СПАДЩИНА (ЧАСТИНА ДРУГА)

VII. ОФОРМЛЕННЯ ПРАВА НА СПАДЩИНУ

Строки та порядок видачі свідоцтва про право на спадщину

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Таким чином закон встановив, що одержання свідоцтва — це право, а не обов’язок спадкоємця. Але при цьому зроблено виключення. Частиною 1 ст. 1297 Цивільного кодексу України (далі — ЦК) встановлено: якщо у складі спадщини є нерухоме майно, то спадкоємець зобов’язаний звернутися до нотаріуса з метою видачі такого свідоцтва. Свідоцтво про право на спадщину не встановлює нового права спадкоємця, а лише підтверджує його, оскільки право на спадщину згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК виникає у спадкоємця з моменту відкриття спадщини.

В окремих випадках одержання свідоцтва про право на спадщину також є необхідним, зокрема, якщо потрібно переоформити авто­транспортний засіб, акції, частку в статутному капіталі, право на вклад у банківській установі тощо.

Свідоцтва видаються нотаріусом за місцем відкриття спадщини. Згідно з положеннями ст. 1221 ЦК місцем відкриття спадщини вважається місце останнього проживання спадкодавця, у разі якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його час­тини, а за відсутності нерухомого майна — місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Варто також враховувати, що Законом України від 12.02.2015 № 189-ІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення реалізації права на спадкування» встановлені деякі виключення з цього правила. Зокрема, зазначено, що в особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом. Законами, якими встановлені такі виключення на сьогодні, є Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Ці нормативні акти визначають особливий порядок відкриття спадщини, що відкрилася після смерті осіб, що проживали на тимчасово окупованій території, тобто на території Автономної республіки Крим, та осіб, що на час смерті проживали в населених пунктах, на території яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (частина території Донецької та Луганської областей). Місцем відкриття спадщини у цьому випадку вважається місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.

Підставою для видачі свідоцтва є заява спадкоємців. Свідоцтва можуть бути видані як всім спадкоємцям одночасно, так і деяким з них, які звернулися до нотаріуса. Але у цьому випадку частки інших спадкоємців залишаються відкритими.

Свідоцтва можуть бути видані як на все спадкове майно одночасно, так і на його частину, щодо якої надані спадкоємцями відповідні документи.

Строк для одержання свідоцтв про право на спадщину законом не обмежений. Лише встановлено, що такі свідоцтва можуть бути видані не раніше шести місяців з дня смерті спадкодавця. Видача свідоцтва про право на спадщину можлива за довіреністю.

Нотаріус обов’язково перевіряє факт: смерті, місця та часу відкриття спадщини, підстави закликання до спадкування, прийняття спадщини, складу спадкового майна.

Як встановлено п.п. 4.5 п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо відсутні документи, що підтверджують родинний зв’язок зі спадкодавцем, то спадкоємці, які підтвердили такі факти, можуть надати письмову згоду на включення таких спадкоємців до свідоцтва про право на спадщину (але це не буде підставою для звільнення від оподаткування).

Обов’язково встановлюється статус майна, зареєстрованого за спадкодавцем на час відкриття спадщини. І у разі коли з правовстановлюючих документів випливає, що майно належало подружжю спадкодавця на праві спільної сумісної власності, то обов’язковою є видача свідоцтва про право власності на частку в їх спільному майні. Таке свідоцтво може бути видане на половину спільного майна. Видається воно нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з подальшим повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. У повідомленні роз’яснюється спадкоємцям можливість звернення до суду з метою оспорювання права власності іншого з подружжя.

При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус перевіряє відсутність/наявність заборон або арештів щодо майна спадкодавця.

Наявність заборони відчуження спадкового майна не є підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. У цьому випадку нотаріус лише повинен повідомити кредитора про те, що спадкоємцям боржника видано свідоцтво про право на спадщину.

Не є перешкодою для видачі таких свідоцтв і наявність щодо майна спадкодавця податкової застави, оскільки ст. 92 Податкового кодексу України передбачено лише узгодження операцій з майном, що є в податковій заставі, щодо його відчуження. Спадкування ж не є окремим видом відчуження майна.

Олена Чуєва отримати повну версію статті