ПРОЦЕДУРА БАНКРУТСТВА ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ НОТАРІАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

НАТАЛІЯ САУТЕНКО,
приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу
ПРОЦЕДУРА БАНКРУТСТВА ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ НОТАРІАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
У зв’язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22.12.2011 № 4212-VI, яким викладено в новій редакції Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі — Закон), нотаріусам необхідне звернути увагу на деякі нові положення Закону (розглянемо їх нижче). Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Господарським процесуальним кодексом України та іншими законодавчими актами України.
Спеціальний закон має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов’язаних з банкрутством суб’єктів підприємницької діяльності, за винятком випадків, передбачених цим Законом. Порядок продажу майна банкрута врегульовано ст. 44 Закону. При цьому продаж майна частинами здійснюється лише у випадку, коли не вдалося реалізувати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. Постає питання, чи слід нотаріусу підтверджувати такі обставини? Мабуть, ні. Або лише заявою відчужувача. Новою редакцією Закону, на відміну від попередньої редакції, ліквідатору надається право вибору способу продажу активів банкрута для забезпечення відчуження майна за найвищою ціною. Такими способами є проведення аукціону та продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Законом визначено склад майна, яке може продаватися ліквідатором на аукціоні (ч. 2 ст. 44 Закону), та активів, які можуть бути реалізовані безпосередньо юридичній або фізичній особі (ч. 6 ст. 44 Закону). Особи, з якими ліквідатором укладено договори на реалізацію майна банкрута, мають провести розрахунки не пізніше моменту передачі їм придбаного майна. Важливо, що всі спори, пов’язані з реалізацією майна банкрута, вирішуються господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство. Такий аналіз норм висвітлено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013. Варто звернути увагу на таке.
1. Ліквідатор — фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; ліквідатор очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи — банкрута.
2. Щодо ліквідаційної маси. Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або на праві господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об’єктів житлового фонду (в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об’єктів комунальної інфраструктури), що належать юридичній осо­бі — банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду. Майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов’язаннями, які воно забезпечує. Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог, та покриття витрат, пов’язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.
Ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів у встановленому порядку порушує питання про виділення цієї частки. Активи, включені до складу іпотечного покриття, не включаються до ліквідаційної маси емітента таких облігацій та управителя іпотечним покриттям. Відчуження цих активів, у тому числі примусове, здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про іпотечні облігації». Державне майно, яке не увійшло до статутного капіталу господарського товариства у процесі приватизації (корпоратизації) та пере­буває на балансі банкрута, не включається до складу ліквідаційної маси.
Майно, що підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором.

Наталія Саутенко отримати повну версію статті