СУД VS. ДОМОВЛЕНІСТЬ: НЕДОЛІКИ ДОГОВІРНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СПЛАТИ АЛІМЕНТІВ І ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Протягом останніх кількох років питання аліментних правовідносин набули особливої актуальності. За цей час було прийнято низку законодавчих актів, які спростили судову процедуру стягнення аліментів, а також посилили відповідальність платників аліментів у разі прострочення їх сплати. При цьому законодавчі ініціативи в цілому не стосувалися договірного регулювання сплати аліментів. Унаслідок цього виник певний дисбаланс між судовою та позасудовою процедурою сплати аліментів, оскільки стягнення аліментів за судовим рішенням передбачає більше правових можливостей для стягувача аліментів, порівняно з їх отриманням на підставі договору з платником. Крім того, спекулювання політиків на тему масових порушень права дитини на утримання зумовлює зростання напруженості у відносинах між батьками дитини та використання одним із батьків питання сплати аліментів у якості помсти другому з батьків. Жертвою ж такого протистояння батьків завжди стає дитина. Саме тому європейські держави вживають заходів для стимулювання батьків домовлятися щодо усіх питань, пов’язаних з виконанням батьківських обов’язків, в тому числі щодо утримання дитини. Наслідки ж порушення такої домовленості між батьками є такими самими, як і за невиконання судового рішення.

1.      Порядок вирішення аліментного спору та наслідки невиконання судового рішення про стягнення аліментів.

Стягнення аліментів у судовому порядку може відбуватися у наказному або ж позовному провадженні. Запровадження наказного порядку стягнення аліментів обумовлено намаганням пришвидшити вирішення цього питання судом, а також покликане зменшити навантаження на суди. При цьому розмір аліментів, які можуть бути присуджені в наказному провадженні, є обмеженим. Зокрема, відповідно до статей 183, 184 Сімейного кодексу України (далі — СК), ст. 161 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК) судовий наказ може бути видано щодо стягнення аліментів у розмірі на одну дитину — однієї чверті, на двох дітей — однієї третини, на трьох і більше дітей — половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, або ж в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Олег ПРОСТИБОЖЕНКО отримати повну версію статті