Розгляд судами справ про встановлення факту належності заповіту у зв’язку з допущеними помилками у написанні прізвища, імені, по батькові спадкоємця
Під час посвідчення заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається. Крім того, нотаріус або інша службова (посадова) особа, яка посвідчує заповіт, не вимагає від заповідача документів, що підтверджують особу спадкоємця або відказоодержувача. Це, у свою чергу, зумовлює випадки, коли заповідач у своєму заповіті помиляється в написанні прізвища, імені, по батькові спадкоємця. Така помилка виявляється після відкриття спадщини у процесі оформлення спадкоємцями права на спадщину, а відтак виправити її можна лише в судовому порядку. Наприклад, заповіт було складено на користь спадкоємця на прізвище «Пліва», а справжнє прізвище особи за паспортом — «Плєва»[1]. Або прізвище спадкоємця в заповіті «Волосянко», а правильно — «Волосянка»[2]. Інколи помилки допускаються не лише в прізвищі, а й в імені спадкоємця, наприклад, «Анна» замість «Ганна»[3].
За наявності у тексті заповіту помилки у написанні прізвища, імені, по батькові спадкоємця нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину у зв’язку із необхідністю встановлення факту, що має юридичне значення. А відтак ці відносини підпадають під юрисдикцію суду.
Аналіз розгляду судами справ про встановлення факту належності заповіту у зв’язку з допущеними помилками у написанні прізвища, імені, по батькові спадкоємця дає підстави для висновку про неоднакове застосування судами спадкового законодавства, а також положень Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК) при їх розгляді. Можна виокремити чотири групи таких справ.
Перша група. Справи, які суди розглядають за правилами позовного провадження та застосовують положення ст. 1256 Цивільного кодексу України (далі — ЦК) щодо тлумачення заповіту.
Так, Ульяновським районним судом Кіровоградської області розглядалася цивільна справа за позовом спадкоємця до Ульяновської нотаріальної контори про тлумачення правочину (заповіту). Позивач
[1] Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 29.03.2016 у справі № 368/458/16-ц [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/56979391
[2] Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 22.02.2016 у справі № 352/2437/15-ц [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/55962573
[3] Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21.12.2016 у справі № 173/1850/16-ц [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/63794146
Увага
XЗавантажити статтю можуть тільки зареєстровані користувачі!
