ГАННА ОЖЕГОВА,
юридичний радник науково-практичного журналу «Мала енциклопедія нотаріуса»
ВАЛЕНТИНА БЕРЕЖНА,
завідуюча Державним нотаріальним архівом Автономної Республіки Крим
ПІДСУМКОВИЙ ЗАПИС ДО НОМЕНКЛАТУРИ СПРАВ ПРИВАТНОГО НОТАРІУСА ТА ДЕРЖАВНОЇ НОТАРІАЛЬНОЇ КОНТОРИ НА 2012 РІК
Згідно з п. 7 Методичних рекомендацій щодо застосування Типової номенклатури справ державної нотаріальної контори та приватного нотаріуса, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 3253/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.12.2010 за № 1318/18613 (зі змінами), у кінці року індивідуальна номенклатура справ приватного нотаріуса та державної нотаріальної контори (далі — Номенклатура) має закриватися підсумковим записом.
Під час заповнення підсумкового запису завжди виникають питання щодо справ, які необхідно в ньому зазначати. Передусім слід виходити з того, що в підсумковому записі зазначаються кількість і категорії фактично заведених у поточному році справ.
Крім того, після закінчення діловодного року заповнюється графа 3 Номенклатури — «Кількість справ (томів, частин)». Також доповнюється графа 5 Номенклатури — «Примітки», оскільки згідно з п. 6 Методичних рекомендацій щодо застосування Типової номенклатури справ державної нотаріальної контори та приватного нотаріуса у п’ятій графі робляться відмітки, зокрема, про заведення справ і про перехідні справи.
Щодо відмітки про заведення справ, то слід вказувати лише про справи, що не заводились в поточному році, наприклад:

УЗАГАЛЬНЕННЯ нотаріальної практики
щодо посвідчення державними
та приватними нотаріусами
Тернопільської області довіреностей
протягом І півріччя 2006 року
На виконання плану роботи Тернопільського обласного управління юстиції на ІІ півріччя 2006 року за наслідками вчинення нотаріальних дій нотаріусами області протягом І півріччя 2006 року, проведено узагальнення щодо посвідчення довіреностей.
За наданими статистичними даними, нотаріусами Тернопільської області за I півріччя 2006 року посвідчено 22169 довіреностей, серед них: на розпорядження майном – 1389, на розпорядження транспортними засобами – 12919, інші довіреності – 7861.
Деякі неузгодженості та прогалини в сучасному законодавстві створюють проблеми при його застосуванні у практичній діяльності. З метою уникнення помилок та порушень при посвідченні довіреностей, формування єдиної нотаріальної практики при вчиненні такої нотаріальної дії, вважаємо за необхідне провести це узагальнення.
В даному узагальненні звернемо увагу на помилки, які найчастіше допускалися нотаріусами при посвідченні довіреностей, на порядок їх реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей, посвідчених у нотаріальному порядку, скасування, видачу дублікатів довіреностей.
У ході проведення узагальнення нотаріальної практики встановлено, що нотаріуси області в цілому дотримуються вимог чинного законодавства при посвідченні довіреностей. Однак мають місце деякі порушення та недоліки.
Цивільний кодекс України, зокрема ст. 244, визначає довіреність, як письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Як зазначено у ст. 244 ЦК України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Укладення договору доручення передує видачі довіреності. Оскільки Цивільним кодексом не передбачена обов’язкова письмова форма для чинності договору доручення, можна говорити про можливість укладання такого правочину і в усній формі.
Те, що довіреність має оформлюватися саме на підставі договору доручення, випливає зі змісту п. 143 Інструкції, де зазначено, що у договорі доручення або у виданій на підставі нього довіреності мають бути чітко визначені повноваження представника.
Однак трапляються випадки, коли деякі нотаріуси без дотримання вищезазначених вимог, посвідчуючи довіреності не цікавляться наявністю такого (навіть усного) договору та не відображають це у тексті довіреності.
Як свідчить практика, нотаріусами області посвідчуються довіреності на керування, користування автомобілями, а також довіреності на розпорядження автотранспортом із правом керування.
Слід нагадати, що чинний Цивільний кодекс України передбачає самостійні види договорів: – договір управління майном (глава 70 ЦК України), оренди транспортного засобу (глава 58 ЦК України), позички (глава 60 ЦК України). Саме зміст цих договорів необхідно роз’яснювати зацікавленим особам, що звертаються за оформленням довіреностей «на керування автотранспортом». Крім цього, відповідно до ст. 237, ст. 1003 Цивільного кодексу України, довіреність повинна містити повноваження на вчинення конкретних юридичних дій. Отже, «керування автомобілем» не є юридичною дією, за своїм змістом – користування чужою річчю.
Є непоодинокі випадки, коли нотаріусами області посвідчуються довіреності, в яких не вказано дату її вчинення.
Потрібно зазначити, що відповідно до ст. 247 Цивільного кодексу України та п. 147 Інструкції, довіреність в якій не зазначено дату її вчинення, є нікчемною.
Відповідно до Цивільного кодексу України та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, посвідчення довіреностей на укладення договору дарування має деякі особливості. Так ст. 720 Цивільного кодексу України та п. 146 Інструкції передбачено, що довіреність на укладення договору дарування, в якій не вказано імені обдаровуваного, є нікчемною.
Однак нотаріусами області без урахування зазначених особливостей посвідчуються довіреності на укладення договорів дарування, в яких не вказуються ім’я обдаровуваного. При цьому слід зазначити, що, відповідно до ст. 28 Цивільного кодексу України, ім’я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.
Нотаріуси області, посвідчуючи довіреності на розпорядження майном, у текстах цих довіреностей зазначають вчинення таких юридичних дій, як прийняття спадщини або відмова від неї.
Звертаємо увагу нотаріусів області, що відповідно до ч. 2 ст. 1269 Цивільного кодексу України та п. 207 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, не допускається прийняття заяв про прийняття спадщини, про відмову від неї або заяв про їх відкликання, складених від імені спадкоємців їх представниками, що діють на підставі довіреностей. Отже, аналіз норм чинного законодавства примушує дійти висновку щодо обмеження у наданні представникові вчинення вище вказаних юридичних дій.
Нотаріуси, посвідчуючи довіреності від імені юридичної особи, повинні перевірити обсяг цивільної правоздатності юридичних осіб, які беруть участь у правочинах, зокрема повинні ознайомитись з установчими документами (статутом, засновницьким договором), установчими актами, свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб’єкта підприємницької діяльності (витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України), тощо і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу цивільної правоздатності юридичної особи.
Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи (ст. 246 ЦК України).
Трапляються випадки посвідчення нотаріусами області довіреностей від імені юридичних осіб, без дотримання вище вказаних вимог, зокрема нотаріусами не в повному обсязі перевіряється цивільна правоздатність юридичних осіб та повноваження їхніх представників.
Враховуючи викладене, нотаріусам при посвідченні довіреностей від імені юридичних осіб слід більш ретельно і повно складати службові відмітки, тому що в окремих випадках інформація в них недостатня. При описанні статуту повинно бути відображено, яким

Загальні особливості

Щоб зайти в нову версію, необхідно змінити АРМ «Нотаріус» на АРМ «Державний реєстратор прав».

За свідченням інженерів НАІС у 95% випадків, з яких нотаріуси звертаються до інженерів, проблеми вирішуються таким чином:

ctrl+shift+del, у вікні, що з’явилось, відмітити перші 4 дії — OK (це чищення кешу в персональному комп’ютері);

в UB, коли з’являється віконце з повідомленням про помилку, натиснути на свій логін (праворуч зверху) — Дані, що збережено — очистити локальне сховище.

В UB, якщо почали заповнювати поле, а потім згадали, що його заповнювати не треба, очистити його можна тільки таким чином: виділити текст, натиснути праву кнопку миші — очистити виділене. Так само очищується поле, якщо воно автоматично заповнене в реєстрі, однак нотаріус не вважає за потрібне його заповнювати.

Не обов’язково користуватись трикутниками в кінці поля, щоб розвернути поле, достатньо натиснути на назву один раз.

Вставити з текстового файлу: поєднання клавіш Ctrl+С (копіювання тексту) — перехід в UB: Ctrl+V (вставка в поле). Або, якщо клавіатура повна (з калькуляторними клавішами праворуч) на правій частині клавіатури, копіюємо текст поєднанням клавіш «Ctrl+Insert» та вставляємо текст — «Shift+Insert».

Відміна останньої операції — в блоці «Виконати дію» в заяві.

Налаштування сканера (див. докладно в пункті про реєстрацію заяви) треба зробити заздалегідь, бо треба закривати UB і заходити знову.

Якщо при відкритті розділу на будинок, господарські будівлі та споруди внести в поле «Опис майна», цей опис не буде відображений в Інформаційній довідці. При цьому додаткові відомості при реєстрації права власності в Інформаційній довідці відображаються. Інженери пропонують вносити опис у складові частини майна, однак це не зовсім вірно, адже поле «складові частини майна» призначене для майнових комплексів або домоволодіння, що складається з декількох будинків.

Виправлення в реєстрах здійснюємо, якщо було допущено помилку, а зміни — у разі якщо це потрібно юридично, наприклад, внаслідок реконструкції, зміни прізвища, виявлення помилки після закінчення реєстраційних дій тощо.

Те, що UB постійно «засинає» — це не випадковість, а особливе завдання від Міністерства юстиції України, щоб він виключався у разі, якщо його не використовують для запобігання махінаціям (навіщо?!).

У дереві в блоці «Реєстрація та обробка заяв» є операції «пошук заяв на попередню реєстрацію» та «черга заяв на попередню реєстрацію» — це пілотний проект, що працює лише в декількох областях, призначений для того, щоб агрофірми надсилали такі попередні заяви реєстраторам, з якими укладуть договори, для попередньої перевірки, чи всі подані документи. Якщо реєстратора все влаштовує, він запрошує представника агрофірми для подання заяви про державну реєстрацію в загальному порядку.

При пошуку та реєстрації необхідно звертати увагу, що реєстр не пропустить далі у разі, якщо буде стояти пробіл на початку тексту, в кінці тексту або два пробіли між словами.

До реєстру постійно вносяться нові назви вулиць. При цьому в розділах, що відкриті на старе найменування, автоматичних змін не буде. Назву вулиці у відкритому розділі треба змінювати через заяву про внесення змін.

Алгоритм реєстрації (не змінився)

Стаття 46¹ Закону України «Про нотаріат» встановлює обов’язковість використання нотаріусом відомостей єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них. Так, нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов’язково використовує відомості Єдиного державного демографічного реєстру, а також Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, інших єдиних та державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України. Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва обов’язково використовує також відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру.

Інші нормативно-правові акти регламентують додаткові перевірки у разі вчинення право­чину, зокрема, перевірки поданих документів. Кількість таких реєстрів, баз, переліків, обов’язків, рекомендацій тощо стрімко зростає і вже важко пам’ятати увесь їх масив.

У цьому матеріалі спробуємо згрупувати та розподілити всі види обов’язкових та факультативних перевірок перед вчиненням правочинів щодо відчуження нерухомого майна, які нотаріус здійснює за допомогою єдиних та державних реєстрів у системі Міністерства юстиції України, а також в інших електронних базах, переліках, встановлених нормативно-правовими актами. У цьому переліку немає таких загальних перевірок, як перевірка сплати податку перед вчиненням нотаріальної дії, перевірка дієздатності сторін договору, перевірка родинних зв’язків для договору відчуження тощо, — це тема для окремого дослідження.

Відповідно до ч. 4 ст. 46¹ Закону України «Про нотаріат» інформація з єдиних та державних реєстрів, отримана нотаріусом під час вчинення нотаріальних дій, залишається у відповідній справі державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса.

Загальний алгоритм перевірок за електронними реєстрами/базами

Фінансовий моніторинг.

Перевірки для договору (обов’язкові та факультативні).

Перевірки «заздалегідь» (для державної реєстрації).

І. Нові розміри мінімальної зарплати
та прожиткового мінімуму

2016 рік наша країна зустріла з новим держбюджетом. Закон України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 № 928-VIII підписав Президент України 31 грудня 2015 року. У цей же день його було опубліковано («Голос України», № 250/2015).

Для нотаріуса важливі з цього Закону розміри мінімальної зарплати (далі — МЗП) та прожиткового мінімуму (далі — ПМ).

Таблиця 1

Розміри МЗП і ПМ у 2016 році

Отже, з 1 січня нічого не змінилося і ми починаємо рік все з тими самими 1378,00 грн. у розрахунку за місяць (8,29 грн./год).

З травня і грудня 2016 року планується підвищення розмірів МЗП.

Нові розміри МЗП та прожиткового мінімуму працездатної особи (далі — ПМПО) важливі для таких цілей.

Місячна зарплата в умовах повної зайнятості має бути не нижче місячного розміру МЗП.

Зросли граничні розміри добових для працівників, з яких не платиться ПДФО:

по Україні — 285,60 грн./день;

за кордон — 1033,50 грн./день.

Для застосування податкової соціальної пільги (далі — ПСП):

Таблиця 2

Розміри ПСП у 2016 році

Від розміру ПМПО залежить розмір максимальної бази нарахування ЄСВ, який з 01.01.2016 складає вже не 17, а 25 розмірів ПМПО.

А від розміру МЗП — мінімальна база для нарахування ЄСВ для основних працівників.

Таблиця 3

Граничні розміри бази нарахування ЄСВ

ПРИНЦИПЫ ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ПРАВА НОТАРИУСОВ
Настоящий документ был принят Ассамблеей нотариальных организаций стран — членов Международного союза нотариата
Мехико – 17 октября 2004 года
1. Профессиональная подготовка
1.1. Нотариус должен компетентно и в условиях надлежащей подготовки осуществлять свою профессиональную деятельность; это касается в частности основных функций консультирования, а также применения и толкования права. Для этого он получает специальные знания в существенных для нотариальной деятельности сферах и учитывает замечания органов нотариата.
1.2. Нотариус должен в частности обеспечивать регулярное совершенствование своих профессио¬нальных знаний путем участия в программах органов нотариата по повышению квалификации.
2. Нотариальная контора
2.1. Нотариус обеспечивает с помощью соответствующих технологий надлежащую и эффективную работу нотариальной конторы в отведенном для нее нотариальной палатой округе.
2.2. Нотариус обязан осуществлять деятельность в своей нотариальной конторе так, чтобы было обеспечено реальное оказание нотариальных услуг; для этого он лично должен присутствовать и обеспечить приемное время, соответствующее требованиям граждан.
3. Отношения с коллегами и органами нотариата
3.1. Нотариус обязан проявлять безукоризненность, солидарность и готовность к сотрудничеству в отношении своих коллег, оказывая взаимную поддержку, помощь в осуществлении деятельности и консультирование.
3.2. Нотариус не должен наносить вред авторитету нотариата или коллеги, дискредитируя его компетентность, знания или услуги.
3.3. Нотариус должен в рамках своих возможностей способствовать совершенствованию нотариата, обмениваясь опытом, знаниями с коллегами и студентами и участвуя в различных программах по повышению квалификации.
3.4. Нотариус должен максимально широко взаимодействовать с органами нотариата, чтобы позволить им эффективно осуществлять свою деятельность; кроме того, он должен участвовать в жизни нотариата и выполнять возложенные на него задачи.
3.5. Будучи членом профессионального объединения, нотариус должен с готовностью, объективно осуществлять свои задачи путем последовательного и эффективного соблюдения возложенных на него полномочий и обязанностей, а также поддерживая чувство взаимосвязанности среди нотариусов.
4. Конкуренция
4.1. Принятие должности происходит с принятием обязанности по надлежащему осуществлению своих служебных обязанностей; при этом нотариус должен уважать выбор сторон и честную конкуренцию среди нотариусов.
4.2. Нотариус должен использовать для привлечения клиентов только свои профессиональные навыки; в любом случае он не должен снижать размер сборов, использовать агентов или иные средства, которые не соответствуют авторитету и чести нотариата.
5. Реклама
5.1. Нотариусу запрещена любая индивидуальная реклама своих личных качеств или своей служебной деятельности, а также любая форма косвенной рекламы, которая в конкретном проявлении может иметь аналогичное действие.
5.2. Разрешены формы коллективной рекламы только в информационных целях, осуществляемой по инициативе органов нотариата с соблюдением равенства всех нотариусов или регулируемой этими органами.
6. Выбор нотариуса
6.1. Стороны имеют возможность свободного выбора нотариуса, за исключением предусмотренных законом или иными нормативно-правовыми актами случаев.
6.2. В рамках соблюдения беспристрастности нотариус должен отказаться от любого поведения, которое может повлиять, даже косвенно, на свободный выбор нотариуса сторонами.
7. Персональное осуществление деятельности
7.1. Оказание нотариальных услуг отличается доверительным отношением к клиентам. Нотариус может иметь помощников и сотрудников, если персональный характер оказания услуги этим не нарушается.
7.2. В любом случае нотариус обязан проверить личность сторон и их дееспособность. Он также должен выяснить их волю.
8. Соблюдение профессиональной тайны
8.1. Нотариус обязан соблюдать профессиональную тайну в течение исполнения своих обязанностей, а также после. Он также должен обеспечить выполнение этих норм своими сотрудниками.
8.2. Соблюдение профессиональной тайны нотариусом обосновывается не только обязанностью по взаимодействию с государственными органами, предусмотренной особыми нормами или ввиду указания органа правосудия или управления, в частности органа обеспечения прозрачности экономических отношений.
9. Беспристрастность и независимость
9.1. Нотариус в ходе исполнения своих служебных обязанностей должен обеспечивать независимость и беспристрастность, избегая воздействий личного характера на свою деятельность и дискриминацию своих клиентов в любой форме.
9.2. В рамках осуществления своих полномочий нотариус должен соблюдать баланс интересов сторон; он должен найти решение, которое будет иметь единственной целью обеспечение правовой безопасности обеих сторон.
10. Аккуратность и ответственность
10.1. При исполнении своих служебных обязанностей нотариус должен действовать адекватно и конструктивно, информируя и консультируя стороны о возможных последствиях желаемой ими юридической сделки с учетом всех аспектов традиционного судебного разбирательства; он выбирает соответствующую воле сторон правовую форму; при этом он проверяет правомерность и важность сделки и дает сторонам необходимую или запрашиваемую информацию, чтобы они осознали соответствие сделки принятым ими решениям и юридическую ценность документа.
10.2. Нотариус должен быть способным нести риски, связанные с исполнением своих обязанностей; для этого он должен заключить соответствующий договор страхования.
ЗАКЛЮЧИТЕЛЬНЫЕ ПОЛОЖЕНИЯ
Нотариальные организации стран — членов Международного союза нотариата в соответствии с национальным законодательством принимают меры, необходимые для применения этих правил для нотариусов с помощью приемлемой системы санкций.
Они также обязаны создавать в каждой стране специальные комиссии для контроля за исполнением норм профессионального права.

Незважаючи на відсутність в законі вимог щодо нотаріального посвідчення, ще одним із поширених договорів у нотаріальній практиці є договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю. Посвідчуючи такі договори, нотаріуси керуються як загальними правилами, так і спеціальними нормами, що містяться у ст. 147 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) та ст. 53 Закону України «Про господарські товариства». Так, ст. 147 ЦК України встановлює, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. У зв’язку з наведеним нотаріусам слід аналізувати установчі документи та долучати копії статутів товариств до нотаріальної справи.

Запитання 1. Які дії слід вчинити нотаріусу для перевірки належності продавцю частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю у разі її продажу та впевнитись у реалізації переважного права купівлі?

Відповідь. Належність відчужувачу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю доцільно перевіряти не лише за статутними документами, а й за даними Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.

Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено. Щодо перевірки належності та оплати частки у статутному капіталі, яка відчужується у повному обсязі, єдиної практики не сформовано. У справах нотаріусів залишаються як довідки про те, що учасником сформовано частку у статутному капіталі, так і свідоцтва, видані товариством відповідно до вимог Закону України «Про господарські товариства». Належність може бути перевірена також цивільно-правовими договорами, які надаються нотаріусу та залишаються у справах нотаріуса.

Вимога цього Закону щодо реалізації права переважної купівлі може вирішуватися по-різному. Закон установлює, що учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі. Як правило, у справах нотаріуса залишаються протоколи загальних зборів учасників, які свідчать про відмову від переважного права купівлі інших учасників, але доцільно залишати у справах нотаріусів заяви інших учасників товариства про відмову від переважного права купівлі, яка оформлюється відповідно до вимог Правил ведення нотаріального діловодства. Судова практика з цього приводу наведена нижче.

ІРИНА СВЯТЕЦЬКА,
приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу
ВНЕСЕННЯ ЗМІН, ДОПОВНЕНЬ, ДОПИСОК ТА ВИПРАВЛЕНЬ У ТЕКСТИ НОТАРІАЛЬНО ОФОРМЛЕНИХ ДОКУМЕНТІВ: ІСТОРИЧНИЙ РАКУРС
У повсякденній роботі нотаріуси постійно стикаються з документами, що були видані раніше іншими нотаріусами, підприємствами, установами й організаціями. Історично нотаріат є складовою частиною правової системи будь-якої країни, тому що його функції об’єктивно необхідні суспільству. Саме аналіз розвитку вимог до документів, що надаються для вчинення нотаріальних дій, та до документів, що були посвідчені нотаріусом, допоможе уникнути непорозумінь при вчиненні нотаріальних дій.
Після Жовтневої революції нотаріат спочатку не зазнав суттєвих змін, проте після прийняття Декрету РНК РРФСР від 24.11.1917 р. № 1, яким було передбачено «упразднить доныне существующiя общiя судебныя установленiя, как-то: окружные суды, судебныя палаты и правительствующiй сенатъ со всеми департаментами», нотаріат як правовий інститут перестав існувати. Однак вже ст. 11 Декрету ВЦВК від 07.03.1918 р. № 2 «Про суд» відновлює інститут нотаріату. Фактично в період 1917–1921 рр. нотаріальні дії виконували залежно від змісту акта різні органи радянської влади на місцях: відділи юстиції, соціального забезпечення, відділи записів актів цивільного стану, суди та інші адміністративні органи.
У січні 1922 року були надруковані «Тези про нотаріат», в яких було зазначено що в радянській державі нотаріат є державною установою, колишні нотаріальні контори були націона¬лізовані, «а все элементы гражданско-правовых отношений между нотариусами и клиентами, свойственные капиталистическим странам, по вознаграждению за услуги не должны иметь места».
04.10.1922 р. РНК РРФСР видала «Положення про державний нотаріат», на підставі якого в містах були створені нотаріальні контори, в яких працювали нотаріуси, що були обрані президіями губернських рад народних суддей. Нагляд за діяльністю нотаріусів здійснювала президія губернських рад народних суддів, а керівництво нотаріату належало НКЮ РРФСР. Пунктами 11 та 12 зазначеного Положення про державний нотаріат було передбачено, що акти і засвідчення мають бути написані ясно і чітко і будь-які в них числа, номери і терміни зазначені прописом. Підчистки не допускаються. Пропуски, поправки і приписки мають бути зроблені чорнилом іншого кольору і оговорені перед підписом осіб, що беруть участь у вчиненні акта, і перечислені нотаріусом в самому текс¬ті засвідчення. Ці поправки і приписки мають бути зроблені так, щоб все помилково написане, а потім виправлене і закреслене, можна було прочитати в первинному стані. При позначенні осіб в актах і засвідченнях мають бути детально вказані їх імена, по батькові і прізвища, а також місце проживання і професія або посада, а в підписах лише імена, по батькові і прізвища.
Положення про нотаріат 1922 р. заклало основи нотаріату, встановило перелік нотаріальних дій, що вчинялись нотаріусами, поняття таємниці вчинення нотаріальних дій, порядок видачі відмов у вчиненні нотаріальних дій і за своєю суттю було направлене на охорону соціалістичної власності й особистої власності громадян.
В зазначене положення Декретом Ради народних комісарів РРФСР від 13.06.1923 р. «Про зміну ст. ст. 23 та 24 Положення про державний нотаріат» було внесено зміни та передбачено, що обов’язковому вчиненню нотаріальним порядком підлягають договори, коли такий порядок передбачений Цивільним Кодексом або іншими узаконеннями.
30.12.1922 р. перший з’їзд рад уклав Договір про створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік. До компетенції СРСР як єдиної союзної держави увійшов і розвиток радянського законодавства, а також організаційна побудова нового всесоюзного нотаріату. Це було зроблено з уведенням нового Положення про нотаріат 24.08.1924 р.
Постановою РНК СРСР ЦВК СРСР від 14.05.1926 р. «Про основні принципи організації державного нотаріату» було передбачено: «10. При здійсненні будь-яких нотаріальних дій державні нотаріуси зобов’язані перевіряти відповідність дій, що від них вимагаються, та документів, що їм надаються, чинним законам, а рівно оплату документів встановленими зборами.
11. При нотаріальному посвідченні угод дер¬жавні нотаріуси, окрім перевірки відповідності угоди та всіх документів, що її стосуються, закону та оплати документів встановленими зборами (ст. 10), повіряють: а) наявність і достовірність підписів осіб, що беруть участь в угоді; б) їх правоздатність та дієздатність». Саме на підставі цієї постанови були видані положення про нота¬ріат окремо кожною із союзних республік.
Фактично саме з цього часу починается розвиток як законодавства про нотаріат СРСР, так і законодавства про нотаріат УРСР. Так, основними нормативно-правовими актами, що регулювали діяльність нотаріату в Україні, можна вважати:

На адресу Міністерства юстиції України надходять численні звернення з проханням надати роз’яснення щодо порядку державної реєстрації та діяльності товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю у зв’язку з прийняттям Закону України від 06.02.2018 № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі — Закон № 2275- VIII), який набирає чинності з 17.06.2018.
Щодо переліку відомостей, що зазначаються у статуті товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю
Відповідно до частини четвертої статті 57 Господарського кодексу України статут суб’єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб’єкта господарювання, а також інші відомості, пов’язані з особливостями організаційної форми суб’єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.
Згідно зі статтею 82 Господарського кодексу України установчі документи господарського товариства повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, інші відомості, передбачені статтею 57 цього Кодексу.