СПОСОБИ ПЕРЕХОДУ ПРАВ НА ТОРГОВЕЛЬНУ МАРКУ

Торговельна марка є багатогранним визначенням. Вона може розглядатися як економічна та правова категорія. За її допомогою здійснюється просування товару, послуг на ринку та відмежування одних товарів від інших. Її значення для успішної підприємницької діяльності неможливо переоцінити, але її можна і недооцінити. Поширення та популярність торговельної марки призводить до того, що вона стає в економічних відносинах самостійним товаром. Це вказує на те, що юридичні послуги щодо здійснення та захисту прав на торговельну марку є актуальними та затребуваними. Популярними консультаціями у цьому аспекті є питання механізму переходу прав на торговельну марку.

Можливість переходу прав на торговельну марку визначено у Цивільному кодексі України (ст. 495, далі — ЦК), Законі України «Про охорону прав на знак для товарів та послуг» (п. 7 ст. 16), наказі Міністерства освіти і науки України від 03.08.2001 № 576  «Про затвердження Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстрів відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг».

У Законі України «Про охорону прав на знак для товарів та послуг» встановлені загальні засади переходу прав на торговельну марку. Так, власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг на підставі договору. Передача права власності на знак не допускається, якщо вона може стати причиною введення в оману споживача щодо товару і послуги або щодо особи, яка виготовляє товар чи надає послугу. З цього випливають дві засади переходу прав на торговельну марку: передача прав можлива шляхом укладання договору; не допускається передача прав, якщо це буде причиною омани споживачів продукції, послуг. Наприклад, при передачі торговельної марки обов’язково треба вказувати на маркуванні товару нового власника торговельної марки. Це може стати однією з гарантій захисту прав споживачів.

Перехід прав на торговельну марку є широкою категорією. У цій статті вона розглядається в аспекті розгляду практичних механізмів переходу прав на торговельну марку. Як було зазначено, перехід права власності на торговельну марку здійснюється на підставі договору, однак юридична практика вказує, що існують певні можливості отримати право на торговельну марку поза договірним порядком. Це може бути здійснено за допомогою судового порядку та у порядку правонаступництва. Розглянемо більш детально визначені способи переходу прав на торговельну марку.

І. Договірний спосіб переходу прав на торговельну марку

Договірний спосіб переходу прав на торговельну марку є лінійним механізмом переходу прав від однієї особи до іншої. Лінійний механізм — це алгоритм дій суб’єктів щодо одноелементного переходу прав на торговельну марку, котрий включає дії щодо оферти, акцепту, реєстрації договору та не потребує додаткових дій суб’єктів. Перехід прав на торговельну марку за допомогою механізму договору поділяється на дві групи: перехід прав користування (ліцензійний договір, договір комерційної концесії) та права власності на торговельну марку (договір купівлі-продажу, дарування). Особливість цих договорів полягає у тому, що вони обов’язково підлягають реєстрації у Державній службі інтелектуальної власності.

При обранні виду договору для оформлення переходу прав на торговельну марку необхідно встановити статус суб’єктів (фізичні, юридичні особи) та мету переходу прав (отримання прав на торговельну марку на певний строк чи отримати власність на цей об’єкт). На практиці мають місце випадки, коли торговельна марка належить фізичній особі — засновнику. При цьому він не передає цей об’єкт у статутний капітал юридичної особи. Це прояв розумного вибору засновника, оскільки юридична особа може бути визнана банкрутом. І тоді торговельна марка знаходиться під загрозою втрати. Для підприємця, котрий зацікавлений у розвитку власного бізнесу, втрата торговельної марки може бути більш загрозливою ніж банкрутство фірми. При збереженні торговельної марки бізнес має шанс на оновлення. Тому при виявленні торговельної марки, зареєстрованої за фізичною особою, необхідно отримати відповіді на запитання: чи передана торговельна марка від фізичної особи до юридичної особи, яка її використовує; який суб’єкт отримує цю марку — фізична чи юридична особа. Отримання відповідей на ці запитання надають можливість обрати відповідну конструкцію договору. Наприклад, між фізичними особами допускається договір дарування щодо переходу права власності на торговельну марку, для юридичних осіб більш рекомендований договір купівлі-продажу.

Поширеним договором щодо переходу прав користування на торговельну марку є ліцензійний договір. Відповідно до час­тин 8–9 ст. 16  Закону України «Про охорону прав на знак для товарів та послуг» власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору. Ліцензійний договір вважається дійсним, якщо він укладений у письмовій формі та підписаний сторонами. Ліцензійний договір повинен містити умову про те, що якість товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором, не буде нижчою від якості товарів і послуг власника свідоцтва (міжнародної реєстрації знака) і що останній здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови.

Сторона договору має право на інформування невизначеного кола осіб про видачу ліцензії на використання знака. Таке інформування здійснюється шляхом публікації в офіційному бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених Державною службою інтелектуальної власності, з одночасним внесенням їх до Реєстру відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 03.08.2001 № 576 «Про затвердження Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстрів відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг».

Договори щодо переходу прав на торговельну марку повинні укладатися у трьох примірниках. Крім того, до договору обов’язково додається копія свідоцтва на торговельну марку та перелік товарів і послуг згідно із зазначенням класів Міжнародної класифікації товарів та послуг. Така вимога базується на тому, що згідно з п. 2.1 наказу Міністерства освіти і науки України від 03.08.2001 № 576 «Про затвердження Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстрів відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг» для реєстрації договору щодо переходу прав на торговельну марку необхідно подати: заяву; договір у трьох примірниках; документ про сплату збору.

ІІ. Судовий спосіб переходу прав на торговельну марку

Ольга АВРАМОВА отримати повну версію статті