СТРОКИ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ РЕЧОВИХ ПРАВ НА НЕРУХОМІСТЬ ТА ЇХ ОБТЯЖЕНЬ ПІД ПРАВОВИМ МІКРОСКОПОМ

До набуття юридичної чинності новою редакцією Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі — Закон) застосування норм про строки здійснення реєстраційних дій нотаріусом у Державному реєстрі речових прав (далі — ДРРП) труднощів та мультиваріантності поглядів не породжувало. Нотаріуси знали, що майже в усіх випадках реєстрація відбувається одночасно з нотаріальною дією (окрім похідних прав на сільськогосподарські землі). В оновленому нормативному акті такому положенню не було знайдено місця. Більше того, його приписи про строки реєстрації інтерпретуються правозастосувачами по-різному, вказується на неоднозначність законодавчих формулювань. Спробуймо розібратися та поглянути на це правове питання в єдиному ракурсі.

У чинному Законі строкам державної реєстрації присвячено дві статті —  19 та 34. Причому перша стосується суто строків (про що свідчать назва статті та її зміст), тому має засадничий характер, друга — оплати реєстраційних дій заявниками, розмір якої залежить від строків реєстраційних дій, зазначених у цьому ж положенні та в ст. 19 Отже, ці дві статті є нерозривно пов’язаними.

Насамперед слід відштовхуватися від того, що в обох статтях ідеться саме про строки як один із двох існуючих правових способів визначення темпоральних меж правовідносин (поряд з термінами). Згідно із загальноправовим розумінням цього поняття строком є певний період, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. У нашому випадку слід позначити, яка саме юридично значима дія чи подія настає зі спливом строку, передбаченого ст. 19 Закону. Це може бути: 1) обов’язок державного реєстратора здійснити реєстраційну дію; 2) часова межа, до якої державний реєстратор має здійснити реєстрацію.

Відповідно до принципів взаємовиключення та юридичної визначеності в нашому випадку має місце другий варіант. Оскільки, беручи за основу перший варіант, незрозуміло, коли саме має бути здійснена реєстрація в ДРРП — в день, годину, даруйте, хвилину закінчення строку, одночасно з ним. Державна реєстрація, її серцевина — внесення даних до ДРРП, є не одномоментним юридичним явищем, а послідовністю певних правових дій, котрі можуть існувати у визначеному часовому проміжку. Схематично строк має будову певного відрізку, в межах якого існують правовідносини, тобто права й обов’язки їх учасників. Можна навести приклад строку позовної давності, протягом якого, а не після його завершення, особа може звернутися до суду, а якщо цього не здійснила, він вважається уже пропущеним. Про застосування законодавцем саме такої моделі свідчить ч. 1 ст. 19 Закону, згідно з якою державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться у строк, що не перевищує п’яти робочих днів. Окрім того, у п. 18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, зазначено, що рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації за умови вчинення дій та/або процедур, передбачених цим Порядком, під час розгляду заяви приймається державним реєстратором у будь-який час до закінчення строку державної реєстрації прав. Ключовим у цій нормі для розуміння строків державної реєстрації є останнє словосполучення, а саме часовий «дедлайн» реєстрації, який вона не містить, а тому автоматично відсилає до статей 19 та 34 Закону.

Світлана ДУНАЄВСЬКА отримати повну версію статті