ЗАПОВІТ ЯК ДЗЕРКАЛО ЕПОХИ

Ми живемо в епоху політичних і соціальних негараздів. Продовжується АТО, економічні показники знижуються, економіка падає (хоча керівники уряду і держави розповідають нам про стабілізацію), рівень інфляції зростає, у надзвичайно тяжких умовах опинилися жителі Донбасу. Та попри всі негаразди в усі часи батьки, як могли, дбали про матеріальне забезпечення своїх дітей. Одним із проявів такого піклування є складання заповіту ще з біблійських часів.
Проте біблійні положення про спадкування, принципи римського права на теренах колишньої Радянської України відрізнялися від тих, що діяли в усіх цивілізованих державах світу, а в певні історичні періоди їх взагалі вважали неприйнятними.
На мій погляд, це зумовлювалось тим, що за радянської епохи в основу всієї державної влади (законодавчої, виконавчої та судової) було покладено ідеологічні постулати марксизму-ленінізму.
Адже описуючи в Маніфесті Комуністичної партії (1848) зародження нового типу виробничних відносин, К. Маркс і Ф. Енгельс взагалі пропонували як один з дієвих заходів скасування права спадкування: «Пролетаріат використає своє політичне панування для того, щоб крок за кроком вирвати у буржуазії весь капітал, централізувати всі знаряддя виробництва в руках держави, тобто організованого в пануючий клас пролетаріату, і якомога швидше збільшити масу продуктивних сил. Це може, звичайно, статися спочатку лише за допомогою деспотичних втручань у право власності і в буржуазні виробничі відносини, тобто за допомогою заходів, які економічно здаються недостатніми й неспроможними, але які в ході руху переростають самих себе і є неминучі як засіб для перевороту в усьому способі виробництва. Ці заходи, звичайно, будуть в різних країнах різними. Проте в найбільш передових країнах можна буде майже повсюди вжити таких заходів: 1) експропріація земельної власності і повернення земельної ренти на державні видатки; 2) високий прогресивний податок; 3) скасування права спадкування…»

Олег ПОПОВЧЕНКО отримати повну версію статті