ЩОДО РОЗМЕЖУВАННЯ ПОНЯТЬ «ДОСТУП ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ» І «ЗВЕРНЕННЯ ГРОМАДЯН»

Правовідносини щодо розгляду звернень громадян і доступу до публічної інформації, які є спорідненими правовими інститутами, врегульовані різними нормативними актами і мають різний правовий режим. Ключова відмінність між зверненням громадянина й запитом на інформацію полягає, перш за все, в меті, якої прагне заявник. Запитом на отримання публічної інформації є прохання надати існуючу в розпорядника інформацію (зокрема, копію документа), яка знаходиться у володінні розпорядника.

У випадку із запитами на публічну інформацію здійснюється рух інформації від розпорядника до запитувача. У випадку зі зверненнями громадян рух інформації відбувається у зворотному напрямі — від заявника до його адресата. У зверненні адресату повідомляється інформація, виходячи з якої заявник просить вчинити певні дії, з метою врегулювання визначених відносин, вирішення проблеми чи іншого питання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» пуб­лічною інформацією є відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Форма звернення щодо отримання публічної інформації — «запит на інформацію». Відповідно до ч. 1 ст. 19 вказаного Закону запит на інформацію — це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Володимир БІРЮКОВ отримати повну версію статті