ЗАСТОСУВАННЯ ПОЛОЖЕНЬ КОНВЕНЦІЇ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ І ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОД ЛЮДИНИ 1950 РОКУ В НОТАРІАЛЬНІЙ ПРАКТИЦІ
З кожним днем Україна все більше інтегрується з країнами Європи. І це відображається у кожній сфері нашого життя. І щодня виникає потреба в подальшій всебічній та глибшій імплементації норм міжнародного законодавства, зокрема, у нотаріальному процесі. Адже при вчиненні нотаріальних дій нотаріуси мають керуватися не тільки нормами українського законодавства, а й чинними міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Такі договори є частиною національного законодавства України.
На мою думку, одним з основоположних нормативно-правових актів міжнародного законодавства для нотаріусів є Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року (далі — Конвенція), ратифікована Законом України 17.07.1997 № 475/97-ВР, зі змінами та доповненнями.
При цьому варто звернути увагу на положення ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV, яка визначає Конвенцію як джерело права. Але «джерело права» при розгляді справ судами. І преамбула цього Закону визначає, що «Закон регулює відносини, що виникають у зв’язку з обов’язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України».
Так, цей Закон не містить прямої вказівки на таке застосування норм Конвенції, але відсутні жодні підстави нехтувати її
положеннями. Ми повинні застосувати аналогію права і визнати вказані положення та рекомендації. У цьому випадку вважаю за доцільне дослухатись думки Лазарєва В.В., який зазначав, таке: «В пределах своей компетенции на издание нормативных актов органы государственного управления вправе устранять существующие пробелы права. За пределами нормоустановительной функции они вынуждены преодолевать пробелы с помощью аналогии… Применение закона и нормотворчество могут перекрещиваться, дополнять друг друга, но они не теряют при этом своей специфики…». У Науково-практичному коментарі Цивільного кодексу України за редакцією професора І.В. Спасибо-Фатєєвої (т. 1) наголошується, що аналогія права та закону може бути застосована не тільки судами, а й іншими органами та особами — суб’єктами правозастосування, нотаріусами та іншими учасниками цивільних відносин. На мою думку, для здійснення нотаріальної діяльності, нотаріус насамперед має володіти понятійним апаратом Конвенції, її принципами та духом, знайомитись з практикою її застосування. Саме це буде запорукою захисту прав і свобод осіб, які звернулися до нотаріуса.
Неллі Побіянська отримати повну версію статті
Увага
XЗавантажити статтю можуть тільки зареєстровані користувачі!