СКАСУВАННЯ ВИМОГ ПРО СПЛАТУ БОРГУ (НЕДОЇМКИ), ПОДАТКОВИХ ПОВІДОМЛЕНЬ-РІШЕНЬ ТА РІШЕНЬ ПРО ЗАСТОСУВАННЯ ШТРАФНИХ САНКЦІЙ. РЕАЛІЇ СЬОГОДЕННЯ

Борітеся — поборете, Вам Бог помагає!

Т.Г. Шевченко

Наша держава перебуває у величезній політичній та економічній кризі. Як наслідок — повальне недофінансування всіх сфер та галузей: освіти, науки, медицини, пенсійного забезпечення тощо

З метою зняття соціального та політичного напруження влада декларує зменшення контролю та тиску на суб’єкти підприємницької діяльності, приймаючи відповідні закони.

Пунктом 8 розділу ІІІ Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII встановлено, що «перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб — підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня–червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб’єкта господарювання щодо його перевірки».

Пунктом 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII (в редакції від 28.12.2014) встановлено, що «у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб — підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб’єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України».

Законом України «Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб — підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» від 23.02.2012 № 4448-VI (на сьогодні дію цього Закону призупинено згідно із Законом України від 03.11.2016 № 1728-VIII) заборонено органам державного нагляду (контролю), їх посадовим особам здійснювати щодо фізичних осіб — підприємців та юридичних осіб заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, не передбачені цим Законом. Цей Закон визначає особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб — підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V до введення в дію положень щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва встановлено мораторій на здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами щодо фізичних осіб — підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

До наведених вище законів щодо мораторію на перевірки варто додати Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 № 719-VІI, відповідно до ст. 31 якого здійснення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб — підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України) протягом серпня–грудня 2014 року дозволялося «виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб’єкта господарювання щодо його перевірки».

Але жоден з перерахованих Законів України не захистив від свавілля перевіряючих органів нас з вами — нотаріусів, чи як нас називають контролюючі органи, — осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Склалося стійке враження, що на час дії відповідних законодавчих мораторіїв на перевірку у сфері господарської діяльності органи ДФС направили свою діяльність на «придушення» осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність.

На нас, нотаріусів, впливають усі події, які відбуваються у нашій державі у зв’язку з фактичним падінням економіки, зубожінням населення, спричиненим зростанням комунальних послуг, вартості енергоносіїв.

У кожного з нас за останні роки різко зменшилась кількість вчинення нотаріальних дій, водночас зросли витрати на утримання робочого місця, сплату військового збору тощо.

Тому коли контролюючий орган в особі ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві як «сплату боргу (недоїмки), своєчасно не нарахованого єдиного внеску та відповідних штрафних санкцій» зажадав отримання суми, яка у кілька разів перевищує дохід за останній рік роботи, то саме слово «придушення» є найбільш конкретним у ситуації, яка склалась особисто у мене внаслідок проведення планової податкової перевірки.

Але така ситуація є типовою для багатьох нотаріусів України.

Не є таємницею і той факт, що працівники ДФС, які прийшли на перевірку фінансової діяльності приватного нотаріуса, мають певну «настанову» від свого керівництва про наповнення державного бюджету «у будь-який спосіб». Інколи про це перевіряючі відверто говорять особі, яку перевіряють. При цьому деякі з них не проти збільшити і свій особистий дохід. Однією з проблем нашої держави є відсутність кваліфікованих кадрів у державному секторі. Особливо на районному рівні у зв’язку з низькою оплатою праці. Ця проблема також стосується районних ДПІ. І тому зазвичай при проведенні податкових перевірок нотаріусів вони самі допускають порушення.

Враховуючи свій особистий досвід та досвід колег, хочу звернути увагу на най­поширеніші порушення.

1. Податкові вимоги про сплату боргу (недоїмки), податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних санкцій доцільно оскаржувати в адміністративному (досудовому ) порядку, яке регламентоване п. 55.1 ст. 55 Податкового кодексу України (далі — ПК).

Формою процесуального документа платника податку в процедурі адміністративного оскарження є «Скарга».

Перед поданням скарги до контролюючого органу вищого рівня платник податків зобов’язаний повідомити контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов’язання або прийнято інше рішення про оскарження його податкового повідомлення-рішення (п. 56.5 ст. 56 ПК).

 Після повідомлення контролюючого органу, яким визначено суму грошового зобов’язання або прийнято інше рішення про оскарження його рішень, дій або бездіяльності, скарга платника податку подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби — з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується (п. 56.3 ст. 56 ПК).

Після отримання відповіді контролюючого органу про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податку, керуючись п. 56.6 ст. 56 ПК, має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

 Строк розгляду скарги платника податку контролюючим органом встановлений законодавчо і становить 20 календарних днів (п. 56.8 ст. 56 ПК), але вказаний вище строк може бути продовжений податковим органом, до якого звернувся із скаргою платник податків, до 60 календарних днів (п. 56.9 ст. 56 ПК).

Поповченко Юлія отримати повну версію статті