РОБОТА НОТАРІУСА І ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРАТОРА В ЄДИНОМУ ДЕРЖАВНОМУ РЕЄСТРІ СУДОВИХ РІШЕНЬ

Відповідно до Конституції України утвердження і забезпечення прав та свобод людини є головним обов’язком держави. Його виконання реалізується державою як через систему органів, так і через систему інституцій, які держава в законодавчому порядку наділяє відповідними повноваженнями. Безперечно, що одним із таких інститутів виступає і нотаріат України.

Зміни у нотаріальній діяльності досить суттєво пов’язані зі змінами у державній реєстрації речових прав на нерухоме майно. Прикладом останніх слугує прийнятий підзаконний нормативно-правовий акт — пос­танова від 08.09.2016 № 594 «Про внесення змін до пункту 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Цією постановою встановлено, що у разі коли документом, поданим для державної реєстрації прав, є рішення суду, державний реєстратор з метою встановлення набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі такого рішення суду обов’язково використовує також відомості Єдиного державного реєстру судових рішень, що відкриті для загального доступу на офіційному веб-порталі судової влади, щодо наявності в Реєстрі електронної копії такого рішення, відповідності його за документарною інформацією та реквізитами.

Разом з тим, на практиці може виникнути проблема застосування цього положення. Так, після відправки до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі — Реєстр) суддею свого рішення цей текст проходить кодування держателем Реєстру, оскільки у рішенні змінюються прізвища, назви учасників справи, адреси, дати тощо. На вказану роботу витрачається певний час. У результаті цього в Реєстрі дане рішення з’явиться лише через кілька днів. Водночас особа, яка має в наявності письмовий текст судового рішення, що набрало законної сили, не позбавлена можливості в цей же день звернутися до нотаріуса чи державного реєстратора з вимогою вчинити реєстраційну дію. Однак нотаріус не має можливості перевірити наявність  вказаного рішення в Реєстрі та, власне, виконати вимогу підзаконного нормативно-правового акта.

Ілона КУЦЕНКО отримати повну версію статті