ВИДІЛ ЧАСТКИ У СПІЛЬНОМУ МАЙНІ ЧИ ПРИПИНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА НЕЇ

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою. При цьому право кожного співвласника поширюється на весь об’єкт у цілому, а не на конкретну його частку. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння і користування майном, що є їх спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 358 Цивільного кодексу України (далі — ЦК) право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен зі співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У випадку неможливості реалізації цього права він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. При виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі у разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном у натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок установлення користування спільним майном. Тому критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов’язковим. Цю позицію висловила Судова колегія у справі 6-1500цс15.^[1]

Стаття 364 ЦК визначає, що кожен зі співвласників має право на виділ його частки в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Якщо сторони не можуть дійти згоди або це неможливо, то співвласник має право вимагати відповідної матеріальної компенсації від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном.

Відповідно до роз’яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» у редакції від 25.05.1998^[2], при вирішенні справ про виділ у натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам слід мати на увазі, що це можливо, якщо кожній зі сторін може бути виділена відокремлена частина будинку із самостійним виходом (квартира). Виходячи з цього, доходимо висновку, що виділ також може мати місце за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

У разі виділу частки з майна, що є у спільній частковій власності, щодо особи, майно якої виділено в натурі, спільна власність припиняється, така особа набуває право власності на виділене майно, й у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Але майно, що є у спільній частковій власності, зберігається щодо інших учасників спільної власності, чиї частки не виділені зі спільного майна.

У ч. 1 ст. 365 ЦК встановлюються чотири умови, за наявності яких (усіх чотирьох) можливе припинення права на частку у спільному майні, а саме: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.

На практиці при розгляді справ щодо виділу або припинення права на частку у спільному майні виникають певні колізії чи різні тлумачення. Розглянемо найбільш характерні.

1. Припинення права особи на частку у спільному майні можливе при попередньому внесенні на депозитний рахунок суду вартості частки у спільному майні.

Ольга Розгон отримати повну версію статті