СУДОВИЙ РОЗГЛЯД СПРАВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НОТАРІАЛЬНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ (ЧАСТИНА ДРУГА)

Позовні вимоги до нотаріуса як до відповідача можуть бути пред’явлені у випадку необхідності відшкодування шкоди, спричиненої його незаконними діями або недбалістю (ст. 27 Закону України «Про нотаріат»), а також у разі оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні (ст. 50 Закону України «Про нотаріат»).

Серед особливостей розгляду справ, які випливають з пред’явлених до нотаріусів позовів про відшкодування шкоди, заподіяної їх діями, слід вказати на таке.

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про нотаріат» шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних або недбалих дій державного нотаріуса, відшкодовується в порядку, передбаченому законодавством України. Це означає, що такий позов має бути звернений до нотаріальної контори або нотаріального архіву, де працює нотаріус, і які є юридичними особами (ст. 1172 ЦК). Останні, у свою чергу, можуть звернутися до нотаріуса, з вини якого була відшкодована шкода і виплачені певні грошові суми (ст. 1191 ЦК, ст. 130 КЗпП). Це зумовлює можливість залучення або допуску нотаріуса до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Отже, в таких випадках можливий наступний суб’єктний склад: позивач — заінтересована особа, яка вважає, що внаслідок незаконних або недбалих дій нотаріуса їй спричинено шкоду; відповідач — державна нотаріальна контора чи державний нотаріальний архів; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, — державний нотаріус, незаконними або недбалими діями якого спричинено шкоду позивачу (на думку останнього).

Відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про нотаріат» шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій чи недбалості приватного нотаріуса, відшкодовується у повному розмірі. Це означає, що суб’єктний склад у таких справах буде наступним: позивач — заінтересована особа, якій завдано шкоди, та відповідач — приватний нотаріус, незаконними чи недбалими діями якого, на думку позивача, йому спричинено шкоду.

У літературі висловлювалися інші точки зору щодо визначення суб’єктного складу таких справ. Наприклад, С.С. Бичкова вважає, що відповідачем у таких справах нотаріус має бути тільки у випадках, коли ним не укладено договору страхування цивільно-правової відповідальності (що за правилами нотаріального законодавства є неможливим — нотаріус зобов’язаний до початку зайняття приватною нотаріальною діяльністю укласти договір страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 28 Закону України «Про нотаріат»)), або немає підстав для відшкодування шкоди страховиком, або коли розмір завданої шкоди перевищує розмір страхової суми. За відсутності таких умов відповідачем має бути страховик, а нотаріус — третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору [1, с. 29].

Вважаємо, що така точка зору є спірною, оскільки обставини, зазначені автором, можуть бути враховані при постановленні рішення тільки за умови їх доведення у судовому процесі, а відповідач визначається позивачем значно раніше.

Крім того, зазначена позиція суперечить положенням чинного законодавства. Відповідно до ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Отже, суб’єктом цивільно-правової відповідальності є саме нотаріус, а не страховик. Стаття 27 Закону України «Про нотаріат» визначає підстави відповідальності (та умови звільнення від неї) саме нотаріуса, а не страховика. Інша справа, що відшкодування буде в першу чергу здійснюватися за рахунок страхової суми, але ж для того страхувальник має заявити страховику про настання страхового випадку, а це стане можливим тільки після постановлення відповідного рішення.

Підставою для задоволення позову про відшкодування шкоди є обставини, пов’язані з поведінкою нотаріуса, а не страховика, і, постановляючи рішення у справі, суд неминуче вирішить питання про обов’язки нотаріуса, а це буде неможливим, якщо нотаріус буде третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а не відповідачем.

Далі особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК). До того ж ч. 2 ст. 27 Закону України «Про нотаріат» закріплює спеціальні підстави звільнення нотаріуса (а не страховика) від відповідальності. Як можна покласти обов’язок доказування таких фактів на страховика?

Відповідно до ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). А згідно з ч. 5 ст. 28 Закону України «Про нотаріат» розмір відшкодування заподіяної шкоди визначається за згодою сторін або в судовому порядку. Якщо відповідачем у справі буде страховик, а розмір відшкодування буде визначений в судовому порядку і перевищить розмір страхової суми, то має виникнути новий судовий процес, адже у цьому нотаріус є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог, і рішення у справі не може містити висновків про його права та обов’язки?

Також відповідно до ст. 979 ЦК за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. У договорі страхування цивільно-правової відповідальності нотаріуса просто неможливо наперед визначити особу, якій в подальшому буде спричинено шкоду, отже, страхова виплата має бути виплачена страхувальнику (тобто нотаріусу), а не позивачу.

Крім зазначеного, позивач може заявити вимогу про відшкодування шкоди в натурі.

Наприклад, у судовій справі за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 позивач просив суд зобов’язати нотаріуса ОСОБА_4 відшкодувати в натурі матеріальний збиток шляхом придбання на його ім’я автомобіля SUBARU OUTBACK з пробігом не більше ніж 61248 км та не пізніше 2009 року випуску та стягнути з нотаріуса ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 200000 грн.^[1] Як таку вимогу можна зобов’язати задовольнити страхувальника?

Таким чином, відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної приватним нотаріусом, має бути сам нотаріус.

Необхідною підставою для притягнення нотаріуса до відповідальності у таких справах є незаконні чи недбалі дії (чи бездіяльність) нотаріуса, наявність самої шкоди (майнової чи моральної), причинний зв’язок між неправомірною поведінкою нотаріуса та заподіяною шкодою, а також вина нотаріуса. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про нотаріат» нотаріус не несе відповідальності у разі, якщо особа, яка звернулася до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії: подала неправдиву інформацію щодо будь-якого питання, пов’язаного із вчиненням нотаріальної дії; подала недійсні та (або) підроблені документи; не заявила про відсутність чи наявність осіб, прав чи інтересів яких може стосуватися нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулася особа.

Незаконними, як уже зазначалося, дії нотаріуса може визнати тільки суд. Тому рішення про задоволення позову у справах щодо відшкодування шкоди може бути постановлене лише за умови попереднього (в іншому судовому процесі) розгляду судом питання про недійсність нотаріального акта через незаконність дій нотаріуса, незаконність вчиненої нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.

Так, 24 вересня 2014 р. Франківський районний суд м. Львова розглянув цивільну справу за позовом Особа 1 до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Особа 2 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 14 липня 2008 р. між позивачем та ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк» було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав кредит Особі 1 на придбання транспортного засобу. Після 2009 р. у позивача з об’єктивних причин виникла прострочена заборгованість. У квітні 2011 р. він отримав постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Красилівського РУЮ про відкриття виконавчого провадження, з якої дізнався, що приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на автомобіль в рахунок погашення заборгованості перед банком. 29 липня 2011 р. виконавчою службою було вилучено автомобіль для подальшої реалізації. У грудні 2012 р. автомобіль було реалізовано. 6 листопада 2013 р. набрало законної сили рішення Красилівського районного суду Хмельницької області про визнання виконавчого напису про звернення стягнення на автомобіль таким, що не підлягає виконанню. У зв’язку із вищенаведеним позивач стверджував, що йому було завдано моральних страждань, він був позбавлений можливості вести звичайний спосіб життя, користуватись належним йому майном та був змушений витрачати свій час та гроші на отримання юридичних консультацій та брати участь у судових засіданнях, тому просив суд стягнути на його користь з відповідача 20000 грн. моральної шкоди.

Розглянувши справу, суд відмовив у задоволенні позову, серед іншого пославшись на таке. Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що саме діями приватного нотаріуса Особа 2 йому завдано моральної шкоди. Як вбачається з рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 10 липня 2013 р., Особа 1 звернувся з позовом до приватного нотаріуса Особа 2, ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», відділу державної виконавчої служби Красилівського районного управління юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та визнання незаконними дій. Зазначеним рішенням позовні вимоги Особа 1 задоволено частково: виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, а у задоволенні вимог в частині визнання неправомірними дій відмовлено^[2].

Таким чином, підставою для відмови у задоволенні позову до нотаріуса про відшкодування шкоди став факт відсутності відповідного судового рішення, яким дії нотаріуса були б визнанні незаконними.

Безумовно, вимоги про визнання дій нотаріуса незаконними та відшкодування шкоди можуть бути поєднані в одному судовому процесі, але й за таких умов можливість задоволення вимоги про відшкодування шкоди буде зумовлюватися задоволенням вимоги про визнання дій нотаріуса незаконними. При цьому обидві ці вимоги мають бути заявлені у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством, тобто одночасно, а не після початку судового розгляду. Однак, як свідчить судова практика, суди подекуди ігнорують правила ст. 31 ЦПК, а нотаріуси як відповідачі у таких справах через необізнаність нехтують можливостями судового захисту, не посилаючись на зазначені обставини у запереченнях проти позову.

Йдеться про ситуації, прикладом яких може бути цивільна справа, розглянута 6 червня 2014 р. Обухівським районним судом Київської області за позовом Особа 1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Особа 2 про визнання дій нотаріуса неправомірними та відшкодування шкоди.

Позивач звернулась до суду з позовною заявою про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок неправомірних дій нотаріуса, в якій зазначила, що 8 червня 2011 р. нотаріусом було посвідчено договір купівлі-продажу квартири, згідно з яким позивач придбала квартиру, однак надалі право власності позивача на цю квартиру не було зареєстроване через порушення законодавства при його посвідченні, тому позивач просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 160 000 грн., моральну шкоду в розмірі 110 000 грн.

Під час судового розгляду позовні вимоги було збільшено, доповнено вимогою про визнання неправомірними дій відповідача під час посвідчення договору купівлі-продажу.

В судовому засіданні представник позивача Особа 4 позов з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримала повністю, посилаючись на неправомірність дій нотаріуса при посвідченні договору, що полягала у неприйнятті до уваги примітки у витязі з реєстру БТІ та технічному паспорті, внаслідок чого листом БТІ було відмовлено у реєстрації права власності. Матеріальна шкода за позовом складається з витрат, понесених позивачем на придбання квартири та оплату пов’язаних із цим витрат, моральну шкоду позивач оцінив у 110 тис. грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

8 червня 2011 р. приватним нотаріусом Особа 2 було посвідчено договір купівлі-продажу квартири. При цьому належність продавцеві права власності підтверджена рішенням Голосіївського районного суду м. Києва, зареєстрованого БТІ, що підтверджується договором, витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, технічним паспортом, рішенням суду, державним актом на право власності на земельну ділянку. У матеріалах справи відсутні докази встановлення органами досудового розслідування у діях нотаріуса будь-яких порушень чинного законодавства.

Сторонами визнається, матеріалами справи підтверджується, що підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії в цьому випадку не було, продавець мав зареєстроване державою право власності на квартиру, а отже, і достатній обсяг прав по її відчуженню, обмежень чи обтяжень стосовно квартири не існувало, позивач була повністю обізнана з особливостями технічного стану та правового статусу об’єкта купівлі-продажу, що вплинуло в тому числі і на зниження вартості майна (зі слів учасників процесу), позивач погодилась на придбання майна із відомими їй особливостями, до цього часу не ініціювала питання про розірвання або визнання недійсним договору, до виникнення цього спору не оспорювала дії нотаріуса у встановленому законом порядку і строки. За таких обставин доводи про те, що неправомірність дій приватного нотаріуса виявилася у тому, що ним було посвідчено договір купівлі-продажу на підставі документа, який не відповідає вимогам чинного законодавства, є безпідставними.

В обґрунтування позову позивач посилається на спричинення шкоди внаслідок неправомірних дій нотаріуса, однак судом встановлено, що посвідчений ним договір у судовому порядку не оспорювався та є чинним, укладений за вільним волевиявленням сторін договору, у договорі Особа 1 своїм особистим підписом та її представник у судовому засіданні підтвердили, що посвідчений нотаріусом договір відповідає інтересам позивача, жодних претензій до іншої сторони договору – продавця, Особа 1 не має. В матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем неправомірних дій, якими заподіяно шкоду позивачеві, не доведено наявність моральної шкоди, не конкретизовано, в чому саме вона полягала, не обґрунтовано її розмір в грошовому виразі^[3].

Як бачимо, у цій справі позивач скористався правом на збільшення позовних вимог (і суд йому це дозволив). При цьому фактично ним була вчинена зовсім інша дія — пред’явлено ще одну позовну вимогу, і судом вони були об’єднані в одне провадження. Збільшення розміру позовних вимог — це зміна їх кількісної характеристики, тому цю процесуальну дію не можна ототожнювати зі зміною предмета позову або, тим більше, з пред’явленням додаткової позовної вимоги. Поведінка позивача, безумовно, зумовлена розумінням того факту, що заявляти вимогу до нотаріуса про відшкодування шкоди без доведення факту порушення ним закону неможливо. Поряд із цим для пред’явлення позову існують процедурні правила, передбачені ЦПК, і відповідно до них позов не може бути пред’явлений безпосередньо у судовому засіданні, як свідчить це судове рішення. Саме на зазначені обставини мав посилатися нотаріус — відповідач у цій справі, формулюючи заперечення проти позову.

Крім того, правила цивільного законодавства та ст. 27 Закону України «Про нотаріат» передбачають необхідність встановлення усіх складових елементів цивільного правопорушення без виключення, і у разі відсутності будь-якого з них, цивільно-правова відповідальність нотаріуса наступати не може.

Вікторія БАРАНКОВА отримати повну версію статті