ПРОЩАННЯ З КОРПОРАТИВНИМИ ПРАВАМИ. ЗАЯВА VS ДОГОВІР

Обрана для обговорення тема є досить давньою.

Але донині немає єдиного підходу у вирішенні питань, які виникають у сфері корпоративних правовідносин.

Правовідносини, які регулює корпоративне право, за своєю правовою природою є складними та різноплановими.

Основою всіх корпоративних прав є правовий зв’язок, який виникає між засновниками та створеним суб’єктом. Специфіка корпоративного права виявляється, зокрема, в тому, що воно, у свою чергу, складається з низки прав, кожне з яких можна назвати корпоративним правом. Це право на одержання дивідендів, право на управління, право на отримання частини прибутку тощо.

Отже, корпоративне право як право об’єктивне можна розглядати як систему юридичних норм, що регулюють групу суспільних відносин, що виникає у зв’язку із створенням і функціонуванням юридичних осіб у результаті реалізації суб’єктами цивільних правовідносин права бути їх засновниками (учасниками).

Корпоративне право в суб’єктивному розумінні варто розуміти як право особи, поєднуючи зусилля та капітал, бути учасником корпорації (юридичної особи). Усі інші суб’єктивні права учасника, що випливають із його членства в тій чи іншій організації, є похідними і розкриваються через поняття змісту корпоративного права.

Зміст корпоративного права визначено у ст. 167 Господарського кодексу України (далі — ГК): «корпоративні права — це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами». Таке ж визначення корпоративних прав наведено і в п.п. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі — ПК).

Трохи інше визначення містить Закон України «Про акціонерні товариства»: «корпоративні права — сукупність майнових і немайнових прав акціонера — власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами».

У ст. 100 Цивільного кодексу України (далі — ЦК) лише визначено право участі у товаристві: «право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі».

Аналізуючи сутність корпоративних прав, можна дійти висновку, що такі права безпосередньо залежать від майнової (грошової) участі особи, тобто розміру частки в статутному капіталі. А самі по собі корпоративні права є особистими немайновими правами особи, які прямо з нею пов’язані.

Отже, об’єктом цивільного обороту в цьому випадку є виключно частка в статутному капіталі господарського товариства або майнові права власника приватного підприємства.

Вікторія Бабенко отримати повну версію статті