ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАПОВІДАЛЬНОГО ВІДКАЗУ (ЛЕГАТУ) В СПАДКОВОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Одним із проявів диспозитивності спадкового права є закріплена у ст. 1237 Цивільного кодексу України (далі — ЦК) правова можливість заповідача встановити заповідальний відказ (легат). Заповідальний відказ має важливе значення в реалізації правової свободи, особливо в тих випадках, коли неможливо досягнути певних цілей в інший спосіб. Часто в юридичній літературі наводиться приклад, коли заповідач бажає передати відказоодержувачу після своєї смерті майно в тимчасове користування, а за заповітом це неможливо, оскільки спадкоємці отримують майно у власність. Скажімо, спадкодавець має двох синів, молодший з яких зловживає спиртними напоями та азартними іграми. Батько хоче надати кожному з них право проживати в своєму будинку. Але якщо він за заповітом залишить майно молодшому сину, той, отримавши у спадщину свою частку будинку, проп’є чи програє її, тому батько заповідає будинок старшому сину, одночасно покладаючи на нього обов’язок надати можливість молодшому сину довічно користуватися половиною будинку. Отже, заповідальний відказ є зручним та ефективним засобом щодо наділення майновими благами осіб, стосовно яких заповідач не бажає створювати відносин спадкування.
У цивільному законодавстві України не дається визначення поняття «заповідальний відказ», лише в межах трьох статей окреслюються його предмет та втрата чинності. Так, згідно зі ст.  1238 ЦК предметом заповідального відказу може бути передання відказоодержувачеві у власність або за іншим речовим правом майнового права або речі, що входить або не входить до складу спадщини. На спадкоємця, до якого переходить житловий будинок, квартира або інше рухоме або нерухоме майно, заповідач має право покласти обов’язок надати іншій особі право користування ними. Право користування житловим будинком, квартирою або іншим рухомим або нерухомим майном зберігає чинність у разі наступної зміни їх власника. Право користування житловим будинком, квартирою або іншим рухомим або нерухомим майном, одержане за заповідальним відказом, є таким, що не відчужується, не передається та не переходить до спадкоємців відказоодержувача.
Право користування житловим будинком, квартирою або іншою будівлею, надане відказоодержувачеві, не є підставою для проживання у них членів його сім’ї, якщо у заповіті не зазначено інше.

Олександр КУХАРЄВ отримати повну версію статті