ЩОДО ДОКУМЕНТАЛЬНОГО ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВИТРАТ ПРИВАТНОГО НОТАРІУСА

Згідно з п. 178.6 ст. 178 Податкового кодексу України (далі — ПК України) фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов’язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності.

У пункті 178.3 ст. 178 ПК України визначено, що оподатковуваним доходом таких осіб вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

В Узагальнюючій податковій консультації щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), затвердженій наказом Державної податкової служби України від 24.12.2012 № 1185, наводиться можливий перелік витрат приватного нотаріуса, які пов’язані з організацією нотаріальної діяльності та обумовлені вимогами Закону № 3425, та які ДОЦІЛЬНО враховувати при визначенні сукупного чистого доходу приватного нотаріуса.

Однією з обов’язкових умов для відображення доходів та витрат у податковому обліку є їх документальне підтвердження, про що йдеться не тільки в п. 178.3 ст. 178 ПК України , але й у  главі 1 «Загальні положення» ПК України, зокрема в ст. 44:

Стаття 44. Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності

44.1. Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту».

Визначення первинного документа та облікового регістру наводиться в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України  від 24.05.1995 № 88:

Облікові регістри — це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного  або  комбінованого  нагромадження,  групування  та узагальнення  інформації  з  первинних  документів, що прийняті до обліку.

Первинні документи — це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Визначення «первинного документа» також міститься в ст. 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі — Закон № 996), де зазначено, що первинний документ — це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

ОЛЕНА СКИБА отримати повну версію статті