СТЯГНЕННЯ ДОДАТКОВИХ ВИТРАТ НА ДИТИНУ ЗА ДОГОВОРОМ ТА РІШЕННЯМ СУДУ

Особливості урегулювання питань стягнення аліментів і застосування законодавства на практиці завжди були актуальними. На особливу увагу в цьому аспекті заслуговує питання участі батьків у додаткових витратах на дитину.

Якщо звернутися до Сімейного кодексу України (далі — СК), то у ст. 185 передбачається притягнення батьків до участі у додаткових витратах на дитину в тих випадках, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, страждає на тяжку хворобу, є калікою або відчуває потребу в додаткових витратах на неї у зв’язку з розвитком якихось її здібностей. Той із батьків, кому присуджене стягнення аліментів, і той, до кого вимога про це не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах, пов’язаних з утриманням дитини (розвитком здіб­ностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Тобто маються на увазі особливі обставини, за якими може бути притягнуто батьків до додаткових витрат.

Ці питання батьки можуть узгодити і шляхом укладення договору про участь одного з батьків у додаткових витратах на дітей.

За юридичною характеристикою цей договір схожий на аліментний договір щодо дитини.

У разі невиконання сторонами вимог закону щодо нотаріального посвідчення договору про участь одного з батьків у додаткових витратах на дітей він вважатиметься недійсним.

Зауважимо, що той із батьків, хто проживає з дитиною, може нести додаткові витрати, але вони не мають ознаки «особ­ливі обставини», тому участь другого з батьків не є обов’язковою у цьому випадку. Наприклад, якщо дитині потрібне не лікування, а оздоровлення, для чого необхідно виїхати за межі країни, що вимагає додаткових витрат, то, по-перше, варто мати медичні документи на підтвердження такого лікування (довідки медичних закладів, висновки МСЕК, судово-медичної експертизи), а по-друге, витрати визначаються у твердій грошовій сумі, а розмір суми, яка стягується як додаткові витрати, має визначатися залежно від дійсно понесених або потенційних витрат.

Сплата додаткових витрат залежить від конкретних особливих обставин, тобто можливим є одноразове лікування й одужання, однак у разі тяжкої хвороби додаткові витрати здійснюються протягом тривалого часу.

До договору про участь одного з батьків у додаткових витратах на дітей сторони можуть внести зміни, якщо буде необхідне збільшення суми у випадку, зокрема, погіршення стану здоров’я дитини. Але сторона договору, яка опла чує додаткові витрати, може вимагати зниження їх розміру або звільнення його від додаткових виплат за наявності певних обставин (наприклад, погіршення стану його здоров’я або матеріального становища тощо).

Зміни, внесені до ст. 196 СК, також торкнулися оплати додаткових витрат на дитину. Так, у разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину з вини платника такий платник зобов’язаний на вимогу отримувача додаткових витрат сплатити суму заборгованості за додатковими витратами з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних із простроченої суми. Платник додаткових витрат вважається таким, що прострочив оплату, якщо він не виконав свій обов’язок щодо оплати додаткових витрат у строк, установлений рішенням суду або за домовленістю між батьками, а в разі їх відсутності або невстановлення такого строку — після спливу 7 днів після пред’явлення відповідної вимоги отримувачем додаткових витрат, який фактично їх оплатив.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають сама дитина, яка продовжує навчатися, а також той із батьків, з яким вона проживає.

 

Ольга Розгон отримати повну версію статті