ЯК УНИКНУТИ ПЛАГІАТУ У НОТАРІАЛЬНІЙ ПРАКТИЦІ

Діяльність нотаріуса постійно пов’язана із розробкою документів, що вимагають наявності професійних знань, досвіду та є результатом інтелектуальної праці. При розробці документів, листів, програм, статей можуть використовуватися здобутки інших правників, закони, статистичні дані, інформація медіа- ресурсів тощо. У такому разі іноді виникають питання щодо правил використання авторської роботи іншої особи. Окремо постає питання і про охорону власних праць. Тому доцільно охарактеризувати правила авторства, оригінальності та плагіату.

І. ІСТОРІЯ ПЛАГІАТУ

Слово «плагіат» походить від латинських слів «викрадач, власність, грабіжник…». Вперше плагіат відкрив як явище у 80 р. н. е. римський поет Марціал. Популярний поет виявив, що його вірші використовують інші літератори. Правового захисту від таких дій на той час не існувало, тому він застосував неюрисдикційну форму захисту у вигляді написання звернень, віршів своїм опонентам, у яких чітко вказував, хто і що у нього викрадає. З часом, для визначення дій авторів, що копіювали його праці, поет використовував латинське слово «плагіар», що застосовувалось у кримінальній юстиції та позначало викрадання рабів. Співвідношення твору та рабів пояснюється тим, що Марціал був стурбований не охороною оригінальності віршів, а оплати за них [1]. Активна позиція громадянина Риму стала провісником світової боротьби із плагіатом.

Довгий час слово «плагіат» не використовувалось і лише у 1601 році англійський поет, драматург Бен Джонсон використав термін «плагіат» для позначення викрадача творів, зокрема для опису наслідувача. У 1755 році слово «плагіат» з’являється у словнику Самуеля Джонсона та було визначено, як: «Злодій в літературі; той, хто краде думки або твори іншого» [2].

Поширення плагіату виникає завдяки технічним можливостям копіювання та отримання інформації із доступних джерел, зокрема з Інтернету. Внаслідок цього сучасні проблеми плагіату пронизують не лише літературу, а й освіту та науку. Він зустрічається у відносинах, де вимагається інтелектуальна праця, опрацювання думок, фактів, зокрема у мас-медіа.

В Україні плагіат став однією з проблем наукового, освітнього, літературного середовища та бізнесу (щодо торговельних марок, географічних позначень походження товарів). Проблемність плагіату серед українських дослідників продемонструвала справа навколо монографії Д.І. Дроздовського «Множинність реальності в англійському постпостмодерністському романі (філософська проблематика, жанри, наративні стратегії)». При цьому 26 вересня 2018 року було опубліковано висновок групи літературознавців щодо плагіату у цій роботі та неможливості її захисту як докторської дисертації [3]. Незважаючи на потребу із боротьбою цього явища, на сьогодні в Україні на рівні центральних органів виконавчої влади у сфері освіти і науки не створено єдиної системи і бази для перевірки текстів на наявність у них запозичень без посилання на джерело та використання синонімії [4, с. 65]. Отже, тематика плагіату в Україні є актуальною у будь-якій сфері діяльності.

Ольга АВРАМОВА отримати повну версію статті