ВІДШКОДУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ ЗА ПОРУШЕННЯ ДОГОВІРНОГО ЗОБОВ’ЯЗАННЯ У СІМЕЙНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

1. Загальні положення національного законодавства
Питання компенсації заподіяної особі моральної шкоди упродовж останніх десятиліть викликає жвавий інтерес як у наукових колах, так і серед практикуючих юристів. Варто відзначити, що у західних суспільствах відшкодування моральної шкоди загалом є дієвим регулятором суспільних відносин.
За загальним правилом під моральною шкодою прийнято розуміти наслідки правопорушення, які не мають економічного змісту і вартісної форми та виражаються, зокрема, у фізичному болю, душевних стражданнях, приниженні чес­ті та гідності фізичної особи. Тобто під моральною шкодою розуміються втрати немайного характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі протиправними діями чи бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі — ЦК) моральна шкода полягає: (1)  у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; (2)  у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; (3)  у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; (4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. В науці цивільного права звертається увага, що зазначене законодавче положення не містить визначення поняття моральної шкоди, а лише закріплює підстави її виникнення.

Олег ПРОСТИБОЖЕНКО отримати повну версію статті