ЗАКОНОДАВСТВО ТА СУДОВА ПРАКТИКА ЩОДО БУДІВНИЦТВА (НОВЕ БУДІВНИЦТВО ТА РЕКОНСТРУКЦІЯ), ВИЗНАЧЕННЯ САМОЧИННОГО БУДІВНИЦТВА ТА ПРОЦЕДУРА ЙОГО ЛЕГАЛІЗАЦІЇ СТАНОМ НА ЛИПЕНЬ 2016 РОКУ

Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, затверджена наказом Мінрегіонбуду від 24.05.2001 № 127

<…>

1.2. Технічна інвентаризація проводиться у таких випадках:

перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об’єктів, у тому числі після проведення реконструкції та капітального ремонту;
перед проведенням державної реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва;
перед проведенням державної реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу, об’єднання об’єкта нерухомого майна або виділення частки з об’єкта нерухомого майна, крім випадків, коли в результаті такого поділу, об’єднання або виділення частки завершений будівництвом об’єкт приймався в експлуатацію.

В інших випадках технічна інвентаризація проводиться за бажанням замовника.

1.3. Інструкція діє на всій території України для здійснення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна всіх форм власності.

1.5. Інвентаризаційна справа формується і ведеться на кожен об’єкт нерухомого майна на весь час його існування та зберігається в органі державної реєстрації прав за місцезнаходженням такого об’єкта.

2. До об’єктів, що підлягають технічній інвентаризації, належать:

• багатоквартирні житлові будинки, гуртожитки;
• одноквартирні (садибні) житлові будинки;
• багатофункціональні будинки і комплекси;
• будинки і споруди громадського та виробничого призначення, інженерні мережі, елементи благоустрою тощо;
• господарські будівлі (сараї (хліви), гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції, сміттє­збірники тощо);
• господарські споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо);
• садові та дачні будинки, гаражі (що не відносяться до господарських: багатоповерхові, підземні, одноповерхові-блокові);
• захисні споруди цивільного захисту (цивільної оборони) наведена у додатку 14 до цієї Інструкції.

2.1. Багатоквартирний житловий будинок — житловий будинок, до складу якого входить більше ніж одна квартира.

Під час визначення поверховості надземної частини будинку до числа поверхів включаються всі надземні поверхи, у тому числі технічні, мансардний і цокольний, якщо верх його перекриття перебуває вище середньої планувальної позначки землі не менше ніж на 2 м (додаток 10).

2.2. Одноквартирні (садибні) житлові будинки.

Житловий будинок указаної категорії складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень.

Характерними допоміжними приміщеннями будинків є: передпокій, кухня, коридор, веранда, вбиральня, комора, приміщення для автономної системи опалення, пральня тощо.

На присадибних ділянках, крім житлових будинків, розміщуються господарські будівлі (сараї (хліви), літні кухні, гаражі, майстерні, навіси, вбиральні тощо) та господарські споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо).

Прибудовою (до житлового будинку) є частина будинку, розташована поза контуром її капітальних зовнішніх стін і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну. Прибудови мають внутрішнє сполучення з основними частинами будинків.

До них відносяться: прибудовані житлові кімнати та допоміжні приміщення (тамбури, веранди, кухні, комори, ванні кімнати, вбиральні тощо).

2.3. Будинки та споруди громадського призначення, [ДБН В2.2-9-2009 «Громадські будинки та споруди. Основні положення»]: будинки навчальних закладів; будинки та споруди для охорони здоров’я і відпочинку; будинки та споруди фізкультурно-оздоровчі та спортивні; будинки культурно-видовищних закладів дозвілля та культових закладів; будинки підприємств торгівлі та громадського харчування; будинки підприємств побутового обслуговування; будинки для науково-дослідних установ, проектних і громадських організацій та органів управлінь; будинки для транспорту, призначені для безпосереднього обслуговування населення; будинки для комунального господарства (окрім виробничих, складських і транспортних будинків та споруд); громадські вбиральні; багатофункціональні будинки та комплекси, що включають приміщення різного призначення

Основні будинки, господарські будівлі

Основними вважаються будинки, що визначають призначення використання земельних ділянок, на яких вони розміщені.

Основними можуть бути житлові та громадські будинки — житловий будинок, школа, лікарня, магазин тощо.

На одній земельній ділянці можуть бути розташовані декілька основних будинків різних за призначенням. Так, якщо на пришкільній ділянці, крім школи, є ще житловий будинок для вчителів, то і школа і житловий будинок є основними будинками.

Господарські будівлі: котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції, гаражі, сараї, сміттєзбірники тощо, розміщені на земельних ділянках житлових і громадських будинків, виконують функції допоміжного господарського призначення та інженерного
забезпечення основних будинків.

Основні та допоміжні приміщення громадських будинків та споруд

Основними приміщеннями громадських будинків та споруд (далі будинків) є приміщення, які визначають їх функціональне призначення.

Допоміжні приміщення — це приміщення, які виконують функції допоміжного (другорядного) значення в громадських будинках. Найбільш характерні з них — вестибюлі, коридори, холи, гардероби, вбиральні, комори тощо.

Примітка. До складу приміщень громадських будинків входять приміщення іншого призначення — їдальні, буфети, бібліотеки, кіоски тощо, які відносяться до приміщень відповідного типу громадських будинків.

Приміщення громадського призначення, вбудовані в житлові будинки

На першому, другому, третьому і цокольному поверхах житлових будинків розміщуються адміністративні приміщення, приміщення для магазинів роздрібної торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, відділень зв’язку, банків, магазинів і кіосків, юридичних консультацій та нотаріальних контор, загсів, філій бібліо­тек, виставкових залів, житлово-експлуатаційних організацій, для фізкультурно-оздоровчих занять, культурно-масової роботи з населенням, а також приміщень для груп короткочасного перебування дітей дошкільного віку (крім цокольного поверху).

У підвальних, цокольних і на першому поверхах житлових будинків допускається улаштування вбудованих і вбудовано-прибудованих гаражів для одноквартирних житлових будинків та стоянок для машин і мотоциклів, що належать мешканцям багатоквартирних житлових будинків.

2.4. Садові та дачні будинки, гаражі.

Садовий будинок — будинок для літнього (сезонного) використання.

Дачний будинок — це житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку.

У межах одного поселення або району можуть передбачатися змішані типи використання земельних ділянок: для відпочинку, ведення садівництва та городництва тощо з будівництвом як дачних, так і садових будинків.

На ділянках садових (дачних) будинків можуть бути розміщені також господарські будівлі (у тому числі для утримання домашньої птиці, кролів тощо). Основні типи гаражів — одноповерхові (блокові), багатоповерхові та підземні гаражі-стоянки. До основних приміщень належать приміщення для стоянки автомашин, до допоміжних — майстерні, роздягальні, оглядові ями, для зберігання запчастин і т.п.

<…>

3.2. За заявою замовника об’єкта будівництва для прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів суб’єкт господарювання, крім технічного паспорта, виготовляє Довідку щодо показників на житловий, громадський чи виробничий будинок, господарські будівлі, захисні споруди.

Виявлені в установленому порядку самочинно збудовані будинки або прибудови до будинків, господарські будівлі (прибудови),торговельні, господарські кіоски та павільйони, металеві гаражі, підлягають технічній інвентаризації з уключенням їх у планові та інші матеріали. У разі самочинного будівництва на оригіналах інвентаризаційної справи, технічного паспорта і копіях планових матеріалів, що їх видають власникам, на вільному від записів місці, з лицьового боку проставляють штампи встановленого зразка.

При виявленні об’єктів, які відповідно до цієї Інструкції вважаються об’єктами самочинного будівництва, суб’єкт господарювання зобов’язаний повідомити про це органи державного архітектурно-будівельного контролю, а для квартир багатоквартирних житлових будинків, одноквартирних (садибних), дачних та садових будинків, гуртожитків — також місцеві органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування за формою згідно з додатком 19.

Ірина Саяпіна отримати повну версію статті