СПАДКУВАННЯ ПРАВА НА ПЕРЕПЛАЧЕНІ СУМИ ЄДИНОГО ВНЕСКУ НА ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ

З набранням чинності з 1 січня 2004 року Цивільним кодексом України від 16.01.2003 [1] (далі — ЦК) істотно змінилися підходи законо­давця щодо визначення складу спадщини і особливостей спадкування окремих майнових прав та обов’язків, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини й не припинилися внаслідок його смерті. Більше ніж десятирічний досвід застосування новітнього цивільного законодавства сприяв як складенню усталених підходів нотаріальної практики до спадкування певних майнових прав та обов’язків спадкодавця, так і виявленню нотаріальною практикою питань, які й досі викликають дискусію й призводять до неоднакового застосування норм ЦК про спадкування.

Визначення складу спадщини постійно привертає до себе увагу правників. Зокрема, склад спадщини був предметом дослідження Ю.О. Заіки [2, с. 73–114], В.І. Крата [3, с. 113–131],

О.Є. Кухарєва [4, с. 19–28], Л.В. Лещенко [5, с. 254–391], В.М. Марченка, Ю.В. Мици, І.В. Спасибо-Фатєєвої [3, с. 17–57], О.П. Печеного [6, с. 19–28], В.І. Борисової, Ю.Є. Ходика та інших правників [7, с. 254–391]. Але питання спадкування після смерті спадкодавця права на переплачені ним за своє життя суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування досліджувалося лише фрагментарно.

Сьогодні варто констатувати наявність певної нотаріальної і судової практики щодо спадкування права на переплачені суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Розглянемо правову природу права на переплачені спадкодавцем суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та обґрунтуємо позицію щодо можливості спадкування права на такі грошові суми.

Згідно зі ст. 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1227 ЦК суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім’ї, а у разі їх відсутності — входять до складу спадщини. Дійсно, у ЦК не розкривається зміст поняття «інші соціальні виплати», тому існує різне тлумачення такого оціночного поняття, як «інші соціальні виплати». В.І. Крат слушно зауважує, що навіть поверховий аналіз дозволяє встановити, що «під одним дахом» у ст. 1227 ЦК об’єднані різноманітні за своєю природою види прав, які набуваються членами сім’ї спадкодавця. І навряд чи можна беззастережно стверджувати, що всі вказані у ст. 1227 ЦК права мають соціальне призначення або ж відносяться до соціальних виплат [3, с. 118]. Далі він зазначає, що системний аналіз законодавства з урахуванням особливостей, виокремлених при розгляді прав, перелічених у ст. 1227 ЦК, дозволяє стверджувати, що критерієм, який має братися за основу при визначенні інших соціальних виплат, повинен бути особистий характер певного права. Крім особистого характеру того чи іншого права, звісно, необхідно, щоб право на такі суми виникло у спадкодавця, але не було ним здійснене [3, с. 125].

О.А. Сурженко зауважує, що існують і такі майнові права, які здатні переходити у спадок, але їх перехід може бути обмежений на підставі прямої вказівки закону. Прикладом є ст. 1227 ЦК, за якою позначені в ній права вимоги (виплати нарахованих, але не отриманих спадкодавцем сум заробітної плати, стипендії, відшкодувань у зв’язку з каліцтвом тощо) підлягають виплаті тільки членам сім’ї спадкодавця, тобто незалежно від того, чи є вони спадкоємцями. І тільки у разі відсутності членів сім’ї зазначені майнові вимоги входять до складу спадщини [7, с. 160].

Переплачені фізичною особою — підприємцем за своє життя суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування прямо не зазначені в ст. 1227 ЦК як об’єкти спадщини, а поняття «інші соціальні виплати» є оціночним поняттям у праві, яке оцінюється правозастосовним органом за внутрішнім розсудом на підставі закону. У зв’язку з цим у нотаріальній і судовій практиці склались різні підходи щодо включення цих сум до складу спадщини померлої фізичної особи — підприємця.

Аналізуючи цивільне законодавство щодо визначення об’єктів, які входять до складу спадщини, можна дійти висновку, що право вимагати повернення надмірно переплачених сум єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування входить до складу спадщини згідно зі статтями 1218, 1227 ЦК, якщо ці суми не були одержані протягом шести місяців з часу відкриття спадщини членами сім’ї померлого.

Щодо строку, протягом якого члени сім’ї померлого можуть звернутися за виплатою вказаних грошових сум, то варто погодитися з В.І. Кратом, що системне тлумачення норм ЦК, зокрема, присвячених строку прийняття спадщини (ст. 1270 ЦК), строку видачі свідоцтва про право на спадщину (ст. 1298 ЦК), ст. 1227 ЦК та інших нормативних актів, дозволяє стверджувати, що такі права можуть бути здійснені протягом шести місяців після відкриття спадщини. Це пов’язано з тим, що хоча законодавець не встановлює певного строку здійснення цих прав, однак у ст. 1227 ЦК передбачається інший досить важливий правовий наслідок щодо включення прав на одержання відповідних сум до складу спадкової маси [3, с. 129].

Необхідно зазначити, що універсального поняття «член сім’ї» не існує в чинному законодавстві. Згідно з ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 [8] сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Пункт 1 рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 у справі за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої і п’ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім’ї») [9] передбачає, що під членом сім’ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони за змістом пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої та п’ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» треба розуміти особу, що перебуває з суб’єктом права на пільги щодо оплати користування житлом і комунальними послугами у правовідносинах, природа яких визначається: кровними (родинними) зв’язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, працівником міліції, особового складу державної пожежної охорони; веденням з ним спільного господарства. Такі ознаки (вимоги) застосовуються диференційовано при конкретному визначенні членів сім’ї, які мають право на названі пільги.