ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ СІМЕЙНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ У СУДОВІЙ ПРАКТИЦІ

Введений в дію з 1 січня 2004 року Сімейний кодекс України (далі — СК) вніс суттєві зміни в законодавче регулювання сімейних відносин в Україні. Особливо значних змін зазнало питання регулювання спільної сумісної власності подружжя, режим якого був поширений також на майно, яке набувалось особами, які перебували у фактичних шлюбних відносинах без офіційної реєстрації своїх відносин.

Практика застосування норм СК виявила їх неоднозначне тлумачення і виникнення при вирішенні судами сімейних спорів певних питань, що потребують вирішення. Саме цим і обумовлюється актуальність цієї статті.

Методологічною та теоретичною основою цього дослідження є досягнення світової та вітчизняної науки і практики в галузі як цивільного, так і сімейного права, зокрема роботи як вітчизняних, так і зарубіжних вчених: В.А. Бєлова, С.М. Братуся, М.І. Брагінського, Д.В. Бобрової, В.В. Вітрянського, О.В. Дзери, І.В. Жилінкової, В.В. Луця, З.В. Ромовської, Ю.С.Червоного, Я.М. Шевченко та ін.

Проте аналіз наукових праць зазначених та інших авторів, присвячених досліджуваній проблематиці, є недостатнім, враховуючи зміни в законодавстві, і питання, які постійно виникають у судовій практиці.

Метою статті є дослідження судової практики неоднакового застосування норм СК, зокрема, що стосуються спільної сумісної власності з посиланням на постанови Верховного Суду України, які відповідно до вимог ст. 360-7  Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК) є обов’язковими для застосування всіма судами України.

Судова практика у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ активно працює над вивченням та узагальненням практики розгляду судами най­різноманітніших категорій справ, у тому числі тих, що випливають із сімейних правовідносин. До цієї роботи залучаються суди нижчих інстанцій, що дає змогу якнайповніше знайомитися з роботою судів, виявляти проблемні питання, вирішення яких проводиться за допомогою науковців, членів Науково-консультативної ради Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що знаходить відображення у постановах пленуму, в яких роз’яснюються питання правового характеру, що виникають у судів при відправленні правосуддя.

Безумовно, що законодавче повноваження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надавати роз’яснення з питань судової практики спрямоване на дотримання єдності тлумачення та застосування норм права судами і є одним з елементів конституційного механізму охорони єдності та узгодженості української правової системи (статті 3, 8, 22, 24, 55, 124, 129 Конституції України).

З огляду на обмежений обсяг постанов пленуму в них не може бути роз’яснено усі питання правового характеру, що виникають у повсякденній роботі судів. Тому судова палата у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ стосовно вирішення проблемних питань, що виникають у судовій практиці, регулярно готує правові позиції з питань застосування цивільного законодавства та інформаційні листи, які мають не обов’язковий, а рекомендаційний характер, як це передбачено статтями 32, 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» [1].

Десятиріччя застосування СК виявило певні проблеми, поставило питання, які потребують розв’язання, оскільки норми сімейного законодавства часом по-різному застосовуються судами при вирішенні спорів.

Як відомо, у випадку різного застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, останню крапку в питанні, як саме мають бути застосовані ці норми, ставить Верховний Суд України.

Галина ЮРОВСЬКА отримати повну версію статті