ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МАЙНОВИХ ПРАВОВІДНОСИН ПОДРУЖЖЯ. ШЛЮБНІ ДОГОВОРИ. ДОГОВОРИ ПРО ПОДІЛ МАЙНА ПОДРУЖЖЯ

Сьогодні це одна з найактуальніших тем, адже стосується кожного громадянина. Нарешті свідомість наших громадян приходить до того, що регулювання майнових відносин подружжя укладенням різноманітних договорів — це швидкий та цивілізований шлях отримати відповіді на питання, які навіть за умови ідеальних стосунків виникають протягом подружнього життя, та урегулювати спори або точки зіткнення інтересів чоловіка та дружини. На жаль, багато хто на пропозицію іншого з подружжя укласти шлюбний договір реагує «Ти що мене не любиш?», хоча насправді це реальна можливість створення прозорих стосунків та гарантія безконфліктності у разі якщо щось піде не так. Зважаючи на судову реформу та на реальну ситуацію, багато часу, фінансових затрат на адвоката та на судовий збір, а також нервів витрачається під час урегулювання спорів та майнових стосунків подружжя через суд. Сімейна медіація набирає закономірних обертів та дає можливість шляхом декількох зустрічей у нотаріуса вирішити всі суттєві зіткнення інтересів шляхом укладення необхідних договорів. Тому вважаю обов’язком нотаріуса активно проводити роз’яснювальну роботу та допомагати громадянам реалізовувати їхнє право на майно БЕЗСПІРНО та з найменшими витратами! Адже нотаріус — страж порядку, законності та миру.
Ми миротворці!

Отже, правовідносини подружжя в першу чергу регулюються Сімейним кодексом України (далі — СК) та іншими нормативно-правовими актами. Так, згідно із СК подружжя можуть укладати:

– Договір про поділ майна подружжя, що належить їм на праві спільної сумісної власності (статті 69–71);

– Договір подружжя про надання утримання (ст. 78);

– Шлюбний договір (статті 92–102);

– Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину (статті 109, 189) та про виховання дитини (ст. 157);

– Договір про припинення права на аліменти в зв’язку з набуттям права власності на нерухоме майно (ст. 190);

– Договір про встановлення режиму окремого проживання подружжя та визначення правового режиму майна, набутого за час окремого проживання (ст. 119).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі — ЦК) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Враховуючи те, що будьякий договір є правочином, при посвідченні договорів важливо враховувати як загальні вимоги чинного законодавства щодо чинності правочинів, так і спеціальні норми. Стаття 355 ЦК визначає два види спільної власності осіб: спільна сумісна або спільна часткова. Однак при поділі або виділі в натурі частки із майна, що перебуває у спільній сумісній власності, вважається, що частки у співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не передбачено договором або законом. Частина 3 ст. 368 ЦК встановлює, що майно, набуте подружжям у шлюбі, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Спільна сумісна власність як різновид права спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Але порядок і умови виникнення спільної сумісної власності подружжя дещо інші, ніж у учасників спільної часткової власності, передбачених ст. 355 ЦК.

Ірина ПЕТРОВА отримати повну версію статті