СПАДКУВАННЯ МАЙНА, ЩО ЗНАХОДИТЬСЯ У БАНКІВСЬКОМУ СЕЙФІ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ)

Як відомо, права на майно та інші цінності, які знаходяться на зберіганні в банку, включаються до складу спадщини.

Вітчизняне законодавство передбачає три підстави для зберігання майна та інших цінностей у банківській установі:

зберігання у банку документів, цінних паперів, дорогоцінних металів, каміння, інших коштовностей та цінностей з можливістю банку вчиняти правочини з цінними паперами, прийнятими на зберігання. Укладення договору зберігання цінностей у банку засвідчується видачею банком поклажодавцеві іменного документа, пред’явлення якого є підставою для повернення цінностей поклажодавцеві (ст. 969 Цивільного кодексу України, далі — ЦК);

надання банком поклажодавцеві індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком. При цьому банк приймає від поклажодавця цінності, контролює їх поміщення у сейф та одержання їх із сейфа (ст. 970 ЦК);

надання індивідуального банківського сейфа, що не охороняється банком. За ст. 971 ЦК до договору про надання особі банківського сейфа без відповідальності банку застосовуються положення ЦК про майновий найм (оренду).

У цій статті ми розглянемо питання спадкування майна, що знаходиться у банківському сейфі, орендованому спадкодавцем, оскільки саме ці правовідносини викликають найбільші проблеми у нотаріусів під час оформлення прав на спадщину. Сподіваємося, що аналіз судової практики з цього питання допоможе нотаріусам у вирішенні аналогічних справ.

Річ у тому, що пропонуючи своїм майбутнім клієнтам укласти договір оренди індивідуального банківського сейфа, банки переконують клієнтів, що треті особи не матимуть доступу до вмісту сейфа. Іноді банки настільки сумлінно виконують свою обіцянку, що навіть спадкоємці клієнта банку не можуть отримати ті цінності, що зберігаються у сейфі. Останнім часом ситуація коли банк відмовляє спадкоємцям у праві доступу до сейфа, що орендував спадкодавець, трапляється все частіше, а тому потребує вивчення на предмет законності дій працівників банку.

Відповідно до статей 68, 69 Закону України «Про нотаріат» нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину як за законом, так і за заповітом, перевіряє, окрім усього іншого, склад спадкового майна. Аналогічне положення містить і п. 4.14 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595.

Згідно зі статтями 4, 46 Закону України «Про нотаріат» нотаріус має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Разом із тим порядок розкриття банківської таємниці, встановлений ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», передбачає, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками:

на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи;

за рішенням суду;

органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внут­рішніх справ України, Національному антикорупційному бюро України, Антимонопольного комітету України — на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну подат­кову політику та на його письмову вимогу щодо наявності банківських рахунків;

центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну полі­тику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, на його запит щодо фінансових операцій, пов’язаних з фінансовими опера­ціями, що стали об’єктом фінансового моніторингу (аналізу) згідно із законодавством щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а також учасників зазначених операцій;

Ігор Мачульський отримати повну версію статті