У МЕНЕ Є МРІЯ… САМЕ МРІЯ, А НЕ МРІЯ…
Мрію, щоб настав час, коли я не буду асоціювати настання нового року зі змінами у законодавстві. Коли я у передноворічні дні буду зустрічатися з друзями та колегами, і ми вітатимемо один одного з прийдешніми святами, сміятимемося, веселитимемося, говоритимемо про все-все (і про роботу також, як без цього!). Але не будемо при кожній зустрічі питати, чи щось комусь відомого про зміни в законодавстві, та чи ми встигнемо до набрання чинності хоча б ознайомитися з ними.
Мрію, щоб новий рік починався із спокою, розкладання «по поличках» документів та думок, а не з гарячкового намагання хоча б усвідомити, що від тебе хочуть уже сьогодні, та як можна те, чого від тебе хочуть, зробити. Упевнена, що ДОКУМЕНТИ ЛЮБЛЯТЬ СПОКІЙ. А гарячковість у діях при їх оформленні, не до кінця усвідомлені (в силу змісту нормативно-правового акта) вимоги законодавця породжують порушення, помилки та головний біль і для нотаріуса, і для його клієнтів. І питання напрошується само собою: це так і було кимось задумано чи так вийшло само собою?
Мрію, що зміни до законодавства будуть мати місце лише тоді, коли це дійсно потрібно, а не тому, що всі, хто був «у керманичах» раніше, апріорі є недалекими і некваліфікованими, і після них ну все-все треба змінювати/переробляти.
Мрію, що з нового року не треба буде «позачергово» затверджувати номенклатуру, тому що у попередній поміняли одно чи два слова.
Мрію, що не треба буде з цих же підстав, а також тому, що хтось десь «загубив» слово «перехідна», заводити нові книги та журнали. А ті, у чиїй волі вирішувати такі питання, будуть думати, у тому числі, і про те, що папки, книги, журнали коштують грошей. А гроші не дають і не малюють, їх ЗАРОБЛЯЮТЬ.
Мрію, що прийдуть спеціалісти, які зуміють виписати нормативно-правові акти так, щоб кожне положення було виваженим та тлумачилося однозначно. Щоб нотаріус не ставав заручником «розмитих» формулювань, у результаті чого ті, кому з певних причин «море по коліна», оформлює документи, тоді як переважна більшість колег не можуть дозволити собі такої «розкоші», оскільки розуміють міру своєї відповідальності, у результаті чого: а) відмовляють клієнтам (результат цього нам відомий); б) сидять без заробітку (результат також відомий).
Мрію, що коли вже без змін у законодавстві не обійтись, вони будуть виважені, розумні, лаконічні, конкретні, дійсно необхідні. Мрію, що у результаті таких змін ми повернемось до старої практики (не все було так уже й погано!) і не будемо складати в архів десятки кілограмів нікому не потрібних копій документів. Мрію, що ми, задекларувавши вектор руху до європейських цінностей, почнемо усвідомлювати свою відповідальність за збереження природних ресурсів, якими є і дерева, у знищенні котрих ми беремо участь: якщо кожен із нас погляне на свій архів (папір = дерева), ми жахнемося! А потреби у цих паперах реально НЕМАЄ!!!
Мрію, що коли на сайті Міністерства юстиції та відповідного управління є посилання «Актуальна інформація», то ця інформація дійсно є актуальною… А коли «актуальні» реквізити рахунків для зарахування адміністративного збору, наведені на згаданих сайтах, застаріли, то краще їх взагалі не давати.
А ще я мрію… Ні, мабуть, досить…
Алла ЄРУХ отримати повну версію статті
