Спадкування прав на кінофільм є однією зі складних задач, з якими може зустрітися нотаріус у власній практиці. Проблемним може стати встановлення суб’єктів прав на кінофільм, розподілу прав між ними, можливості  участі держави у правах на фільм тощо. Вперше в українському юридичному просторі тема спадкування прав на кінофільм виник­ла у травні 2011 року, коли Голосіївський районний суд м. Києва почав розглядати цивільну справу за позовом доньки Л.Ф. Бикова про припинення порушення права та стягнення моральної шкоди, у зв’язку з порушенням належних її покійному батькові авторських особистих (немайнових) прав. Звернення до суду було обумовлено тим, що ТОВ «Трейд Інтертеймент» піддало колоризації та цифровій переробці фільм «В бой идут одни старики» [1]. Наведена справа підкреслила проблематику спадкування прав на кінофільм, оскільки предметом розгляду стала можливість захисту спадкоємців права на недоторканність фільму. Особливості кінофільму як об’єкта авторського права мають свій прояв як у здійсненні прав на нього, так і спадкування.

І. ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ КІНОФІЛЬМУ ЯК ОБ’ЄКТА АВТОРСЬКОГО ПРАВА

Кінофільм є різновидом аудіовізуального фільму [2]. Відповідно до Закону України «Про кінематографію» фільм — це аудіо­візуальний твір (у тому числі телевізійні серіали та їх окремі серії), що складається з епізодів, поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними засобами, та є результатом спільної діяльності його авторів, виконавців і виробників [3]. Наведений термін надає можливості, з урахуванням визначення аудіовізуального твору, виокремити такі ознаки кінофільму як об’єкта авторського права: закріплення фільму на матеріальному носії (кіноплівка та ін.); наявність запису з рухомим зображенням; оригінальність; новизна; поєднання декількох об’єктів інтелектуальної власності. Видами фільму є залежно від:

- способу показу: кінофільм (передбачає перегляд у кінотеатрі, у домашніх умовах) та телефільм (трансляція по телебаченню);

- наявності звукового запису: фільм із звуковим супроводом та фільм без звукового супроводу (зокрема, діафільми);

- країни створення: національний та іноземний фільм;

- примірника фільму: оригінал фільму та фільмокопія;

- мети створення: художній (ігровий) та документальний фільм (неігровий);

- фінансової підтримки: створений за державним замовленням; створений за приватним замовленням;

- стадії створення фільму: кінопроект та закінчений у виробництві фільм.

Нотаріус при виявленні у складі спадщини прав на кінофільм повинен встановити вид фільму, оскільки залежно від цього визначаються правова регламентація та можливість визнання кінофільму об’єктом авторського права. Наприклад, кінопроект є комплектом документів, на підставі яких здійснюється виробництво фільму, а отже, не може бути об’єктом авторського права у вигляді фільму. Для художнього фільму властива участь у кінофільмі акторів, для документального кіно ці суб’єкти будуть відсутні.

Кінофільм є похідним об’єктом авторського права, оскільки при створенні фільму існує послідовна переробка та інтерпретації різних об’єктів авторського права. Зокрема, фільм створюється на підставі кіносценарію, що є драматургічним твором, з використанням даних в ньому описів часу і місця дії [4, с. 5]. Таким чином, кінофільм має прямий зв’язок з кіносценарієм. При цьому кіносценарій є самостійним об’єктом авторського права, тому створення кінофільму повинно супроводжуватися ліцензійним договором (договором замовлення на створення кіно­сценарію) щодо передачі прав на його використання при створенні кінофільму.

Окремо підкреслимо, що кінофільм є складним об’єктом авторського права, оскільки є системою поєднання різних об’єктів інтелектуальної власності. Зокрема, для візуалізації кіносценарію створюються твори дизайну, декоративно-прикладного та сценографічного мистецтва, які, у свою чергу, за допомогою візуального запису переробляються у вихідні матеріали аудіовізуального твору. Підкреслюються певні ефекти кінофільму іноді за допомогою музичних творів. Також важливим елементом фільму є його озвучування (творча і виробнича діяльність, яка полягає в заміні звукового ряду фільму на інший, несинхронний, який передає зміст мовного ряду фільму). Використання цих та інших об’єктів інтелектуальної власності у кінофільмі здійснюється на підставі відповідних договорів. Незважаючи на те, що у кінофільмі використовуються різні об’єкти інтелектуальної власності, кінофільм є цілісним об’єктом, оскільки ці об’єкти обробляються у процесі зйомки в єдине зображення. У цьому проявляється творчість (оригінальність та новизна) фільму. Наприклад, фільми Андрія Тарковського базувались на ефекті спостереження за оточуючим світом, а його режисерська зйомка-обробка середовища і мала ефект шедевру у кіно.

Окремо для нотаріуса може постати питання щодо завершення кінофільму. Це питання є природним, оскільки є певна проб­лематика, а саме: чи можна незавершений кінофільм визнавати об’єктом авторського права; як встановити завершення складного та тривалого процесу знімання фільму. Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» авторсько-правовій охороні підлягають всі твори як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети [2]. Таким чином, незавершений кінофільм підлягає авторсько-правовій охороні, а отже, права на нього можуть входити у склад спадщини. Якщо у процесі спадкової справи все ж таки постане питання щодо завершення процесу знімання кінофільму, то про завершення роботи над фільмом може свідчити наказ юридичної особи, продюсера, на базі яких знімався фільм, акт прийомки-передачі щодо виконання договору замовлення на створення фільму. Крім того, продовжити зйомку фільму можливо лише на підставі згоди спадкоємців на це, з укладанням з ними відповідного договору.

Ольга АВРАМОВА отримати повну версію статті