ПУХНАСТИЙ ГЛОБУС: АВСТРІЯ

Цією статтею ми починаємо огляд зарубіжного законодавства, спрямованого на захист прав тварин у різних країнах світу, у першу чергу, в Європі.

Досить дорого заплатила Україна, щоб домогтися зміни політичного курсу та повернутися до євроінтеграційних процесів. Водночас такі процеси вимагатимуть не лише зміни політичної системи та значних економічних зрушень, а й зміни певною мірою ментальності населення. Життя показує, що певна частина громадян буде не дуже задоволена «європейськими» підходами до вирішення деяких питань повсякденного життя. Зокрема, це стосується ставлення до тварин. Крім досить чисельних нападок на зоозахисників, такий висновок підтверджується і швидким аналізом змісту електронних петицій Президенту України на відповідному сайті. Так, серед закликів до розширення захисту прав тварин, посилення покарання за жорстоке поводження з бездомними тваринами, заборони використання тварин у цирках, заборони полювання, створення окремого відділу захисту прав тварин, введення податку на утримання тварин у містах або штрафів за відмову від щеплень тощо, зустрічаються і такі, що з точки зору не лише європейських, а і просто загальнолюдських цінностей навряд чи можна назвати адекватними (наприклад, петиція стосовно надання дозволу комунальним службам проводити відстріл бродячих тварин). З такими-то підходами до вирішення проблеми безпритульних тварин та до Європи? Не пустять, панове, точно не пустять.

Отже, огляд європейського законодавства в сфері захисту прав тварин ми починаємо з Австрії, оскільки саме Федеральний закон Австрії про захист тварин (Bundesgesetz über den Schutz der Tiere), прийнятий у 2004 році, вважається сьогодні одним з найбільш прогресивних європейських законів у цій сфері.

Федеральний закон Австрії про захист тварин (далі — Закон) складається з чотирьох глав:

1. Загальні положення.
2. Утримання тварин.
3. Забезпечення виконання.
4. Відповідальність та заключні положення.

Мета Закону визначається як захист життя та добробуту тварин, що базується на особливій відповідальності людини перед тваринами як своїми компаньйонами.

Задля досягнення вказаної мети на федеральні, провінційні та муніципальні органи влади покладається обов’язок сприяти створенню та поглибленню розуміння захисту тварин серед населення, особливо молоді, та в межах своїх бюджетних можливостей сприяти створенню та підтримці систем, дружніх до тварин, здійсненню наукових досліджень, спрямованих на захист тварин, та будь-яких інших видів діяльності, пов’язаних із захистом тварин.

Варто зауважити, що у § 3 глави 1 Закону вказується, що Закон застосовується до всіх тварин, крім окремих його положень, які застосовуються лише до хребетних, головоногих молюсків та десятиногих.

Закон розрізняє такі категорії тварин: домашні тварини (велика рогата худоба, свині, вівці, кози та коні за виключенням таких екзотичних тварин, як верблюди, буйволи, а також домашніх кролів, собак та кішок, домашньої птиці та риби); домашні улюбленці, тобто домашні тварини, які утримуються як компаньйони або через цікавість до тварин (це можуть бути домашні або одомашнені тварини: хижаки, гризуни, зайцеподібні, папугоподібні, голубоподібні, а також риби); дикі тварини (всі тварини, за виключенням домашніх та тварин — домашніх улюбленців); копитні (червоний олень, лань, плямистий олень, олень Давида (Мілу), муфлон, кабан) та фермерські тварини (всі домашні або дикі тварини, що утримуються для виробництва продуктів тваринного походження (наприклад, продукти харчування, шерсть, шкіра, хутра) або інших сільськогосподарських або лісогосподарських цілей). Виділяється також група кормових тварин (риба, домашні птахи у віці до чотирьох тижнів, а також миші, щури, хом’яки, морські свинки і кролики, виведені або вбиті з метою їх використання як корм).

ОЛЬГА ВЕРЕЙЦІ отримати повну версію статті