СПАДКУВАННЯ ТА ЗДІЙСНЕННЯ СПАДКОВИХ АВТОРСЬКИХ ПРАВ НА ЛІТЕРАТУРНИЙ ТВІР: ПРИВІТ ВІД НЕЗНАЙКА

Мы не хотим также сказать, что, приобретая акции, коротышки ничего не приобретают, так как, покупая акции, они получают надежду на улучшение своего благосостояния. А надежда, как известно, тоже чего-нибудь да стоит. Даром, как говорится, и болячка не сядет. За все надо платить денежки, а, заплатив, можно и помечтать.

Н. Носов. Незнайка на Луне

 

Чому починаємо юридичну публікацію з епіграфа відомого всім дитячого письменника Миколи Носова? Тому що сьогодні літературний спадок Миколи Носова є об’єктом обговорення як юристами, так і представниками культурної спільноти. У суспільстві вирази з книги «Незнайка на Луне», яка вийшла друком у 1964 році, розглядаються іноді як прозорі та постійно використовуються. Наприклад: «Каждый, кто покупал «Газету для дураков», говорил, что он покупает ее не потому, что считает себя дураком, а потому, что ему интересно узнать, о чем там для дураков пишут. Кстати сказать, газета эта велась очень разумно. Все в ней даже для дураков было понятно. В результате «Газета для дураков» расходилась в больших количествах и продавалась не только в городе Давилоне, но и во многих других городах» або «У вас тут почему-то написано: «Сегодня за деньги, завтра в долг». А что будет, если сделать наоборот: завтра за деньги, сегодня в долг?». Наведене та інші цитати кожен може знайти в опублікованих книгах, Інтернеті, мультфільмах. І ось тут виникає суто юридична проблематика: спадкоємці Миколи Носова зайняли активну позицію щодо захисту своїх майнових прав. На цьому яскравому прикладі розглянемо питання спадкування авторських прав.

Справи спадкоємців Миколи Носова

Активну позицію із захисту спадщини виявляє онук Миколи Носова — Ігор Носов, який є також дитячим письменником та фотокореспондентом. Слухання його першої справи щодо ліцензійного договору, який було укладено у 1996 році між спадкоємцями Носова та фірмою «Ф.А.Ф. Інтертейнмент», відбулось у 2000 році.  Предметом цього договору була передача майнових прав на сценарій та мультфільм «Незнайка на Луне». Стосовно можливос­ті розпорядження майновими правами спадкоємцями зазначимо, що згідно зі ст. 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права» спадкоємці є суб’єктами авторського права, отже, їм належать увесь спектр майнових прав на літературний твір.

З часом «Ф.А.Ф. Інтертейнмент», опираючись на американський досвід кіностудії Disney, зареєстрували назву твору «Незнайка на Луне» як товарний знак. Потім із цим знаком стали випускати настільні ігри, шоколад, м’які іграшки. Коли справа з незаконного використання персонажа дійшла до суду, його використання сягало за п’ятдесят різновидів, а партнерів «Ф.А.Ф. Інтертейнмент», що використовували цей знак, було двадцять. Серед них була і німецька компанія Stollwerck, яка висловила бажання випускати шоколад із зоб­раженням Незнайка. Цей приклад свідчить про наявність надприбутків від авторських прав  на відомі літературні персонажі, а тому права спадкоємців потребують особливої уваги до їх захисту.

У суді сторона спадкоємця заявила, що з «Ф.А.Ф. Інтертейнмент» у них була домовленість, що протягом певного часу для рекламної підтримки мультфільму будуть випускатися товари під маркою «Незнайка на Луне», але коли продукція із цим персонажем сягнула великих обсягів, Ігор Носов запропонував укласти легальний договір, однак «Ф.А.Ф. Інтертейнмент» відмовила у цьому. У «Ф.А.Ф. Інтертейнмент» стверджували, що образ Незнайка розроблено ними самостійно. Спадкоємці заперечували та вказували, що перший сценарій про Незнайка було написано у 1953 році за договором із «Союзмультфільмом». Відповідно Носов — один з авторів мультиплікаційного персонажа і може розпоряджатися своїм авторством як завгодно.

Розглянемо більш детально позицію сторін за цією справою. Сторона спадкоємців стверджує про оригінальний образ Незнайка, створений Миколою Носовим, а відповідач — про їх розробку цього образу. Яке ж з цих тверджень є вірним? Відповідачі для обґрунтування своєї позиції використовували певні засади авторсько-правової охорони. Зокрема, в українському законодавстві це закріплено у ч. 3 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права»: правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі. З цього постає питання, чи можна розглядати образ героя літературного твору (що є певною ідеєю) як об’єкт правової охорони? Для відповіді на це питання необхідно визначити особливості творчої діяльності, яка охоплюється авторсько-правовою охороною.

Ольга АВРАМОВА отримати повну версію статті