ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ІПОТЕЧНОГО МАЙНА В ПРОЦЕДУРІ БАНКРУТСТВА: ЗА МАТЕРІАЛАМИ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ

Іпотека є найбільш розповсюдженим способом забезпечення виконання зобов’язання, що зазвичай застосовується банківськими установами при укладенні кредитних договорів. Стаття 1 Закону України «Про іпотеку» визначає іпотеку як вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з якою іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Термін «іпотека» має грецьке коріння і відомий ще з VI ст. до н. е. з законів афінського реформатора та законодавця Солона. Солон запропонував раціональний спосіб перетворення особистої відповідальності на майнову, що полягав у тому, що на прикордонній межі маєтку боржника встановлювався стовп із написом, що це майно слугує забезпеченням претензій позикодавця на суму укладеного кредитного договору. Такий спосіб отримав назву «іпотека» (з грецьк. — підставлено), а стовп, який був встановлений на земельній ділянці, слугував позикодавцю знаком, що забороняв вивозити з цієї земельної ділянки «все, що привели, привезли або принесли» й забезпечував публічність встановленої іпотеки [1, с. 152].

Одним із найбільш спірних у юридичній практиці є питання реалізації іпотечного майна в процедурі банкрутства боржника-іпотекодавця. Йдеться про ситуацію, коли в межах справи про банкрутство фізичної особи — підприємця відкривається ліквідаційна процедура, знімається обтяження нерухомого майна іпотекою (інколи на підставі окремої ухвали господарського суду) та нотаріусом посвідчується договір відчуження майна, формально не обтяженого іпотекою.

22.09.2011 до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» було внесено зміни, зокрема ч. 7 ст. 47 цього Закону викладено в такій редакції: «У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов’язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності». Зазначені зміни набули чинності 16.10.2011. Однак у більшості спорів іпотечне майно реалізовувалося в межах справи про банкрутство іпотекодавця до 16.10.2011, а тому включалося до складу ліквідаційної маси, що й сьогодні породжує труднощі у судочинстві та розумінні відповідних правовідносин. А відтак, метою цієї статті є з’ясування особливостей відчуження іпотечного майна в ліквідаційній процедурі при банкрутстві фізичної особи — підприємця (іпотекодавця), які виникли до 16.10.2011.

Судова практика із вказаної категорії справ досить неоднозначна, що обумовлено, напевно, відсутністю відповідних роз’яснень з боку вищих судових інстанцій.

Олександр КУХАРЄВ отримати повну версію статті