Сердечно вітаємо Вас із професійним святом — Днем юриста.

Велика честь і величезна відповідальність — бути юристом. Адже забезпечення прав та свобод кожного громадянина, зростання правової, розбудова демократичного правового суспільства, беззаперечно, залежать саме від вас — суддів, адвокатів, нотаріусів, юрист-консультантів, працівників правоохоронних органів, вчених-правників.

Латинське «юрис» — означає не тільки «право», але й «справедливість». Для юристів — це символ верховенства права.

Щиро бажаємо Вам професійних успіхів, міцного здоров’я, благополуччя та удачі!

За особисті досягнення у виконанні завдань, пов’язаних з розбудовою демократичної та правової держави, зразкове виконання службових обов’язків та з нагоди професійного свята – Дня юриста,

наказую:

нагородити відомчими заохочувальними відзнаками Міністерства юстиції України —

нагрудним знаком «За заслуги»:

Бурлаченко
Олену Григорівну - завідувача Тетіївської районної державної нотаріальної контори Київської області;

Федорову
Тамару Олександрівну - приватного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу Черкаської області;

Міністр Микола Оніщук

За особисті досягнення у виконанні завдань, пов’язаних з розбудовою демократичної та правової держави, зразкове виконання службових обов’язків та з нагоди професійного свята – Дня юриста,

наказую:

нагородити відомчими заохочувальними відзнаками Міністерства юстиції працівників територіальних органів юстиції –

Почесною грамотою Міністерства юстиції України:

Бобак
Жанну Степанівну - нотаріуса Володимир-Волинської державної нотаріальної контори Волинської області;

Єрьоменко
Раїсу Порфиріївну - приватного нотаріуса Марганецького міського нотаріального округу Дніпропетровської області;

Сабардіна
Миколу Івановича - начальника Головного управління юстиції у Донецькій області;

Шпаргало
Оксану Василівну - приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу;

Іванову
Ірину Юріївну - нотаріуса Другої кіровоградської державної нотаріальної контори;

Толстих
Наталію Миколаївну - нотаріуса Восьмої одеської державної нотаріальної контори;

Хомич
Ольгу Степанівну - завідувача Другої Дубенської державної нотаріальної контори Рівненської області;

Кашанську
Марію Іванівну - завідувача Першої тернопільської державної нотаріальної контори;

оголосити Подяку Міністра юстиції України

Богінській
Ользі Григорівні - приватному нотаріусу Тельманівського нотаріального округу Донецької області;

Харітоновій
Надії Петрівні - завідувачу Ровеньківської державної нотаріальної контори Луганської області;

Козорізу
Роману Володимировичу - приватному нотаріусу Херсонського міського нотаріального округу;

Татаровській
Наталі Степанівні - завідуючому Новокаховської державної нотаріальної контори Херсонської області;

Залізняк
Нінель Євгеніївні - завідуючій Чорнобаївською районною державною нотаріальною конторою Черкаської області;

Міністр Микола Оніщук

Я неодноразово мала честь спілкуватися особисто з Вами на чисельних форумах щодо проблем нотаріату, через відкриті листи та звернення в ЗМІ. Таким чином я постійно намагаюсь надати публічності законодавчому процесу, який відбувається навколо системи нотаріату.
Щиро вдячна кожному з Вас, за активну позицію та участь в нашій спільній, активній роботі над законодавчими змінами в сфері нотаріату. Жодні Ваші пропозиції не були проігноровані в роботі над законопроектами.
Наразі, хочу повідомити Вам про приємну та важливу новину, яка здатна якісно змінити роботу вітчизняної системи нотаріату і нарешті розпочати його реформу. Отже, 1 жовтня 2008 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» № 1425, який забезпечив консенсус між нотаріатом, державними органами і законодавцями та є результатом спільної, кропіткої роботи. Я з колегами зробила все, щоб цей закон максимально враховував пропозиції представників українського нотаріату, став компромісним та системним.
Я завжди підкреслювала, що для мене першочерговим завданням як законотворця є реформа нотаріату, представництво його інтересів в парламенті. І хочу Вам відзвітувати, що зробила все, аби це не залишилось тільки словами.
І хоч нам вдалося досягти якісного прориву та нарешті звернути увагу влади до проблем нотаріату, а також змусити до нього прислухатися, все ж таки хочу підкреслити, що прийняття Закону № 1425 є не достатнім кроком, щоб вирішити повністю всі проблеми галузі.
Тому я закликаю Вас до подальшої активної співпраці. Державі потрібен новий, комплексний закон про нотаріат, який би відповідав міжнародним стандартам, та був здатний покласти край правовому хаосу в системі нотаріату, зменшити корупцію в цій галузі та врегулювати процесуальні колізії.
Отже, проект нової редакції Закону України „Про нотаріат” №1286-1, що підготовлений мною та колегами-депутатами, був схвально сприйнятий представниками нотаріальної спільноти, науковцями та експертами. Він вже пройшов парламентські комітетські слухання та отримав відповідне рішення профільного Комітету: рекомендувати Верховній Раді взяти його за основу та прийняти в першому читанні. Також, мною підготовлений та поданий до профільного Комітету Нотаріальний процесуальний кодекс України, прийняття якого дозволить якісно регламентувати процесуальні аспекти нотаріальної діяльності, створити чіткі та передбачувані процедури вчинення кожної нотаріальної дії. Для мене дуже важлива думка кожного з Вас з приводу даних законопроектів. Ви можете ознайомитися з їх текстами на офіційному веб-ресурсі Верховної Ради України www.rada.gov.ua, на моєму персональному Інтернет сайті www. notar-berezhnaya.com.ua, а також обговорити його на професійному форумі на сайті www.yurradnik.com.ua. Крім того Ви можете надсилати свої пропозиції та зауваження до моєї приймальні. Я завжди відкрита до діалогу з колегами, оскільки шаную думку кожного з Вас.
Отже, я щиро сподіваюсь на подальшу підтримку, розуміння та співпрацю з Вами, бо наша спільна мета – цивілізована та ефективна система вітчизняного нотаріату, а її побудова, в свою чергу, потребує нашої подальшої скоординованої та наполегливої праці. І яким би чином надалі не розвивались політичні події в країні, хочу запевнити, що в моїй особі український нотаріат завжди буде мати дієвого захисника та представника своїх інтересів.

З повагою,

Ірина Бережна,
народний депутат України

УКРАЇНА

Відповідно до статті 1 Закону України від 11 грудня 1991 року №1963-ХІІ «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (далі — Закон) платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 Закону є об’єктами оподаткування, зокрема яхти і судна парусні з допоміжним двигуном або без нього (крім спортивних), човни моторні і катери, крім човнів з підвісним двигуном (крім спортивних) та інші плавучі засоби (крім спортивних).
Стаття 5 Закону встановлює строки сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі -податок), який сплачується фізичними особами перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз на два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.
При адмініструванні податку на місцях виявляються факти, коли органи нотаріату здійснюють нотаріальні дії (посвідчення договорів про відчуження суден, посвідчення заповітів, предметами яких є судна, посвідчення довіреностей на право користування суднами та право розпорядження ними тощо) за документами, які не можуть свідчити про реєстрацію суден в Україні (у зв’язку з тим, що були оформлені за часів існування колишнього СРСР або до часу затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 1997 року № 1069 Порядку ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України).
Крім того, нерідко нотаріусами, як документи, що підтверджують право власності, використовуються документи про технічний нагляд за судном, які оформлюються класифікаційними товариствами, наприклад, свідоцтво про придатність малого судна до плавання, яке оформлюється Регістром судноплавства України. Такі документи не можуть свідчити про реєстрацію судна під Державним прапором України, а свідчать лише про технічний стан судна.
Також мають місце випадки вчинення нотаріальних дій, предметами яких є судна, взагалі не зареєстровані у встановленому порядку, або не мають суднових реєстраційних документів.
Відповідно до вимог п. 138 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.04.04 № 20/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.04.04 за № 283/8882, договори про відчуження транспортних засобів посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують право власності відчужувачів на це майно. У випадку з суднами такими є документи, які оформлені компетентними органами та свідчать про реєстрацію судна в Україні.
Вчинення нотаріусами нотаріальних дій щодо суден, не зареєстрованих у встановленому порядку, та суден, що мають на борту документи, які не можуть свідчити про реєстрацію судна під Державним прапором України, спричиняє використання цих суден без сплати податків та створює перешкоди для належного виконання Закону.
Враховуючи норми Закону України 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», згідно з якими нотаріуси здійснюють функції податкових агентів у частині контролю за сплатою податку та інформування податкових органів, просимо забезпечити недопущення випадків вчинення нотаріальних дій щодо суден, які відповідним чином не зареєстровані.
Додаток: переліки суднових реєстраційних документів, які не свідчать про реєстрацію судна в Україні та які оформлювались у часи СРСР та перехідний період, до затвердження Урядом України вимог щодо реєстрації суден в Україні, у наслідок чого, не можуть використовуватись при вчиненні нотаріальних дій і документів, які призначені для проходження судном технічного нагляду та які не засвідчують факт реєстрації судна в Україні на 2-х арк.

Заступник Голови С. І. Лекарь

Додаток 1
до листа від «___» _____________ 2008 № _____

Перелік суднових документів, які не свідчать про реєстрацію судна в Україні та які оформлювались у часи СРСР та перехідний період, до затвердження Урядом України вимог щодо реєстрації суден в Україні, унаслідок чого не можуть використовуватись при вчиненні нотаріальних дій в частині виконаний вимог пункту 138 Інструкції

1. «Судовой билет маломерного судна», який оформлювався Государственной Инспекцией по маломерным судам Украинской ССР до 1991 року.
2. «Судовой билет на катер, моторную лодку», який оформлювався Государственной Инспекцией по маломерным судам Украинской ССР до 1991 року.
3. «Судовой билет», який оформлювався Украинской республиканской инспекцией судоходства до 1991 року.
4. «Судовое свидетельство самоходного судна», яке оформлювалось Украинской республиканской инспекцией судоходства до 1992-1993 років.
5. «Судовой билет спортивного судна», який оформлювався Спортсудорегистром СССР Комитета по физической культуре и спорту при Совете Министров СССР.
6. «Судновий білет», який оформлювався Українською державною інспекцією регістру та безпеки судноплавства (Держфлотнагляд) у період з 1992 року по 1998 рік.
7. «Суднове свідоцтво», яке оформлювалось Українською державною інспекцією регістру та безпеки судноплавства (Держфлотнагляд) у період з 1992 року по 1998 рік.
8. «Свидетельство на право плавания под флагом СССР (патент)», «Судовое свидетельство» та «Свидетельство на право собственности», які оформлювались капітанами портів до 1998 року.
9. «Свідоцтво спортивного вітрильного судна», який оформлюється Державним комітетом України з питань фізичної культури і спорту.
З метою чіткого сприйняття, назви документів та назви органів, які призводили їх оформлення приведені без перекладу.
Характерними рисами зазначених документів є відображення на них символіки не існуючих на даний час держав тобто СРСР або УССР, а також відсутність у тексті посилань на реєстрацію судна у Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України.

Перелік документів, які призначені для проходження судном технічного огляду та які не засвідчують факт реєстрації судна в Україні

1. «Свідоцтво про придатність малого судна до плавання», яке оформлюється Регістром судноплавства України.
2. «Класифікаційне свідоцтво», яке оформлюється Регістром судноплавства України або іншими класифікаційними товариствами визнаними Україною.
3. «Свидетельство на пригодность судна к плаванию», яке оформлюється Російським морським регістром судноплавства.
4. «Акт технічного огляду спортивного судна», який оформлюється Технічним комітетом Вітрильної федерації України.

Головне управління юстиції у Харківській області після обговорення Вашого запиту на засіданні Методичної ради нотаріусів області повідомляє наступне.
Процедура накладення заборони відчуження нерухомого майна в сфері іпотечних відносин регламентована статтею 55 та 73 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ, п. 98 та 250-252 «Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженою Міністерством юстиції України 03.03.2004 року № 20/5. При цьому, діюча редакція статті 55 згаданого вище закону, в частині процедури накладання заборони на відчуження, дійсно вийшла у протиріччя з п. 98 Інструкції.
Щодо можливості реалізації прав іпотекодержателя на самостійне внесення змін до іпотечного договору та накладання заборони у разі закінчення будівництва, вважаємо, що слід виходити з наступного. Після закінчення будівництва, об’єкт інвестування, який є предметом іпотечного договору, продовжує бути предметом іпотеки відповідно до умов іпотечного договору, при цьому договір є чинним та не потребує внесення змін та доповнень до нього. У цьому разі іпотекодержатель, на підставі документа про право власності, реєструє у встановленому порядку обтяження прав власника на забудовану нерухомість (мова йде про внесення запису до державного реєстру іпотек). Нотаріусу для цього надається повідомлення та оригінал документу про право власності на нерухоме майно.
Якщо передбачено іпотечним договором, нотаріус накладає заборону на відчуження нерухомості, яка є предметом іпотеки, за повідомленням іпотекодержателя. Вважаємо, що форма та зміст цього повідомлення мають бути обрані іпотекодержателем самостійно, та, безумовно, містити відомості про предмет іпотеки та посилання на іпотечний договір. Нотаріус повинен перевірити за іпотечним договором домовленість сторін про накладання заборони. Відповідно до вимог абзацу 2 п. 251 Інструкції, за договором застави житлового будинку, будівлі, садиби, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, накладання заборони провадиться шляхом відповідного напису про це на договорі. Тобто, іпотекодержатель повинен надати нотаріусу, крім повідомлення, оригінал іпотечного договору, на якому і буде вчинено відповідний напис за формою № 71, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 10 січня 2005 року за № 1/5. Процедура накладання заборони, реєстрація в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, в реєстрі для реєстрації заборон, внесення запису до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна провадиться відповідно до п. 252 Інструкції. При цьому нотаріуси повинні використовувати роз’яснення, що містяться у листі Харківського обласного управління юстиції від 25.06.2003 року за № 10-13/4600. Нотаріальна дія вчиняється після її оплати в день подачі всіх необхідних документів, у тому числі і тих, що підтверджують повноваження представника іпотекодержателя, відповідно до вимог п. 42 Інструкції, або правоздатність та дієздатність юридичної особи у порядку, передбаченому п. 41 відповідної Інструкції. Вважаємо за можливе, у разі, якщо напис про накладання заборони не вміщується на посвідченому правочині, з урахуванням положень п. 24 Інструкції, прикріплення і підклейку аркушів до іпотечного договору для вчинення напису.
У разі зміни характеристик нерухомості, яка є предметом іпотеки (зміна площі нерухомості, зміна у плануванні приміщень тощо), нотаріус на підставі документа, що підтверджує право власності на нерухомість, зобов’язаний зробити відмітку на примірнику іпотечного договору, що належить іпотекодержателю. При цьому нотаріус не має права вимагати додаткових документів та згоди іпотекодавця. Слід звернути увагу, що законодавець не врегулював питання проставлення відмітки у разі зміни поштової адреси нерухомого майна. Внесення цих змін вважаємо можливим за умови підписання відповідного договору про внесення змін до іпотечного договору.
Державним та приватним нотаріусам цей лист направляємо для відома та використання в роботі.

Заступник начальника Головного
управління юстиції
у Харківській області І. В. Левченко

На Ваш лист Юридичне управління в межах своєї компетенції повідомляє таке.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року N 58 (зі змінами), трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах, організаціях. Видача їх працівникам на руки, крім випадків звільнення, не передбачена.
Пункт 2.7 зазначеної Інструкції передбачає: у разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу.
Відповідно до Типового положення про кадрову службу органу виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1996 року N 912 (зі змінами), до компетенції кадрової служби належить функція своєчасної підготовки документів щодо призначення пенсій працівникам.

Начальник
Юридичного управління
І. Тубелець

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2008
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2008

На Ваше депутатське звернення щодо надання інформації з питань застосування нормативних актів, які регулюють порядок здійснення посадовими особами Мінпраці державного нагляду та контролю, повідомляємо наступне.
Листом Мінпраці від 11.07.2008 N 2906/0/10-08/013 Вас докладно та змістовно було інформовано про порядок застосування норм Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі — Закон N 877) зарахуванням вимог законодавства України, зокрема ст. 9 Конституції України, ст. 15 Закону України «Про міжнародні договори», а також вимог Конвенцій МОП N 81 та N 129 про інспекцію праці, положення яких мають дотримуватися на виконання ст. 3 Закону N 877.
Разом з тим необхідно наголосити, що посадові особи Держнаглядпраці проводять державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю і не наділені повноваженнями здійснювати контрольні заходи з питань дотримання суб’єктами господарювання законодавства, яке регулює порядок здійснення господарської діяльності.
Щодо сфери та випадків здійснення контролю та нагляду за додержанням законодавства про працю зазначаємо наступне. Відповідно до повноважень, визначених Положенням про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 N 50 (далі — Положення), державні інспектори праці здійснюють державний нагляд за додержанням законодавства про працю (крім питань охорони праці) та загальнообов’язкове державне соціальне страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі — загальнообов’язкове державне соціальне страхування) на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю (далі — роботодавці). Згідно з п. 4 Положення Держнаглядпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль додержання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування, в частині забезпечення реалізації прав і гарантій працівників, шляхом проведення перевірок роботодавців та робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Таким чином, посадові особи Держнаглядпраці відповідно до наданих повноважень мають право здійснювати перевірки дотримання законодавства про працю (крім питань охорони праці) та загальнообов’язкове державне соціальне страхування на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, незалежно від організаційно-правових форм здійснення ними господарської діяльності, їх форми власності, та розташованих на території України.
Щодо регулювання Законом N 877 наглядової діяльності посадових осіб Держнаглядпраці слід наголосити, що на державних інспекторів праці поширюються лише ті його норми, які не суперечать Конвенціям МОП N 81, 129. Для прикладу, під його дію підпадають випадки здійснення державними інспекторами праці планових перевірок. Плановими перевірками вважаються щорічні тематичні перевірки, що проводяться посадовими особами Держнаглядпраці згідно затвердженого та оприлюдненого графіка перевірок.
Здійснення державними інспекторами праці перевірок за дорученням керівництва Держнаглядпраці чи ТДІП, наданими відповідно до запитів і звернень народних депутатів, доручень Кабінету Міністрів України, за пропозицією органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та правоохоронних органів; за зверненнями громадян та їх об’єднань є позаплановими заходами, що здійснюються у визначені законодавством строки, поза межами дії Закону N 877, оскільки підпунктом «с» ст. 15 Конвенції МОП N 81 державним інспекторам праці приписується вважати абсолютно конфіденційним джерело будь-якої скарги на недоліки або порушення законодавчих положень і утримуватися від повідомлення роботодавця або його представника про те, що інспекційне відвідання було зроблено у зв’язку з отриманням такої скарги.
Щодо здійснення наглядової діяльності іншими органами Мінпраці (інспекція зайнятості, комісія з видачі ліцензій на посередництво у працевлаштуванні), то вони підпадають під дію Закону N 877, оскільки відсутні міжнародні акти, які регулюють діяльність цих контролюючих органів.
Щодо недопуску суб’єктом господарювання органів контролю до проведення планової перевірки. Необхідно зазначити, що визначені у ст. 10 Закону N 877 підстави недопуску посадових осіб Держнаглядпраці до проведення перевірок, у т. ч. й планових, як уже раніше повідомлялося, суперечать нормам Конвенцій МОП N 81 та 129. Відповідно до ст. 16 Конвенції МОП N 81 інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм, тобто законодавчих актів про працю. Тому недотримання періодичності проведення тематичної перевірки (точно раз на календарний рік), не є підставою для недопуску до проведення перевірки.
У той же час підставою для недопуску суб’єктом господарювання посадових осіб Держнаглядпраці до проведення перевірки може бути лише ненадання державним інспектором праці документів, що засвідчують його належність до посадових осіб Держнаглядпраці та його повноваження. До документів, що засвідчують належність особи, яка прибула до роботодавця з метою проведення перевірки, до посадових осіб Держнаглядпраці та її повноважень мають бути службове посвідчення та копії нормативно-правових актів, які встановлюють повноваження, права та обов’язки державного інспектора праці.
Відповідно до норм Закону N 877 суб’єкт господарювання не повинен оформляти документально факт недопущення посадових осіб органу державного нагляду до проведення перевірки. Проте, у разі створення перешкод для здійснення органами державного нагляду перевірки за додержанням законодавства про працю посадові особи Держнаглядпраці мають право притягати посадових осіб суб’єкта господарювання до адміністративної відповідальності на підставі ст. 1886 КУпАП. При цьому оформлення таких фактів та притягнення до адміністративної відповідальності регулюються нормами КУпАП.
Щодо надання державними інспекторами праці консультативної допомоги. Відповідно до наданих повноважень та ст. 8 Закону N 877 посадові особи органу державного нагляду зобов’язані проводити правороз’яснювальну та консультативну роботу. Така робота проводиться шляхом надання під час перевірки роз’яснень та консультацій представникам суб’єкта господарювання в усній формі та, у разі письмового запиту суб’єкта господарювання, у письмовому вигляді (ст. 19 Закону N 877). Слід відмітити, що законодавством не передбачена окремо встановлена відповідальність за надання неякісної консультації. Разом з тим відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну службу» державний службовець повинен сумлінно виконувати свої службові обов’язки, постійно підвищувати професійну кваліфікацію. За невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків державні службовці несуть дисциплінарну відповідальність (ст. 14 названого Закону).
Факт надання державним інспектором праці неякісної консультації та її використання суб’єктом господарювання, що призвело до порушення норм законодавства про працю, може бути підставою для скасування лише заходів впливу, які вживаються посадовими особами за результатами проведеної перевірки (припис та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності на підставі ст. 1886 КУпАП).
Щодо ознайомлення суб’єктами господарювання з планом проведення контрольних заходів. Суб’єкти господарювання можуть ознайомитися з графіком проведення посадовими особами Держнаглядпраці тематичних перевірок на сайті Мінпраці щорічно до 1 грудня року, що передує плановому (ст. 5 Закону N 877). Разом з тим відсутність такої інформації на сайті Мінпраці не є підставою для недопущення до проведення планового заходу, оскільки зазначена норма Закону N 877 суперечить ст. 16 Конвенції МОП N 81.
Щодо обов’язку посадових осіб Держнаглядпраці керуватися листом Держпідприємництва від 10.07.2008 N 5811 щодо необхідності дотримання ними у повному обсязі вимог Закону N 877. Наголошуємо, що у листі Держпідприємництва від 10.07.2008 N 5811 визначено, що правовою підставою для здійснення посадовими особами Держнаглядпраці контролю за дотриманням законодавства про працю є Закон України «Про охорону праці». Таке твердження Держпідприємництва не відповідає законодавству, оскільки ні Мінпраці, ні Держнаглядпраці законами та нормативно-правовими актами, які регулюють їх діяльність, не наділені повноваженнями здійснювати державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про охорону праці. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Крім того, відповідно до законодавства обов’язковими для застосування є нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, які пройшли державну реєстрацію. Згідно з Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 N 731, міністерствам, іншим органам виконавчої влади приписується не допускати випадків направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державну реєстрацію та не опубліковані в установленому законодавством порядку. Враховуючи викладене та у зв’язку з тим, що зазначений лист Держпідприємництва не зареєстрований Мін’юстом, відсутні законодавчі підстави для його врахування в роботі посадовими особами Держнаглядпраці.
З повагою,

Перший заступник Міністра П. Розенко

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2008
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2008

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року N 61 «Про надання повноважень на проставлення апостиля, передбаченого Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів», з метою вдосконалення роботи з питань проставлення апостиля на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав, НАКАЗУЮ:
1. Доповнити пункт 1 наказу Міністерства юстиції України від 11 вересня 2007 року N 757/5 «Про організацію роботи з питань проставлення апостиля на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13 вересня 2007 року за N 1069/14336, абзацом такого змісту:
«Проставлення апостиля на офіційних документах та їх видача здійснюються за заявами осіб, якими подаються такі документи, зразки яких наведені в додатках 1 та 2.».
2. Департаменту нотаріату та реєстрації адвокатських об’єднань подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03.10.92 N 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (зі змінами).
3. Департаменту нотаріату та реєстрації адвокатських об’єднань (Ященко Н. В.) та Департаменту у справах цивільного стану громадян (Кунда В. В.) забезпечити його належне виконання.
4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступників Міністра Єфіменка Л. В. та Ємельянову І. І.

Міністр М. Оніщук

N ________

До Департаменту у справах цивільного стану громадян Міністерства юстиції України
від громадянина ______________________________________________________________________
(громадянство)
_____________________________________________________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові)
проживаю ___________________________________________________________________________
(адреса, номер телефону)
Документ, що посвідчує особу, _________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________

N
з/п Назва та N документа Документ на прізвище Особливі відмітки*
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10

____________
* Особливі відмітки: документи подані фізичною особою, якої вони стосуються (її родичами), іншими особами

Для країни (якої) _____________________________________________________________________
Призначено отримати: «___» ____________ 200_ р. Підпис заявника _________________________
Дата «___» ____________200_ р.
——————————————————————————————————————
(лінія відриву)

Отримано: «___» ____________ 200_ р. Реєстраційний N ____________________________________
_____________________________________________________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові та підпис отримувача)
_____________________________________________________________________________________

Заява N Кількість документів Дата прийому П. І. Б. заявника Сплачено (грн.)

____________
** Корінець заяви видається заявнику при подачі документів до Департаменту у справах цивільного стану громадян

N __________

До Департаменту нотаріату та реєстрації адвокатських об’єднань Міністерства юстиції України
від* _________________________________________________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові особи, яка подає документи)
____________
* У випадку подачі документів від імені юридичної особи зазначити також повне найменування юридичної особи
_________________________________________________________
(місце проживання, місцезнаходження, телефон)
_____________________________________________________________________________________
(документ, що посвідчує особу)

ЗАЯВА**
Прошу прийняти для проставлення апостиля (подальшої консульської легалізації) документи:
(необхідне підкреслити)

N
з/п Назва та N документа, документ на прізвище Прізвище, ім’я, по батькові нотаріуса (судді), який засвідчив справжність підпису на документі або вірність копії (фотокопії) документа N нотаріальної дії або N справи Особливі відмітки

Країна, до якої призначаються для використання оформлені документи, ____________________
» » 200 р. ___________________
(Дата подачі документів) (Підпис)
Особливі відмітки (проставляється відповідальною особою відділу правової допомоги та легалізації документів:
Документи подані безпосередньо фізичною особою, якої вони стосуються або її родичами, іншими особам ___________________
—————————————————————————————————————————————-
(лінія відриву)

Відмітка відповідальної особи відділу правової
допомоги та легалізації документів

Прийнято за реєстровим N
Кількість документів
Дата отримання документів
Дата видачі документів
Підпис особи, яка прийняла документ для оформлення

____________
** Корінець заяви видається заявнику при подачі документів до Департаменту нотаріату та реєстрації адвокатських об’єднань

____________

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 — 2008
© ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2007 — 2008

События в парламенте 16 сентября с.г. долго будут влиять на дальнейшую судьбу отечественного нотариата. В тот день на рассмотрение парламента были вынесены несколько законопроектов, касающихся внесения точечных изменений в Закон Украины «О нотариате». Но все они были сняты с рассмотрения (при условии дальнейшего учтения их положений) в пользу одного — правительственного законопроекта «О внесении изменений в Закон Украины «О нотариате» № 1425, который представляет собой «малую реформу нотариата». Основные задачи, которые призван решить данный законопроект: уравнение в правах частнопрактикующих нотариусов и государственных; повышение квалификационных требований к кандидатам в нотариусы и изменение процедуры приобретения статуса нотариуса; ужесточение дисциплины нотариусов. Председатель Комитета Верховного Совета Украины по вопросам правовой политики Сергей Мищенко во время своего выступления в парламенте напомнил об истории работы над всеми проектами, предусматривающими реформирование нотариата. Так, он подтвердил, что ко второму чтению будут вынесены на рассмотрение предложения рабочей группы, в том числе положения касательно: организации и контроля за частной и государственной нотариальной деятельностью, требований к рабочему месту частного нотариуса, печати частного нотариуса, порядка и оснований приостановления и прекращения нотариальной деятельности частного нотариуса, проверки организации нотариальной деятельности нотариуса и исполнения им правил нотариального делопроизводства. Эта работа должна была проводиться в течение двух недель, то есть на момент выхода в свет этого номера «Юридической практики» в парламенте будет согласованный совместный законопроект. Отталкиваясь от задач, определенных министром юстиции, попробуем проанализировать, что же было принято в первом чтении и что необходимо исправить (и, возможно, будет исправлено) при втором.

Итак, законопроект предусматривает уравнивание нотариусов в части совершения ими нотариальных действий. Обсуждая в парламенте этот законопроект, народный депутат и соавтор одного из законопроектов, реформирующих нотариат, Ирина Бережная отметила следующее: наделение одинаковой компетенцией государственных и частных нотариусов не решает проблему реформирования системы нотариальных органов и перехода к системе единого нотариата, а порядок наделения равной компетенцией является слишком усложненным и ставит нотариусов в зависимость от чиновников, что может создать почву для коррупции.

Заключительные положения данного законопроекта явно нуждаются в доработке. Минюст планирует широкомасштабную приемную кампанию. Частнопрактикующие нотариусы смогут заниматься оформлением наследства только после обязательной сдачи специального экзамена, и пока этот этап не будет пройден, деятельность нотариуса приостанавливается. Этот же экзамен грозит и государственным нотариусам, если они получили свидетельство о праве на занятие нотариальной деятельностью менее чем за 3 года до вступления в силу сего закона или тем, которые проработали, скажем, по 10—20 лет в государственном нотариате и пару лет назад перешли в частный нотариат. Стоит напомнить, что для получения свидетельства о праве на занятие нотариальной деятельностью все, и частные, и государственные (в будущем), сдавали одинаковый экзамен. Понятно, что определенное время частные нотариусы не сталкивались с оформлением наследства, поэтому выход из такой ситуации предлагает председатель секции нотариусов, член правления Ассоциации юристов Украины, частный нотариус Владимир Марченко. Минюст должен разработать Методические рекомендации по оформлению наследства, привлечь к этому судей Верховного Суда Украины (это обеспечило бы соответствие рекомендаций постановлениям Пленума ВСУ), ученых и нотариусов-практиков. Эти рекомендации помогли бы и государственным нотариусам, поскольку необходимость определения единой и правильной практики существует давно. После того, как были бы разработаны Методические рекомендации, частные нотариусы прошли бы курсы повышения квалификации.

На момент вступления в силу данного законопроекта государственные нотариусы, которые решат зарегистрировать частную нотариальную деятельность в случае ликвидации государственной нотариальной конторы, будут иметь преимущественное право на аренду помещений, пребывающих в государственной или коммунальной собственности. Отметим, что процедуры ликвидации госнотконторы проект не предусматривает, каким образом она будет происходить — ясно Минюсту, который, скорее всего, и утвердит соответствующий порядок. Все же некоторые моменты ликвидации госнотконтор стоило бы указать в законе. Так, можно смоделировать ситуацию: государственные нотариусы решили стать частными и планируют работать в своем старом помещении госнотконторы, но в процессе их регистрации как частных нотариусов в их госнотконтору направляются другие государственные нотариусы.

Отдельным и нерешенным вопросом стоят нотариальные архивы, они переполнены и новых помещений для них практически нет. Если из государственного нотариата нотариусы будут переходить в частный, что делать с архивами? Также абсолютно не понятна процедура открытия наследства при условии, что этим занимаются все нотариусы округа, не определяется, кто ведет наследственные дела. Так, г-н Марченко предлагает установить в законе определенный порядок: согласно электронному реестру наследственных дел и завещаний — кто первый завел запись (в соответствии с округом), тот и работает дальше с этим делом. Причем, как отмечает г-н Марченко, если все уже заведенные наследственные дела так и останутся в госнотконторах (в законопроекте иного не предусмотрено), то уравнение нотариусов в их полномочиях не приведет к декларируемым целям — уменьшению очередей в государственных нотариальных конторах. По крайней мере, очереди сохранятся еще энное количество лет.

Согласно проекту, возвращается система допуска к нотариальной деятельности через два экзамена и стажировку. Положения законопроекта относительно возможности обжалования решений квалификационной комиссии нотариата весьма интересны. Так, решения квалифкомиссии, которые она принимает при приеме квалифэкзаменов на право на занятие нотариальной деятельностью, могут быть обжалованы в Высшую квалификационную комиссию нотариата, а решения квалифкомиссии нотариата о признании обоснованной жалобы, связанной с исполнением профессиональных обязанностей нотариуса, и о признании безосновательным отказа нотариуса в осуществлении нотариального действия могут быть обжалованы также в суде. Следовательно, решение по квалификационному экзамену обжаловать в суде, согласно проекту, невозможно. Но есть решения, которые вообще обжалованию не подлежат ни в квалифкомиссии, ни в суде. Это решения о допуске (или недопуске) к сдаче экзамена на право пройти стажировку и о допуске (или недопуске) к сдаче квалификационного экзамена, а также решения, принимаемые при приеме экзаменов на право пройти стажировку.

Также во время выступления в парламенте серьезные замечания со стороны г-жи Бережной вызывали предложения об утверждении правовой конструкции приостановления и прекращения частной нотариальной деятельности. К сожалению, игнорируется тот факт, что, осуществляя контроль за профессиональной деятельностью, органы юстиции не должны вмешиваться в процесс осуществления нотариальных действий, отмечает г-жа Бережная. Действительно, необходимо максимально разграничить компетенцию, а именно: Минюст занимается административной стороной работы нотариусов (устанавливает требования к рабочему месту, сейфу, решеткам, сигнализации и архивам), а правильность нотариальных действий оспаривается только в суде.

Статья 291 предусматривает возможность приостановления частной нотариальной деятельности по нескольким причинам, в том числе и в случаях, предусмотренных законодательством. Стоило бы четко ограничить круг оснований, по которым может быть приостановлена нотариальная деятельность. В случае внесения представления об аннулировании свидетельства о праве на занятие нотариальной деятельностью частная нотариальная деятельность приостанавливается до решения вопроса по сути, но не более чем на 6 месяцев. В научной среде бытует мнение, что приостановление деятельности нотариуса не может быть административной санкцией, нельзя применять такого рода наказание. Но закрепление института приостановления нотариальной деятельности в законе является мечтой министерства, а за «осуществлением мечты» возникает ряд вопросов: кто будет содержать персонал и помещение частной нотариальной конторы во время приостановления деятельности, чем зарабатывать на хлеб нотариусу в это время и сколько неудобств это причинит лицам, которых обслуживает этот нотариус?

Есть еще несколько замечаний по поводу законопроекта, которые, к сожалению, не в состоянии вместить в себя статья в газете. Например, зачем нотариусам оставлять у себя ксерокопии паспорта по любому нотариальному действию, как это защитит нотариуса и граждан Украины?