СПАДКУВАННЯ ПРАВ НА БАЗУ ДАНИХ

Спадкування майнових прав на базу даних є різновидом спадкування майнових авторських прав. Незважаючи на однакову процедуру оформлення спадкових авторських прав, нотаріусу необхідно звертати увагу і на властивості цього об’єкта спадкування, що можуть вплинути на можливість передачі прав у спадщину. Наприклад, права на базу даних можуть регулюватися нормами як авторського (спеціального), так і цивільного законодавства. Застосування різної правової регламентації пов’язано з тим, що база даних може бути оригінальною (творчою) чи неоригінальною (нетворчою). При цьому за діючим українським законодавством у спадщину можуть переходити лише права на оригінальну (творчу) базу даних. Тому нотаріусу необхідно чітко розмежувати види баз даних для встановлення правової регламентації процедури спадкування прав. Для цього розглянемо види баз даних, майнові права на ці об’єкти та можливість їх спадкування.

І. НЕОРИГІНАЛЬНА БАЗА ДАНИХ

База даних — це інформаційна система, що є програмним комплексом, функції якого полягають у підтримці надійного зберігання інформації у пам’яті комп’ютера, виконанні специфічних дій щодо обробки та/або обчислень, наданні користувачам зручного та доступного інтерфейсу. Структура бази даних включає: об’єкти бази — таблиці, форми, запити, звіти, макроси, модулі; різні інструменти для аналізу структури та перетворення бази даних. Бази даних надають можливість розташовувати, обробляти, зберігати та отримувати доступ до даних. Залежно від наявності оригінальності (творчості) в моделі розташування, обробки, пошуку даних у базі цей об’єкт поділяють на оригінальну та неоригінальну бази даних.
Неоригінальна база даних не відноситься до об’єктів авторського права, оскільки не містить елементу самостійної творчої праці автора. Створення неоригінальної бази даних не потребує індивідуальної творчої праці, оскільки вона формується з простої систематизації та розташування інформації. У створенні цього об’єкта може брати участь як окрема людина, так і колектив людей, який здійснює управління автоматизованою системою, що має за мету створити певну базу даних. Варто звернути увагу, що під час створення неоригінальна база даних може стати внаслідок опрацювання певного матеріалу як людським, так і програмним ресурсом, а отже, робота щодо створення цього об’єкта може мати характер комбінованого поєднання людського та машинного інтелекту. Окремо зазначимо, що при формуванні бази даних її розробник зобов’язаний не порушувати права інших осіб, зокрема, авторські права на комп’ютерну програму, покладену в структуру бази даних; права щодо інформації, яка може стати об’єктом даних у цьому об’єкті.
На європейському рівні правова охорона неоригінальних баз даних встановлена нормами Директиви 96/9/ЄС від 11.03.1996 «Про правовий захист баз даних». У п. 7 преамбули Директиви 96/9/ЄС наголошено про
необхідність встановлення правової охорони баз даних, які є результатом вкладання значних людських, технічних та фінансових ресурсів, тоді як такі бази даних можуть бути скопійовані або ж до них може бути отримано доступ за частку тієї вартості, яка потрібна для їхньої незалежної розробки. Стаття 7 Директиви 96/9/ЄС передбачає охорону прав для розробника бази даних, який продемонструє, що було зроблено якісно та/чи кількісно значні інвестиції в отримання, перевірку чи представлення вмісту [1]. Таким чином, Директива 96/9/ЄС встановила таку ознаку неоригінальних баз даних, як наявність якісних та/чи кількісних інвестицій. Критерій якісних чи/або кількісних інвестицій сформульовано в п. 40 преамбули Директиви 96/9/ЄС, зокрема, така інвестиція може полягати у використанні фінансових ресурсів та/чи витрачанні часу, зусиль і енергії [1]. Відповідно до п. 54 преамбули, п. 1 ст. 7 Директиви 96/9/ЄС тягар доведення того, що існують чинники, які дозволяють дійти висновку, що значна зміна у вмісті бази даних має розглядатися як знач­не нове інвестування, лежить на розробнику бази даних, що є результатом такого інвестування [1]. З цього випливає, що можливість правової охорони на неоригінальні бази даних виникає не з моменту її створення, а з моменту доведення факту значного вкладення у базу даних, що здійсняється її виробником.
Наступна ознака неоригінальної бази даних полягає у її меті. Мета неоригінальної бази даних спрямована на задоволення потреб в отриманні інформації, яка може надаватися на платній або безоплатній основі. Отже, однією з ознак неоригінальної бази даних є придатність до застосування. Можливість задоволення певних потреб в інформації має вплив на комерційну цінність цього об’єкта.
Варто звернути увагу, що неоригінальна база даних має зміст у вигляді даних. Наприклад, бази даних клієнтів, бази персональних даних працівників — це все різновиди неоригінальних баз даних, що систематизують певні відомості чи дані. Розташовувати цю інформацію можна як на паперовому носії, так і на електронному. На це вказує п. 1 ст. 4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», а саме: Єдиний державний демографічний реєстр — це електронна інформаційно-­телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення інформації про особу [2]. Одразу звернемо увагу, що будь-які реєстри — це приклади неоригінальної бази даних.
На підставі викладеного вище можна сверджувати, що неоригінальна база даних — це система відомостей/даних, що сформована нетворчою працею для практичного застосування та має ознаки кількісних та/або якісних інвестицій. За формою фіксації неоригінальні бази даних можуть бути паперові та/або електронні. Залежно від форми фіксації неоригінальні бази даних поділяються на прості та складні. Цей поділ обумовлено тим, що у паперовій неоригінальній базі даних об’єктом охорони та реалізації суб’єктивних прав буде виступати лише її зміст, тобто певна інформація. Для електронної неоригінальної бази даних властиве поєднання різних об’єктів, таких як комп’ютерна програма, таблиці, види, домени, збережені процедури, тригери. Таке поєднання вказує на складність електронної неоригінальної бази даних. Окремо можна зазначити, що неоригінальні бази даних можуть бути спрямовані на отримання прибутку або фіксації та поширення інформації. Якщо неоригінальна база даних створена для подальшого продажу, то вона є комерційною неоригінальною базою даних. Якщо вона розроблена та функціонує лише для фіксації певної інформації, зокрема спадкові реєстри, реєстри нерухомого майна та інші державні реєстри, то ця база даних є некомерційною.

Ольга АВРАМОВА отримати повну версію статті