ВРЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПИТАНЬ, ЩО ВИНИКАЮТЬ У РАЗІ ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ ТА КОМПЕНСАЦІЇ ЗБИТКІВ, ШЛЯХОМ УКЛАДЕННЯ ТА ПОСВІДЧЕННЯ ВІДПОВІДНИХ ДОГОВОРІВ

В Україні громадяни витрачають велику кількість часу, коштів на захист своїх прав у судових інстанціях, забуваючи про існування набагато прогресивніших та зручніших способів вирішення конфліктів, зокрема тих, які виникають у контексті правовідношення, в якому одна сторона зобов’язана вчинити на користь другої сторони певну дію, наприк­лад: виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші чи передати майно, тобто під час виникнення зобов’язань, відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі — ЦК).
У руслі ст. 20 ЦК право на захист особа здійснює на свій розсуд, це означає, що управнений суб’єкт має можливість вибору: типу поведінки, форми захисту та способу захисту, а також визначає доцільність поєднання способів захисту чи заміну одного іншим.
Існує поширене явище, коли завдання шкоди внаслідок недоліків виконання (надання) певних видів зобов’язань (робіт) призводить до завдання збитків майну фізичної або юридичної особи з відповідним його пошкодженням, знищенням, псуванням тощо.
У зв’язку з цим виникає потреба у захисті прав та відстоюванні інтересів осіб, права яких були порушені.
Прагнення до вирішення, уникнення конфлікту з урахуванням інтересів обох сторін, пошуки виходу з подібних ситуацій найбільш швидким, доступним і вигідним способом для обох сторін привело до виникнення таких видів договорів як: договір про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок недоліків виконання робіт, договір про компенсацію збитків тощо.
Укладаючи подібні договори, особа реалізує своє право на захист, зазначене у положенні ч. 1 ст. 20 ЦК.

Світлана КЛИМЕНКО отримати повну версію статті