РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО ВСТАНОВЛЕННЯ ФАКТУ РОДИННИХ ВІДНОСИН ІЗ СПАДКОДАВЦЕМ

У Цивільному кодексі України (далі — ЦК) застосовано підхід, спрямований на охоплення найширшого кола осіб, до яких могла б перейти спадщина у разі відсутності заповіту. Зокрема, встановлено п’ять черг спадкоємців за законом, що включає родичів спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно. Відсутність легального визначення поняття родинних відносин призвела до поширення тези В.С. Толстого, що ледь не у кожній галузі права терміни «сім’я», «родина» мають своє особливе значення, яке відповідає потребам регулювання цієї галузі суспільних відносин^[1].

Хоча законодавство України прямо не закріплює поняття родинних відносин, воно виходить з їх розмежування із сімейними, регламентуючи останні як відносини між особами, які спільно проживають і пов’язані спільним побутом. При цьому родинні відносини у біль­шості випадків визначаються законодавцем як відносини між особами, які є родичами за походженням^[2]. У спадковому законодавстві також виокремлюються сімейні та родинні відносини. Зокрема, за ст. 1235 ЦК заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

У кожному конкретному випадку необхідно довести наявність родинних зв’язків із спадкодавцем. Відповідно до підпунктів 4.1, 4.2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва. Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.

Проте не у всіх випадках особа може підтвердити нотаріусу наявність родинних відносин під час оформлення права на спадщину, що, у свою чергу, тягне відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину. Наприклад, в одному рішенні апеляційного суду зазначалось, що довідка з архівної установи не є доказом родинних відносин для нотаріуса в розумінні п. 4.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України^[3]. Неможливість підтвердження родинних відносин із спадкодавцем у нотаріальному порядку спонукає спадкоємця звернутися до суду із заявою про встановлення відповідного факту.

З цього приводу Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі — ВССУ) звернув увагу на необхідність при розгляді справ про спадкування за законом більш ретельно перевіряти докази належності осіб до кола спадкоємців за законом визначеної черги. Для кровного споріднення характерним є ступені споріднення, тобто кількість народжень, що пов’язують між собою двох осіб, які перебувають у родинних зв’язках. Так, до родичів четвертого ступеня споріднення відносяться діти рідних племінників та племінниць спадкодавця (двоюрідні онуки і онучки) і рідні брати та сестри його діда та баби (двоюрідні дід та баба). Родичами п’ятого ступеня споріднення є діти двоюрідних братів та сестер спадко­давця, діти його двоюрідних діда та баби, діти двоюрідних онуків та онучок спадкодавця. До родичів шостого ступеня споріднення належать діти двоюрідних правнуків і правнучок спадкодавця, діти його двоюрідних племінників і племінниць, діти двоюрідного дядька і тітки^[4].

Факт родинних відносин між фізичними особами (п. 1 ч. 1 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України) встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника, а саме право на спадщину.

Олександр КУХАРЄВ отримати повну версію статті