Аналіз пп. «б» п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України дає можливість зробити висновок, що мораторій діє тільки відносно тих угод, які приводять до відчуження земельних ділянок.
Стаття 1278 Цивільного кодексу України передбачає можливість поділу спадщини між спадкоємцями. Відповідно до ч. 1 ст. 1278 Цивільного кодексу України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Законодавство дозволяє спадкоємцям виділяти частку спадкового майна в натурі. В разі якщо є згода спадкоємців, вони можуть при виділенні в натурі окремого майна здійснити його поділ через припинення спільної часткової власності й отримати при спадкуванні окреме спадкове майно на праві особистої власності. Таким чином, договір про поділ спадкового майна є складовою процедури успадкування й передбачає перехід права власності безпосередньо від спадкодавця до спадкоємця, що не заборонено Земельним кодексом України. При укладанні угоди про поділ спадкового майна спадкоємці не відчужують майно, а перерозподіляють його між собою.
Я не буду вступати в дискусію щодо часу укладання такого договору — до оформлення свідоцтва про право на спадщину чи після. Для оформлення державного акта на право власності не має значення, що є підставою для його видачі. У відповідну графу бланка державного акта можна внести як угоду про поділ спадкового майна, так і свідоцтво про право на спадщину.
Архивы
Нотаріусом була відкрита спадкова справа на підставі заяви про прийняття спадщини, що надійшла від спадкоємця 4 черги. Однак при подачі заяви у нього було відсутнє свідоцтво про смерть спадкодавця. Після закінчення шестимісячного строку свідоцтво про смерть було надане, та нотаріус з’ясував, що виникла помилка в даті смерті спадкодавця. Після внесення змін у Спадковий реєстр було встановлено, що в іншій нотаріальній конторі була відкрита спадкова справа щодо майна цього померлого та на наступний день після закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини видане свідоцтво про право на спадщину спадкоємцю 5 черги. У зв’язку з цією ситуацією виникає ряд питань: чи має право нотаріус заводити спадкову справу без надання свідоцтва про смерть спадкодавця? що робити нотаріусу у випадку, якщо у спадкоємця відсутнє свідоцтво про смерть, але він бажає подати заяву про прийняття спадщини? яким чином нотаріус має впевнитись, що спадкова справа не була заведена іншим нотаріуcом? що робити, якщо після внесення виправлень у дані про особу спадкодавця або час його смерті буде встановлено, що спадкова справа заведена іншим нотаріусом? Хто повинен вести провадження по спадковій справі: нотаріус, який перший відкрив спадкову справу, але зробив помилку у відомостях про померлого, або нотаріус, який відкрив другу спадкову справу і правильно зазначив усі реквізити в Спадковому реєстрі? чи не були порушені нотаріусом, який видав свідоцтво про право на спадщину, порядок та строки видачі свідоцтва про право на спадщину? чи можна внести зміни у видане свідоцтво про право на спадщину на підставі ст. 1300 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України)?
А. Свідоцтво про смерть спадкодавця може бути відсутнім у спадкоємця з різних причин, але, як підказує практика, частіше всього це свідчить про погані взаємовідносини між спадкоємцями або ж про те, що спадкоємець не брав участі у похованні. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не встановлює вимоги обов’язкового надання спадкоємцем свідоцтва про смерть при подачі заяви про прийняття спадщини. Найкращим варіантом є ситуація, за якої строки для подання заяви про прийняття спадщини дають можливість нотаріусу надіслати письмовий запит до відповідного органу РАЦС про направлення на адресу нотаріуса копії актового запису про смерть спадкодавця та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо відповідного актового запису. Після отримання цієї інформації спадкоємець подає заяву про прийняття спадщини і починається провадження по спадковій справі.
Однак якщо залишок строку для подачі заяви про прийняття спадщини не дозволяє спадкоємцеві чекати відповіді з органів РАЦС, він має право подати заяву про прийняття спадщини, на підставі якої нотаріус заводить спадкову справу.
Перед заведенням спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної такої ж спадкової справи. У разі підтвердження цього факту нотаріус відмовляє у прийнятті, рекомендуючи спадкоємцеві подати заяву за місцезнаходженням цієї справи, а в разі потреби вимагає цю справу для подальшого провадження.
Слід звернути увагу, що заяви, на підставі яких нотаріус заводить спадкову справу, підлягають обліку в Книзі обліку і реєстрації спадкових справ у день надходження. Однак дані свідоцтва про смерть мають важливе значення, так як вони підтверджують факт смерті громадянина, містять повну і правильну інформацію про прізвище, ім’я, по батькові померлого, дату смерті (перевіряється час відкриття спадщини), тому нотаріус негайно, в день відкриття спадкової справи, направляє письмовий запит до відповідного органу реєстрацій актів цивільного стану про надання копії актового запису про смерть спадкодавця та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо відповідного актового запису.
Після отримання документів з органів РАЦС, що підтверджують факт смерті спадкодавця, нотаріус перевіряє правильність внесеної інформації в Книзі обліку і реєстрації спадкових справ, Алфавітній книзі обліку спадкових справ і в Спадковому реєстрі.
У випадку виявлення помилки (наприклад, у прізвищі, в даті смерті) нотаріус вносить виправлення в Книгу обліку і реєстрації спадкових справ та Алфавітну книгу обліку спадкових справ, а потім — до Спадкового реєстру. Після внесення виправлень до Спадкового реєстру рекомендуємо нотаріусам повторно перевірити інформацію про відкриті спадкові справи згідно з даними Спадкового реєстру, щоб уникнути дублювання спадкових справ у різних нотаріусів.
Якщо при повторній перевірці буде встановлено, що спадкова справа була раніше відкрита іншим нотаріусом, повторно відрита спадкова справа підлягає передачі нотаріусу, до компетенції якого входить ведення цієї спадкової справи.
Б. Передача заведеної нотаріусом спадкової справи іншому нотаріусу за належністю здійснюється в такому порядку:
документи, що знаходяться у спадковій справі, підшиваються;
складається внутрішній опис документів спадкової справи;
виготовляється копія спадкової справи, в тому числі копія обкладинки;
оригінал спадкової справи із супровідним листом направляється рекомендованим листом або кур’єром нотаріусу за належністю.
У справах нотаріуса, який передає спадкову справу за належністю, залишається на зберіганні копія спадкової справи з примірником супровідного листа та повідомленням оператора поштового зв’язку, а у разі передачі спадкової справи кур’єром — відмітка нотаріуса про одержання спадкової справи у Розносній книзі для місцевої кореспонденції (додаток 8 до Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов’язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя).
Нотаріус, який одержав спадкову справу, що була направлена йому за належністю, реєструє її відповідно до порядку, встановленого чинним законодавством.
Якщо таким нотаріусом вже було заведено спадкову справу щодо майна зазначеного спадкодавця, при одержанні спадкової справи від іншого нотаріуса він реєструє її в Книзі вхідної кореспонденції і підшиває до основної спадкової справи.
В. Провадження по спадковій справі має вести той з нотаріусів, хто першим відкрив спадкову справу і вніс відповідний запис до Спадкового реєстру, хоча ним і була допущена помилка у даті смерті спадкодавця.
На мій погляд, ця помилка могла виникнути лише в одному випадку — при введені інформації у Спадковий реєстр для перевірки заведених спадкових справ!
Так, щоб виконати пошук документа за даними Спадкового реєстру, потрібно:
Відкрити вікно «Пошук за заповідачем/спадкодавцем», вибравши у головному вікні АРМ пункт меню «Пошук»→«За заповідачем/спадкодавцем».
Вказати параметри пошукового запиту, заповнивши поля вводу.
Натиснути на кнопку «Знайти».
Якщо для пошуку даних нотаріус вводить крім прізвища, ім’я, по батькові дату смерті, у результатах пошуку будуть відображені ті записи, що внесені після зазначеної дати.
Наприклад, за даними спадкоємців спадкодавець помер 16.10.2011 р. Нотаріус вніс запис у Спадковий реєстр про відкриття спадкової справи, де теж зазначив дату смерті 16.10.2011 р. Якщо дата смерті була 15.10.2011 р., то інший нотаріус при перевірці наявності спадкової справи (з даними пошуку 15.10.2011 р.) обов’язково побачить спадкову справу з датою смерті 16.10.2011 р. Проте якщо правильна дата смерті була 17.10.2011 р., то при перевірці наявності спадкової справи за цим параметром дані про вже заведену спадкову справу знайдені не будуть! Тому рекомендуємо при перевірці заведених спадкових справ здійснювати її тільки за прізвищем, ім’ям, по батькові спадкодавця без зазначення дати про смерть.
Г. Частиною 1 ст. 1298 ЦК України передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Разом з тим, ч. 2 ст. 1270 ЦК України встановлено, що якщо виникнення в особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.
Застосування ст. 1300 ЦК України в цьому випадку неможливе. Ця стаття передбачає видачу нових свідоцтв про право на спадщину всім спадкоємцям, проте згідно з ч. 2 ст. 1258 ЦК України кожна наступна черга спадкоємців за законом (спадкоємець 5 черги) одержує право на спадкування в разі відсутності спадкоємців попередньої черги (спадкоємців 1, 2, 3, 4 черг), усунення їх від права спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
На жаль, єдиними виходом з цієї ситуації є визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним за рішенням суду згідно зі ст. 1301 ЦК України.
Для видачі свідоцтва про право на спадщину на акції нотаріусом був надісланий відповідний запит до зберігача для надання виписки з рахунку в цінних паперах, однак зберігач відмовив нотаріусу у видачі виписки, а надіслав інформацію щодо кількості та номінальної вартості акцій, що належали померлому. Чи має право нотаріус видати свідоцтво про право на спадщину на акції на підставі цієї інформації? Чи має право нотаріус видати свідоцтво про право на спадщину на підставі сертифікату акцій?
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» акція — іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства в разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств, і законодавством про інститути спільного інвестування.
Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства.
Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України «Про акціонерні товариства» усі акції товариства є іменними. Акції товариств існують виключно в бездокументарній формі.
Відповідно до п. 2 розділу І Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 р. № 999, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.11.2006 р. за № 1238/13112, зберігачами визнаються юридичні особи — банки, торговці цінними паперами або реєстратори, які мають ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку — депозитарної діяльності, а саме депозитарної діяльності зберігача цінних паперів.
Для отримання виписки про стан рахунку нотаріус у випадку відкриття провадження по спадковій справі направляє зберігачу відповідний запит з обов’язковим долученням копії свідоцтва про смерть власника рахунку.
Виписка про стан рахунку в цінних паперах є підтвердженням права власності на цінні папери на дату стану рахунку, вказану у виписці.
Виписка про стан рахунку в цінних паперах може складатися як за всіма цінними паперами, що обліковуються на рахунку в цінних паперах власника та належать йому на праві власності, так і за окремими випусками цінних паперів на підставі інформації, що міститься на пасивних аналітичних рахунках депозитарного обліку, згрупованих за депозитарним кодом рахунку в цінних паперах цього власника та кодом цінних паперів.
Інформаційна довідка носить інформаційно-довідковий характер, не є документом, що підтверджує право власності на цінні папери, та не може бути використана для видачі свідоцтва про право на спадщину на акції.
Якщо нотаріусу відмовляють у видачі виписки про стан рахунку в цінних паперах для оформлення спадкових прав померлого, то він має право звернутись за допомогою до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (її територіальних органів), що відповідно до чинного законодавства здійснює контроль за діяльністю зберігачів.
Якщо в одному державному акті на право власності на земельну ділянку зазначені два кадастрових номери окремо (для ріллі та пасовища), як правильно видавати свідоцтво про право на спадщину?
Інколи під час приватизації земельних ділянок і видачі державного акта на право власності в державному акті неправильно зазначалося цільове призначення земельної ділянки, що приватизується, і видавався один державний акт на земельні ділянки різного цільового призначення. Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 р. № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» передбачена можливість раніше видані державні акти на право приватної власності на землю замінити на державні акти нового зразка в разі добровільного звернення її власника. Але відсутність у спадкоємців можливості замінити один державний акт на два із зазначенням цільового призначення земельних ділянок, що відповідає Класифікатору обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему від 29.12.2008 р. № 643, не означає, що нотаріус може відмовити у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Земельні ділянки, що мають різне цільове призначення, є окремими об’єктами нерухомості, так як кожна із земельних ділянок має свою адресу, цільове призначення і кадастровий номер. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 р. № 1021 затверджено Порядок ведення Поземельної книги, у п. 4 якого визначено поняття кадастрового номера як індивідуального цифрового коду (номера), що не повторюється на всій території України. Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці при здійсненні її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування такої ділянки.
В такому випадку нотаріусу слід видати два свідоцтва про право на спадщину (для кожної із земельних ділянок) і проставити відмітку на державному акті про перехід права власності на земельні ділянки. На підставі свідоцтв про право на спадщину, рішення сесії місцевої ради землевпорядна організація відновлює межі земельної ділянки, уточнює площу і за результатами кадастрової зйомки видає нові державні акти на право власності на землю із зазначенням цільового призначення відповідно до Класифікатора обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок.
Чи має право нотаріус видати дублікат документа спадкоємцю після смерті спадкодавця? Чи можна прийняти від спадкоємця дублікат правовстановлювального документа, виданого після смерті спадкодавця?
Пунктом 29 Інструкції передбачено, що дублікати документів, посвідчених або виданих нотаріусом, можуть бути видані за письмовою заявою спадкоємців осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, а також виконавця заповіту та на запит нотаріуса, яким заведено спадкову справу. У цьому разі нотаріусу, крім свідоцтва про смерть таких осіб, подаються документи, які підтверджують їх родинні стосунки (свідоцтво виконавця заповіту). До заяви про видачу дубліката заповіту або видачу дубліката іншого документа спадкоємцям осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, виконавцю заповіту нотаріус долучає засвідчену ним фотокопію свідоцтва про смерть та засвідчені фотокопії інших документів, які підтверджують їх родинні стосунки (фотокопія свідоцтва виконавця заповіту).
Дублікат правовстановлювального документа, виданий нотаріусом, органом місцевого самоврядування, органом приватизації, копія архівного правовстановлювального документа, видана державним архівом, входять до Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно.
Відповідно до п. 4.11 Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 22.06.2009 р. № 325, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.08.2009 р. за № 735/16751, новий державний акт (на ім’я спадкодавця) взамін зіпсованого, втраченого (пошкодженого) видається також спадкоємцю на запит нотаріуса щодо витребовування документів, необхідних для вчинення нотаріальних дій, відповідно до статті 4 Закону України «Про нотаріат». Видача акта здійснюється протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідних матеріалів, зазначених у пункті 4.8 цієї глави, та запиту нотаріуса. Новий державний акт взамін зіпсованого, втраченого (пошкодженого) видається за наявності в територіальному органі Держкомзему другого примірника відповідного державного акта та/або документації із землеустрою Державного фонду документації із землеустрою, відомостей щодо земельної ділянки та її власника (користувача) в державному реєстрі земель та за умови дотримання вимог абз. 3 п. 4.8 цієї глави (у разі втрати державного акта).
Як думаєте коллегі, чи розповсюджується норма ст. 61 сімейного кодексу,щодо спільної сумісної власності подружжя на приватизоване житло, на відношення, що виникли до його прийняття . Тобто продавці в шлюбі, але квартира була приватизована кілька років тому?
Якщо взяти до уваги, що правовий статус приватизованого житла до змін в ст. 61 СК законом був не визначений і переважна більшість юристів вважала це майно особистою приватною власністю (по аналогії з майном одержаним в дар, тобто безкоштовно), за винятком тих випадків, коли при приватизації житла понад норму провадилась доплата, то змінами до вказаної статті законодавець конкретизував статус цього майна як спільну сумісну власність.
Як відомо, основним крітерієм для набуття майна у спільну сумісну власність є спільне проживання, спільне ведення господарства. У випадку зі змінами до ст. 61 СК право спільної власності виникає автоматично, що суперечить диктрині цивільного права.
У випадку з приватизованим житлом, якщо дійти висновку про те, що відповідні зміни зворотньої дії у часі не мають, матимемо ситуацію, коли одне й те саме майно буде мати різний правовий статус залежно від часу його набуття у власність.
Отже, ствердної відповіді на це питання не існує. Судової практики не має, да і остання не є для нас вирішальною за відсутністю відповідних постанов Пленуму ВСУ.
Добрий день. В довіреності вказано: продати будинок за адресою, і нічого не вказано про надвірні будівлі, в тексті цієї ж довіреності вказано, продати земельну ділянку розміром 7 га, розташовану на території с/ради і також нічого не вказано, що земельна ділянка виділена для будівництва відчужуваного будинку та обслуговування надвірних будівель біля будинку, чи можна взяти до уваги такий текст при посвідченнідоговору купівлі-продажу будинку з земельною ділянкою?. Дякую
Надвірні будівлі відповідно до ст. 186 ЦК є приналежностями головної речі — будинку і слідують за ним.
Для відповіді на питання стосовно земельної ділянки, окрім змісту довіреності необхідно інші відомості (цільове призначення, громадянство власника).
Добрый день. Подскажите пожайлуста, может ли представитель по доверенности (представитель продавца) оформить договор купли-продажи недвижимости на имя своей супруги(покупатель), и одновременно подать заявление о согласии на приобретение имущества в общую совместную собственность? Будет ли эта ситуация противоречить п.3 ст.238 ГК Украины?
Да, Вы правы, эта ситуация будет противоречить ч. 3 ст. 238 Гражданского кодекса Украины. Такой поверенный, совершая сделку от имени доверителя, одновременно действует и в своих интерсах, чего не допускает Закон.
1) Громадянин хоче заповідати належне йому приватне підприємство фізичній особі. Яке повинне бути формулювання: «Заповідаю підприємство_____, власником якого я являюся, громадянину____»?.
Однозначно це питання законом не врегульовано.
Рекомендовано (на рівні рішень методичних рад), що до складу спадкової маси (об’єктом спадкування)приватних підприємств може бути доля статутного фонду (статутний фонд)ПП.
Відповідно до ч.4 ст. 57 ГК України статут суб’єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб’єкта господарювання, а також інші відомості, пов’язані з особливостями організаційної форми суб’єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.
Але для однозначної відповіді на питання необхідно ознайомитись зі статутом ПП і врахувати ст. 1219 ЦК, стосовно прав та обов’язків особи, які не входять до складу спадщини, зокрема: право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами. Тобто внести відповідні зміни до статуту ПП, з метою забезпечення переходу корпоративних прав у повному обсязі.
При цьому слід вказати, що є інші думки з цього питання. Деякі спеціалісти вважають:
1)предметом права на спадщину виступає саме підприємство, а не його майно або майнове право на підприємство;
2)предметом відчуження (спадкування) може бути не власне підприємство, а майнові права засновника (власника) щодо нього.
Чи можна посвідчити договір купівлі-продажу будинку, який розташований на неприватизованій земельній ділянці?
Відповідно до ст. 120 ЗК у разі набуття права власності на житловий будинок, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об’єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Ст. 377 ЦК вказує на розмір та кадастровий номер земельної ділянки, як істотну умову договору відчуження житлового будинку, якщо право на земельну ділянку переходить у зв’язку з переходом права власності на житловий будинок.
Ч.1 ст. 120 ЗК визначено, що право на земельну ділянку переходить до набувача житлового будинку, якщо ця земельна ділянка належала відчужувачу на праві власності.
ч. 1 ст. 377 ЦК визначено, що право на земельну ділянку переходить до набувача житлового будинку, якщо ця земельна ділянка належала відчужувачу на праві власності або на праві користування.
Отже, дія ст. 120 ЗК та ст. 377 Цивільного кодексу України, в частині обов’язкової вказівки у договорах відчуження житлового будинку, площі та кадастрового номеру земельної ділянки розповсюджується на ті об’єкти нерухомого майна, які розміщені на земельних ділянках, які відповідають ст. 79 Земельного кодексу України, тобто мають певне місце розташування, площу з установленими межами з визначеними щодо неї правами, що підтверджується відповідним договором або державним актом.
