ПРАВО ПОПЕРЕДНЬОГО КОРИСТУВАЧА НА ТОРГОВЕЛЬНУ МАРКУ
І. Сутність права попереднього користувача
За загальним правилом, використовувати торговельну марку має можливість особа, якій належать виключні права, що набуті внаслідок національної або міжнародної реєстрації, надання дозволу суб’єктом виключних прав, визнання торговельної марки добре відомою. Разом з тим, у законодавстві існують правові конструкції, що допускають врахування інтересів інших осіб, при використанні позначення на яке вони не мають виключного права. Саме таким правовим засобом є право попереднього користувача.
Право попереднього користувача на торговельну марку є своєрідним «компромісом» між інтересами суб’єкта виключних прав і особи, яка ще до дати подання заявки (дати пріоритету) в інтересах своєї діяльності добросовісно використала або зробила значну і серйозну підготовку для використання певного позначення. За такого розуміння право попереднього користувача відноситься до обмежень прав на торговельну марку, оскільки особа, яка набуває виключних прав внаслідок реєстрації певного позначення, не може як дозволяти використання, так і перешкоджати чи забороняти таке використання для попереднього користувача.
Згідно з ч. 2 ст. 424 Цивільного кодексу України[1] законом можуть бути встановлені винятки та обмеження в майнових правах інтелектуальної власності за умови, що такі обмеження та винятки не створюють істотних перешкод для нормальної реалізації майнових прав інтелектуальної власності та здійснення законних інтересів суб’єктів цих прав.
Варто зауважити, що ст. 500 та ч. 2 ст. 424 ЦК системно не узгодженні між собою. Це зумовлено тим, що необхідними умовами для наявності обмежень виключних прав, відповідно до ч. 2 ст. 424 ЦК, є:
а) вказівка закону. Тобто встановлення норми, яка передбачає обмеження виключного права, в іншому, аніж ЦК, законодавчому акті. Адже законодавець для випадків, що стосуються посилання на ЦК, застосовує інші формулювання або словосполучення (зокрема, цього Кодексу, цим Кодексом). Втім право попереднього користувача встановлене в ст. 500 ЦК;
б) відсутність істотних перешкод для нормальної реалізації прав та здійснення законних інтересів суб’єктів виключних прав. Проте в ст. 500 ЦК відсутні положення, які б враховували або забезпечували відсутність істотних перешкод для здійснення як прав, так і інтересів носіїв виключних прав. Вочевидь, співіснування права попереднього користувача та виключних прав на торговельну марку має гарантувати добросовісність дій попереднього користувача.
За своєю сутністю право переднього користувача є обмеженим правом на торговельну марку. Оскільки його суб’єкт має порівняно із виключними правами «неповноцінний» обсяг прав, що зумовлено відсутністю державної реєстрації певного позначення як торговельної марки попереднім користувачем. Його обмеженість проявляється в тому, що право попереднього користувача:
а) надає його суб’єктові можливість на продовження безоплатного використання або на те, що передбачалося підготовкою до використання торговельної марки, виключні права на яку належать іншій особі.
Виключні права на торговельну марку та право попереднього користувача є парними категоріями. Право попереднього користувача не може існувати без виключних прав на торговельну марку і виключні права на торговельну марку та право попереднього користувача обмежують одне одного, внаслідок чого простежується досить нетипова кореляція. Така взаємозалежність впливає на обсяг використання торговельної марки попереднім користувачем, оскільки обмеження прав мають існувати в рамках, встановлених законом.
Як наслідок, обсяг такого використання залежить від того, яким чином відбулося добросовісне, в інтересах своєї діяльності використання або використання, яке передбачалося значною та серйозною підготовкою. Обсяг права попереднього користувача має визначатися на основі способів використання, передбачених законом для торговельної марки.
Наприклад, Вищий господарський суд України[2] вказав, що чинне законодавство не містить будь-яких обмежень стосовно суб’єкта права попереднього користувача, наявність якого, в свою чергу, виключає необхідність отримання дозволу на використання відповідної торговельної марки від власника свідоцтва та унеможливлює заборону власником свідоцтва цій особі вчиняти дії, які охоплюються правом попереднього користувача. При цьому різновиди фактичної реалізації суб’єктами господарювання прав попереднього користувача співпадають з визначенням форм використання торговельної марки, наведеним у частині другій статті 157 ГК України та пункті 4 статті 16 Закону (п. 1 Оглядового листа ВГСУ «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на знаки для товарів і послуг (торговельні марки)» від 22.01.2007 р. № 01-8/24);
б) не включає таких правомочностей, які б дозволяли надавати дозвіл або забороняти іншим особам використовувати торговельну марку;
Зокрема, ВГСУ підкреслив, що використання попереднім користувачем незареєстрованого знака, не визнаного добре відомим, до дати подання заявки іншою особою або, якщо було заявлено пріоритет, — до дати пріоритету заявки іншої особи, не дає попередньому користувачеві виключних прав забороняти іншим особам, включаючи тих, що подали заявку або заявили про пріоритет, використовувати без його згоди незареєстрований знак (абз. 3 п. 37 Рекомендацій ВГСУ «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності» від 10.06.2004 р. № 04-5/1107);
в) як майнове право є залежно оборотоздатним, оскільки може набуватися іншими особами тільки разом із підприємством чи діловою практикою (або їх частиною). Залежна оборотоздатність обумовлена тим, що право попереднього користувача обмежує виключні права особи на торговельну марку і невід’ємно пов’язане із іншими об’єктами цивільних прав. При здійсненні певної діяльності (надання послуг) — це ділова практика, а/та при підготовці чи здійсненні виробництва — єдиний майновий комплекс (підприємство).
Василь КРАТ отримати повну версію статті
Увага
XЗавантажити статтю можуть тільки зареєстровані користувачі!