Методичні рекомендації з питань дотримання нотаріальної таємниці при вчиненні нотаріальних дій та при здійсненні процесуальних повноважень суду, органів прокуратури, дізнання та слідства

Дмитро ЖУРАВЛЬОВ,
кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Запорізького юридичного інституту ДДУВС України, Голова ЗОВ Української нотаріальної палати, член Ради Української нотаріальної палати, голова ЗОВ «Академії нотаріату України»

Тетяна АБРАМОВА,
заступник начальника Головного управління юстиції Запорізької області,
начальник відділу нотаріату
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
з питань дотримання нотаріальної таємниці при вчиненні нотаріальних дій та при здійсненні процесуальних повноважень суду, органів прокуратури, дізнання та слідства
Згідно зі ст. 59 Конституції України кожному громадянину гарантоване право на одержання правової допомоги. Нотаріат разом з іншими правовими інститутами забезпечує реалізацію цього конституційного права громадян. При цьому предмет діяльності нотаріату обмежений безспірною цивільною юрисдикцією.
Нотаріат в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про нотаріат» (далі — Закон) — це система органів і посадових осіб, на яких покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності.
Нотаріат є правовим інститутом, який забезпечує охорону та захист прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб шляхом здійснення нотаріальних дій від імені держави. Нотаріальна діяльність спрямована на надання офіційної сили, вірогідності юридичним правам, фактам і документам.
Основні завдання нотаріату:
– забезпечувати захист і охорону власності, права і законні інтереси фізичних та юридичних осіб;
– сприяти зміцненню законності та правопорядку;
– попереджати правопорушення.
Захист прав і законних інтересів громадян та організацій при вчиненні нотаріальних дій гарантує Закон. Порушення встановленого законодавством порядку вчинення нотаріальних дій призводить до недійсності нотаріального акту.
Виконуючи функцію контролю за законністю в цивільному обороті, нотаріат реалізує друге завдання — зміцнює законність і правопорядок.
Учиняючи певну нотаріальну дію, нотаріус підтверджує цим її законність і достовірність та запобігає можливим порушенням прав та інтересів осіб, які звернулися до нього.
Підтверджуючи законність і достовірність нотаріальної дії, нотаріус виконує третє завдання — запобігає можливим правопорушенням. Так, якщо нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулася заінтересована особа, не відповідає законодавству України, нотаріус відмовляє у її вчиненні, запобігаючи можливим негативним наслідкам.
Учинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю.
Нотаріус посвідчує лише безспірні права та безспірні факти, у наявності яких він може переконатися безпосередньо або на підставі відповідних документів.
У своїй діяльності нотаріуси здійснюють професійні обов’язки відповідно до Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та інших чинних нормативно-правових актів. Також сприяють фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів; роз’яснюють права й обов’язки; попереджають про наслідки нотаріальних дій, що учиняються для того, щоб юридична необізнаність не могла їм зашкодити, зберігають у таємниці відомості, одержані ними у зв’язку з учиненням нотаріальних дій, відмовляють у вчиненні нотаріальної дії у разі її невідповідності законодавству України або чинним міжнародним договорам, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Одним із принципів нотаріального права та обов’язків нотаріусів, передбачених ст. 5 Закону, є зберігання в таємниці відомостей, одержаних ними у зв’язку з учиненням нотаріальних дій, тобто забезпечення конфіденційності взаємовідносин нотаріуса та заінтересованих осіб, що дає правові гарантії належного захисту суб’єктивних прав. Конфіденційність повинна бути забезпечена можливістю провести бесіду і вчинити нотаріальну дію в окремому приміщенні.
Ніхто із сторонніх осіб не повинен спостерігати за ходом нотаріальної процедури. Цю вимогу нотаріус зобов’язаний виконувати незалежно від того, здійснює він нотаріальну дію в приміщенні контори чи за її межами.
Стаття 8 Закону визначає, що нотаріальна таємниця — це сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов’язки тощо.
Це означає, що державні та приватні нотаріуси не можуть розголошувати відомості, що стали їм відомі у зв’язку із вчиненням нотаріальних дій. Вимога додержання таємниці вчинюваної нотаріальної дії стосується не тільки змісту дії, а й самого факту її вчинення.
Реалізація принципу додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій передбачає, що нотаріальні дії слід здійснювати в присутності тільки безпосередньо заінтересованих осіб.
Нотаріус зобов’язаний зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо його діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням із документами, і нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялася.
Обов’язок дотримання нотаріальної таємниці поширюється також на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків чи іншої роботи, на осіб, залучених для вчинення нотаріальних дій у якості свідків, та на інших осіб, яким стали відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці (представники, перекладачі, особи, які підписують документ за неписьменного чи хворого), але вони не повинні бути обізнаними зі змістом документа, а також технічний персонал — друкарки, секретарі та ін.
До кола цих осіб слід долучити й тих, яким про вчинювані нотаріальні дії стало відомо під час перевірок, проведення узагальнень нотаріальної практики, проходження виробничої практики. На цих осіб також поширюється правило додержання таємниці, якщо вони перестали працювати на попередній роботі або пішли на пенсію.
Також таємниця вчинення нотаріальних дій поширюється й на того нотаріуса, який заміщає відсутнього.
Правило додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій не поширюється безпосередньо на самих заінтересованих осіб. Вони можуть повідомляти будь-кому про вчинені ними нотаріальні дії.
Необхідність та обов’язковість додержання таємниці вчинення нотаріальних дій приватними нотаріусами закріплюється нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України, зокрема Законом України «Про нотаріат» від 02.09.1993 (зі змінами), Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 р. за № 283/ 8882, та Положенням про вимоги до робочого місця (нотаріальної контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 12.06.1998 р. № 36/5 у редакції Наказу від 17.04.2007 р. № 186/5 (зі змінами).
Приміщення повинно забезпечувати виконання вимог ст. 8 Закону щодо дотримання нотаріальної таємниці, схоронності нотаріальних документів, печатки нотаріуса та спеціальних бланків нотаріальних документів та відповідати державним будівельним нормам для житлових будинків та нежитлових приміщень.
Робоче місце (контора) приватного нотаріуса повинно розташовуватися в межах визначеного для нього нотаріального округу. Кількість кімнат у приміщенні, де знаходиться робоче місце (контора) приватного нотаріуса, не може бути меншою, ніж кількість приватних нотаріусів, які здійснюють нотаріальну діяльність у його межах. Особи, які працюють із приватним нотаріусом на підставі цивільно-правового чи трудового договору і є технічним персоналом, повинні бути забезпечені відокремленою від нотаріуса, належно пристосованою для роботи кімнатою. Робоче місце (контора) приватного нотаріуса повинно давати можливість кожному приватному нотаріусу, який здійснює нотаріальну діяльність, одночасно та незалежно від іншого приватного нотаріуса здійснювати нотаріальну діяльність. У приміщенні не можуть здійснювати професійну діяльність особи, діяльність яких не пов’язана з учиненням нотаріальних дій чи наданням додаткових послуг правового чи технічного характеру, пов’язаних із ними, крім осіб, які за договорами (угодами, контрактами) з приватним нотаріусом виконують роботи із забезпечення діяльності приватного нотаріуса (установлення та обслуговування оргтехніки, охоронного обладнання тощо) чи проходять стажування. Архів приватного нотаріуса повинен зберігатися у металевих шафах або в окремій належно обладнаній кімнаті. Забороняється розміщувати шафи для зберігання архіву в приймальні, а також у місцях, де відвідувач може безперешкодно до них підійти. Якщо в приміщенні працюють двоє чи більше приватних нотаріусів, їхні архіви повинні зберігатися у відокремлених металевих шафах чи відокремлених кімнатах. Приватний нотаріус, який займає приміщення на підставі договору про співпрацю з іншим нотаріусом, не вправі працювати в одній кімнаті з особами, діяльність яких не пов’язана з учиненням нотаріальних дій. Приміщення має бути захищене від несанкціонованого проникнення. Вхідні двері та вікна повинні бути обладнані засобами захисту. Приміщення має бути обладнане засобами охоронної та пожежної сигналізації з відповідним підключенням. Окреме підключення приміщення до пульту централізованого спостереження не вимагається, якщо засоби охоронної та пожежної сигналізації, якими обладнане приміщення, включені до системи охорони групи інших приміщень (поверх, крило, секція тощо). Приміщення має бути забезпечене сейфом для зберігання печаток, штампів та спеціальних бланків нотаріальних документів.
Особи, винні в порушенні нотаріальної таємниці, несуть відповідальність у порядку, встановленому чинним законодавством України.
Статті 21, 27 Закону передбачають, що шкода, заподіяна незаконними чи недбалими діями державного нотаріуса, відшкодовується в порядку, встановленому законодавством України, а шкода, заподіяна приватним нотаріусом, відшкодовується у повному розмірі.
Виходячи з положень цих статей, а також ст. 16 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України), це може бути стягнення матеріальних збитків і компенсація за моральну шкоду. Підлягають застосуванню також санкції, які містяться в законодавстві про працю. В особливо серйозних випадках можлива і кримінальна відповідальність.
Обов’язок зберігати таємницю вчинення нотаріальних дій є основою діяльності нотаріуса й запобігає можливості настання несприятливих наслідків у разі розголошення таємниці.
Довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. У разі смерті особи чи визнання її померлою такі довідки видаються спадкоємцям померлого. У разі визнання особи безвісно відсутньою опікун, призначений для охорони майна безвісно відсутнього, має право отримувати довідки про вчинені нотаріальні дії, якщо це необхідно для збереження майна, над яким встановлена опіка.
Закон передбачає і певні винятки з цього правила. Довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи надаються нотаріусом протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів дізнання і досудового слідства у зв’язку з цивільними, господарськими, адміністративними або кримінальними справами, справами про адміністративні правопорушення, що знаходяться в провадженні цих органів, з обов’язковим зазначенням номера справи та прикладенням гербової печатки відповідного органу. До офіційного порушення справи запити про нотаріальні дії робитися не повинні.
Відповідно до п. 8.18.1 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 31.12.2008 р. № 2368/5 (далі — Правила), у виняткових випадках за наявності передбаченого та належним чином оформленого процесуального документа суду, органу прокуратури чи досудового слідства таке вилучення проводиться з відома завідувача контори, архіву, приватного нотаріуса з обов’язковим залишенням у справі засвідченої копії документа, який вилучено, і процесуального документа, на підставі якого здійснено вилучення. За загальним правилом, виїмка проводиться лише за вмотивованою постановою слідчого.
Згідно зі ст. 178 Кримінально-процесуального кодексу України (далі — КПК України) виїмка, на відміну від обшуку, проводиться у чотирьох випадках, коли є точні дані, що предмет чи документи, які мають значення для справи, знаходяться в певної особи чи в певному місці.
Частиною 4 ст. 178 КПК України передбачено особливу умову, відповідно до якої примусова виїмка з житла чи іншого володіння особи проводиться лише за вмотивованою постановою судді.
Також ст. 81 Закону передбачено, що будь-яке втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з метою перешкоджання виконанню ним своїх обов’язків або спонукання до вчинення ним неправомірних дій, у тому числі вимагання від нього, його стажиста, інших працівників, які знаходяться у трудових відносинах із нотаріусом, відомостей, що становлять нотаріальну таємницю, забороняється і тягне за собою відповідальність відповідно до законодавства.
Вилучення (виїмка) реєстрів нотаріальних дій та документів, що передані нотаріусу на зберігання в порядку, передбаченому цим Законом, а також печатки нотаріуса не допускається. Такі реєстри нотаріальних дій, документи чи печатка нотаріуса можуть бути надані суду за вмотивованою постановою суду тільки для огляду і повинні бути повернуті судом негайно після огляду.
Але на сьогоднішній день чинне кримінально-процесуальне законодавство не прирівняло нотаріальну таємницю до інших таємниць, що охороняються законом.
У зв’язку з чим вважаємо за необхідне акцентувати увагу на порядку проведення виїмки документів слідчими органами.
Статтею 178 КПК України, якою визначені підстави для проведення виїмки та порядок надання згоди на її проведення, передбачено, що виїмка проводиться у випадках, коли є точні дані, що предмети чи документи, які мають значення для справи, знаходяться в певної особи чи в певному місці.
Виїмка — слідча дія, яка полягає у вилученні з володіння окремих осіб предметів та документів, що мають значення для справи, яка проводиться за наявності точних даних про те, де і у кого вони знаходяться.
Перед початком проведення виїмки нотаріусу необхідно переконатися, що особа, яка з’явилася для проведення виїмки, дійсно є тим, ким представляється, а також має відповідні повноваження. Для цього потрібно попросити для ознайомлення посвідчення працівника органу слідства.
При проведенні виїмки документів органами слідства необхідно мати на увазі, що працівником органу слідства повинен бути поданий відповідний процесуальний документ про проведення виїмки.
Виїмка предметів і документів провадиться, як правило, за постановою слідчого без санкції прокурора. Санкція прокурора або його заступника необхідна для проведення виїмки у випадках виїмки документів, які становлять державну або банківську таємницю. Виїмка не має пошукового характеру, і закон не передбачає права на злом сховищ під час її проведення. Водночас, примусова виїмка із житла чи іншого володіння особи провадиться лише за вмотивованою постановою судді, яка виноситься з додержанням такого порядку: слідчий за погодженням із прокурором звертається з поданням до суду за місцем провадження слідства. Суддя негайно розглядає подання і матеріали справи і за наявності підстав виносить відповідну постанову. Тобто процедура отримання дозволу суду на проведення виїмки із приміщення особи у випадку, коли це приміщення їй належить, досить складна.
Згідно зі ст. 183 КПК України перед початком проведення виїмки слідчий зобов’язаний пред’явити особі, у якої провадиться виїмка, або представникові підприємства, установи чи організації, де провадиться виїмка, постанову і запропонувати добровільно видати зазначені в постанові документи. У разі відмови виконати цю вимогу слідчий має право провести виїмку із застосуванням примусових заходів.
Виїмка та обшук, окрім випадків, передбачених ст. 180 КПК України, повинні проводитися з 6.00 до 22.00 години. Слідчий зобов’язаний забезпечити присутність при проведенні виїмки не менше ніж двох понятих і особи, в якої провадиться виїмка. Виїмка в приміщеннях, що їх займають нотаріальні контори, провадиться в присутності їх представників. До участі в проведенні виїмки можуть бути залучені спеціаліст, співробітник органів внутрішніх справ, підозрюваний або обвинувачений. Перед початком проведення виїмки слідчий зобов’язаний роз’яснити учасникам виїмки їхні права і обов’язки. Незалежно від свого статусу всі учасники слідчої дії мають право бути присутніми при всіх діях слідчого і робити заяви з приводу цих дій.
Про проведення виїмки слідчим повинен бути складений протокол у двох примірниках. У протоколі зазначається:
• місце і дата складання протоколу та час;
• прізвища осіб, які брали участь у проведенні виїмки, їх адреси;
• роз’яснення прав та обов’язків осіб, які брали участь у проведенні виїмки;
• підстави для проведення виїмки;
• час початку та закінчення проведення виїмки;
• адреса приміщення, в якому проводиться виїмка;
• особа, в якої проводиться виїмка;
• дії слідчого та результати виїмки.
Окрім вищезазначених відомостей, у протокол заносяться всі заяви і зауваження присутніх під час проведення виїмки осіб, зроблені з приводу тих чи інших дій слідчого. Обидва примірники протоколу, а також опис вилучених предметів підписують слідчий, особа, у якої проводилася виїмка, та запрошені особи, що були присутні. Другий примірник протоколу виїмки вручається особі, в якої проведено виїмку, а при проведенні виїмки в нотаріальній конторі — її представникові.
При проведенні виїмки документів у нотаріусів виникло питання щодо можливості залишення в матеріалах контор копії постанови про проведення виїмки, оскільки ст. 183 КПК України передбачено, що перед виїмкою слідчий тільки пред’являє постанову, чим керуються працівники слідчих органів та в деяких випадках відмовляються надавати нотаріусу копію постанови.
Оскільки цією статтею не заборонено залишення копії постанови в матеріалах нотаріуса, необхідно керуватися вимогами підпунктів 8.18, 8.18.1 Правил ведення нотаріального діловодства, якими передбачено, що вилучення і видача будь-яких документів зі справ (нарядів), як правило, не дозволяється. У виняткових випадках таке вилучення провадиться з обов’язковим залишенням у справі завіреної копії вилученого документа і постанови про вилучення, протоколу вилучення або запиту суду.
Також звертаємо увагу, що при проведенні виїмки завірена копія вилученого документа, постанова про вилучення, протокол вилучення залишаються саме в наряді, в якому знаходився вилучений документ, а не в окремому наряді. При цьому для зручності в користуванні можливо паралельно зберігати копії цих документів в окремій папці.
З метою захисту прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, а також захисту професійної діяльності нотаріуса наголошуємо, що при поверненні органами слідства оригіналів документів необхідно уважно перевіряти не тільки кількість повернутих аркушів, а й наявність кожного окремого документа та його ідентичність із копіями документів, залишених у наряді при проведенні виїмки. Копії документів, які були вилучені, взамін оригіналів, які повертаються нотаріусу, можливо надати органу слідства лише за умови подання ним відповідного письмового запиту.
Копії документів необхідно робити тільки з оригіналів документів, які повертаються нотаріусу. Не допускається передача органу слідства копій документів, які були зроблені нотаріусом при проведенні виїмки, оскільки вказані копії разом із постановою про проведення виїмки та протоколом про проведення виїмки повинні зберігатися в наряді як доказ того, оригінали яких документів знаходилися за межами приміщення нотаріальної контори та який вони мали зміст і вигляд до проведення виїмки.
Надзвичайно специфічним є порядок отримання інформації з реєстру для реєстрації нотаріальних дій.
Згідно зі ст. 52 Закону в реєстрах реєструються нотаріальні дії, вчинені нотаріусом, а особа, яка звернулася до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії, розписується у реєстрі на підтвердження отримання документа.
Окрім цього, у реєстрі для вчинення нотаріальних дій відповідно до Порядку ведення та заповнення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, затвердженому Наказом Міністерства юстиції України від 15.07.2003 р. № 87/5 (із змінами та доповненнями), також зазначаються дані осіб, які звернулися до нотаріуса за вчиненням нотаріальних дій, та короткий зміст нотаріальних дій, які вчинялися нотаріусом.
Відповідно до ст. 8 Закону відомості про кожну особу та інформація щодо вчинення за її участю або на її користь нотаріальної дії є нотаріальною таємницею. Тому за необхідності проведення огляду реєстру для вчинення нотаріальної дії, проведення експертизи нотаріус особисто надає реєстр для вчинення нотаріальної дії слідчому, експерту під час проведення експертизи або ж суду у судовому засіданні.
Про те, що документи у вас вилучені, забувати не можна. Також не можна залишати без уваги строк повернення документів. У випадку вилучення документів необхідно періодично направляти відповідні запити до органу, який провів вилучення, зокрема з проханням у випадку, коли немає необхідності у тому, щоб документи залишалися в матеріалах справи, повернути їх до нотаріальної контори або приватному нотаріусу.
Вимога додержання таємниці поширюється не лише на довідки та документи, але й на усні та письмові пояснення осіб, які знайомі з нотаріальними діями. Такі пояснення можуть бути надані лише органам суду та на вимогу Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі з метою регулювання організації нотаріальної діяльності нотаріусів.
Також на разі законодавством передбачено, що нотаріус не має права давати свідчення в якості свідка щодо відомостей, які становлять нотаріальну таємницю, крім випадків, коли цього вимагають особи, за дорученням яких або щодо яких учинялися нотаріальні дії. Ця правова вимога передбачена п. 2 ч. 1 ст. 51 Цивільно-процесуального кодексу України. Не підлягають допиту як свідки особи, які за законом зобов’язані зберігати в таємниці відомості, що були довірені їм у зв’язку з їхнім службовим чи професійним становищем — про такі відомості.
Частиною 1 ст. 69 КПК України також визначено: не можуть бути допитані як свідки нотаріуси з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов’язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм відомості. Ця стаття передбачає конституційне право кожного громадянина на недоторканість особистого життя і обов’язок нотаріуса свято берегти таємницю вчинюваних нотаріальних дій.
З метою збереження нотаріальної таємниці нотаріусам слід використовувати преференції, які надаються їм законодавством. Слід пам’ятати, що всі судові процеси у цивільних справах за участю нотаріусів повинні проходити в закритому режимі. Для цього тільки необхідно заявити відповідне клопотання. Підґрунтям для такої тези є п. 3 ст. 6 Цивільно-процесуального кодексу України, відповідно до змісту якої закритий судовий розгляд допускається у разі, якщо відкритий розгляд може привести до розголошення державної або іншої таємниці, яка охороняється законом. Як відомо, відповідно до ст. 8 Закону на нотаріуса покладається обов’язок додержання таємниці нотаріальних дій (будь-яких).
Статтею 8 Закону нотаріусу не заборонено надавати довідки про суму нотаріально посвідчених договорів, які необхідні виключно для встановлення додержання законодавства з питань оподаткування. Вони надаються нотаріусом протягом 10 робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу органів державної податкової служби.
Довідки про наявність складеного заповіту та витяги із спадкового реєстру за виключенням заповідача видаються тільки після смерті заповідача, оскільки громадянин має право в будь-який час змінити, доповнити або відмінити складений ним заповіт.
Правові наслідки за заповітом настають лише після смерті заповідача, тому до того часу жодних довідок про заповіт нотаріуси видавати не мають права.
Виходячи з вищенаведеного, слід також звернути увагу на той факт, що при виконанні своїх професійних обов’язків нотаріус несе відповідальність за дотримання нотаріальної таємниці вчинення нотаріальних дій.
Відповідальність нотаріусів за недодержання таємниці нотаріальних дій чітко визначена ст. 12 Закону, пунктом «ж» якої встановлюється, що порушення нотаріусом вимог, передбачених ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 8 та ст. 9 Закону, є підставою для анулювання Свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.
Додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій є одним із важливих правил діяльності нотаріуса, що забезпечує його авторитет і перешкоджає виникненню несприятливих наслідків для осіб, які звернулися до нотаріуса. Це не лише порушення законності, а й аморальний вчинок нотаріуса, оскільки особи, які звертаються до нотаріуса, часто відкривають йому найпотаємніше, заповітне, впевнені в тому, що таємницю їхньої бесіди буде дотримано.

Тетяна АБРАМОВА отримати повну версію статті