СПАДКУВАННЯ МАЙНОВИХ ПРАВ НА СОРТИ РОСЛИН

Україна є однією з потужних аграрних країн світу. Розвиток аграрного сектора економіки обумовлений природними українськими ресурсами, селекційними досягненнями та правовою регламентацією. Сорт рослин в Україні розглядається як об’єкт інтелектуальної власності та його охорона, побудована на засадах інтелектуальної власності. Правова регламентація відносин у сфері сортів рослин встановлена Міжнародною конвенцію з охорони нових сортів рослин від 02.12.1961 [1], Законами України «Про охорону прав на сорти рослин», «Про насіння і садивний матеріал», «Про зерно та ринок зерна в Україні», іншими нормативними актами.

Сорт рослин є одним з найбільш перспективних товарів, що має спроможність економічного обігу довгий час. Особливо це стосується сортів стандартів. Наприклад, Методична комісія Українського інституту експертизи сортів рослин 27 березня 2015 року схвалила, зокрема, національні стандарти для сортів картоплі за напрямами використання: для чіпсового напряму — Опал; для виробництва крохмалю — Курас; для швидкого харчування та переробки на картоплю фрі — Розаголд [2, с. 109]. Для юриста ці відомості вказують, що кожен з названих сортів має правову охорону; для економістів — ці сорти будуть затребувані та принесуть доходи їх володільцям.

Нотаріус у своїй діяльності може мати справу щодо переходу майнових прав на сорт рослин, зокрема, за процедурою спадкування. Тому виникає необхідність детально розглянути особливості цього перспективного об’єкта інтелектуальної власності, видів суб’єктів та майнових прав на нього, видів охоронних документів.

І. СОРТ РОСЛИН ЯК ОБ’ЄКТ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Поняття сорту рослин як об’єкта інтелектуальної власності формувалося поетапно. Спочатку виникають науково-технічні можливості та намагання селекціонерів виявити нові, більш успішні, родючі сорти рослин. З часом цей напрямок став уже громадським рухом, зокрема у 1911 році в Харкові відбувся 1-й з’їзд селекціонерів і насіннязнавців країни. У 1930 році у США введена форма патенту на сорт рослин, у 1961 році група європейських країн прийняла в Парижі Міжнародну конвенцію з охорони нових сортів рослин [3, с. 125]. Наведений науковий та правовий шлях призвів до сучасного розуміння сорту рослин як об’єкта правової охорони.

У ст. 1 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» встановлено, що сорт рослин — окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів (рід, вид, різновидність) незалежно від того, чи задовольняє вона умови виникнення правової охорони [4]. Правова охорона надається, якщо сорт відмінний, однорідний та стабільний, йому присвоєна назва і він придатний для поширення в Україні. Наведені ознаки в українському законодавстві цілком відповідають вимогам, установленим Міжнародним союзом з охорони нових сортів рослин, зокрема, набуття сортом правової охорони є відповідність його критеріям новизни, відмінності, однорідності та стабільності.

Таким чином, ознаками нового сорту рослин є: новизна; придатність; назва. Розглянемо більш детально ці ознаки.

Новизна сорту визначена у ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин»: сорт є новим, якщо до дати, на яку заявка вважається поданою, заявник чи інша особа за його дозволом не продавали чи будь-яким іншим способом не передавали матеріал сорту для комерційного використання [4]. Згідно з Конвенцією УПОВ (1991) матеріал сорту, який подається на правову охорону не повинен бути в комерційному вжитку понад один рік у межах країни заявника або чотири — за межами цієї країни, а для деревних і чагарникових — шість років. Варто звернути увагу, що новизна сорту обумовлюється не фактом виявлення неіснуючого до цього сорту, а фактом саме наявності чи відсутності комерційного використання. У цьому є певна специфіка новизни сорту рослин як критерію охороноздатності об’єкта інтелектуальної власності.

Наступний критерій охороноздатності сорту рослин є його придатність. Згідно зі ст. 14 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» сорт вважається придатним для поширення в Україні, якщо він відмінний, однорідний та стабільний, може бути використаний для задоволення потреб суспільства і не заборонений для поширення з підстав загрози життю і здоров’ю людей, нанесення шкоди тваринному і рослинному світу, збереженню довкілля [4]. Отже, придатність за українським законодавством є комплексною категорією, що охоплює ознаки відмінності, однорідності, стабільності та умов використання сорту рослин.

Відмінність головним чином базується на чіткій видимій фенотипічній різниці між новим сортом та існуючими найбільш схожими сортами, загальновідомими в комерційному середовищі, або які проходять випробування.
Однорідність сорту оцінюється відносно способу розмноження. Стабільність означає незмінність однієї або більше ознак від його офіційного опису у процесі розмноження (ця ознака сорту не підтримується у США, Латинській Америці, Австралії, Канаді, які включають її або ознаку відмінності або однорідності) [3, с. 126]. Наведені ознаки підлягають встановленню та перевірці при проведенні відповідних експертиз сорту рослин.

Щодо ознаки використання сорту рослин, то вона охоплює дві умови: можливість задоволення потреби суспільства у новому сорті рослин та його поширення не може нанести загрози життю і здоров’ю людей, тваринному і рослинному світу, довкіллю. Тобто сорт рослин повинен мати споживчі якості та бути безпечним як для людини, так і для тваринного та рослинного світу (зокрема, не містити пилок, що не дає можливість вільного розмноження іншої рослини).

Ольга АВРАМОВА отримати повну версію статті