Здійснення майнових прав на службові об’єкти інтелектуальної власності

Якщо ви вранці відкриваєте газету і читаєте якусь статтю, то в більшості випадків перед вами службовий об’єкт інтелектуальної власності. Ці об’єкти є досить поширеними у науково-технічній та творчій діяльності. У зв’язку з цим нотаріус при здійсненні нотаріальних дій може стикнутися з необхідністю розмежування вільного об’єкта інтелектуальної власності і службового.

Залежно від зазначених режимів дії нотаріуса при здійсненні суб’єктами майнових прав на об’єкт будуть різними. Тому необхідно звернути увагу на особливості поняття видів службових об’єктів інтелектуальної власності здійснення відносно них суб’єктивних прав.

І. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ СЛУЖБОВИХ ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Службовий об’єкт інтелектуальної власності — це об’єкт, який створено творцем при виконанні трудових обов’язків. Тому такі об’єкти ще називають залежними, оскільки виникає залежність здійснення прав на об’єкт самостійно творцем.

Зв’язок залежності між створеним об’єктом інтелектуальної власності та роботодавцем виникає внаслідок того, що службовий об’єкт інтелектуальної власності:

створено за завданням роботодавця або створення об’єкта є предметом трудового договору, або розробка об’єкта є похідним результатом трудової діяльності (це професії журналіста, викладача, наукового співробітника, автора-літератора, режисера, інженера тощо);

створений об’єкт за своїм предметом та метою відповідає завданням роботодавця (викладач ВНЗ розроб­ляє лекції, методичне забезпечення підручниками за курсами, що викладаються у ВНЗ, або створюється винахід науковим співробітником, який відноситься до сфери розробок НДІ);

об’єкт створено за завданням роботодавця;

при створенні об’єкта робітник-творець використовує досвід роботодавця, його обладнання, секрети виробництва;

за створений об’єкт виплачується винагорода, яка може бути елементом заробітної плати або окремої виплати у вигляді премії;

службовий об’єкт створено у період дії трудових правовідносин (або іншого терміну, встановленого у трудовому договорі).

Наведене свідчить, що службовий об’єкт інтелектуальної власності має зв’язок із творчістю автора, досвідом та завданням роботодавця.

Варто звернути увагу, що розуміння сутності службового об’єкта інтелектуальної власності встановлюється у різних країнах залежно від вимог відповідного законодавства. Отже, якщо громадянин України створив службовий винахід/твір в інтересах іноземної компанії, то правовий режим цього об’єкта (у більшості випадків) буде визначатися законодавством за місцем реєстрації компанії. Наприклад, у Патентному законі Великобританії (параграф 43 (2)) встановлено поняття місця роботи працівника-винахідника, а саме: він повинен працювати переважно у Великобританії, або не мати місця роботи взагалі або місце його роботи неможливо визначити; він може працювати в іншому місці, але діяльність роботодавця повинна здійснюватися у Великобританії [1].

Нотаріус для встановлення факту існування службового об’єкта інтелектуальної власності може здійснити огляд та дослідження таких документів, як:

патент (надає змогу розмежувати автора та патентовласника-робото­давця);

трудовий договір/контракт (в його предметі повинно окремо визначатися завдання щодо створення об’єктів інтелектуальної власності, окремим розділом/пунктом визначатися порядок передання створеного об’єкта від працівника до роботодавця);

трудова книжка (надає можливість визначити наявність трудових право­відносин, період дії трудових правовідносин);

письмове завдання на створення об’єкта (видається роботодавцем працівнику з конкретним визначенням виду та характеристик об’єкта);

акт прийому-передачі створеного об’єкта/акт виконаних робіт;

ліцензійний договір (як виняток).

Види службового об’єкта інтелектуальної власності поділяються на два типи залежно від правового режиму: вільні (службові об’єкти інтелектуальної власності, майнові права на які переходять до творця від роботодавця внаслідок відмови роботодавця від реєстрації прав на нього або якщо їх створення не пов’язано із правовідносинами з роботодавцем) та залежні об’єкти (майнові права на такий об’єкт виключно належать роботодавцю). Іноді визначити правовий режим службового об’єкта є складним завданням.

Для встановлення правового режиму службового об’єкта інтелектуальної власності необхідно здійснити юридичний пошук за такими критеріями: правове регулювання; коло суб’єктів; характеристики об’єкта.

Правове регулювання правового режиму службових об’єктів інтелектуальної власності поділяється на нормативне (законодавство визначається за країною реєстрації компанії або місця її діяльності у якості резидента на момент створення об’єкта) та індивідуальне (акти локального регулювання компанії, зокрема, статут (як виняток), положення про винахідництво, положення про службові об’єкти інтелектуальної власності, завдання на створення об’єкта, колективний договір тощо).

Аналіз правового регулювання надасть можливість визначити вимоги до суб’єкта-творця, об’єкта інтелектуальної власності, порядку реєстрації прав на об’єкт та відмови від майнових прав від об’єкта.

Суб’єктивний склад при залежному службовому об’єкті інтелектуальної власності охоплює лише двох суб’єктів: роботодавця та працівника, між якими існують трудові відносини (якщо між ними встановлюються цивільні правовідносини, то об’єкт створюється на

Ольга АВРАМОВА отримати повну версію статті