ЮЛИЯ АЙС
адвокат-нотариус г. Берлина, вице-президент Нотариальной палаты Берлина
НОТАРИАЛЬНАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ В РАМКАХ КОРПОРАТИВНОГО ПРАВА ГЕРМАНИИ
Рассматриваются вопросы, касающиеся участия нотариусов в корпоративных отношениях Германии. Раскрываются отдельные особенности корпоративного права и ведения торгового реестра. Приводится краткий обзор распространенных немецких компаний, в жизни которых нотариус принимает непосредственное участие. Дана характеристика деятельности нотариуса, защищающего оформление правовых отношений участников компаний.
Ключевые слова:
корпоративное право, торговый реестр, нотариус.
This article deals with aspects regarding notaries’ actions in corporate law in Germany. Certain issues of corporate law and maintenance of register are covered. Presented is a short review on most widespread types of German companies in functioning of which a notary takes direct part. Actions of a notary protecting legal relations of company partners are described.
Key words:
corporate law, trade register, notary.
Нотариусы являются частью системы, предоставляющей правовые гарантии физическим и юридическим лицам, обществу и экономике.
Другой частью этой системы являются публичные и государственные реестры, которые ведутся при участковых судах, например в отношении недвижимости. Также это поземельные (кадастровые) ведомости, а в отношении торговых обществ — торговые реестры, еще есть реестры обществ, объединений (союзов) и товариществ (партнерств).
Внесение записей в данные публичные реест­ры дает правовые гарантии при оформлении правовых отношений в том аспекте, что содержащиеся в реестрах записи верны, и при необходимости можно прибегнуть к содержанию данных записей.
Например, тот, кто зарегистрирован в торговом реестре как управляющий общества с ограниченной ответственностью, уполномочен представлять общество при подписании договоров.
Если в такие публичные реестры должны быть внесены изменения, то в обязательном порядке должен быть задействован нотариус.
Внесение изменений осуществляется в форме нотариального удостоверения записей реестра; такой записи в реестр часто предшествует также нотариальное засвидетельствование, например, при передаче долей в капитале общества с ограниченной ответственностью.
Прежде чем нотариус совершит засвидетельствование, он должен выяснить действительную волю участвующих в процедуре сторон, подготовить договоры и заявления, соответствующие действующему законодательству. При разъяснении вопросов нотариус обязан занимать нейтральную позицию — он должен составлять договоры таким образом, чтобы никто не получил бы в одностороннем порядке преимущества.
Деятельность нотариусов благодаря составлению ими договоров и тому, что нотариальные документы составляют доказательную базу, служит предотвращению судебных споров.
При зачитывании вслух договоров, протоколировании удостоверяемых заявлений нотариус сообщает о правовых последствиях данных договоров и заявлений и указывает на связанные с ними риски и опасности. Только после этого он оформляет нотариальный документ и ставит на нем печать.
При засвидетельствовании, т.е. при подтверждении подлинности подписи или документа, нотариус проверяет личные документы того лица, которое ставит подпись, и подтверждает его личность или проверяет соответствие копии документа представленному ему оригиналу. Тем самым нотариус защищает оформление правовых отношений от подлога, а участвующие стороны — от ущерба.
Широкое поле для деятельности немецких нотариусов лежит в области торгового и корпоративного права.

ЖАННА Владимировна ЗАХАРОВА,
начальник Управления нотариата и ЗАГСов Министерства юстиции Республики Беларусь
НОТАРИАТ РЕСПУБЛИКИ БЕЛАРУСЬ НА ПОРОГЕ КОРЕННЫХ ПЕРЕМЕН
ЖАННА ВЛАДИМИРОВНА ЗАХАРОВА
Окончила Белорусский государственный университет по специальности «Правоведение».
В настоящее время — начальник Управления нотариата и ЗАГСов Министерства юстиции Республики Беларусь. Член коллегии Минюста Беларуси, заместитель председателя Комиссии по вопросам нотариальной деятельности. Является также членом совета нотариусов и членом методического совета органов ЗАГС при Министерстве юстиции.
В компетенцию Ж.В. Захаровой и возглавляемого ею Управления входят руководство нотариатом и контроль над нотариальной деятельностью, методическое руководство регистрацией актов гражданского состояния и контроль регистрации актов, осуществление административной процедуры по проставлению апостиля и подготовке документов для консульской легализации.
На вопросы главного редактора журнала «Нотариальное право» А.В. Бегичева отвечает начальник Управления нотариата и ЗАГСов Министерства юстиции Республики Беларусь Жанна Владимировна Захарова.
– Известно, что в настоящее время в законодательстве о нотариате Республики Беларусь грядут серьезные изменения. Расскажите, пожалуйста, о них.
– 12 апреля 2013 г. Президентом Республики Беларусь подписан указ № 168 «О некоторых мерах по оптимизации системы государственных органов и иных организаций, а также численности их работников», в соответствии с которым с 1 января 2014 г. государственные нотариусы утрачивают статус государственных служащих. Этим же указом правительству поручено внести на рассмотрение главы государства предложения по реформированию института нотариата. Они должны предусматривать установление единого статуса нотариуса и переход на осуществление нотариусами нотариальной деятельности на условиях самоуправления и самофинансирования. Естественно, за государством сохранятся функции регулирования нотариальной деятельности и контроля над ней.
– Чем вызваны такие кардинальные изменения?
– В настоящее время в нашей стране происходят процессы, по своей сути сходные с процессами судебно-правовой реформы. В частности, проводится работа по совершенствованию деятельности общих судов в соответствии с планом мероприятий по реализации положений послания президента о перспективах развития системы общих судов. Решаются вопросы судебного администрирования, упомянутым указом ликвидирован Республиканский трудовой арбитраж, с ноября 2011 г. в юрисдикцию нотариата переданы дела приказного производства общих судов по взысканию денежных требований.
Нотариат также не остался без внимания в общем потоке происходящих перемен.
– Существует ли в Беларуси «кузница кадров» для подготовки специалистов для нотариата?
– В соответствии с действующим законом «О нотариате и нотариальной деятельности» допуск к нотариальной деятельности возможен только после прохождения профессиональной стажировки и сдачи квалификационного экзамена. Исключение составляют лица, проработавшие на должностях, связанных с руководством нотариатом и контролем нотариальной деятельности. Их допуск осуществляется без стажировки и сдачи квалификационного экзамена непосредственно после прекращения указанной работы.
В настоящее время в стране нотариальную деятельность осуществляют более 800 государственных и 43 частных нотариуса. Допуск к нотариальной деятельности в государственных нотариальных конторах осуществляется на основании свидетельства на право занятия нотариальной деятельностью в государственных нотариальных конторах, к частной нотариальной деятельности — на основании лицензии на право занятия частной нотариальной деятельностью. С 1998 г. декретом президента Республики Беларусь выдача лицензий на осуществление частной нотариальной деятельности была приостановлена до принятия президентом соответствующего решения. В последующем указанные нормы трансформировались в законодательство, регулирующее вопросы лицензирования.
Поэтому число частных нотариусов в настоя­щее время незначительно.
СОБОР ВО ИМЯ СВЯТЫХ АПОСТОЛОВ ПЕРВОВЕРХОВНЫХ ПЕТРА И ПАВЛА

Другие названия: Петропавловский собор, Екатерининская церковь. Основан в 1613 г., на сегодняшний день является старейшим из действующих храмов города Минска.
Собор расположен в историческом центре города и является памятником раннего барокко с некоторыми элементами ренессанса.
В начале XVII в. Минск входил в состав Великого княжества Литовского, в котором утверждалась уния. Поэтому многие православные храмы и монастыри Минска перешли в юрисдикцию униатского священноначалия. Православные минчане, выходцы из разных сословий, переживали из-за такого хода событий. В 1611 и 1612 гг. православные жители начинают собирать средства на строительство каменного православного храма для поддержания своей веры в своем городе. Также было принято решение основать при храме мужской православный монастырь. Княжна Авдотья Григорьевна Друцкая-Горская переписала под строительство храма участок земли из своих владений. Храм возвели довольно быстро, богослужения в нем начались в конце 1613 г.
Практически 200 лет этот храм был единственным в Минске православным учреждением, благодаря чему он стал широко известным не только в городе, но и далеко за его пределами. В 1635 г. Свято-Петро-Павловский собор посетил митрополит Киевский Пётр Могила, а в 1670-е гг. здесь жил Македонский митрополит Софроний Голепонос. Из-за пожара к 1750-м гг. храм находился в бедственном положении, которое изменилось только в 1795 г., когда он был переосвящен в честь великомученицы Екатерины — небесной покровительницы Российской императрицы Екатерины II и наделен статусом кафедрального собора Минской епархии, а монастырь переехал. Благодаря пожертвованиям российской императрицы он был очень быстро восстановлен. К началу XX в. приход храма состоял из 6000 человек.
При советской власти храм был закрыт и разграблен, превратившись в склад. Духовенство храма перебралось в церковь Святой Марии Магдалины. В период Второй мировой войны при той же советской власти служения в храме были возобновлены по инициативе прихожан.
Когда Минск был освобожден от оккупантов, власти арестовали настоятеля собора — протоиерея Николая Ясинского — и отправили в тюрьму на 10 лет. Службы в Свято-Петро-Павловском соборе были приостановлены до 7 декабря 1991 г.

– И тут же хочется задать вопрос о повышении квалификации действующих нотариусов и сотрудников нотариальных контор. На базе каких учебных заведений проводятся эти курсы? Кто является инициатором и организатором учебного процесса? С какой периодичностью и в каком объеме проводится повышение квалификации?

Память неумолимо возвращает в те недавние времена, когда мы были счастливы, и, к сожалению, не так остро ощущали это счастье, как сегодня. Мы жили в нашем мире без войны — осознание одной этой фразы уже делало человека счастливым.

Когда три года назад после завоевания Олимпийской сборной нотариусов Украины золотой медалфи в командном первенстве на Олимпиаде в Польше была опубликована итоговая статья «О, спорт, ты — мир!», невозможно было представить, что переполняющие всех нас эмоции радости и счастья от нашей победы буквально через незначительный промежуток времени заменятся слезами, болью за свою страну, гибелью людей на украинской земле. Никто не мог даже предположить, что мир, к которому мы привыкли, как к воздуху, столь шаток. И наше поколение, не знавшее войны, вдруг окажется в горниле смерти. Конечно, история даст свои ответы на все вопросы, но историю пишут люди своими делами, поступками, и, продолжая жить сегодня, каждый из нас вносит свою лепту, которая пусть будет каплей, но все же той, которая точит камень во имя Мира на нашей земле.

26 сентября 2014 года ознаменовалось в нашей истории нотариального движения Второй Всеукраинской Спартакиадой нотариусов, прошедшей по традиции в городе Мелитополе Запорожской области. «При чем тут спорт?» — может подумать читатель, однако ответ лежит на поверхности. Нотариат — это не только профессия для каждого из нас, это и возможность коллегиального общения внутри нашей профессиональной организации, проявление своих спортивных талантов, простых человеческих качеств и эмоций, которые нам не чужды. Любые объединяющие мероприятия будут полезны сейчас всякому микро-сообществу, чтобы подтвердить фразу «Украина — единая страна!». Поэтому наша Спартакиада собрала представителей множества областей Украины. Мы, нотариусы, юристы по профессии, обладающие миротворческой функцией, направленной на предотвращение конфликтных ситуаций, помимо популяризации здорового образа жизни и повышения престижа своей профессии, произносим фразу «О, спорт, ты — мир!», вкладывая в нее особый смысл, поскольку каждый своим участием в Спартакиаде подтвердил, что мы миролюбивые люди и нам не нужна война. По этой причине в рамках Спартакиады был проведен конкурс детского рисунка и благотворительный аукцион картин, написанных детьми нотариусов и нашими коллегами из Днепропетровска. Победители конкурса детского рисунка представили не просто работы, а произведения искусства, написанные акварелью или маслом на холсте, три лучшие из которых были переданы жюри на благотворительный аукцион. Часть детских работ отправлены ребятам-бойцам в зону проведения антитеррористической операции. Мы очень хотим, чтобы эти произведения «малого» искусства, написанные искренне и от души детьми, согрели души солдат в холодные ночи, а возможно, и помогли вернуться живыми! Денежные средства в сумме 12343 грн., переданные нашими коллегами в дни Спартакиады и вырученные от продажи картин, были отданы в Фонд помощи пострадавших в АТО при Нотариальной палате Украины, откуда перечислены на спасение жизней бойцов на счет коммунального предприятия «Областной Центр экстренной медицинской помощи и медицины катастроф «ДОР» (Днепропетровск) — бригадам врачей, вылетающих на военно-медицинских вертолетах в места боевых действий для спасения раненых и перевозки их в экстренном порядке в клиники.

В мероприятиях Спартакиады приняли участие команды нотариусов Киева и представители 14 областей Украины: команды Винницкой, Днепропетровской, Житомирской, Запорожской, Киевской, Тернопольской, Херсонской, Черниговской, Черкасской областей, представители Волынской, Донецкой, Николаевской, Полтавской, Одесской областей.

Счастье охотнее заходит в тот дом, где царит хорошее настроение. И такое настроение в нашем спортивном доме было среди присутствующих как при открытии Спартакиады, так и на протяжении всего спортивного дня. Теплые слова организаторов соревнования, минута молчания в память погибших за мирное небо над Украиной, поднятие Национального флага Украины и флага Нотариальной палаты Украины, благословение настоятеля храма Георгия Победоносца отца Максима — так прошли первые минуты Спартакиады. А далее начались состязания в отдельных видах спорта. Кто никогда не выходил на старт спортивных состязаний, вряд ли сможет ощутить волнительный момент каждого участника, стартующего в своем виде спорта, тем более в такие сложные для страны дни. Тем ценнее для всех, что сила спортивного духа преодолела многокилометровые преграды и Спартакиада, благодаря ее организаторам и участникам, состоялась. Больше всех силу воли пришлось проявить пловцам, участвующим в заплывах в бассейне под открытым небом. Погода хотя и была тихой, но температура воздуха стояла уже осенняя. Спортсменам приходилось прыгать в воду и плыть при температуре 15 градусов. Участвовали как женщины, так и мужчины, в двух видах плавания: брасс и кроль. Светлане Дунаевской, члену сборной команды Украины, председателю Винницкого отделения НПУ, надо сказать огромное спасибо за яркий пример покорения холодной стихии. А победительницей в двух видах плавания стала Маковецкая Елена, частный нотариус Херсонской области, она впервые приняла участие и показала отличные результаты, второе место — за Карнарук Натальей, частным нотариусом Полтавской области, членом олимпийской сборной нотариусов Украины, спортивный вид — плавание, третьей брассом пришла Верповская Елена, частный нотариус г. Киева, член сборной команды Украины, спортивный вид — легкая атлетика, кролем третьей пришла Рыбчинская Галина, частный нотариус Винницкой области. Среди мужчин первенствовал в двух видах плавания член олимпийской команды Украины, спортивный вид — плавание, легкая атлетика, Остапенко Александр, государственный нотариус Винницкой области. На втором месте в брассе оказался Полищук Анатолий, частный нотариус Киевской области, капитан олимпийской сборной команды нотариусов Украины, спортивный вид — прыжки в высоту, футбол, баскетбол; третье место в этом виде соревнования занял Жовнир Иван, частный нотариус Тернопольской области, он же занял и второе место в плавании кролем, а третье — завоевал Усик Иван, помощник частного нотариуса Волынской области. Соревнования в плавании были новым видом спорта в программе Спартакиады. Отличный олимпийский бассейн и активное участие коллег дает надежду на дальнейшее развитие этого вида спорта среди нотариусов. В большом теннисе первенствовала Беднова Наталья, частный нотариус Запорожской области, член сборной команды Украины, спортивный вид — большой теннис, легкая атлетика, второе место у Карнарук Натальи, третье место заняла Грибанова Ольга, частный нотариус Запорожской области, член сборной команды Украины, спортивный вид — большой теннис. Среди мужчин первое место у Коваленко Владимира, частного нотариуса Черниговской области, члена сборной команды Украины, спортивный вид — большой теннис, баскетбол, футбол, второе — у Войтова Владимира, частного нотариуса Запорожской области. В этом году он поднялся на одну ступеньку пьедестала выше. Так держать! Третье место — Майшмаз Сергей, частный нотариус Донецкой области, член сборной команды нотариусов по футболу, который «заболел» большим теннисом на Первой Спартакиаде и теперь уже, видимо, надолго! В миксе по большому теннису первенствовала запорожская пара — Беднов Александр, частный нотариус Запорожской области, член сборной Украины, спортивный вид — большой теннис, футбол, организатор Спартакиады, и Грибанова Ольга. На втором месте оказалась киевская пара: Соколов Александр и Футуйма Виктория, частные нотариусы г. Киева, третье — смешанная пара: Беднова Наталья, Коваленко Владимир. В настольном теннисе первенствовали, как и в прошлую Спартакиаду, — Гречановский Анатолий, частный нотариус Тернопольской области, и Володина Оксана, частный нотариус Запорожской области, которая является членом сборной команды Украины, спортивный вид — настольный теннис. Эти ребята играют, как настоящие профессионалы, осталось только пожелать им, чтобы их спортивный задор и любовь к настольному теннису никогда не угасали. Второе место среди мужчин занял Беник Дмитрий, помощник частного нотариуса Киевской области. Мы рады вновь видеть Дмитрия в игре, как в те времена, когда он участвовал в сборной команде Украины по футболу. С возвращением! Третье место поделили два спортсмена — Мартюк Игорь, частный нотариус Тернопольской области, член сборной команды Украины по футболу, который впервые приехал на Спартакиаду и показал отличный результат, и Усик Иван, проявивший себя на этой Спартакиаде как боец за награды, видимо, для него год после Первой Спартакиады прошел не зря: спортивные достижения Ивана говорят о его активном и постоянном занятии спортом. Второе место среди женщин, как и на прошлой Спартакиаде, заняла Рычок Руслана, заведующая государственной нотариальной конторы г. Киева. Руслане хотелось сыграть с Оксаной Володиной матч-реванш, но не получилось. Но все еще впереди — спортивные будни и победа не за горами! Третье место заняла Федик Татьяна, частный нотариус Тернопольской области, девушка, влюбленная в спорт, которой покоряются любые виды соревнований. В шашках первенствовали победители Первой Спартакиады — Мозгина Ольга, частный нотариус Запорожской области, и Гречановский Анатолий, которые не сдали своих победных позиций в этом году! Попробовал себя в шашках Тасун Юрий, частный нотариус г. Киева, и удачно занял второе место. Среди женщин второе место заняла Федик Татьяна, а третье место — Процюк Светлана, консультант частного нотариуса Запорожской области. Третье место среди мужчин по шашкам занял Сперчун Александр, частный нотариус Херсонской области, впервые приехавший на соревнования и сразу показавший результат. В шахматах первенствовали победители Первой Спартакиады — Тасун Юрий и Процюк Светлана. Приятно осознавать, что они — профессионалы в этом виде спорта и такие люди работают среди нас. Второе место по шахматам среди мужчин занял Николаенко Сергей, частный нотариус Черниговской области, и он вновь подтвердил свое второе место, как и на Первой Спартакиаде, а среди женщин — второе место заняла спортивная девушка из Тернопольской области Федик Татьяна, третье место среди мужчин занял Березуцкий Кирилл, консультант частного нотариуса Днепропетровской области, а среди женщин — Процюк Наталья, заведующая государственной нотариальной конторы Запорожской области, которая решила не отставать от дочери и заняла почётное третье место.

Во второй раз, в формате проведения Спартакиады, состоялся сбор футбольной команды нотариусов Украины. В кратчайшее время были проведены плановые тренировки, тактические занятия, а также товарищеская встреча, которая состоялась, как и в прошлом году, на центральной арене города Мелитополя — стадионе «Спартак» имени О. Олексенко. Активом команды осознанно было принято решение выбрать не простого соперника, а именно команду, которая на протяжении уже нескольких лет входит в призеры чемпионата по футболу г. Мелитополя, а в этом году борется за золотые награды. Из-за травм, к сожалению, не смогли сыграть Александр Криль, Валерий Вербовский и капитан футбольной сборной нотариусов Украины Борис Кот. В силу того, что Александр Рогоза и Дмитрий Осипенко по объективным причинам не смогли приехать на сборы в Мелитополь, усилили команду Андреем Рудницким из Тернополя и Алексеем Новаком из Чернигова, уже успевшим в этом году провести с командой сборы в г. Белая Церковь. На высоком уровне провели матч Сергей Майшмаз, Дмитрий Галиевский, Александр Дымов, Александр Беднов, Дмитрий Беник, Игорь Мартюк, Анатолий Полищук, Владимир Коваленко, которые на протяжении двух с половиной лет составляют ее основной «костяк». Но главное, что футбольное движение среди нотариусов продолжает развиваться, появились новые игроки, ставшие частью коллектива: это Чернявский Владислав, Клочко Александр, Иван Усик, Иван Терещук, Сергей Николаенко.

Шахматы и шашки, футбол и плавание, теннис большой и настольный… Как хочется, чтобы этот список спортивных интересов нотариусов расширялся из года в год!

На завершающем этапе были подведены итоги командных соревнований. Третье место поделили две команды — Винницкой и Херсонской областей, второе место — команда Тернопольской области, а первое место, как и в прошлом году, завоевала команда Запорожской области. Глядя на наших нотариусов-спортсменов, понимаешь, что есть будущее и у нашего нотариата, и у нашей Страны! Потому что, независимо от того, кто какое место занял, или был просто участником, болельщиком соревнований, объединив наши усилия на созидание и позитив, мы всегда выйдем победителями!

Вторая Всеукраинская Спартакиада, мы не говорим тебе «Прощай», а говорим «До свидания!», мы обязательно встретимся вновь!

ОКСАНА МИРОНИК,
приватний нотаріус Київського
міського нотаріального округу
ПРАКТИКА ЩОДО ЗЕМЕЛЬНИХ ПРАВОВІДНОШЕНЬ
У ЗАПИТАННЯХ ТА ВІДПОВІДЯХ

У к р а ї н а
Міністерство юстиції України
Київський міський нотаріальний округ
Приватний нотаріус
Мироник Оксана Вікторівна
м. Київ, вул. Червоноармійська, буд.43. кв. 55
тел. 287-00-19

29 лютого 2008 року № 6
на _________________________________

ДЕРЖАВНЕ АГЕНТСТВО
ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ
_______________________________
м. Київ, вул. Народного ополчення, 3

Прошу роз’яснити п.2.9. та п.2.14 Інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди землі щодо проставляння печатки органу, який видав державний акт на право власності на земельну ділянку.
Для посвідчення договору відчуження та/ або іпотеки земельної ділянки нотаріус вимагає надати на підтвердження права власності Державний акт на право власності на земельну ділянку.
Відповідно до п.2.14 зазначеної Інструкції визначено, що Державний акт підписується органом, який прийняв рішення про передачу (надання) земельної ділянки у власність (постійне користування), та відповідним державним органом земельних ресурсів. У разі відчуження земельних ділянок із земель приватної власності державний акт на право власності на земельну ділянку підписує відповідний державний орган земельних ресурсів.
У випадку коли земельна ділянка надається

ВОЛОДИМИР ТРОФИМЕНКО,
кандидат юридичних наук
ЯК ДЕПУТАТИ НАДМІРНЕ ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ НА АВТОТРАНСПОРТІ УСУВАЛИ
2011 рік був роком великих законодавчих струсів. Влада радувала юристів великими за обсягом нормативними актами фактично в усіх вагомих галузях суспільного життя. Не обійшла вона своєю увагою й законодавство про транспорт. Під прапором реформування та полегшення життя пересічних водіїв Верховна Рада прийняла, а Президент, не довго думаючи, підписав Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» від 05.07.2011 р. До «деяких законодавчих актів» Верховна Рада віднесла Кодекс про адміністративні правопорушення України, закони України «Про міліцію», «Про дорожній рух», «Про страхування», «Про автомобільний транспорт», «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
«Гарячі новини» цього нормативного акта: а) відміна обов’язкового технічного огляду фактично для всіх автомобілів, які не використовуються з комерційною метою, а також автомобілів, які використовуються з метою отримання прибутку вантажопідйомністю до 3,5 тонн; б) заміна технічного огляду на поняття «технічний контроль», під яким розуміється перевірка технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища; в) підтвердження того, що порядок проведення технічного контролю виведено за межі діяльності Міністерства внутрішніх справ України (далі — МВС України).
Відповідно до зазначеного Закону обов’яз¬ко¬вим технічний контроль є для таких категорій автотранспорту:

Дмитро ЖУРАВЛЬОВ,
кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Запорізького юридичного інституту ДДУВС України, Голова ЗОВ Української нотаріальної палати, член Ради Української нотаріальної палати, голова ЗОВ «Академії нотаріату України»

Тетяна АБРАМОВА,
заступник начальника Головного управління юстиції Запорізької області,
начальник відділу нотаріату
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
з питань дотримання нотаріальної таємниці при вчиненні нотаріальних дій та при здійсненні процесуальних повноважень суду, органів прокуратури, дізнання та слідства
Згідно зі ст. 59 Конституції України кожному громадянину гарантоване право на одержання правової допомоги. Нотаріат разом з іншими правовими інститутами забезпечує реалізацію цього конституційного права громадян. При цьому предмет діяльності нотаріату обмежений безспірною цивільною юрисдикцією.
Нотаріат в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про нотаріат» (далі — Закон) — це система органів і посадових осіб, на яких покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності.
Нотаріат є правовим інститутом, який забезпечує охорону та захист прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб шляхом здійснення нотаріальних дій від імені держави. Нотаріальна діяльність спрямована на надання офіційної сили, вірогідності юридичним правам, фактам і документам.
Основні завдання нотаріату:
– забезпечувати захист і охорону власності, права і законні інтереси фізичних та юридичних осіб;
– сприяти зміцненню законності та правопорядку;
– попереджати правопорушення.
Захист прав і законних інтересів громадян та організацій при вчиненні нотаріальних дій гарантує Закон. Порушення встановленого законодавством порядку вчинення нотаріальних дій призводить до недійсності нотаріального акту.
Виконуючи функцію контролю за законністю в цивільному обороті, нотаріат реалізує друге завдання — зміцнює законність і правопорядок.
Учиняючи певну нотаріальну дію, нотаріус підтверджує цим її законність і достовірність та запобігає можливим порушенням прав та інтересів осіб, які звернулися до нього.
Підтверджуючи законність і достовірність нотаріальної дії, нотаріус виконує третє завдання — запобігає можливим правопорушенням. Так, якщо нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулася заінтересована особа, не відповідає законодавству України, нотаріус відмовляє у її вчиненні, запобігаючи можливим негативним наслідкам.
Учинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю.
Нотаріус посвідчує лише безспірні права та безспірні факти, у наявності яких він може переконатися безпосередньо або на підставі відповідних документів.
У своїй діяльності нотаріуси здійснюють професійні обов’язки відповідно до Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та інших чинних нормативно-правових актів. Також сприяють фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів; роз’яснюють права й обов’язки; попереджають про наслідки нотаріальних дій, що учиняються для того, щоб юридична необізнаність не могла їм зашкодити, зберігають у таємниці відомості, одержані ними у зв’язку з учиненням нотаріальних дій, відмовляють у вчиненні нотаріальної дії у разі її невідповідності законодавству України або чинним міжнародним договорам, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Одним із принципів нотаріального права та обов’язків нотаріусів, передбачених ст. 5 Закону, є зберігання в таємниці відомостей, одержаних ними у зв’язку з учиненням нотаріальних дій, тобто забезпечення конфіденційності взаємовідносин нотаріуса та заінтересованих осіб, що дає правові гарантії належного захисту суб’єктивних прав. Конфіденційність повинна бути забезпечена можливістю провести бесіду і вчинити нотаріальну дію в окремому приміщенні.
Ніхто із сторонніх осіб не повинен спостерігати за ходом нотаріальної процедури. Цю вимогу нотаріус зобов’язаний виконувати незалежно від того, здійснює він нотаріальну дію в приміщенні контори чи за її межами.
Стаття 8 Закону визначає, що нотаріальна таємниця — це сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов’язки тощо.
Це означає, що державні та приватні нотаріуси не можуть розголошувати відомості, що стали їм відомі у зв’язку із вчиненням нотаріальних дій. Вимога додержання таємниці вчинюваної нотаріальної дії стосується не тільки змісту дії, а й самого факту її вчинення.
Реалізація принципу додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій передбачає, що нотаріальні дії слід здійснювати в присутності тільки безпосередньо заінтересованих осіб.
Нотаріус зобов’язаний зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо його діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням із документами, і нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялася.
Обов’язок дотримання нотаріальної таємниці поширюється також на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків чи іншої роботи, на осіб, залучених для вчинення нотаріальних дій у якості свідків, та на інших осіб, яким стали відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці (представники, перекладачі, особи, які підписують документ за неписьменного чи хворого), але вони не повинні бути обізнаними зі змістом документа, а також технічний персонал — друкарки, секретарі та ін.
До кола цих осіб слід долучити й тих, яким про вчинювані нотаріальні дії стало відомо під час перевірок, проведення узагальнень нотаріальної практики, проходження виробничої практики. На цих осіб також поширюється правило додержання таємниці, якщо вони перестали працювати на попередній роботі або пішли на пенсію.
Також таємниця вчинення нотаріальних дій поширюється й на того нотаріуса, який заміщає відсутнього.
Правило додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій не поширюється безпосередньо на самих заінтересованих осіб. Вони можуть повідомляти будь-кому про вчинені ними нотаріальні дії.
Необхідність та обов’язковість додержання таємниці вчинення нотаріальних дій приватними нотаріусами закріплюється нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України, зокрема Законом України «Про нотаріат» від 02.09.1993 (зі змінами), Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 р. за № 283/ 8882, та Положенням про вимоги до робочого місця (нотаріальної контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 12.06.1998 р. № 36/5 у редакції Наказу від 17.04.2007 р. № 186/5 (зі змінами).
Приміщення повинно забезпечувати виконання вимог ст. 8 Закону щодо дотримання нотаріальної таємниці, схоронності нотаріальних документів, печатки нотаріуса та спеціальних бланків нотаріальних документів та відповідати державним будівельним нормам для житлових будинків та нежитлових приміщень.
Робоче місце (контора) приватного нотаріуса повинно розташовуватися в межах визначеного для нього нотаріального округу. Кількість кімнат у приміщенні, де знаходиться робоче місце (контора) приватного нотаріуса, не може бути меншою, ніж кількість приватних нотаріусів, які здійснюють нотаріальну діяльність у його межах. Особи, які працюють із приватним нотаріусом на підставі цивільно-правового чи трудового договору і є технічним персоналом, повинні бути забезпечені відокремленою від нотаріуса, належно пристосованою для роботи кімнатою. Робоче місце (контора) приватного нотаріуса повинно давати можливість кожному приватному нотаріусу, який здійснює нотаріальну діяльність, одночасно та незалежно від іншого приватного нотаріуса здійснювати нотаріальну діяльність. У приміщенні не можуть здійснювати професійну діяльність особи, діяльність яких не пов’язана з учиненням нотаріальних дій чи наданням додаткових послуг правового чи технічного характеру, пов’язаних із ними, крім осіб, які за договорами (угодами, контрактами) з приватним нотаріусом виконують роботи із забезпечення діяльності приватного нотаріуса (установлення та обслуговування оргтехніки, охоронного обладнання тощо) чи проходять стажування. Архів приватного нотаріуса повинен зберігатися у металевих шафах або в окремій належно обладнаній кімнаті. Забороняється розміщувати шафи для зберігання архіву в приймальні, а також у місцях, де відвідувач може безперешкодно до них підійти. Якщо в приміщенні працюють двоє чи більше приватних нотаріусів, їхні архіви повинні зберігатися у відокремлених металевих шафах чи відокремлених кімнатах. Приватний нотаріус, який займає приміщення на підставі договору про співпрацю з іншим нотаріусом, не вправі працювати в одній кімнаті з особами, діяльність яких не пов’язана з учиненням нотаріальних дій. Приміщення має бути захищене від несанкціонованого проникнення. Вхідні двері та вікна повинні бути обладнані засобами захисту. Приміщення має бути обладнане засобами охоронної та пожежної сигналізації з відповідним підключенням. Окреме підключення приміщення до пульту централізованого спостереження не вимагається, якщо засоби охоронної та пожежної сигналізації, якими обладнане приміщення, включені до системи охорони групи інших приміщень (поверх, крило, секція тощо). Приміщення має бути забезпечене сейфом для зберігання печаток, штампів та спеціальних бланків нотаріальних документів.
Особи, винні в порушенні нотаріальної таємниці, несуть відповідальність у порядку, встановленому чинним законодавством України.
Статті 21, 27 Закону передбачають, що шкода, заподіяна незаконними чи недбалими діями державного нотаріуса, відшкодовується в порядку, встановленому законодавством України, а шкода, заподіяна приватним нотаріусом, відшкодовується у повному розмірі.
Виходячи з положень цих статей, а також ст. 16 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України), це може бути стягнення матеріальних збитків і компенсація за моральну шкоду. Підлягають застосуванню також санкції, які містяться в законодавстві про працю. В особливо серйозних випадках можлива і кримінальна відповідальність.
Обов’язок зберігати таємницю вчинення нотаріальних дій є основою діяльності нотаріуса й запобігає можливості настання несприятливих наслідків у разі розголошення таємниці.
Довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. У разі смерті особи чи визнання її померлою такі довідки видаються спадкоємцям померлого. У разі визнання особи безвісно відсутньою опікун, призначений для охорони майна безвісно відсутнього, має право отримувати довідки про вчинені нотаріальні дії, якщо це необхідно для збереження майна, над яким встановлена опіка.
Закон передбачає і певні винятки з цього правила. Довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи надаються нотаріусом протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів дізнання і досудового слідства у зв’язку з цивільними, господарськими, адміністративними або кримінальними справами, справами про адміністративні правопорушення, що знаходяться в провадженні цих органів, з обов’язковим зазначенням номера справи та прикладенням гербової печатки відповідного органу. До офіційного порушення справи запити про нотаріальні дії робитися не повинні.
Відповідно до п. 8.18.1 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 31.12.2008 р. № 2368/5 (далі — Правила), у виняткових випадках за наявності передбаченого та належним чином оформленого процесуального документа суду, органу прокуратури чи досудового слідства таке вилучення проводиться з відома завідувача контори, архіву, приватного нотаріуса з обов’язковим залишенням у справі засвідченої копії документа, який вилучено, і процесуального документа, на підставі якого здійснено вилучення. За загальним правилом, виїмка проводиться лише за вмотивованою постановою слідчого.
Згідно зі ст. 178 Кримінально-процесуального кодексу України (далі — КПК України) виїмка, на відміну від обшуку, проводиться у чотирьох випадках, коли є точні дані, що предмет чи документи, які мають значення для справи, знаходяться в певної особи чи в певному місці.
Частиною 4 ст. 178 КПК України передбачено особливу умову, відповідно до якої примусова виїмка з житла чи іншого володіння особи проводиться лише за вмотивованою постановою судді.
Також ст. 81 Закону передбачено, що будь-яке втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з метою перешкоджання виконанню ним своїх обов’язків або спонукання до вчинення ним неправомірних дій, у тому числі вимагання від нього, його стажиста, інших працівників, які знаходяться у трудових відносинах із нотаріусом, відомостей, що становлять нотаріальну таємницю, забороняється і тягне за собою відповідальність відповідно до законодавства.
Вилучення (виїмка) реєстрів нотаріальних дій та документів, що передані нотаріусу на зберігання в порядку, передбаченому цим Законом, а також печатки нотаріуса не допускається. Такі реєстри нотаріальних дій, документи чи печатка нотаріуса можуть бути надані суду за вмотивованою постановою суду тільки для огляду і повинні бути повернуті судом негайно після огляду.
Але на сьогоднішній день чинне кримінально-процесуальне законодавство не прирівняло нотаріальну таємницю до інших таємниць, що охороняються законом.
У зв’язку з чим вважаємо за необхідне акцентувати увагу на порядку проведення виїмки документів слідчими органами.
Статтею 178 КПК України, якою визначені підстави для проведення виїмки та порядок надання згоди на її проведення, передбачено, що виїмка проводиться у випадках, коли є точні дані, що предмети чи документи, які мають значення для справи, знаходяться в певної особи чи в певному місці.
Виїмка — слідча дія, яка полягає у вилученні з володіння окремих осіб предметів та документів, що мають значення для справи, яка проводиться за наявності точних даних про те, де і у кого вони знаходяться.
Перед початком проведення виїмки нотаріусу необхідно переконатися, що особа, яка з’явилася для проведення виїмки, дійсно є тим, ким представляється, а також має відповідні повноваження. Для цього потрібно попросити для ознайомлення посвідчення працівника органу слідства.
При проведенні виїмки документів органами слідства необхідно мати на увазі, що працівником органу слідства повинен бути поданий відповідний процесуальний документ про проведення виїмки.
Виїмка предметів і документів провадиться, як правило, за постановою слідчого без санкції прокурора. Санкція прокурора або його заступника необхідна для проведення виїмки у випадках виїмки документів, які становлять державну або банківську таємницю. Виїмка не має пошукового характеру, і закон не передбачає права на злом сховищ під час її проведення. Водночас, примусова виїмка із житла чи іншого володіння особи провадиться лише за вмотивованою постановою судді, яка виноситься з додержанням такого порядку: слідчий за погодженням із прокурором звертається з поданням до суду за місцем провадження слідства. Суддя негайно розглядає подання і матеріали справи і за наявності підстав виносить відповідну постанову. Тобто процедура отримання дозволу суду на проведення виїмки із приміщення особи у випадку, коли це приміщення їй належить, досить складна.
Згідно зі ст. 183 КПК України перед початком проведення виїмки слідчий зобов’язаний пред’явити особі, у якої провадиться виїмка, або представникові підприємства, установи чи організації, де провадиться виїмка, постанову і запропонувати добровільно видати зазначені в постанові документи. У разі відмови виконати цю вимогу слідчий має право провести виїмку із застосуванням примусових заходів.
Виїмка та обшук, окрім випадків, передбачених ст. 180 КПК України, повинні проводитися з 6.00 до 22.00 години. Слідчий зобов’язаний забезпечити присутність при проведенні виїмки не менше ніж двох понятих і особи, в якої провадиться виїмка. Виїмка в приміщеннях, що їх займають нотаріальні контори, провадиться в присутності їх представників. До участі в проведенні виїмки можуть бути залучені спеціаліст, співробітник органів внутрішніх справ, підозрюваний або обвинувачений. Перед початком проведення виїмки слідчий зобов’язаний роз’яснити учасникам виїмки їхні права і обов’язки. Незалежно від свого статусу всі учасники слідчої дії мають право бути присутніми при всіх діях слідчого і робити заяви з приводу цих дій.
Про проведення виїмки слідчим повинен бути складений протокол у двох примірниках. У протоколі зазначається:
• місце і дата складання протоколу та час;
• прізвища осіб, які брали участь у проведенні виїмки, їх адреси;
• роз’яснення прав та обов’язків осіб, які брали участь у проведенні виїмки;
• підстави для проведення виїмки;
• час початку та закінчення проведення виїмки;
• адреса приміщення, в якому проводиться виїмка;
• особа, в якої проводиться виїмка;
• дії слідчого та результати виїмки.
Окрім вищезазначених відомостей, у протокол заносяться всі заяви і зауваження присутніх під час проведення виїмки осіб, зроблені з приводу тих чи інших дій слідчого. Обидва примірники протоколу, а також опис вилучених предметів підписують слідчий, особа, у якої проводилася виїмка, та запрошені особи, що були присутні. Другий примірник протоколу виїмки вручається особі, в якої проведено виїмку, а при проведенні виїмки в нотаріальній конторі — її представникові.
При проведенні виїмки документів у нотаріусів виникло питання щодо можливості залишення в матеріалах контор копії постанови про проведення виїмки, оскільки ст. 183 КПК України передбачено, що перед виїмкою слідчий тільки пред’являє постанову, чим керуються працівники слідчих органів та в деяких випадках відмовляються надавати нотаріусу копію постанови.
Оскільки цією статтею не заборонено залишення копії постанови в матеріалах нотаріуса, необхідно керуватися вимогами підпунктів 8.18, 8.18.1 Правил ведення нотаріального діловодства, якими передбачено, що вилучення і видача будь-яких документів зі справ (нарядів), як правило, не дозволяється. У виняткових випадках таке вилучення провадиться з обов’язковим залишенням у справі завіреної копії вилученого документа і постанови про вилучення, протоколу вилучення або запиту суду.
Також звертаємо увагу, що при проведенні виїмки завірена копія вилученого документа, постанова про вилучення, протокол вилучення залишаються саме в наряді, в якому знаходився вилучений документ, а не в окремому наряді. При цьому для зручності в користуванні можливо паралельно зберігати копії цих документів в окремій папці.
З метою захисту прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, а також захисту професійної діяльності нотаріуса наголошуємо, що при поверненні органами слідства оригіналів документів необхідно уважно перевіряти не тільки кількість повернутих аркушів, а й наявність кожного окремого документа та його ідентичність із копіями документів, залишених у наряді при проведенні виїмки. Копії документів, які були вилучені, взамін оригіналів, які повертаються нотаріусу, можливо надати органу слідства лише за умови подання ним відповідного письмового запиту.
Копії документів необхідно робити тільки з оригіналів документів, які повертаються нотаріусу. Не допускається передача органу слідства копій документів, які були зроблені нотаріусом при проведенні виїмки, оскільки вказані копії разом із постановою про проведення виїмки та протоколом про проведення виїмки повинні зберігатися в наряді як доказ того, оригінали яких документів знаходилися за межами приміщення нотаріальної контори та який вони мали зміст і вигляд до проведення виїмки.
Надзвичайно специфічним є порядок отримання інформації з реєстру для реєстрації нотаріальних дій.
Згідно зі ст. 52 Закону в реєстрах реєструються нотаріальні дії, вчинені нотаріусом, а особа, яка звернулася до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії, розписується у реєстрі на підтвердження отримання документа.
Окрім цього, у реєстрі для вчинення нотаріальних дій відповідно до Порядку ведення та заповнення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, затвердженому Наказом Міністерства юстиції України від 15.07.2003 р. № 87/5 (із змінами та доповненнями), також зазначаються дані осіб, які звернулися до нотаріуса за вчиненням нотаріальних дій, та короткий зміст нотаріальних дій, які вчинялися нотаріусом.
Відповідно до ст. 8 Закону відомості про кожну особу та інформація щодо вчинення за її участю або на її користь нотаріальної дії є нотаріальною таємницею. Тому за необхідності проведення огляду реєстру для вчинення нотаріальної дії, проведення експертизи нотаріус особисто надає реєстр для вчинення нотаріальної дії слідчому, експерту під час проведення експертизи або ж суду у судовому засіданні.
Про те, що документи у вас вилучені, забувати не можна. Також не можна залишати без уваги строк повернення документів. У випадку вилучення документів необхідно періодично направляти відповідні запити до органу, який провів вилучення, зокрема з проханням у випадку, коли немає необхідності у тому, щоб документи залишалися в матеріалах справи, повернути їх до нотаріальної контори або приватному нотаріусу.
Вимога додержання таємниці поширюється не лише на довідки та документи, але й на усні та письмові пояснення осіб, які знайомі з нотаріальними діями. Такі пояснення можуть бути надані лише органам суду та на вимогу Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі з метою регулювання організації нотаріальної діяльності нотаріусів.
Також на разі законодавством передбачено, що нотаріус не має права давати свідчення в якості свідка щодо відомостей, які становлять нотаріальну таємницю, крім випадків, коли цього вимагають особи, за дорученням яких або щодо яких учинялися нотаріальні дії. Ця правова вимога передбачена п. 2 ч. 1 ст. 51 Цивільно-процесуального кодексу України. Не підлягають допиту як свідки особи, які за законом зобов’язані зберігати в таємниці відомості, що були довірені їм у зв’язку з їхнім службовим чи професійним становищем — про такі відомості.
Частиною 1 ст. 69 КПК України також визначено: не можуть бути допитані як свідки нотаріуси з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов’язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм відомості. Ця стаття передбачає конституційне право кожного громадянина на недоторканість особистого життя і обов’язок нотаріуса свято берегти таємницю вчинюваних нотаріальних дій.
З метою збереження нотаріальної таємниці нотаріусам слід використовувати преференції, які надаються їм законодавством. Слід пам’ятати, що всі судові процеси у цивільних справах за участю нотаріусів повинні проходити в закритому режимі. Для цього тільки необхідно заявити відповідне клопотання. Підґрунтям для такої тези є п. 3 ст. 6 Цивільно-процесуального кодексу України, відповідно до змісту якої закритий судовий розгляд допускається у разі, якщо відкритий розгляд може привести до розголошення державної або іншої таємниці, яка охороняється законом. Як відомо, відповідно до ст. 8 Закону на нотаріуса покладається обов’язок додержання таємниці нотаріальних дій (будь-яких).
Статтею 8 Закону нотаріусу не заборонено надавати довідки про суму нотаріально посвідчених договорів, які необхідні виключно для встановлення додержання законодавства з питань оподаткування. Вони надаються нотаріусом протягом 10 робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу органів державної податкової служби.
Довідки про наявність складеного заповіту та витяги із спадкового реєстру за виключенням заповідача видаються тільки після смерті заповідача, оскільки громадянин має право в будь-який час змінити, доповнити або відмінити складений ним заповіт.
Правові наслідки за заповітом настають лише після смерті заповідача, тому до того часу жодних довідок про заповіт нотаріуси видавати не мають права.
Виходячи з вищенаведеного, слід також звернути увагу на той факт, що при виконанні своїх професійних обов’язків нотаріус несе відповідальність за дотримання нотаріальної таємниці вчинення нотаріальних дій.
Відповідальність нотаріусів за недодержання таємниці нотаріальних дій чітко визначена ст. 12 Закону, пунктом «ж» якої встановлюється, що порушення нотаріусом вимог, передбачених ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 8 та ст. 9 Закону, є підставою для анулювання Свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.
Додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій є одним із важливих правил діяльності нотаріуса, що забезпечує його авторитет і перешкоджає виникненню несприятливих наслідків для осіб, які звернулися до нотаріуса. Це не лише порушення законності, а й аморальний вчинок нотаріуса, оскільки особи, які звертаються до нотаріуса, часто відкривають йому найпотаємніше, заповітне, впевнені в тому, що таємницю їхньої бесіди буде дотримано.

ГАННА БОКАНЬ,
приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу
ОЦІНКА МАЙНА ПРИ ЗАСТАВІ У СВІТЛІ ОСТАННІХ ЗМІН В ЗАКОНОДАВСТВІ
Зміни до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 15.05.2013 № 888/5, які набрали чинності 04.06.2013, доповнили цей Порядок підпунктом 1.20 глави 2 розділу ІІ:
«1.20. Вчинення нотаріальної дії за участю фізичної особи, предметом якої є об’єкт нерухомого та рухомого майна, здійснюється нотаріусом за наявності оціночної вартості такого майна, проведеної в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2013 року № 231 «Деякі питання проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства».
При посвідченні договорів відчуження нерухомого майна все зрозуміло: потрібна оціночна вартість майна, проведена в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 № 231. Посвідчення договорів відчуження транспортних засобів теж доволі чітко прописано у ст. 173 Податкового кодексу України (далі — ПК України):
«Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно з законом (за вибором платника податку). Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом. <…>
При продажу (обміні) легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів відповідні договори посвідчуються нотаріусом за наявності документа про сплату до бюджету продавцем (сторонами договору міни) податку, обчисленого виходячи із зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості таких транспортних засобів;» або «Якщо при продажу (обміні) легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів проводиться їх оцінка відповідно до закону, нотаріус посвідчує відповідні договори за наявності документа про сплату до бюджету продавцем (сторонами договору міни) податку, обчисленого виходячи з такої оціночної вартості таких транспортних засобів, та документа про оцінку транспортних засобів».
Таким чином, при відчуженні автомобіля використовується або оцінка, проведена в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 № 231, або використовується середньоринкова вартість, оприлюднена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Але глава 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України носить назву «Посвідчення правочинів про відчуження та заставу майна». Отже, постає питання: чи потрібна оціночна вартість при заставі майна?
Стаття 12 Закону України «Про заставу» визначає зміст договору застави: «У договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо). При укладанні договору застави за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін може бути проведена аудиторська перевірка достовірності та повноти балансу або фінансового стану відповідної сторони договору застави та оцінка предмета застави відповідно до законодавства».
Тобто зі змісту Закону України «Про заставу» випливає, що

Введений в дію з 1 січня 2004 року Сімейний кодекс України (далі — СК) вніс суттєві зміни в законодавче регулювання сімейних відносин в Україні. Особливо значних змін зазнало питання регулювання спільної сумісної власності подружжя, режим якого був поширений також на майно, яке набувалось особами, які перебували у фактичних шлюбних відносинах без офіційної реєстрації своїх відносин.

Практика застосування норм СК виявила їх неоднозначне тлумачення і виникнення при вирішенні судами сімейних спорів певних питань, що потребують вирішення. Саме цим і обумовлюється актуальність цієї статті.

Методологічною та теоретичною основою цього дослідження є досягнення світової та вітчизняної науки і практики в галузі як цивільного, так і сімейного права, зокрема роботи як вітчизняних, так і зарубіжних вчених: В.А. Бєлова, С.М. Братуся, М.І. Брагінського, Д.В. Бобрової, В.В. Вітрянського, О.В. Дзери, І.В. Жилінкової, В.В. Луця, З.В. Ромовської, Ю.С.Червоного, Я.М. Шевченко та ін.

Проте аналіз наукових праць зазначених та інших авторів, присвячених досліджуваній проблематиці, є недостатнім, враховуючи зміни в законодавстві, і питання, які постійно виникають у судовій практиці.

Метою статті є дослідження судової практики неоднакового застосування норм СК, зокрема, що стосуються спільної сумісної власності з посиланням на постанови Верховного Суду України, які відповідно до вимог ст. 360-7  Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК) є обов’язковими для застосування всіма судами України.

Судова практика у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ активно працює над вивченням та узагальненням практики розгляду судами най­різноманітніших категорій справ, у тому числі тих, що випливають із сімейних правовідносин. До цієї роботи залучаються суди нижчих інстанцій, що дає змогу якнайповніше знайомитися з роботою судів, виявляти проблемні питання, вирішення яких проводиться за допомогою науковців, членів Науково-консультативної ради Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що знаходить відображення у постановах пленуму, в яких роз’яснюються питання правового характеру, що виникають у судів при відправленні правосуддя.

Безумовно, що законодавче повноваження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надавати роз’яснення з питань судової практики спрямоване на дотримання єдності тлумачення та застосування норм права судами і є одним з елементів конституційного механізму охорони єдності та узгодженості української правової системи (статті 3, 8, 22, 24, 55, 124, 129 Конституції України).

З огляду на обмежений обсяг постанов пленуму в них не може бути роз’яснено усі питання правового характеру, що виникають у повсякденній роботі судів. Тому судова палата у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ стосовно вирішення проблемних питань, що виникають у судовій практиці, регулярно готує правові позиції з питань застосування цивільного законодавства та інформаційні листи, які мають не обов’язковий, а рекомендаційний характер, як це передбачено статтями 32, 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» [1].

Десятиріччя застосування СК виявило певні проблеми, поставило питання, які потребують розв’язання, оскільки норми сімейного законодавства часом по-різному застосовуються судами при вирішенні спорів.

Як відомо, у випадку різного застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, останню крапку в питанні, як саме мають бути застосовані ці норми, ставить Верховний Суд України.

НАТАЛІЯ САУТЕНКО,
приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу
ПРОЦЕДУРА БАНКРУТСТВА ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ НОТАРІАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
У зв’язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22.12.2011 № 4212-VI, яким викладено в новій редакції Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі — Закон), нотаріусам необхідне звернути увагу на деякі нові положення Закону (розглянемо їх нижче). Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Господарським процесуальним кодексом України та іншими законодавчими актами України.
Спеціальний закон має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов’язаних з банкрутством суб’єктів підприємницької діяльності, за винятком випадків, передбачених цим Законом. Порядок продажу майна банкрута врегульовано ст. 44 Закону. При цьому продаж майна частинами здійснюється лише у випадку, коли не вдалося реалізувати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. Постає питання, чи слід нотаріусу підтверджувати такі обставини? Мабуть, ні. Або лише заявою відчужувача. Новою редакцією Закону, на відміну від попередньої редакції, ліквідатору надається право вибору способу продажу активів банкрута для забезпечення відчуження майна за найвищою ціною. Такими способами є проведення аукціону та продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Законом визначено склад майна, яке може продаватися ліквідатором на аукціоні (ч. 2 ст. 44 Закону), та активів, які можуть бути реалізовані безпосередньо юридичній або фізичній особі (ч. 6 ст. 44 Закону). Особи, з якими ліквідатором укладено договори на реалізацію майна банкрута, мають провести розрахунки не пізніше моменту передачі їм придбаного майна. Важливо, що всі спори, пов’язані з реалізацією майна банкрута, вирішуються господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство. Такий аналіз норм висвітлено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013. Варто звернути увагу на таке.
1. Ліквідатор — фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; ліквідатор очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи — банкрута.
2. Щодо ліквідаційної маси. Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або на праві господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об’єктів житлового фонду (в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об’єктів комунальної інфраструктури), що належать юридичній осо­бі — банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду. Майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов’язаннями, які воно забезпечує. Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог, та покриття витрат, пов’язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.
Ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів у встановленому порядку порушує питання про виділення цієї частки. Активи, включені до складу іпотечного покриття, не включаються до ліквідаційної маси емітента таких облігацій та управителя іпотечним покриттям. Відчуження цих активів, у тому числі примусове, здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про іпотечні облігації». Державне майно, яке не увійшло до статутного капіталу господарського товариства у процесі приватизації (корпоратизації) та пере­буває на балансі банкрута, не включається до складу ліквідаційної маси.
Майно, що підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором.

Ганна КОСЕНКО,
Центр аналітичних досліджень з питань права та безпеки «ЮКОН», місто Харків
ВЕДЕННЯ ОСОБОВИХ СПРАВ ОСІБ,
ЩО ПЕРЕБУВАЮТЬ У ТРУДОВИХ ВІДНОСИНАХ З ПРИВАТНИМ НОТАРІУСОМ, ТА ІНШИХ ДОКУМЕНТІВ З ОСОБОВОГО СКЛАДУ
Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України від 31.12.2008 р. № 2368/5 зі змінами і доповненнями, внесеними Наказом Міністерства юстиції України від 16.11.2009 р. № 2151/5, до Типової номенклатури справ державної нотаріальної контори та приватного нотаріуса (далі — Типова номенклатура справ) внесено справи: під індексом № 01-06 — «Накази та інші документи з особового складу», під індексом № 01-15 — «Особові справи осіб, які перебувають у трудових відносинах з приватним нотаріусом», під індексом № 01-19 — «Особові рахунки працівників», під індексом № 01-22 — «Книга реєстрації наказів з особового складу».
Раніше, до прийняття Правил ведення нотаріального діловодства, приватні нотаріуси або складали документи з особового складу в окрему папку і ніде її не рахували, або і зовсім цих справ не заводили. Але, оскільки нотаріуси використовують найману працю, а названі документи можуть бути підтвердженням стажу працівників, які перебувають у трудових відносинах з приватним нотаріусом, ці справи необхідно заводити. Щодо осіб, стосовно яких можуть заводитися особові справи, Законом України «Про нотаріат» визначені категорії осіб, котрі можуть працювати з нотаріусом: 1) стажист нотаріуса; 2) працівники, котрі перебувають у трудових відносинах з нотаріусом.
Відповідно до п. 2.2 Правил ведення нотаріального діловодства загальне діловодство в конторі, архіві, приватним нотаріусом ведеться з дотриманням вимог Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.1997 р. № 1153 (зі змінами) (далі — Примірна інструкція з діловодства у міністерствах…).
Справи під індексом № 01-06 — «Накази та інші документи з особового складу»
Типовою номенклатурою справ під індексом № 01-06 передбачено справу «Накази та інші документи з особового складу». Строк зберігання справи — 75 років.
Варто відзначити, що накази з особового складу є не тільки розпорядчими документами, але й одночасно належать до первинних облікових документів, оскільки в них фіксується факт прийняття на роботу, звільнення, оголошення заохочень, стягнень, присвоєння кваліфікації, зміна прізвища тощо. Вони є підставою для нарахування працівникові заробітної плати.
Звичайно, до наказів з особового складу відносять накази про: прийняття на роботу (призначення на посаду), звільнення (припинення трудового договору), сумісництво, заохочення (нагородження, преміювання), надання матеріальної допомоги, зміну облікових даних (наприклад, зміна прізвища працівника) тощо.
Справи під індексом № 01-15 — «Особові справи осіб, які перебувають у трудових відносинах з приватним нотаріусом»