СПАДКУВАННЯ МАЙНОВИХ ПРАВ НА ВИНАХІД

Розвиток сучасного суспільства має прямий зв’язок з рівнем винахідництва. Мобільні телефони, нові ліки, способи лікування, йогурт — це вироби, що є результатом застосування винаходу в промисловій діяльності. Кожного року створюються нові винаходи, зокрема, в Україні за листопад 2017 року зареєстровано 226 винаходів [1]. Взагалі у світі за 2017 рік одним з найбільш потужних винаходів вважається технологія модифікації генів CRISPR, що дозволяє «видалити» з людського ембріона ген, пов’язаний з патологією серця та змінити ДНК для лікування папіломи. Якщо винахід має високу комерційну цінність, то перехід прав на нього у порядку спадкування має особливу цінність для спадко­ємців. Прикладом одного з найбільш комерційно прибуткових патентів, що було передано спадкоємцями до нового успішного патентоволодільця, є патент на напій «Coca-Cola», який було запатентовано як лікарський засіб.

Розглядаючи будь-яке питання у сфері винаходів, варто звернути увагу на правове регулювання відносин винахідництва та використання майнових прав на винахід. Джерелами правового регулювання є Цивільний кодекс України (далі — ЦК), Закон України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», постанова Кабінету Міністрів України «Про державну систему депонування штамів мікроорганізмів» від 12.10.1994 № 705, наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Положення про Державний реєстр патентів України на винаходи» від 12.04.2001 № 291 та ін. Звернемо увагу, що 19 жовтня 2017 року Департамент інтелектуальної власності поширив для ознайомлення проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правової охорони винаходів і корисних моделей» [2]. Якщо цей законопроект буде прийнятий, то правова охорона винаходів, корисних моделей отримує значні зміни. Крім положень наведеного проекту Закону, необхідно окреслити системні зміни у сфері державного управління інтелектуальної власності. Якщо раніше питаннями інтелектуальної власності опікувалась Державна служба інтелектуальної власності України, яка була центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра економічного розвитку і торгівлі і який реалізував державну політику у сфері інтелектуальної власності, то 17 травня 2017 року Державна служба інтелектуальної власності була ліквідована. Згідно з ч. 1 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади державної системи правової охорони інтелектуальної власності» від 23.07.2016 № 585 Міністерство економічного розвитку і торгівлі є право­наступником Державної служби інтелектуальної власності, що ліквідується, в частині реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності [3].

Ольга АВРАМОВА отримати повну версію статті