СПАДКУВАННЯ ФОТОГРАФІЙ

Фотографічні твори є одним із складних понять в авторському праві, оскільки у законодавстві України не визначено розмежування понять «фотографія» та «фотографічний твір». Така невизначеність може стати одним із проблемних питань, якщо нотаріус виявить у спадковій масі фотографічні твори або фотографії, що мають велику вартість або потенційний попит на ринку фотографії. У зв’язку з цим необхідно розробити рекомендації щодо розмежування «фотографія» та «фотографічний твір» для формування тактики дій нотаріуса щодо цих об’єктів у спадкових справах.

І. ПОНЯТТЯ ФОТОГРАФІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇЇ СПАДКУВАННЯ

Перший фотографічний процес — геліографія — був винайдений в 1824 році Никифором Непе. У 1832 році Непе та Луї Жака Мане Драгера змогли отримати зображення в один день експозиції. У липні 1839 року інший француз, Іполит Байард, відкрив шлях для отримання позитивних зображень безпосередньо на папері. Аркуш паперу, покритий хлоридом срібла, затемнювався світлом, після чого в камері обскури піддавався сенсибілізації йодидом срібла. Сучасні принципи фотографування кольорового зображення були отримані у 1935 році [1]. Наведена дуже коротка історія фотографії свідчить, що існують різні явища: процес створення фотографії та фотографія. Процедура фіксації об’єкта фотографування, яка постійно продовжує удосконалюватися у світі, має патентно-правову охорону, оскільки безпосередньо пов’язана із процесом винахідництва у сфері фіксації на матеріальному носії зображення. Щодо фотографії, то це зафіксоване на матеріальному носії конкретне зображення особи, предметів, явищ матеріального світу. Фотографія — це отримання дійсного зображення на час експозиції шляхом фіксації цього зображення за допомогою світлочутливої системи у вигляді електронного файлу або на фотоплівці. Вона може використовуватися у професіональній діяльності для фіксації певного факту, явища та діяльності, пов’язаної із творчістю. Залежно від мети фіксації, способів фотографування, фотографії можна поділяти на технічні, особисті та творчі. Технічні фотографії можуть зустрічатися у будь-якій сфері діяльності, зокрема, нотаріус має право фотографувати документи. Такі фотографії не підпадають під поняття об’єкта авторського права, оскільки не мають характеристик твору. Їх створення обумовлено технічною необхідністю фіксації події, документів, доказів тощо. Наприклад, ч. 6 ст. 27 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що проведення в залі судового засідання фотозйомки допускаються на підставі ухвали суду, що приймається з урахуванням думки сторін та можливості проведення таких дій без шкоди для судового розгляду [2]. Особисті фотографії фіксують зображення фізичної особи, це можуть бути як фотографії на документи, так і будь-які постановочні фото, фіксація приватного життя тощо. Фотографії, що не є об’єктами авторського права, мають такі характеристики: 1) призначені для технічної фіксації особи, документів, доказів, подій тощо; 2) зображення отримується простими діями фотофіксації; 3) не мають конкретно визначеного автора; 4) не мають художньої обробки.

Ольга АВРАМОВА отримати повну версію статті