ВНЕСЕННЯ ЗМІН, ДОПОВНЕНЬ, ДОПИСОК ТА ВИПРАВЛЕНЬ У ТЕКСТИ НОТАРІАЛЬНО ОФОРМЛЕНИХ ДОКУМЕНТІВ: ІСТОРИЧНИЙ РАКУРС

ІРИНА СВЯТЕЦЬКА,
приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу
ВНЕСЕННЯ ЗМІН, ДОПОВНЕНЬ, ДОПИСОК ТА ВИПРАВЛЕНЬ У ТЕКСТИ НОТАРІАЛЬНО ОФОРМЛЕНИХ ДОКУМЕНТІВ: ІСТОРИЧНИЙ РАКУРС
У повсякденній роботі нотаріуси постійно стикаються з документами, що були видані раніше іншими нотаріусами, підприємствами, установами й організаціями. Історично нотаріат є складовою частиною правової системи будь-якої країни, тому що його функції об’єктивно необхідні суспільству. Саме аналіз розвитку вимог до документів, що надаються для вчинення нотаріальних дій, та до документів, що були посвідчені нотаріусом, допоможе уникнути непорозумінь при вчиненні нотаріальних дій.
Після Жовтневої революції нотаріат спочатку не зазнав суттєвих змін, проте після прийняття Декрету РНК РРФСР від 24.11.1917 р. № 1, яким було передбачено «упразднить доныне существующiя общiя судебныя установленiя, как-то: окружные суды, судебныя палаты и правительствующiй сенатъ со всеми департаментами», нотаріат як правовий інститут перестав існувати. Однак вже ст. 11 Декрету ВЦВК від 07.03.1918 р. № 2 «Про суд» відновлює інститут нотаріату. Фактично в період 1917–1921 рр. нотаріальні дії виконували залежно від змісту акта різні органи радянської влади на місцях: відділи юстиції, соціального забезпечення, відділи записів актів цивільного стану, суди та інші адміністративні органи.
У січні 1922 року були надруковані «Тези про нотаріат», в яких було зазначено що в радянській державі нотаріат є державною установою, колишні нотаріальні контори були націона¬лізовані, «а все элементы гражданско-правовых отношений между нотариусами и клиентами, свойственные капиталистическим странам, по вознаграждению за услуги не должны иметь места».
04.10.1922 р. РНК РРФСР видала «Положення про державний нотаріат», на підставі якого в містах були створені нотаріальні контори, в яких працювали нотаріуси, що були обрані президіями губернських рад народних суддей. Нагляд за діяльністю нотаріусів здійснювала президія губернських рад народних суддів, а керівництво нотаріату належало НКЮ РРФСР. Пунктами 11 та 12 зазначеного Положення про державний нотаріат було передбачено, що акти і засвідчення мають бути написані ясно і чітко і будь-які в них числа, номери і терміни зазначені прописом. Підчистки не допускаються. Пропуски, поправки і приписки мають бути зроблені чорнилом іншого кольору і оговорені перед підписом осіб, що беруть участь у вчиненні акта, і перечислені нотаріусом в самому текс¬ті засвідчення. Ці поправки і приписки мають бути зроблені так, щоб все помилково написане, а потім виправлене і закреслене, можна було прочитати в первинному стані. При позначенні осіб в актах і засвідченнях мають бути детально вказані їх імена, по батькові і прізвища, а також місце проживання і професія або посада, а в підписах лише імена, по батькові і прізвища.
Положення про нотаріат 1922 р. заклало основи нотаріату, встановило перелік нотаріальних дій, що вчинялись нотаріусами, поняття таємниці вчинення нотаріальних дій, порядок видачі відмов у вчиненні нотаріальних дій і за своєю суттю було направлене на охорону соціалістичної власності й особистої власності громадян.
В зазначене положення Декретом Ради народних комісарів РРФСР від 13.06.1923 р. «Про зміну ст. ст. 23 та 24 Положення про державний нотаріат» було внесено зміни та передбачено, що обов’язковому вчиненню нотаріальним порядком підлягають договори, коли такий порядок передбачений Цивільним Кодексом або іншими узаконеннями.
30.12.1922 р. перший з’їзд рад уклав Договір про створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік. До компетенції СРСР як єдиної союзної держави увійшов і розвиток радянського законодавства, а також організаційна побудова нового всесоюзного нотаріату. Це було зроблено з уведенням нового Положення про нотаріат 24.08.1924 р.
Постановою РНК СРСР ЦВК СРСР від 14.05.1926 р. «Про основні принципи організації державного нотаріату» було передбачено: «10. При здійсненні будь-яких нотаріальних дій державні нотаріуси зобов’язані перевіряти відповідність дій, що від них вимагаються, та документів, що їм надаються, чинним законам, а рівно оплату документів встановленими зборами.
11. При нотаріальному посвідченні угод дер¬жавні нотаріуси, окрім перевірки відповідності угоди та всіх документів, що її стосуються, закону та оплати документів встановленими зборами (ст. 10), повіряють: а) наявність і достовірність підписів осіб, що беруть участь в угоді; б) їх правоздатність та дієздатність». Саме на підставі цієї постанови були видані положення про нота¬ріат окремо кожною із союзних республік.
Фактично саме з цього часу починается розвиток як законодавства про нотаріат СРСР, так і законодавства про нотаріат УРСР. Так, основними нормативно-правовими актами, що регулювали діяльність нотаріату в Україні, можна вважати:

ІРИНА СВЯТЕЦЬКА отримати повну версію статті