СПАДЩИНА. АЛГОРИТМ ПРОВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ПЕРЕХОДУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА УСПАДКОВАНУ ЧАСТКУ НЕРУХОМОГО МАЙНА У ВЖЕ ВІДКРИТОМУ РОЗДІЛІ

Відповідно до книги шостої Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної  особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент  відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов’язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця  з моменту державної реєстрації цього майна. Відповідно до ст. 182 ЦК України  право власності на нерухоме майно, його виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, яку здійснюють відповідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»  нотаріуси та державні реєстратори.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно — це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1. ст. 2. Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Законом України «Про нотаріат»  нотаріусам та/або посадовим особам, які вчиняють нотаріальні дії, надано право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, та окреслені повноваження нотаріусів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: «Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва має доступ  та користується Державним реєстром речових прав на нерухоме майно. Нотаріус є спеціальним суб’єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і який має печатку такого реєстратора. Користування Державним реєстром речових прав на нерухоме майно здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію (статті 46, 46-1 Закону України «Про нотаріат»).

Питання пошуку вірного алгоритму проведення державної реєстрації права за спадкодавцем постали від початку роботи в Державному реєстрі прав. Ці питання стосувались як отримання інформації (у тому числі витягів з реєстру прав), так і порядку реєстрації переходу права від спадкодавця до спадкоємців. Нотаріус мав самостійно вирішити їх у правовому полі для запобігання порушення прав громадян, Конституції, законів, нормативних актів, при вчиненні нотаріальних дій, щоб не тільки не обмежити права громадян, а й захистити саме нотаріуса при виконанні ним своїх обов’язків.

Листом голови Державної реєстраційної служби України Л.В. Єфіменка від 03.01.2013 № 397-06-15-13 стосовно питань, пов’язаних із проведенням державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини, та реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, доведено до відома органів державної реєстрації прав і нотаріусів інформацію  щодо  порядку відкриття розділу  після смерті власника: «… у разі смерті власника об’єктів нерухомого майна, реєстрація прав на які проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, вчинення такої нотаріальної дії, як видача свідоцтва про право на спадщину проводиться без державної реєстрації таких прав за померлим власником у Державному реєстрі прав.

Думки колег розділились. Деякі нотаріуси дотепер  відкривають розділ на померлого, як підставу додають свідоцтво про смерть, інші, не відкриваючи розділ на померлого, проводять реєстрацію права одразу на спадкоємця відповідно до  виданого ними свідоцтва про право на спадщину. Напрацювання алгоритму, за яким має проводитись державна реєстрація  переходу успадкованого нерухомого майна  від спадкодавця до спадкоємців з 01.01.2013 поставила чимало питань перед нотаріальною спільнотою стосовно того:

– яким чином працювати з інформацією про права попередніх власників, якщо їх права не було внесено до РПВН (яким чином та кого запитувати, яку саме інформацію)?

– яким чином та на підставі яких документів  проводити реєстрацію виникнення права в РРП на суб’єкта?

– та ін.

Багато колег вважають  невірним відкриття розділу з реєстрацією права власності одразу на ім’я спадкоємця.

На обґрунтування своєї позиції колеги посилаються на те, що до видачі свідоцтва  про право на спадщину нотаріус позбавлений можливості виготовити витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на ім’я спадкодавця та не може отримати відомості з ДРРП .

Тому, як вважають колеги, відкриття розділу з реєстрацією права власності одразу на ім’я спадкоємця  можливо тільки після видачі свідоцтва про право на спадщину.

Ще одне слушне зауваження. У разі наявності заборони на майно спадкодавця нотаріус має перенести таку заборону у розділ та письмово повідомити кредитора про видане свідоцтво про право на спадщину спадкоємцям боржника. Але якщо розділ відкривається одразу на спадкодавця,таке перенесення є неможливим. Саме це стосується арештів, накладених на  майно спадкодавця.

МАРИНА ЄЛЬКІНА отримати повну версію статті