалися до нього, повертаються розпоряднику бюджетних коштів з відміткою «зареєстровано та взято на облік».
Відповідно до вимог підпункту 3.3.2 Інструкції з діловодства в Державному казначействі України, затвердженої наказом Державного казначейства України від 01.04.2008 р. N 114, Реєстри зобов’язань та фінансових зобов’язань реєструються в структурних підрозділах Державного казначейства України (органів Державного казначейства України). Централізованій реєстрації відділом вхідної і вихідної кореспонденції Реєстри не підлягають.
Просимо довести роз’яснення, викладені в цьому листі, підвідомчим установам та організаціям.
Лист Державного казначейства України від 03.11.2006 р. N 3.4-04/2413-10640 про надання роз’яснень щодо обліку зобов’язань розпорядників бюджетних коштів вважати таким, що втратив чинність.
Заступник Голови О. Чечуліна

Згідно з пунктом 3 Порядку видачі органами державного пожежного нагляду дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2001 N 150, для одержання дозволу власник (орендар) подає до відповідного органу державного пожежного нагляду заяву за формою згідно з додатком 1, матеріали оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, об’єкта чи приміщення, завірену в установленому порядку копію свідоцтва про власність або копію договору оренди.
Згідно з узгодженою позицією органів державного пожежного нагляду та Держкомпідприємництва для одержання дозволу копія свідоцтва про власність або копія договору оренди може бути завірена у такий спосіб:
- власною печаткою та підписом (підпис необов’язково) суб’єкта господарювання;
- відповідним органом державного пожежного нагляду, звіривши її з оригіналами відповідних документів.
Крім того, відповідно до положень статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні — це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.
Відповідно до положень статей 34 та 37 Закону України «Про нотаріат» засвідчення вірності копій документів і виписок з них здійснюється у державних нотаріальних конторах; у населених пунктах, де немає нотаріусів, — посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.
Щодо обов’язковості витребування відповідальними за формування дозвільних справ особами органів МНС копій свідоцтва про державну реєстрацію юридичних або фізичних осіб.
Відповідно до положень частини четвертої статті 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (далі — Закон) суб’єкт господарювання має право вибору способу отримання документів дозвільного характеру: безпосередньо за зверненням у відповідні місцеві дозвільні органи, представники яких здійснюють прийом суб’єктів господарювання в одному приміщенні; або за зверненням до адміністратора.
Згідно з частинами першою та другою статті 7 Закону суб’єкт господарювання або уповноважена ним особа подає адміністратору заяву, форма якої затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням уповноваженого органу та за погодженням з дозвільними органами.
До заяви додається, серед іншого, копія свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта господарювання.
Разом з тим, відповідно до положень статті 5 Закону, основними завданнями адміністратора є зокрема прийняття від суб’єкта господарювання документів, необхідних для одержання документів дозвільного характеру, їх реєстрація та подання документів (їх копій) відповідним місцевим дозвільним органам, забезпечення взаємодії місцевих дозвільних органів та документообігу.
Згідно з частиною сьомою статті 7 Закону копії заяви та документів, що додаються до неї, засвідчені підписом адміністратора, у день реєстрації заяви або наступного робочого дня передаються до відповідних місцевих дозвільних органів.
Враховуючи викладене, Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», який визначає правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів, встановлено необхідність додання до заяви про отримання документа дозвільного характеру, зокрема копії свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта господарювання.

В. о. Голови А. О. Гота

Міністерство юстиції розглянуло лист Державної податкової адміністрації від 11 липня 2008 року N 7960/5/17-0316 щодо надання роз’яснення стосовно реєстрації транспортних засобів за фізичними особами — підприємцями та повідомляє таке.
Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року N 1388 (далі — Правила), встановлено, що ці Правила є обов’язковими для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх.
Транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами.
У зв’язку з цими положенням слід констатувати, що поняття «фізична особа» та «фізична особа — підприємець» в законодавстві є різними у смисловому плані. На підтвердження вказаного зазначаємо наступне.
На сьогодні відносини власності та порядок реалізації права власності чітко визначають Конституція України та Цивільний кодекс України (далі — ЦК) (Закон України «Про власність» згідно із Законом України від 27 квітня 2007 року N 997-V втратив чинність).
Суб’єктами права власності за ЦК є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу, тобто, фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права (статті 2 та 318).
Водночас серед цього переліку відсутній такий суб’єкт права власності, як фізична особа — підприємець.
Крім того, Конституція України та ЦК закріпили право приватної власності (статті 41 та 325). Суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи (стаття 325 ЦК).
Таким чином, суб’єктом права власності законодавством визнається фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, яке не може знаходитися взагалі у власності фізичної особи, і, водночас, не виокремлюється такий суб’єкт права власності як фізична особа — підприємець.
Що стосується поняття «фізична особа — підприємець», то слід зауважити, що фізична особа має усі особисті немайнові права та здатна мати усі майнові права, передбачені Конституцією України, Цивільним кодексом України та іншими законами (стаття 26 ЦК). Перелік майнових прав чинне законодавство не містить. Виходячи з аналізу чинного законодавства, можна стверджувати, що право займатися підприємницькою діяльністю є майновим правом фізичної особи.
Тобто правовий статус фізичної особи є набагато ширшим, ніж правовий статус фізичної особи — підприємця. Право на здійснення підприємницької діяльності є правом фізичної особи і набуття статусу підприємця дозволяє фізичній особі лише здійснювати господарську діяльність — діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Ураховуючи викладене, вважаємо, що реєстрація транспортних засобів має здійснюватись за фізичною особою, а не за фізичною особою — підприємцем, оскільки реєстрація здійснюється за особами, які є власниками.
Одночасно зазначаємо, що листи міністерств не встановлюють норм права і мають лише інформаційний характер.

Заступник Міністра І. І. Ємельянова

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2008
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2008